Сільське господарство Англії

6

У XVI ст. Англія ступила невеликою за територією країною. Володіння Англії в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. складало близько 3 млн. осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн. (не рахуючи Шотландії).

На початку XVI ст. Англія, на відміну від Нідерландів, не була міською країною: у містах жило не більш як 10% населення, наприкінці століття кількість міщан зросла до 20%.

Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, за користування нею сплачувала грошову ренту.

На початку XVI ст. в сільському господарстві Англії сталися значні зміни. З появою мануфактур як в Англії, так і поза її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників, знехтувавши рільництвом, захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку Англії. Вовна перетворилася на головне багатство країни. Відтоді й дотепер мішок із вовною, як символ заможності Англії, знаходиться в палаті лордів англійського парламенту і служить сидінням для лорда-канцлера.

Справжнім потрясінням для Англії стала “революція цін”. Внаслідок неї великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п'ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків.

Головною галуззю промисловості стало виробництво сукна. Замість вовни в XVI ст. Англія почала вивозити до інших країн сукна з вовни. У 60-ті рр. XVI ст. сукна становили 80% усього англійського експорту. Саме зі зростанням попиту на сукно пов'язано поширення мануфактурного виробництва.

Внаслідок великих географічних відкриттів Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів між Європою та Америкою. Це стало поштовхом до зростання зовнішньої торгівлі.

Поодинці купцям було сутужно відправлятися в мандрівки до далеких берегів. На них чатували бурі, пірати, створюючи небезпеку втрати товарів і навіть загибелі. Щоби зменшити ризик, купці об'єднувалися в компанії. Перша така компанія виникла в 70-х рр. XV ст.

У XVI ст. англійські купці почали засновувати нові капіталістичні акціонерні компанії. Купці об'єднували свої капітали і ставали акціонерами компанії, отримуючи прибутки відповідно до внеску. Назви компаній характеризували головні напрями англійської торгівлі. Після відкриття у 1553 р. північно-східного морського шляху до Московії виникла Московська компанія. У 70—88 рр. XVI ст. виникли Остзейська (або Істландська) компанія, яка вела торгівлю на Балтійському морі, Левантська (або Турецька) для торгівлі в Середземному морі та Гвінейська компанія (згодом вона перетворилася на Ост-Індську), яка зосередила у своїх руках торгівлю з Індією та Африкою.

У XVI ст. швидко зростало економічне значення Лондона, який поступово перетворився в найбільший порт світу, центр торгівлі та фінансових операцій. Почалося формування лондонського Сіті — центральної частини міста, де зосереджувалися банківські контори та великі торговельні підприємства.

Особливістю розвитку сільського господарства Англії XVI ст. став початок аграрного перевороту — встановлення ринкових відносин у сільському господарстві. Для розвитку вівчарства землевласники (лендлорди) почали перетворювати землі у своїх маєтках на пасовиська. Збільшуючи площі пасовиськ, вони зганяли селян із земель та обгороджували їх. Цей процес дістав назву обгороджування.

Внаслідок проведення обгороджувань в Англії з'явилися нові суспільні верстви — нові дворяни та сільські наймити. Нові дворяни жили не так, як старі, вони отримували прибутки інакше — від вирощування овець і продажу вовни. Селяни, які залишилися без засобів до існування, були змушені шукати роботу в містах або працювати на нових дворян. Вони ставали наймитами, які не мали власного господарства, а працювали на нових дворян за платню. Поява нових суспільних верств стала свідченням формування в сільському господарстві Англії ринкових відносин. Гроші перетворювалися на капітал, що його нові дворяни вкладали в розвиток свого господарства з метою отримання прибутку.

Зміни, що відбувались у сільському господарстві Англії в XVI ст., стали передумовою поширення мануфактурного виробництва у промисловості країни.

Аграрний переворот і розвиток ринкових виробничих відносин у сільському господарстві зумовили великі зміни в англійському суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян. Міста заполонили жебраки, величезні маси людей шукали роботи і, не знаходячи її, крали або старцювали.

Наприкінці XVIІІ — у першій половині XІХ ст. в країнах Західної Європи та США  сільське   господарство  ще було провідною галуззю економіки, тут було зайнято майже 90% населення. Однак, під впливом розвитку мануфактурного виробництва, росту міст, торгівлі, відкриття великої кількості нових земель, зростання потреб у сировині та продуктах харчування в  сільському   господарстві  відбуваються суттєві зрушення.
Так, в  Англії  внаслідок політики обгороджування в другій половині XVIІІ ст. селянство як клас майже зникає і його замінюють підприємці-фермери та вільнонаймані сільськогосподарські робітники. Фермерські  господарства  вели інтенсивне  господарство , застосовували в  сільському   господарстві  нові культури та машини.
Унаслідок аграрного перевороту відбувається подальше зростання продуктивності в  сільському   господарстві , що було викликане введенням багатопільної системи в землеробстві, запровад­женням травосіяння, стійлового утримання худоби та збільшен­ням її продуктивності, розширенням посівних площ. Аграрний переворот в  Англії  поклав початок розвитку капіталістичного фермерства та експлуатації найманих робітників, впровадженню більш досконалих знарядь праці, машин для обробітку землі, розширенню внутрішнього ринку країни, забезпеченню промисловості, що швидко розвивалася, дешевою робочою силою та мануфактур сировиною. Кардинальні зміни у  сільському   господарстві  сприяли виникненню системи постачання продуктами харчу­вання великих міст, позитивно впливали на створення умов для промислового перевороту в  Англії , розширювали внутрішній ринок.

Іншим різновидом методів ведення  сільського   господарства  відзначалися північноамериканські колонії  Англії . Ще в XVIІ ст. почалося інтенсивне освоєння вихідцями з  Англії  північноамериканських родючих земель. Цей процес набув широких масштабів у XVIІІ ст., внаслідок чого виникло ведення  сільського   господарства  двох типів. Перший тип — великі плантації для вирощування бавовни, рису, тютюну, індиго, де застосовувалася примусова праця негрів—рабів, що завозилися з Африки. Це плантаторське  господарство  було малоефективне, не застосовувало добрива, носило екстенсивний характер, до того ж негри—раби не були економічно зацікавлені у своїй праці; таке  господарство  трималося на жорсткому примусі до праці та насильстві.
Поряд з цим переселенці з  Англії  привезли в колонії навички ведення фермерського  господарства , що поклало початок розвитку так званого «американського» шляху розвитку  сільського   господарства . Цей шлях передбачав приватну власність безпосередньо виробника-фермера на засоби виробництва, землю та на продукцію, що він виробляв і вільно розпоряджався нею. За таких умов фермер був економічно зацікавлений у результатах своєї праці. «Американський» шлях розвитку в  сільському   господарстві  передбачав господарювання фермерів за відсутності поміщиків, феодалів і був найбільш економічно ефективним.
Наприкінці XVIІІ ст.  Англія  своєю економічною політикою все більше намагалася перетворити північноамериканські колонії на важливий аграрно-сировинний придаток, у той час як економіка американських колоній стала вже могутнім конкурентом для самої  Англії . Ці протиріччя привели до війни за незалежність північноамериканських колоній (1775—1783 рр.) та відокремлення їх від  Англії .

Знаряддя праці, що застосовувались у виробництві та сільському господарстві, були доволі примітивним, що, зокрема, спричиняло низьку продуктивність землеробства. Додатковими причинами цього були також недостатнє використання металу у сільськогосподарському реманенті, знаряддях і невисока енергозабезпеченість; головними джерелами енергії були фізична сила людей і тварин; лише потім, наприкінці Середньовіччя, почали активніше використовувати енергію води, вітру, видобувати деревинне та кам’яне вугілля й використовувати його для плавки металу. З XII ст. будували домниці, отримуючи в результаті поліпшене залізо та чавун, у XIV ст. виник сучасний процес металургії, коли англійські домни вже виплавляли за добу майже 1,5 т чавуну.

Проникаючі в англійське село товарно-грошові відносини поступово руйнували кріпосницьку систему. Значний вплив на цей процес зробило розвиток вовняної промисловості, котра потребувала сировину. Більшу частину вовни, що одержується з вівчарських  господарств , вивозили в інші країни, але з'явилися перші підприємства з переробки в самій  Англії . У  сільському   господарстві  країни стало швидко розвиватися вівчарство. Захоплення феодалами общинних земель для підстав на них вівчарських ферм, посилення процесу диференціації на селі різко загострили класову боротьбу і викликали ряд повстань антифеодального характеру. У першій половині XV століття більшість англійських селян вже звільнилися від кріпосницьких уз, їх повинності стали обмежуватися грошовими платежами.

Сільське господарство Англії розвивалося на фермерській основі. Орендуючи у лендлордів землю, фермери вели господарство, використовуючи найману робочу силу. Англійські фермери вели інтенсивне господарство, поліпшуючи агротехніку й агрокультуру. Впроваджували сівозмінну систему, травосіяння, широко застосовувалися парові плуги, машини, мінеральні добрива, виконувалися дренажні роботи. Аграрна криза 1875-1896 рр. прискорила переведення сільського господарства на індустріальну основу. Скоротилися посівні площі під зерновими культурами, зменшилася земельна рента, основним напрямом стало інтенсивне тваринництво.