Міжнародна міграція робочої сили та економічне значення цього явища

Тема: Міжнародна міграція робочої  сили та економічне значення цього  явища

 

Зміст

 

 

Вступ

Посилення територіальної міграції населення  зумовлюється такими причинами: структурною перебудовою економіки і пов'язаними з нею зростанням безробіття, нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни; різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;  інтенсифікацією міграційних процесів на національному ґрунті; розширенням зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

Становлення ринкових методів  господарювання відбувається в умовах гострих кризових явищ в економічному, соціальному і політичному житті. Ринкова трансформація економіки України здійснюється вкрай непослідовно й безсистемне, що призводить до зростання негативних явищ, поглиблення господарського хаосу.

Актуальність: міжнародні міграційні процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноземних трудящих.

Тема роботи: „Міжнародна міграція робочої сили та економічне значення цього явища”.

Мета: розкрити механізм регулювання міграції робочої сили в Україні та світі.

Основні завдання: 1. охарактеризувати регулювання міжнародної міграції робочої сили; 2. розглянути зовнішню трудову міграцію; 3. розкрити участь України в міждержавному обміні робочою силою.

 

1. Суть і сучасні риси міжнародної  трудової міграції

Сучасні МЕВ нерозривно пов'язані  з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення. Під цими поняттями розуміють:

• міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) —

переміщення через кордон;

• імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в'їзд в країну

на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

• еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення

громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове

проживання;

• рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або

повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв'язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємозв'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому  залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн — експортерів і країн — імпортерів робочої сили.

Ринок робочої сили виконує такі функції [14, с. 66]:

а) здійснює остаточне визначення вартості робочої сили, впливає на відхилення ціни на цей специфічний товар від вартості (залежно від співвідношення попиту і пропозиції);

б) регулює попит і пропозицію робочої сили;

в) зводить продавців робочої сили з її покупцями;

г) забезпечує конкуренцію між найманими працівниками, спонукаючи їх  до підвищення свого загальноосвітнього і кваліфікаційно-професійного рівня, одночасно знижуючи ціну робочої сили;

д) забезпечує конкуренцію між підприємцями, спонукаючи їх підвищувати якість умов праці та рівень часткової оплати праці;

є) сприяє зростанню збалансованості  між трудовими ресурсами і робочими місцями,   досягненню елективної зайнятості;

є) прискорює міграційні процеси  в національному та інтернаціональному масштабах, вирівнює умови відтворення  робочої сили;

ж) сприяє виявленню шляхів та розробці заходів соціального захисту  робочої сили.

Сучасний світовий ринок праці, що є складовою ринку робочої  сили, характеризують три основні  моделі трудових відносин: європейська, англо-саксонська і китайська [13, с. 74]. Вони відображають характер соціально-трудових відносин у різних країнах світу.

Для європейської (континентальної) моделі характерний високий рівень правової захищеності працівника, жорсткі норми трудового права, орієнтовані на збереження робочих місць, регіонально-галузеве регулювання рівня оплати праці та її диференціації.

Англосаксонська модель характеризується свободою роботодавця у відносинах найму і звільнення, перевагою колективно-договірного регулювання на рівні підприємства і фірми, що сприяє динамічним змінам на ринку праці, чутливому реагуванню на потребу зміни кількості робочих місць.

Китайська модель поєднує жорстке  регулювання трудових відносин у  державному секторі з повною відсутністю  правового регулювання у приватному секторі.

Ці моделі значною мірою відображають ситуацію, що склалася на ринках робочої  сили у різних регіонах світу, а їхні відмінності обумовлюють розміри та легальність міграційних процесів.

Маючи давню історію, міжнародна трудова  міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є:

• зростання масштабів міграції;

• збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;

• розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що

утворилися на території екс-СРСР;

• формування нових центрів залучення робочої сили;

• зростання нелегальної імміграції;

• посилення "відпливу інтелекту";

• ротаційний характер міграції.

На початок 90-х років у світі  нараховувалося понад 25 млн. працівників-мігрантів, що становило близько 1 % усіх трудових ресурсів. Причому зростання кількості іммігрантів триває, незважаючи на заходи багатьох країн з обмеження міграції[8, c. 4].

Розширення міграції спричинило появу  в країнах імміграції двох ринків праці — для робітників — громадян даної країни та для іноземних  робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок  нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн. Нелегальні іммігранти використовуються на низькооплачуваних роботах та на роботах зі шкідливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національним законодавствам та міжнародним конвенціям. В більшості розвинутих країнах Заходу вже склалося коло професій, які характерні лише для мігрантів (вантажники, робітники на конвеєрах, прибиральниці тощо). Для місцевого населення ці спеціальності непрестижні навіть в умовах високого безробіття.

Основними постачальниками робочої  сили на світовий ринок є слаборозвинені в економічному відношенні країни. Відсутність роботи, зубожіння змушують населення цих країн мігрувати  у пошуках роботи в розвиненіші країни. Причинами міграції також можуть бути національні, релігійні, воєнні, політичні та інші чинники.

Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної  міграції є "відплив інтелекту", тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

• постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

• те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;

• бажання покращити своє матеріальне становище;

• більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

• національна та релігійна нетерпимість;

• зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють збільшенню масштабів еміграції[13, c. 127-128].

 

2. Причини міжнародної міграції  робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили має давню історію. Ще за кілька тисячоліть до нашої ери великі маси людей "переїжджали на роботу за кордон". Велич держав Стародавнього світу (Єгипту, Вавилона, Персії, Греції, Риму та ін.) було створено працею рабів, які походили з інших країн. Головна особливість стародавньої міграції робочої сили полягала в її примусовому характері.

Епоха середньовіччя, особливо раннього, характеризується різким послабленням міжнародної міграції робочої сили порівняно з античністю. Найбільш розповсюдженими в цей період були "військова" форма міграції та міжнародний ринок найманої "ратної праці". Ця форма міграції була особливо популярною в Західній Європі.

Могутнім поштовхом до масової  міграції робочої сили стали Великі географічні відкриття і розвиток капіталізму в Європі. Цей період масової міграції робочої сили з кінця XV ст. до 60-х років XIX ст. прийнято вважати періодом первісної або "старої" міграції.

Наступний період міжнародної міграції робочої сили (який часто називають  періодом "нової міграції") тривав з 60-х років XIX ст. до Другої світової війни. Цей період, як і попередні, також мав свої особливості і характерні риси.

Масова міграція населення стала  одним із характерних явищ життя  світового співтовариства другої половини XX ст. і особливо його 90-х років.

В наш час міжнародна міграція робочої сили насамперед зумовлена:

1) швидким зростанням населення нашої планети;

2) нерівномірністю економічного розвитку країн світового співтовариства.

3) розвитком сучасної науково-технічної революції;

4) соціально-політичним розвитком окремих регіонів світу та держав;

5) екологічним станом національного господарства.

Тому перед тим, як перейти до розгляду сутності міжнародної міграції робочої сили, необхідно дати характеристику демографічної ситуації на нашій  планеті.

I. Демографічна ситуація на нашій планеті характеризується швидким

зростанням населення. Так, за статистикою  ООН:

• 1-й рік нашої ери — 200 млн.;

• 1830 рік — 1 млрд. (за 1830 років);

• 1930 рік — 2 млрд. (за 100 років);

• 1960 рік — 3 млрд. (за ЗО років);

• 1976 рік— 4 млрд. (за 15 років);

• 1989 рік— 5 млрд. (за 13 років);

• 2000 рік — 6 млрд. (за 11 років);

• 2010 рік — 12—13 млрд. (за 10 років).

II. Умови життя ускладнюються та погіршуються.

Так, за розрахунками французького вченого  Жака-Іва Кусто у 1991 р. на Земній кулі проживало 5,6 млрд чоловік, із них:

• 500 млн жило добре;

• 900 млн жило у злиднях та голоді;

• 2,5 млрд постійно недоїдало;

• 1,7 млрд не мало нормальної питної води.

Це, в основному, змушує населення  шукати кращих умов життя в інших  країнах світу.

III. Демографічну ситуацію контролюють і регулюють держави, міжнародні організації за допомогою проведення демографічної політики.

Демографічна політика — це сукупність заходів держав і міжнародних  організацій, спрямованих на стимулювання або скорочення народжуваності населення.

При цьому важливе значення має  поділ населення Землі за сферами  зайнятості і місцем проживання.

1.  В цілому у світі:

• у сільському господарстві зайнято 50 % населення;

• у промисловості — 20 % населення;

• у сфері послуг — ЗО % населення.

2. В індустріальних країнах:

• у сільському господарстві зайнято 13 % населення;

• у промисловості — 36 % населення;

• у сфері послуг — 51 % населення.

3. У країнах, що розвиваються:

• у сільському господарстві зайнято 65 % населення;

• у промисловості — 15 % населення;

• у сфері послуг — 20 % населення.

IV. Важливою рисою сучасної демографічної ситуації є регіональна вікова структура населення світу.

1. Всього у світі:

• до 14 років — 34 % населення;

• 15—64 роки — 60 % населення;

• старші за 65 років — 6 % населення.

2. Західна Європа:

• до 14 років — 20 % населення;

• 15—64 роки — 67 % населення;

• старші за 65 років — 13 % населення.

3. Африка:

• до 14 років — 45 % населення;

• 15—64 роки — 52 % населення;

• старші за 65 років — 3 % населення.

4. Азія:

• до 14 років — 35 % населення;

• 15—64 роки — 60 % населення;

• старші за 65 років — 5 % населення.

V. Характерною рисою демографічної ситуації в наш час є співвідношення між населенням чоловічої та жіночої статі світу, у тому числі за територіальною ознакою.

1. Народжуваність:

• у світі нині — 1040 чоловіків на 1000 жінок;

• у Європі — 1060 чоловіків на 1000 жінок;

• в Африці — 1000 чоловіків на 1000 жінок.

2. У працездатному віці (15—64 роки) на 1000 жінок припадає:

• в Африці — 979 чоловіків;

• у СІЛА — 990 чоловіків;

• у країнах СНД — 937 чоловіків.

3. У віці, старшому 65 років, на 1000 жінок припадає:

• в Африці — 889 чоловіків;

• у Європі — 649 чоловіків;

• у СІЛА — 741 чоловіків;

• в Австрії — 818 чоловіків;

• у країнах СНД — 444 чоловіків[12, c. 116-120].

Отже, сучасна демографічна ситуація в цілому у світі, в окремих  регіонах і по країнах має різні  особливості. Це суттєво впливає  на розвиток міжнародної міграції робочої  сили.

Зовнішня міграція, крім того, має  дві сторони:

1) еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;

2) імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.

Існує поняття і рееміграції, яка  означає процес повернення емігрантів до своєї країни.

Залежно від тривалості кожного переміщення міграція робочої сили поділяється на: постійну, або безповоротну; тимчасову, як правило, внутрішньоконтинентальну; сезонну, пов'язану зі щорічними поїздками на заробітки; маятникову, яка передбачає щоденну поїздку до місця роботи за межі свого населеного пункту.

Залежно від правового статусу  міграція робочої сили може бути легальною чи нелегальною.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує  в різних формах — трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній тощо.