2

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Значення чорної металургії для розвитку народногос­подарського

    комплексу України………………………………………………………………..4

2. Сировинна база чорної металургії України……………………………………..5

3. Структура, сучасний стан та особливості розміщен­ня чорної

    металургії України……………………………………………………………….10

4. Сировинна база кольорової металургії України……………………………….16     

5. Особ­ливості розміщення і розвитку кольорової металургії України………..18

6. Проблеми і перспективи розвитку металургійного комп­лексу України…….20

Висновки…………………………………………………………………………...22Використана література…………………………………………………………23

2

Вступ.

Металургійний комплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузі народного господарства країни. Він складається з чорної і кольорової металургії, що в свою чергу об’єднують основні і допоміжні виробництва – від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів до випуску прокату й металевих виробів. Основним виробництвом металургійного комплексу є  випуск готового металу, допоміжним - виробництво сплавів. Для розвитку металургійного комплексу Україна має декілька сприятливих чинників:

1)        Близькість розміщення родовищ коксівного вугілля, залізної і марганцевої руд, вапняків, формувальних пісків і вогнетривів, в останні роки - великі запаси різноманітних кольорових металів;

2)        Густа мережа шляхів сполучень між родовищами;

3)        Велике і надійне джерело водопостачання, яким є Дніпро з його водосховищами;

4)        Розвиток металомісткого машинобудування;

5)        Велика місткість металобрухту;

6)        Висококваліфіковані кадри;

У наш час Україна є одним з найбільших виробників металу на планеті. Вона розширює поставку своїх виробів, особливо прокату і труб на світовий ринок. Так з 2031 підприємств машинобудування і металообробки України найбільша їх кількість концентрується у Донецькій (207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій(126) областях. Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській(108) областях, а також у м. Києві (173), де добре розвинута науково-дослідна база і є достатня чисельність кваліфікованих кадрів. [ 2 ].

2

1. ЗНАЧЕННЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Чорна металургія є фундаментом індустріального розвитку багатьох країн світу. Від чорної металургії в першу чергу залежить розвиток важкої промисловості. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу, її продук­ція є основою розвитку будівництва, усіх видів транс­порту, особливо залізничного і трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною техні­кою сільського господарства.

Чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділі праці країн СНД. У складі колишньо­го Радянського Союзу Україна давала в 1989—1990 pp. 45,6% товарної залізної руди, 77% марганцевої руди, 45% виробництва чавуну, 34,4% виробництва сталі, 34,5% готового прокату, 33% сталевих труб. Цій галузі належить одне з провідних місць у сучасній економіці України. За даними 1999 р. на її частку припадало 23,2% вартості продукції основних галузей промисло­вості країни.

Україна належить до країн Європи і світу з найбільш розвинутою металургією. Продукція чорної металургії має велике значення у зовнішній торгівлі України, є її головною експортноспроможною галуззю.

Великий вплив має чорна металургія на розвиток і розміщення машинобудування, хімічної промисловості, енергетики. В мета­лургії значно розвинуте комбінування виробництва. На її відхо­дах працюють виробництва будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо.

Ця галузь виді­ляється значною концентрацією виробничого процесу — величи­ною підприємств і формуванням їх територіальних осередків. В місцях розміщення її основних підприємств зосереджується важ­ке машинобудування, коксохімія, хімія, виробництво вогнетрив­ких матеріалів тощо; формуються великі транспортні вузли, швидко виростають великі і крупні міста.[ 8 ].

2

2. СИРОВИННА БАЗА ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ

В східній Україні сформувалися унікальні природні умови для розвитку металургійного комплексу. Тут знаходяться найкруп­ніші, що мають світове значення, паливно-сировинні бази чорної металургії — Донецький кам'яновугільний, з коксівними марка­ми вугілля, Криворізький залізорудний і Придніпровський мар­ганцеворудний басейни; великі, практично невичерпні родовища вапняків, доломітів, вогнетривких глин.

Віддаль від Кривого Рога до центрального району Донбасу — Горлівки (по прямій) становить 345 км, а від Західного Донбасу, який доходить до Павлограда (Дніпропетровська обл.), — близь­ко 150 км. Між зазначеними басейнами пролягає потужне джере­ло водопостачання — р. Дніпро.

Такого поєднання найважливіших сировинних матеріалів, енер­гетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, і такої концентрації їх на порів­няно невеликій території немає в жодній країні світу.

Металургія США, Великобританії, Німеччини, Франції пра­цює на імпортній марганцевій руді. Японія розвиває свою чорну металургію на основі імпорту паливних і сировинних ресурсів, які доставляються морським транспортом з країн, віддалених від неї на тисячі кілометрів. Залізну руду імпортують також і деякі європейські країни.

Залізорудна база чорної металургії України представлена Кри­ворізьким і Кременчуцьким басейнами, Бєлозерським і Керченсь­ким родовищами.

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніп­ропетровської області в басейні річки Інгулець. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках — і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартитові і гематито-мартитові з вмістом заліза 50—62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28—39% видобу­вають відкритим способом (кар'єрним), їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т . Цей басейн за запасами нале­жить до найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на терито­рії Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузь­кою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина те­риторії перетинається залізницею Полтава—Кременчук. Розвіда­ні запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т.

Бєлозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.

Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.

Про наявність залізних руд на території Керченського півост­рова було відомо ще наприкінці XIX ст., але ґрунтовні геологічні дослідження його запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський залізорудний район охоплює кілька родо­вищ, які розташовані на північному і східному узбережжі півост­рова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т. Вміст заліза в руді сягає 37—40%. Крім того, в руді є значні домішки марганцю, ва­надію, фосфору, миш'яку. Керченська руда використовується тільки на ком­бінаті «Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.

2

Концентрація загальних запасів залізної руди по основних басейнах та залізорудних районах.

[ 6 ].

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і ви­добутком руд є другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього Радянського Союзу. В 1989—1990 pp. Україна забезпечувала 75% загальносоюзного видобутку марган­цевих руд.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької областей і складається з трьох підрайонів: Нікополь­ського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують З млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон.

Промисловий видобуток марганцю розпочався з 1886 р. Видо­буток руди здійснюється переважно відкритим способом. В Україні відкриті марганцеві родовища також в Одеській, Івано-Франківській областях і в Карпатах.

2

Розподіл запасів марганцевої руди за типами родовищ.

[ 6 ].

В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.

Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське в північній частині Житомирської облас­ті. Всі основні родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби металургії України в хромі задоволь­няються поки що за рахунок його імпорту.

Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кіль­кості товарної руди значного розвитку набула гірничорудна про­мисловість. Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і відкритим способом.

Одночасно з розвитком підземного видобутку руди швидкими темпами розвивається відкритий спосіб (кар'єрний). Відкритий спосіб має величезні перспективи, оскільки він забезпечує широ­ке використання великих запасів бідних руд. Цей спосіб обумо­вив створення потужних гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять збагачувальні фабрики, аглофабрики і кар'єри. Перші виробляють з бідної руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а другі перетворюють його в офлюсований агломерат, повністю готовий для доменної плавки.

На території Криворізького басейну діє більше двох десятків  крупних шахт і кар'єрів, працює п'ять ГЗК: Північний, Цент­ральний, Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотуж­ніший серед них — Південний.

Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломі­тів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, будів­ництва доменних і мартенівських печей, розливки сталі та ін.

Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знахо­дяться в Донбасі і в Автономній Республіці Крим.  Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В Доне­цькій області також зосереджені і основні родовища доломітів . Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер розробляються, є Часів'ярське і Новорайське Донецької області, їх запаси доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській, Кіровоградській, Запорізькій областях.

Важливе значення для виробництва вогнетривких матеріалів має каолін. Його запаси в Україні перевищують 80% всіх їх запа­сів в СНД. Найважливіші з розвіданих родовищ каоліну знаходя­ться в Дніпропетровській, Донецькій, Черкаській, Вінницькій, Полтавській областях.

В Україні на базі крупних запасів нерудної сировини і велико­го попиту на неї з боку чорної металургії значного розвитку на­була промисловість по виробництву вогнетривких матеріалів (шамотної і динасової цегли для печей, магнезитових, хромомаг­незитових виробів та ін.) і флюсів. Вона представлена 13 основ­ними спеціалізованими підприємствами.

3. СТРУКТУРА, СУЧАСНИЙ СТАНТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ

Виникнення більшості металургійних заводів України відбу­лося по суті в останній чверті XIX ст. З 1872 по 1899 pp. їх було збудовано 14. Частина їх з різних причин через короткий час припинила своє існування.

У радянський період розвиток чорної металургії в Україні від­бувався швидкими темпами. Були реконструйовані і розширені старі малопотужні заводи — Алчевський, Макіївський, Єнакіївський, Донецький, Маріупольський ім. Ілліча, Дніпропетровсь­кий ім. Петровського та ін.

Одночасно були збудовані такі гіганти чорної металургії, як «Азовсталь», «Запоріжсталь», Криворізький ім. В. І. Леніна.

Нині в Україні налічується 50 основних підприємств чорної ме­талургії, у складі яких 14 металургійних комбінатів і заводів, 3 фе­росплавних заводи, 16 коксохімзаводів, 6 трубних заводів, 8 гірничо-збагачувальних комбінатів і 3 основних заводи металоконструкцій.

Розвиток металургії як інтегральної галузі промисловості не міг бути забезпечений без одночасного інтенсивного розвитку органічно зв'язаних з нею галузей і виробництв, які створюють разом потужний металургійний комплекс.

До складу металургійного комплексу України включається ряд підгалузей і виробництв, без яких неможливо забезпечити вироб­ництво металу. Це такі:

видобуток, збагачення і агломерація залізних, марганцевих та Інших руд;

виробництво чавуну, доменних феросплавів сталі і прокату;

виробництво електроферосплавів;

повторна переробка чорних металів;

коксування кам'яного вугілля;

видобуток сировини і виробництво вогнетривких будівельних матеріалів (глин, доломітів та ін.), а також флюсових вапняків; випуск металевих конструкцій тощо.

ВИРОБНИЦТВО ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ

                                                                                                                                                          [ 7 ].              Сучасна металургія характеризується наявністю заводів з пов­ним і неповним металургійним циклом. Повний металургійний цикл включає виробництво чавуну, сталі і прокату. Заводи неповного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологіч­них циклів: виробництво чавуну і сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату. Такий розрив повного мета­лургійного циклу обумовлюється різними причинами, а саме:

• історичними — будівництво заводу здійснювалося, виходя­чи з можливостей і технічного рівня того часу, а невелика потуж­ність заводу не вимагала крупних джерел водопостачання та інших ресурсів. Для розширення заводу в більш пізніший час ви­являлась відсутність резервних територій, зони санітарних роз­ривів навколо заводу, сприятливих транспортних зв'язків тощо;

• економічними — орієнтація заводу на старі, близько роз­ташовані джерела палива і сировини змінилася в зв'язку з їх ви­снаженням, а нові джерела розташовані на великих віддалях, то­му завод залишився на виробництві тільки одного із трьох видів основної продукції;

• екологічними — в крупних машинобудівних районах і цент­рах, де висока концентрація промислових підприємств, які забруд­нюють природне середовище, з екологічних міркувань краще ма­ти поруч завод тільки з виробництва сталі і прокату чи тільки прокату із сталі, доставленої з віддалених заводів.

Заводи переробної металургії розміщуються в основному в районах розвинутого машинобудування, де нагромаджуються знач­ні відходи металообробки і металобрухт.

Крім зазначених металургійних заводів, є ще і так звана «мала металургія». Вона представлена окремими цехами по вироб­ництву сталі і прокату на крупних машинобудівних заводах, які створюються з метою використання відходів металу і забезпе­чення безперебійного постачання конструкційного матеріалу.

Чорна металургія України відзначається високою виробничою і територіальною концентрацією підприємств. В результаті ре­конструкції і розширення старих заводів середня потужність од­ного металургійного заводу становить близько 2,5 млн. т чавуну і більше ніж 2 млн. т сталі на рік. Основна частина металу в країні випускається заводами потужністю понад 2 млн. т на рік. Пере­важна більшість металургійних підприємств України являє со­бою сучасні потужні комбінати. [ 8 ].

Металургійні комбінати України, як і в індустріальне розви­нутих країнах, є основними підприємствами галузі. На них забез­печується комбінування виробництва — технологічний зв'язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє до­сягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва (таке комбінування робить також металургійне виробництво менш екологічно шкідли­вим; коксовий газ, як паливо, по трубах передасться в мартенівський цех виплавки сталі, а доменний газ використовується як паливо для коксових батарей і як хімічна сировина.)

Найбільшими металургійними комбінатами України, потуж­ність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь».

Україна має найбільші в світі металургійні агрегати за їх по­тужністю. Так, наприклад, в Кривому Розі споруджено найбільш потужну доменну піч об'ємом в 5000 м3, яка може дати 4 млн. т чавуну за рік, тобто стільки, скільки вся Росія виробила його в 1913 р. На інших заводах потужність доменних печей становить до 3 тис. м3.

Розвиток металургії в Україні в радянський період відзначався великими досягненнями. В результаті інтенсифікації металургій­ного процесу широкого розвитку набуло швидкісне сталеваріння в мартенівських печах і в конверторах, а в 80-х роках активно освоювалася технологія бездоменної і безкоксової виплавки ме­талу. І все ж таки при всьому цьому у будівництві заводів була допущена серйозна помилка. Більшість нових металургійних за­водів України, як і в усьому Союзі, була зорієнтована на виплав­ку сталі в мартенівських печах, тоді як країни Західної Європи віддали перевагу технології більш ефективного конверторного виробництва сталі, яке забезпечує вищу її якість. У Німеччині, Франції, Великобританії, Італії більш ніж 2/3 сталі виробляється конверторами і електричними печами. В Україні в 1997 р. електросталь і киснево-конверторна сталь разом становили менше по­ловини її всієї виплавки.

Розвиток чорної металургії супроводжувався значним нарощу­ванням потужностей коксохімічної промисловості. Коксохімічна промисловість є основною складовою частиною металургійного комплексу. Коксохімічні заводи розміщуються в районах видобут­ку коксівних марок кам'яного вугілля або в крупних металургійних центрах, розташованих за межами вугільних районів Донбасу. Ця галузь забезпечує металургію технологічним паливом (коксом, кок­совим газом), а хімічну промисловість — цінною сировиною.

Головним виробником коксу є Донецький металургійний під­район. Він дає більше половини всього його випуску в країні.

Усього в металургійному районі України працює 16 коксохі­мічних заводів, з них у Донецькій області — 9, Луганській — 2, Дніпропетровській — 4, Запорізькій — 1.

Значного розвитку в металургії України набули нові галузі — трубна і феросплавна. Важливим фактором, який прискорив на­рощування потужностей трубного виробництва в Україні, стало інтенсивне будівництво магістральних нафто- і газопроводів із колишнього Радянського Союзу в Західну Європу. В зв'язку з швидким зростанням попиту на труби особливо великого діамет­ра їх виробництво збільшилося не тільки на основних трубопро­катних заводах — Нікопольському і Харцизькому, а й на Новомосковському, Луганському, Дніпропетровському трубопрокат­них і Макіївському труболиварному заводах..

Виробництво феросплавів, необхідних для виплавки чавуну і сталі, забезпечується трьома феросплавними заводами — Запорі­зьким, Нікопольським і Стахановським.

В умовах швидкозростаючих потреб будівництва крупних про­мислових, транспортних і невиробничих об'єктів виникла гостра необхідність в забезпеченні їх крупно габаритними металевими конструкціями (арматурними решітками, каркасами мостових пе­реходів тощо.) З цією метою в центрах металургії і важкого ма­шинобудування — Краматорську, Дніпропетровську, Маріуполі були побудовані основні заводи металоконструкцій.

Сучасне розміщення підприємств металургійного комплексу України формувалося як в дореволюційний, так і в радянський періоди. На розміщення металургійних заводів значний вплив зробили такі основні фактори, як максимальне наближення їх до центрів і районів видобутку коксівного вугілля, а також до вели­кого джерела водопостачання і потужної залізорудої бази.

З метою максимального наближення до бази палива будували­ся заводи в Донбасі. Друга їх група розмістилась з урахуванням сприятливих залізничних зв'язків і з орієнтацією на крупне дже­рело водопостачання — р. Дніпро. На шляхах між джерелами ру­ди і палива виник також крупний металургійний центр — Маріу­поль. Із встановленням залізничного зв'язку між Донбасом і Кривбасом, а також покращанням використання палива у домен­ному процесі, яке привело до зменшення витрат коксу на виплав­ку однієї тонни чавуну, а значить, і витрат коштів на його транс­портування, виникли сприятливі умови для будівництва крупного металургійного підприємства в Кривому Розі .( На першому етапі розвитку металургії на виплавку однієї тонни чавуну витрачалось кок­су більше, ніж руди. Пізніше кількість коксу для цього значно зменшилась і наближення ме­талургійних заводів до джерел сировини стало більш доцільним. На даний час цей фактор став також менш впливовим, адже виготовлений концентрат залізної руди, збагачений до 62% вмісту заліза, раціонально доставляти і на віддалені металургійні заводи.). (Діаграма 4).

Структура   середньорічних  обсягів  виробництва 

чавуна  на Україні за 2002

                                                                                                                [ 7 ].

Сучасний металургійний комплекс України майже повністю зосереджений в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запо­різькій областях, де сформувався один з найбільших металургій­них районів світу. На території цього району з урахуванням умов і особливостей розвитку і розміщення галузей комплексу виділя­ються три металургійних підрайони: Придніпровський, Донець­кий і Приазовський.

Металургія України є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість екс­портної продукції чорної металургії України становила в окремі роки понад 3 млрд. доларів. А її частка в загальному експорті трималась на рівні понад 40%. В країни СНД експортується більша частина металопродукції України.[ 5 ].

4. КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ УКРАЇНИ: СИРОВИННА БАЗА.

На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу не­можливо обійтися без кольорових металів, які є незамінними в машинобудуванні і особливо широко використовуються в таких його галузях, як електронна, електротехнічна, радіотелевізійна, приладобудівна та ін.

В Україні кольорова металургія почала швидко розвиватися в радянський період у зв'язку з інтенсивним розвитком енергетики і машинобудування.

В повоєнні роки були розвідані і почалося промислове осво­єння родовищ руд важливих кольорових і рідкісних металів та їх виробництво. Разом з тим Україна залишалась крупним імпорте­ром кольорових металів.

В Україні відкриті і розробляються родовища сировинних ресур­сів — алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті тощо.

Алюміній — легкий, порівняно міцний метал, що має значне поширення. У зв'язку з широким використанням його назвали «крилатим металом». Він застосовується в усіх галузях народно­го господарства і має велике майбутнє.

Як сировину для виробництва алюмінію можна використову­вати боксити, алуніти, сієніти, нефеліни, а також каолін, запаси якого на території України дуже великі. Основною алюмінієвою рудою, на якій базується майже вся світова алюмінієва промис­ловість, є боксити. Запаси бокситів на території України незначні. Промислове значення мають родовища Смілянське (Черкаська обл.) і Високопільське (Дніпропетровська обл.). Вони в змозі забезпечити сировиною Запорізький алюмінієвий завод протягом певного ча­су, але їх запасів недостатньо для збільшення виробництва алю­мінію в Україні. Родовища бокситів відкриті, але до кінця не роз­відані на півдні Дніпропетровської області, в Приазов'ї, Карпатах. Цінною сировиною для виробництва алюмінію є алуніти. Значні запаси їх відкриті в Закарпатській області (родовища Берегівське, Беганське). Нефелінові сієніти як сировина для виробництва алю­мінію є в Приазов'ї і Дніпропетровській області. ^Дуже важливою сировиною для виробництва алюмінію є каолін. Його родовища є в багатьох областях України, а видобувається він переважно у Вінницькій, Хмельницькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Головними родовищами калійно-магнієвих солей на Україні є Стебниківське і Калушське у Прикарпатті та сполук магнію — Сивашське в Криму.

В Україні відкрито цілий ряд родовищ нікелю, але всі вони дрібні за величиною запасів. Найбільшими з них, які мають про­мислове значення, є Побузьке і І Іридніпровське. Найбільші родовища титанових руд знаходяться в Житомирській (Іршанське і Стремигородське) і Дніпропетровській (Самотканське). Основні родовища хромітів на Україні відкриті в Кіровоградській і Дніп­ропетровській областях, але вони ще не експлуатуються. Потреба України в хромі задовольняється його імпортом з Уралу та Ка­захстану. Руди цирконію в Україні відкриті в Самотканському родовищі титанових руд, вони є також в Приазов'ї. В Україні є значні запаси ртуті. Основне її родовище — Микитівське, яке розташоване в межах м. Горлівки. Родовища ртуті є також в За­карпатті та Криму. Родовища з промисловими запасами молібде­ну, свинцю і цинку в Україні відсутні, а підвищені концентрації ванадію є тільки в Керченських залізних рудах, які можуть бути основною сировиною для його отримання. В Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій і Закарпатській областях відкриті ро­довища золота і ведеться підготовка до їх експлуатації. Само­стійні родовища ніобію і гафнію відсутні. Ці метали зустрічають­ся тільки в комплексних рудах з іншими металами.

По випуску продукції кольорової металургії Україна займала третє місце в колишньому Радянському Союзі після Російської Федерації і Казахстану.

Комплекс підприємств цієї галузі в Україні здійснює видобу­ток, збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкіс­них металів. До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. [ 4 ].

                                                                                                                                                          5.ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ І РОЗВИТКУ КОЛЬОРОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ.

Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено пе­реважно двома основними факторами — сировинним і енергетич­ним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

У розміщенні підприємств кольорової металургії в Україні ви­діляються два основних райони: Донецький і Придніпровський.

На території Донецького району знаходиться Микитівський ртутний комбінат, який включає завод, рудники і збагачувальну фабрику. Це підприємство дає понад 90 % продукції СНД. В цьому районі знаходяться Костянтинівський цинковий завод «Укрцинк», який працює на імпортній сировині з Північної Осе­тії та Західного Сибіру. Розміщено цей завод з орієнтацією на енергетичну базу Донбасу. В Артемівську працює завод по оброб­ці кольорових металів, який випускає латунь, латунний і мідний прокат. Мідь і свинець імпортується з Російської Федерації.

При­дніпровський район кольорової металургії спирається на потуж­ну енергетичну базу, яку утворюють Дніпрогес, теплові і атомні електростанції. В Запоріжжі зосереджені титано-магнієвий і алю­мінієвий заводи. Титано-магнієвий завод одержує магнієву сиро­вину з Калуша, Стебника і Сиваша, а титанову — з Іршанського і Самотканського родовищ. Алюмінієвий завод працює на імпорт­них бокситах з Уралу та інших територій зарубіжних країн. Для ви­робництва глинозему, яким забезпечується Запорізький алюмініє­вий завод, біля Миколаєва побудовано великий глиноземний завод

Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, який працює на титано-цирконієвих рудах Самотканського родовища, а в місті Світловодську, біля Кременчуцької ГЕС діють завод чис­тих металів і завод твердих сплавів.

В Кіровоградській області на базі недавно відкритого родовища нікелевої руди діє Побузький нікелевий завод. Для забезпечення заводу паливом використовується донецьке коксівне вугілля і електроенергія Південно-Української атомної електростанції. Вироб­ництво магнію здійснюється також Калушським ВО «Хлорвініл».

Україна має тісні економічні зв'язки з іншими країнами СНД по забезпеченню її потреб у кольорових металах. Так, з Російсь­кої Федерації надходять мідь та її сплави, цинкові концентрати, олово, дорогоцінні метали, з Узбекистану — мідь, з Казахстану — свинець і мідь, з Киргизії — сурма.[ 5 ].

6. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ.

За сучасної економічної ситуації металургійний комплекс за­лишається одним з найважливіших чинників подальшого розвит­ку народного господарства.

У зв'язку з тим, що проникнення продукції нашої металургії в країни Західної Європи, США, Канаду (в них має місце надвироб­ництво сталі) ускладнюється, основна увага у пошуках ринків збуту повинна приділятися країнам Південно-Східної Азії, які розвиваються (Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Індонезія та ін.) і більш близь­ко розташованим країнам — Ізраїлю, Єгипту, Ірану та країнам СНД.

У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього рин­ків. Передбачається продовжити будівництво об'єктів металур­гійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних вироб­ництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тіс­но пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції на основі зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, ско­рочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-тех­нічного прогресу.

Відповідно до існуючих програмних документів у доменному виробництві впроваджуватиметься обладнання та технологія вико­ристання пиловугільного палива. У сталеплавильному виробництві максимально збільшуватимуться обсяги конверторного та електро­сталеплавильного виробництв на основі технологій безперервного розливу сталі з одночасним скороченням мартенівського. У прокат­ному виробництві створюватимуться ливарно-прокатні модулі, розширюватиметься сортамент профільного, сортового та листового прокату, реконструюватимуться діючі прокатні стани. У вироб­ництві металевих виробів та труб передбачається істотне підвищен­ня якості та конкурентоспроможності продукції, збільшення ви­пуску труб з антикорозійним покриттям та легованих марок сталі.

У перспективі особлива увага приділятиметься збереженню і посиленню експортної спрямованості металургійної промислово­сті. Захист українських товаровиробників на зовнішніх ринках, попередження антидемпінгових процедур до вітчизняних вироб­ників, запобігання перенасиченості ринків металопродукції та па­діння цін дадуть змогу зміцнити експортний потенціал галузі. У структурі експорту продукції галузі намічено скоротити вивіз продукції сировинного напряму (чавун, заготовка сортова, сляби) та переорієнтуватися на експорт кінцевої продукції (труби, мет-вироби, листовий та сортовий прокат).[ 3 ].

Висновок.

Металургійний комплекс об’єднує підприємства, які послідовно здійснюють випробування, збагачування, металургійну переробку руд чорних, кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини. До нього належать також коксохімія, виробництво вогнетривів, будівельних конструкцій з металу, електродів, металургійного устаткування, порошкова металургія. Металургійний комплекс об’єднує чорну й кольорову металургію. Його основна продукція ( чорні й кольорові метали ) є сировиною для машинобудування, використовується на будівництві й на транспорті, а також у виробництві товарів широкого вжитку для населення. Рівень розвитку металургійного комплексу визначає економічний потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах.[ 4 ].

                             Література

1. Афонин В. Г., Нестеров П. Г. Сировинна база чорної металургії України. -                К.: Техніка 1998.

2. Бейдик О. О., Падун М. М. Географія: посібник для вступників до вищих  навчальних закладів. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996. –с.304.

3. Долгоруков Ю. Економічне забезпечення структурної перебудови металургії України.// Економіка України. – 1999. - №10 – с.40-45.

4. Масляк П. О.,  Олійник Я. Б., Степаненко А. В., Шищенко Пю Г. Географія: Навчальний посібник для старшокласників і абітурієнтів. Програма і відповіді на всі запитання. – К.: Товариство “Знання”,  ККО, 1998. – с.773.

5. Металургійна і гірничорудна промисловість. – 1998 - №3. – с.                                         

6.Статистичний щорічник України: 2000. – Київ, вид-во “Укр. енциклопедія” ім. М. П.  Бажана – с.110.

7.Україна у цифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. Державний комітет статистики України: Під. Ред. О. Г. Осауленка.

8.Ялковський Вю Чорні метали. //  Огляд укр. Ринку. – 1999. - №2. – с.24-32.             

2