Вплив оподаткування на розвиток підприємницької діяльності

 

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ  ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « політичної економії » з теми:

«Вплив оподаткування  на розвиток підприємницької діяльності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Виконав:

 Студент ФЕІ, група 13

 Шонц Дмитро

 Науковий керівник:

 К.ек.н.,доцент  Криворак А.Д.

 

 

 

                         Ізмаїл, 2012

 

Зміст

ВСТУП

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

1. Історія податків--------------------------------------------------------------------5
2. Методи дослідження--------------------------------------------------------------8
3. Суть системи оподаткування----------------------------------------------------9

Розділ ІІ. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ

1. Становлення оподаткування прибутку--------------------------------------11
2. Чинний порядок оподаткування прибутку---------------------------------13
3. Податок на додану вартість----------------------------------------------------24

Розділ ІІІ. ВПЛИВ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ НА ПІДПРИЄМНИ-ЦЬКУ АКТИВНІСТЬ ТА ЇЇ ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ

1. Податки та їх вплив на становлення економіки України----------------25
2. Закон України "Про систему оподаткування"-----------------------------26
3. Основні проблем системи оподаткування України----------------------28

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що економіка України знаходиться на етапі застою. Добре функціонуюча податкова система та надходження до бюджету, завдяки її діяльності,є єдиним шляхом виведення країни з застою.

Але так, як Україна не має добре налагодженої роботи податкової системи, вивести країну з застою нам поки не вдається.

       Метою дослідження, є визначення, як впливає оподаткування на підприємницьку діяльність.

        Досягнення мети передбачало вирішення ряду задач:

1. Проаналізувати податкову систему України.
2. З’ясувати, які податки домінують у надходженнях до бюджету.
3. Вплив податків на економіку України.
4. З’ясувати, які проблеми має сучасна система оподаткування.

Об’єктом дослідження є система оподаткування.

Предметом дослідження є вплив системи оподаткування на розвиток підприємництва у сучасній Україні.

         Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку літературних джерел.

        У першому розділі розповідаєтся про історію утворення податкової системи та її суть.

        У другому розділі розповідається  про чинну податкову систему  України, та деякі з її елементів.

     У третьому розділі йдеться про роль податкової системи у регулюванні економіки країни та її проблеми.

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ.

1. Історія податків

Система оподаткування  з'явилася з виникненням найпростішої державної моделі.

 Витоки оподаткування дехто вбачає в стародавніх жертвопринесеннях, що практикувалися як майже добровільна данина вищим силам ще до виникнення християнства.

Першими джерелами податків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І самі податки були «прямими», справлялися безпосередньо з громадян, що одержують прибуток від майна.

Приклад для організованої податкової системи була і податкова система Римської імперії. Такі поняття, як «ценз», «акциз», «фіскал», «відкупник» сформувалися ще в її часи. Доки Рим залишався містом-державою, його податкова система була не дуже складною. У мирний час податки не справлялися зовсім, а витрати покривалися шляхом надавання в оренду громадських земель. Державний же апарат фактично утримував себе сам. Більше того, обрані магістрати не тільки виконували державні обов'язки безоплатно, а ще й вносили на громадські потреби власні кошти, вважаючи це почесною справою. А от у воєнний час (який практично тривав постійно) громадяни Риму обкладалися податками відповідно до їх статку, для чого раз у п'ять років подавали обраним чиновникам-цензорам звіти про свій майновий і родинний стан (ці документи цілком можна розглядати як найпростіші зразки сучасних податкових декларацій).

З перетворенням Римської держави на імперію ускладнювалася й податкова система. На завойованих землях запроваджувалися комунальні (місцеві) податки й повинності, причому що запекліший опір чинили римським жителі скорених земель, то більшим податком їх обкладали. Римські громадяни, які жили поза Римом, легіонерам сплачували як державні, так і місцеві податки. 

У Візантійській імперії  справляли вже 21 різновид тільки прямих податків, а також усілякі непрямі й зовсім дивні. І цей податковий тягар призвів, як відомо, не до процвітання, а до ослаблення держави.

Отже, основні принципи оподаткування (зі своїми мінусами й плюсами) сформувалися ще за стародавніх часів.

З розвитком поділу праці  і розвитком міст податкова система істотно «збагатилася» порівняно зі зразково-показовою податковою системою Римської імперії. Держави наближалися до рубежу середньовіччя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові податки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торгівлі поширилися митні збори й непрямі податки. Причому до податкової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до безглуздих: від штрафу за перевищення будинком установлених розмірів (знаменитий «податок на повітря») — до так званого «подимного податку».

Одним з тих, хто спробував створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотландський економіст і вчений XVIII ст. Адам Сміт. Він стверджував, що податки для платника — ознака не рабства, а волі. Праця «Дослідження про природу і причину багатства народів», нарешті, визначила основні принципи оподаткування, які актуальні й дотепер:

       -принцип справедливості («піддані держави повинні в міру можливості... брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до прибутків, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави»);

      -принцип визначеності («податок, що його зобов'язується сплачувати

 кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним.») Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу — усе це має бути ясним і зрозумілим для платника.

      -принцип зручності («кожен податок має стягуватися в той час або в та-

кий спосіб, у який чи який платникові мають бути зручніші для сплати йо-

го»);

      -принцип економії («кожен податок має бути так задумано й розроблено, щоб він брав і утримував з кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству... Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди»).

Отже, у XVIII ст. Європа вже  могла пишатися раціональною системою справляння податків, як прямих, так і непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й прозорою — зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й вивозилися. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не було, і подібні «перегини на місцях» неабияк стримували розвиток торгівлі.

З прямих податків основна маса припадала на подушне й прибутковий (від них звільнялися дворянство й духівництво). Буржуазія й селянство віддавали державі у вигляді прямих податків 10—15% усіх своїх доходів.

Наступний  етап у розвитку податків припав у Європі на XIX ст. і був пов'язаний з піднесенням виробництва й економіки. Держава змінила пріоритети: головним об'єктом оподаткування став оборот — перехід цінностей від одного суб'єкта до іншого. Відчутним виявився для громадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал — в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними паперами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

На наступному етапі  ХХ ст.. світової історії оподаткування  ознаменувався народженням ПДВ. Поширилися й цільові податки, збирання яких має на меті виробництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страхування, державне медичне обслуговування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо.

Економістів хвилювали не стільки питання збирання податків, скільки питання виробництва: що громадяни одержували в обмін на податки, яким чином найбільш ефективно організувати виробництво суспільних благ в обмін на податки. Ця теорія так званого суспільного сектора збагатила принципи оподаткування, сформульовані А. Смітом у частині ефективного використання податків при виробництві суспільних благ і неспотворювальної  дії на економіку.

Отже, починаючи з моменту  формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки  залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки.  Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

1.2. Методи дослідження.

Методологічною основою  є діалектичний метод як загальний  науковий метод пізнання соціально-економічних  явищ. У роботі використано метод  наукового абстрагування та системного підходу в процесі дослідження впливу оподаткування на розвиток підприємництва; класифікаційно-аналітичний метод при класифікації концепцій оподаткування з позицій їх інструментальної ролі в становленні і розвитку підприємницької діяльності; методи економіко-статистичного аналізу (групування, динамічних порівнянь, табличні, графічні) при дослідженні податкової політики; специфічний метод історико-економічного аналізу для оцінки ефективності системи оподаткування; порівняльно-описовий метод з метою визначення впливу податкової політики на динаміку економічної активності в Україні. Застосовано також методи економіко-математичного моделювання з метою оптимізації оподаткування на розвиток підприємництва в Україні. Теоретичною базою слугували фундаментальні дослідження зарубіжних і вітчизняних економістів. Для аналізу впливу системи оподаткування на динаміку підприємницької активності в Україні використано законодавчі та нормативні акти, статистичні збірники, а також дані про соціально-економічний розвиток України.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об’єкт дослідження, методологічну і теоретичну базу, мету і завдання дисертаційної роботи, викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення, апробацію та відображення в опублікованих наукових працях.

1.3 Суть і теорії системи оподаткування

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання доходів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх .сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'язок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація.

За наявних умов недостатньо  розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

У класичному плані всі  податки поділяються на державні й місцеві, прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридичних і податки з фізичних осіб, натуральні й грошові, звичайні і надзвичайні. Податки, які надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві податки та збори теж встановлюються законами держави, але місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання цими податками. Вони можуть диференціювати ставки, податків у межах ставки, визначеної законом, надавати додаткових пільг окремим платникам, змінювати строки сплати.

Залежно від об'єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі або опосередковані. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цього можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно тощо.