Історія розвитку прямого і непрямого оподаткування, їх співвідношення та зв'язок між ними

З огляду на це необхідно  проаналізувати Закон України “Про оприбуткування прибутку підприємств”. Згідно з ним об’єктом оподаткування  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань і який змінює використання касового методу на принцип нарахування.

Валовий дохід при  цьому визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого або  нарахованого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. На мій погляд, при нинішній проблемі неплатежів нарахований дохід далеко не завжди означає реальне надходження коштів, а право погасити безнадійну та сумнівну заборгованість шляхом зменшення валового доходу платники податку мають тільки при виконанні таких умов:

• затримка платежу повинна перевищувати 30 днів від дати, обумовлена договором як дата рахунку;
• платник податку повинен звернутися до суду із заявою про стягнення заборгованості з боржника, Таким чином, хоч і має місце подальше відшкодування перенарахованих сум податку, але фактично – це механізм безплатного кредитування держави за рахунок обігових коштів підприємств [21].

У цілому основними напрямками вдосконалення податкової політики в частині стимулювання підвищення рівня забезпеченості підприємств обіговими коштами, на мій погляд, мають бути.

• звільнення від оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власних обігових коштів;
• регламентування обов’язкового стимулювання частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, на поповнення обігових коштів;
• максимально можливе наближення термінів податкових платежів до моменту отримання доходів.

Ще однією проблемою  є те, що один з найголовніших  прямих податків – податок на прибуток могли б платити більшість нормально працюючих підприємств, але ним однаково оподатковується і дрібний підприємець, який не має не тільки власних основних, але й оборотних засобів, орендує приміщення і купує сировину за позичені кошти під великі відсотки, і оснащене свого часу державою потужне об’єднання. Всі підприємства – і малі і великі, які отримують малий і великий прибуток, поставлені в однакові умови щодо оподаткування прибутку. Внаслідок цього більшість малих підприємств не мали змоги конкурувати з великими, не можуть задовольняти всім вимогам фінансово-правових норм, які часто змінюються, і ледь животіють, якщо не навчилися лавірувати між нормами фінансового права.

Більшість країн світу  у своєму законодавстві стараються нейтралізувати негативний вплив подвійного оподаткування, а у нас згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” прибуток підлягає оподаткуванню за ставкою 25 %, причому як розподілений так і нерозподілений. Але з розподілюваного прибутку додатково стягується податок на дивіденди і тому сукупний рівень оподаткування розподілюваного прибутку стає вищим ніж 25 %, а це негативно впливає на вибір шляхів фінансування інвестицій та використання прибутку і є однією з причин економічної неефективності податкових заходів.

Діюча на сьогоднішній день система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств. Це, в свою чергу, фактично позбавляє  підприємств прибутку – головної мотивації їхньої діяльності. Необхідність розв’язання невідкладних проблем бере гору над завданням щодо забезпечення економічного зростання, знецінення фінансового становища підприємств і перешкоджає розширенню податкової бази на перспективу.

Високі ставки податків справляють антистимулюючий вплив на підприємницьку діяльність. Співставивши долю прямих податків з прибутком, який отримало підприємство ми побачили, що 33,3 % йде на їх сплату, а 66,7 % від одержаного прибутку залишається, але крім прямих податків є ще й інші податки і збори, яких більше 10, та і це тільки при умові, що до підприємства не буде застосовано ніяких фінансових санкцій, і ще й певна частина повинна залишитися у підприємства, яку він може використовувати на власний розсуд, можливо й на розширення виробництва.

Це все говорить нам  про те, що для підприємств в  Україні настали не найкращі часи.

Як ми знаємо , найбільш питому вагу серед прямих податків, які сплачують господарюючі суб’єкти займає податок на прибуток. Якщо взяти  бюджет на 2002 рік, то ми можемо побачити, що він займає одне з перших місць у формуванні дохідної частини бюджету. Важливою причиною високої частки податку на прибуток є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства України [14].

Цей тягар надмірний  внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні. За підрахунками спеціалістів оподаткування прибутку, розраховане у відповідності  з чинною в Україні методикою, дорівнювало 48-54-процентному оподаткуванню у відповідності з моделлю запропонованого основами Світового податкового кодексу.

Таким чином, якщо більш  питома вага на прибуток підприємств  у порівнянні з особистим прибутковим  податком є неприродним, зумовленим надмірним податковим тягарем.

Вихід з цього замкнутого кола бачиться у введенні контролю держави за використанням фінансових ресурсів, одержаних в результаті економії на податках. Інакше можна й не мати позитивного результату від зменшення податків. Очевидно, кошти, які залишалися цим товаровиробникам внаслідок їх звільнення від податку на прибуток використовувалися на заходи за призначенням. На мою думку, зниження розмірів податків слід почати з тих товаровиробників, які зможуть документально довести державним органам ефективність використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві в разі сплати менших податків. Для решти суб’єктів підприємництва повинен зберігатися існуючий механізм оподаткування.

Використання коштів, одержаних за рахунок податкових знижок, по запропонованій ціні може обумовлюватись певними вимогами з боку держави і нею регулюватися. Наприклад, спрямування всіх зекономлених від зменшення податку на прибуток коштів на розвиток власного виробництва додатково може стимулюватися державою шляхом збільшення податкових пільг, а на медичне страхування своїх працівників треба дозволяти вкладати лише частину коштів. Під інвестиційні проекти слід вимагати розроблення бізнес-плану.

Контроль за використанням  підприємствами зекономлених на податках коштів повинні здійснювати фінансові управління, КРУ та податкові адміністрації, оскільки сума знижок податків є податковими пільгами на доходи товаровиробників, а названі державні органи мають контролювати ефективне використання цих коштів. При виявленні цими органами нецільового використання додаткових фінансових ресурсів, одержаних підприємством внаслідок зменшення податків на його доходи, вказані суми мають бути повернуті до бюджету, в тому числі й суми від доходів майбутніх періодів, а підприємство – позбавлене на кілька років права користуватися податковими пільгами.

На нашу думку, в разі впровадження запропонованого варіанту зменшення розмірів оподаткування  доходів українських товаровиробників можна було б розв’язати проблему зниження податкового тиску на них  і водночас забезпечити наповнення Державного бюджету необхідними коштами.

Однією з найважливіших  проблем є хиби в обчисленні сплаті податків, які є масовими.

Причин цього чимало, але основна з них – недостатність  заходів щодо роз’яснення чинного  законодавства через засоби масової інформації і безпосередньо серед платників земельного податку шляхом проведення відповідних семінарів, узагальнення найхарактерніших порушень і відкритого інформування юридичних і фізичних осіб про те, як уникнути тих чи інших похибок.

Досить високий загальний рівень витрат оподаткування, недосконалість механізму справляння найважливіших прямих податків привели, з одного боку до значних порушень і зловживань, масового ухилення від сплати податків, а з другого боку, вади чинної системи оподаткування, які стали однією з причин, сповільнення економічного розвитку, спаду виробництва і зростання кількості збиткових підприємств, яких нині в промисловості понад 50 % і 90 % у сільському господарстві [16].

При постійному збільшенні кількості складу фіскальних і контролюючих органів (незважаючи на реформи і зміни, які проводяться в структурі виконавчої влади) не працюють повною мірою такі важливі принципи оподаткування, як загальність і рівність. Великі масштаби тіньової політики, відсутність податкової етики і культури привели до формування значних грошових доходів, які оподатковуються і проходять поза бюджетом.

Для того, щоб припинити  подальше зменшення долі прямих податків у податковій системі України, необхідно  забезпечити ріст податкової бази, а цей процес достатньо тривалий і залежить перш за все від росту ВВП.

Отже закономірне, а  не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок  загальної зміни економічної  ситуації в країні, а саме економічного піднесення [20].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, становлення української  податкової системи пов’язується із набуттям незалежності нашої країни і відбувалося в дуже складних умовах. Як результат такого стану  справ наші досягнення у сфері  формування податкової системи оцінюють досить неоднозначно. Зокрема, за роки незалежності відбулися суттєві позитивні зрушення: зменшено кількість податків і звільнень від оподаткування, знижено податкові ставки і розширено базу оподаткування, істотно поліпшилася практика адміністрування податків.

І все ж сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які з високим ступенем впевненості можна назвати системними. Зрозуміло, що за таких обставин ефективність використання податкових важелів залишається неефективною, особливо – з огляду на потенційні можливості їх впливу на процес економічних змін у нашій країні. Це переконує, що податкова система України гостро потребує послідовної й комплексної реформи. Основою реалізації необхідних заходів має стати розширення межі використання тих принципів оподаткування, які пов’язані з фундаментальними вимогами та стратегічними пріоритетами соціально-економічного розвитку країни.

Щодо непрямих податків, то це податки, які визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у вигляді надбавки до ціни на товар або послугу, і платником яких є кінцевий споживач такого товару або послуги.

Специфічні риси і  функціональне призначення непрямих податків:

Ознака сплати – вносить податок до бюджету, тобто є посередником між бюджетом і дійсним платником – одна особа (суб’єкт податку), а сплачує – інша (носій податку або кінцевий споживач).

Спосіб стягнення – за тарифами.

Об’єкт оподаткування – витрати та споживання товарів і послуг.

Джерело сплати – дохід.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

 

1 Бабич Л.А. «Податкове  реформування в Україні»: навчальний  посібник / Л.А. Бабич, Р.С. Бабчук, С.К. Давивенко, А.І. Остапенко.  – Київ:Економіка України, 2005. –  325с.

2 Баранова А.Г. «Моделирование деятельности финансовых органов в части взаимоотношений с налогоплательщиками»:учебное пособие / А.Г. Баранова,   А.Р. Троняк. – Львов:ЛРЭИ, 2008. – 348с.

3 Василик О.Д. «Удосконалення  податкової системи України»:підручник  / О.Д. Василик. – Київ:Фінанси  України, 2008. – 237с.

4 Василик О.Г. «Податки  в системі регулювання доходів юридичних і фізичних осіб»:підручник / О.Г. Василик. – Харків:Економіка України, 2010. – 290с.

5 Воронова Л.К. «Фінансове  право»:навчальний посібник / Л.К.  Воронова. –  Суми:Консул, 2009. –  496с.

6 Германчук К.П. «Бюджет  і податки: спрощення системи, стимулювання для виробництва»:підручник / К.П. Германчук. – Київ:Голос України, 2009. – 415с.

7 Діденко В.М. «Фінанси»:курс  лекцій / В.М. Діденко, В.В. Прядко. – Тернопіль:ТЕУ, 2008. – 412с. 

8 Дулик Т.О. «Економічні  аспекти проблеми ухилення від податків»:підручник / Т.О. Дулик. – Київ:Фінанси України, 2009. – 291с.

9 Дернберг Р.А. «Международное  налогообложение»:учебник /                Р.А. Дернберг. – Москва:Юнити, 2010. – 375с.

10 Златків Б.О. «Податкам – стимулюючу роль»:навчально-методичний посібник / Б.О. Златків. – Харків:Економіка України, 2011. – 246с.

11 Карлін М.І. «Використання  товаровиробниками коштів від  зниження податків»:підручник / М.І.  Карлін. – Київ:Фінанси України, 2009. – 386с.

12 Канаева А.Ф. «Основы налоговой системы»:учебное пособие /            А.Ф. Канаева. – Суми:СГЕПУ, 2010. – 369с.

13 Користин О.Є. «Податкове  стимулювання розвитку малого   бізнесу»:підручник / О.Є. Користин. – Київ:Фінанси України, 2007. – 418с.