Документознавство з іншими науками. Концепції документознавства

Документознавство з іншими науками. Концепції документознавства.

Зв'язки документознавства  з іншими науками, на думку Н. Б. Зінов'євої, зумовлені, перш за все, походженням документознавчих концепцій, зокрема, з книгознавства, фондознавства, науково-інформаційної діяльності, бібліографознавства, науки про управлінську діяльність. Н. Б. Зінов'єва вважає, що документознавство становить "органічну єдність" з наукознавством, архівознавством, бібліотекознавством, книгознавством, бібліографією, інформатикою, патентознавством, справочинством тощо. Водночас з цими науками документознавство збігається лише у певних частинах, тобто перетинається з ними.

На думку Н. Б. Зінов'євої, документознавство є "методологічною платформою" бібліографії. Воно також "включає теоретичні розділи книгознавства до власної структури", але відмежовується від книгознавства як самостійна галузь знання. З іншого боку, від документознавства відокремлено як самостійні дисципліни патентознавство та технологія документаційного забезпечення управління (справочинство). Складні взаємозв'язки, за думкою Н. Б. Зінов'євої, має документознавство з історичними науками: історичні документи є об'єктами дослідження історіографії, текстології, палеографії, філігранології, сфрагістики, археографії. До суміжних з документознавством наук вона відносить також "комплекс природничих дисциплін, що досліджують проблеми збереженості документів".

Перевагою концепції Н. Б. Зінов'євої є спроба визначити характер зв'язків документознавства з іншими науками, але вона недостатньо аргументована, не показано ставлення до інших концепцій.

Оригінальну концепцію структури  документознавства запропонував М. С. Слободяник. На його думку, документознавство - це "комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства". Доречним, на наш погляд, є зауваження С. Г. Кулешова: "що це за контекст?". Якщо він не визначений, можливо, про нього не треба згадувати?

У складі документознавства  М. С. Слободяник виділяє, перш за все, документологію - "інтегруючу наукову дисципліну, що має відчутний метанауковий характер" "як для документознавчих дисциплін, так і для споріднених і суміжних наук, що також вивчають документ як одну із складових власного об'єкту (бібліотекознавства, бібліографознавства тощо)". Документологія характеризується як наукова дисципліна, що складається з таких частин: 1) теорія документознавства, документа і документної інфраструктури суспільства; 2) історія документознавства і документа. До теоретичної частини належить, серед інших, проблема класифікації документів і аналізу виділених видів і типів документів.

Інші документознавчі  дисципліни М. С. Слободяник називає спеціальними. До них належать: теорія документальних комунікацій, теорія документних потоків, документне фондознавство, електронне документознавство, управлінське документознавство, теорія та історія діловодства. Як бачимо, одна частина цих дисциплін сформована відповідно до проблем, що вивчаються; друга частина - за видами документів. Чому саме ці дисципліни виділено серед спеціальних?

М. С. Слободяник вважає: "Важливою ознакою, за якою може формуватись самостійна документознавча наукова дисципліна, є функціональна орієнтація на задоволення специфічних потреб суспільства й особливості у відокремлених групах документів, що потребують індивідуалізованого дослідження". Але ця ознака стосується лише двох визначених тут документознавчих дисциплін. За якою ознакою виділяються інші - не сказано.

Крім головної ознаки, для  відокремлення тієї чи іншої документознавчої дисципліни М. С. Слободяник вважає суттєвими такі якості, як "високий рівень їхньої автономності, можливість виходу з комплексу і включення до іншої системи наук", можливість "формувати власний предмет і встановлювати зв'язки з науками, що не входять до структури документознавства". Однак ці властивості дисциплін не можуть бути підставою їх об'єднання в комплекс документознавчих дисциплін, а лише підставою визначення їх самостійності. Інша річ - "наявність спільних теоретико-методичних засад, витоків та історії розвитку", що й зумовлює знаходження різних дисциплін у єдиному комплексі.

Не можна не погодитись із зауваженнями С. Г. Кулешова щодо невизначеної самостійності як наукових дисциплін теорії документальних комунікацій і теорії документних потоків; штучності об'єднання в "документне фондознавство" вчень про фонди бібліотек, архівів, діловодства тощо. Не викликають зауважень лише електронне документознавство та управлінське документознавство, хоча перше лише починає формуватися. Отже, склад комплексу документознавчих дисциплін ще потребує уточнення. Щодо місця документознавства серед інших наук у концепції М. С. Слободяника, слід відзначити, що він чітко визначає "фундаментальну щодо документознавства науку" - інформаціологію. На жаль, статус цієї науки на даний час залишається дискусійним (що справедливо зауважив і С. Г. Кулешов), отже, потрібні пояснення щодо її трактування. Серед "споріднених і суміжних наук" М. С. Слободяник називає тільки бібліотекознавство і бібліографознавство (супроводжуючи перелік невизначеним "тощо"). Стосунки з книгознавством теж не визначені, незважаючи на те, що книга, дійсно, є документом.

Деякі уточнення щодо змісту документології подано у наступних публікаціях Н. М. Кушнаренко і М. С. Слободяника з цього питання. Документологія характеризується як фундаментальна наукова і навчальна дисципліна, яка суттєво відрізняється від традиційного (вочевидь, управлінського) документознавства. М. С. Слободяник вважає її "інтегрованою науковою дисципліною, що має відчутний метанауковий характер"; відмічає "збагачення об'єкта науки за рахунок документної інфраструктури суспільства", що дозволяє вивчати "особливості документної діяльності у різних соціальних сферах та інституціях". Але залишається не визначеним співвідношення документології з документознавством. Зокрема, М. С. Слободяник пише: "Важливим результатом розвитку документології буде трансформація документознавства у цілісну інтегровану науку, яка має яскраво виражений метанауковий характер і широку сферу практичного застосування". Чи замінить документологія сучасне документознавство, чи залишиться у його складі - не зрозуміло.Як висновок розгляду різних існуючих на даний час концепцій документознавства можна стверджувати, що в кожній з них є, так би мовити, "раціональне зернятко". Концепція Н. М. Кушнаренко приваблює тим, що тлумачить документознавство як дуже широку галузь знання, у якій досліджується все, що стосується документа. Такий підхід логічно продовжує погляди Поля Отле, засновника науки під назвою "документація" (або "документологія"). Концепція С. Г. Кулешова відрізняється чіткістю щодо змісту і меж як загального, так і спеціального документознавства. Концепція М. С. Слободяника привертає увагу до особливих зв'язків документознавства з наукою про інформацію як більш фундаментальною. Разом з тим у кожній з наведених концепцій є слабкі місця, що викликають зауваження. Синтезу набутих знань поки що не відбулося.

Сьогодні  існують дві концепції документознавства: широкого і вузького його розуміння. Перша - вивчає документ у широкому, друга - у вузькому значеннях. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документознавств - наук з однією назвою, але з різним змістом, створює двоякий смисл дисципліни, зумовлює певні незручності, спричиняє полеміку на сторінках періодичних видань. Формування якісно нової наукової дисципліни, яка вивчає документ як цілісність, потребує віднаходження адекватної назви, ємнішої, ніж документознавство-діловодство.

Найвагоміший внесок у  розробку загальнодокументознавчих питань зробили Ю. М. Столяров, Н. М. Кушнаренко, Н. Б. Зінов'єва, С. Г. Кулешов, Г. М. Швецова-Водка, М. С. Слободяник та ін. Слід зазначити, що із загальної теорії документа (вже п'ятим виданням) Харківська державна академія культури видала підручник, а навчальний посібник - Краснодарський державний університет культури і мистецтв. За відсутності фундаментальних наукових праць і широкого розповсюдження навчальних видань, саме підручник Н. М. Кушнаренко і навчальний посібник Н. Б. Зінов'євої відіграли провідну роль в утвердженні широкого розуміння документа і документознавства в науковому, виробничому, освітньому, управлінському просторі країн СНД. Поглибленій розробці наукових основ документознавства сприяли також монографічні дослідження С. Г. Кулешова і Г. М. Швецової-Водки. Зокрема, заслуга С. Г. Кулешова полягає в теоретичному обгрунтуванні процесів диференціації документознавства на загальне і спеціальне, специфіки управлінського документознавства як одного з основних видів документознавства загалом. У працях цих авторів значна увага приділяється визначенню функцій, властивостей, ознак документа, питанням класифікації і типології документів, особливостям окремих їх видів і типів (зокрема управлінських документів і друкованих видань), закономірностям формування і використання документних потоків, масивів, фондів, ресурсів тощо.Для узагальнюючої науки про документ пропонується декілька варіантів назв: інформаційно-комунікаційна наука (А. В. Соколов), документаційно-інформаційна наука (Г. М. Щвецова-Водка), документознавство (Ю. М. Столяров, Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, Н. Б. Зінов'єва), а згодом - документологія (Ю. М. Столяров, Н. М. Кушнаренко). На початку 1990-х рр. більшість учених погодилася з пропозицією російського вченого, професора Ю. М. Столярова, назвати інтегровану науку про документ документознавством. Саме завдяки його численним працям формується нове розуміння змісту та структури наукової і навчальної дисципліни "Документознавство", яке ґрунтується на ширшому тлумаченні змісту поняття "документ" порівняно з традиційним - діловодним, управлінським.