Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Сентября 2013 в 20:50, реферат
Кавабата Ясунарі народився у сім'ї лікаря, людини високоосвіченої, закоханої у літературу та мистецтво. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства. Навчаючись у 1910—1917 pp. у початковій і середній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників — Акутагаві Рюноске та Міямото Юріко.
Життєвий шлях Кавабата Ясунарі
Творчий доробок письменника
КАВАБАТА ЯСУНАРІ
(1899 — 1972)
План:
1. Життєвий шлях Кавабата Ясунарі
Кавабата Ясунарі народився у сім'ї лікаря, людини високоосвіченої, закоханої у літературу та мистецтво. Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства. Навчаючись у 1910—1917 pp. у початковій і середній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників — Акутагаві Рюноске та Міямото Юріко. У 1917—1920 pp., під час навчання у першому коледжі Токіо, він ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова. З 1920 по 1924 pp. навчався у Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератур. Тема його дипломної роботи — «Коротка історія японського роману».
1924 р. Кавабата Ясунарі разом із письменниками — «неосенсуалістами», до котрих належав і Йокоміцу Ріїті, автор програмного виступу «Про неосенсуалізм» (естетична концепція «неосенсуалістів» значною мірою спиралася на літературну теорію західних модерністів), заснував журнал «Літературна епоха» («Бунґей Дзідай»), вів у ньому активну літературно-критичну діяльність, початок якій було покладено ще в студентські роки співпрацею у журналі «Дзідзі Сімпо». Відтоді Кавабата у різні періоди свого життя брав участь в організації нових літературних журналів, був членом їхніх редакційних колегій; до 1939 р. регулярно публікував рецензії та огляди у провідному літературному журналі «Бунґей Сюндзю»; входив у склад журі різних літературних конкурсів і премій.
Захоплення неосенсуалізмом виявилося недовготривалим. Розпочате ним під явним впливом «Улісса» Дж. Джойса оповідання «Кристалічна фантазія» (1930) так і залишилося незавершеним.
Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела «Танцівниця з Ідзу» («Ідзу-но одоріко», 1925), екранізована 1935 р. кінорежисером Госьо. Переживання закоханого юнака стали темою ліричної новели Ясунарі. Письменник психологічно тонко розкриває тендітну красу цього поетичного почуття. Постійним джерелом творчого натхнення Кавабата Ясунарі, за його власним зізнанням, слугувала «Повість про Гендзі» — найвидатніша пам'ятка середньовічної японської літератури. Письменника приваблюють шедеври національної класичної хейянської епохи (IX—XII ст.), що утверджують принципи розвитку вільної особистості, загальну гармонію.
Починаючи з «Танцівниці з Ідзу», проявляється істинний талант Кавабата Ясунарі: розкривати загальнолюдські, «стійкі вартості», спираючись у своїх художніх пошуках на естетику та національну самобутність класичної, народної японської літератури.
Повість «Країна снігів» («Юкіґуні», 1934— 1937) визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, найповніше виявила систему художнього мислення автора. За образним висловлюванням М. Федоренка, «Він ніби запрошує нас відкрити мушлю враження — і в ній відразу ж заблисне перлина істини». Книга складається з окремих ліричних оповідань, об'єднаних спільною тематикою: нерозділене людське кохання, краса природи північного краю Японії — країни снігів.
У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, К. Ясунарі написав низку творів, найзначніші з яких: повість «Тисяча журавлів» (1951), роман «Стогін гори» («Яма-но ото», 1953).
У центрі «Тисячі журавлів» — долі юнака Кікудзі та красуні Юкіко. Опис чайного церемоніалу — «тядо» — стародавнього звичаю японців, що прирівнюється до високого мистецтва, це й оповідне тло твору, і його ідея. «Зустріч за чаєм — та сама зустріч почуттів», — пише Кавабата Ясунарі.
Прагнучи до об'ємності психологічної характеристики героїв, митець виявляє їхню естетичну причетність до чайного обряду. У дисгармонії з ним бездуховність, відсутність жіночності, емоційна глухість Тікао — одіозного персонажа повісті. Прекрасна, жіночна, граційна Юкіко, яка прямує до храму. Білосніжний журавель на її рожевому фуросікі — яскрава художня деталь, що свідчить, як пишуть критики, про авторське «звеличення» національної традиції. Журавель, що в японській символіці уособлює надію, добробут, у повісті Кавабата Ясунарі пророкує щасливе майбутнє героїні.
У романі «Стогін гори» письменник на широкому тлі повоєнного побуту досліджує внутрішній світ, психологію своїх героїв: старого Сінго, службовця однієї із токійських фірм, та членів його родини. Пильна увага автора до складних сплетінь людських взаємин, до драматичних подій минулого і теперішнього переконує, що головним у творі є не стільки сюжет, скільки загальнолюдська тема. Естетичною її основою стає взаємозв'язок Людини, її поводження із законами буття та природи, який дедалі більше усвідомлюється Кавабата Ясунарі. Введенням образу гори («...сад будинку Сінго був природним продовженням гори...»), стогін якої інколи вчувався головному героєві, автор підкреслює нерозривність, одухотвореність такого зв'язку. Прикметно, що цією ж думкою пронизані й новели, написані у різні роки його творчості.
1950 р. - Кавабата Ясунарі разом із членами ПЕН-клубу, головою якого він був з 1946 p., здійснив поїздки до Хіросіми та Нагасакі, місця атомних бомбардувань. Про своє бажання «вічного миру на землі» він розповість у новелах «Латочка», «Кораблики», «Камелія».
Твори Кабаята Ясунарі вирізняються ускладненістю підтексту, ефектом недомовленості, несподіванки. Критика вбачає у цьому вплив на його художній досвід естетики дзен, «ґрунтованої на внутрішньому спогляданні». Проте в дослідженні психології людини, її відносин зі світом, природою він завжди орієнтувався на зв'язок з тією дійсністю, яку він хотів збагнути.
1968 p. К. Ясунарі було присуджено Нобелівську премію за «письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення».
Напружену працю над новим романом в останні роки життя Кавабата Ясунарі не вдалося завершити. Письменник важко хворів, заохотився до наркотиків. Будучи у стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юкіо Місіми, 16 квітня 1972 р. він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці Токіо, отруївшись газом.
2. Творчий доробок письменника
З точки зору японських неосенсуалістів, література не повинна бути тільки копією об'єктивної дійсності, вона, на їхню думку, - завжди плід суб'єктивних вражень, переживань, почуттів, сумнівів автора. Однак Кавабата у цій групі молодих майстрів посідає особливе місце. На відміну від інших, він не відмовився від національних художніх традицій, класичних уявлень про прекрасне. Пізніше він писав: "У захопленні від літератури Заходу я намагався наслідувати кращі її зразки. Але по суті я - східна людина і ніколи не втрачав свого власного шляху".
Невелика повість Ясунарі Кавабата "Танцівниця з Ідзу" (1925, опубл. 1926), створена у традиціях класичної японської літератури, одразу привернула увагу літературної критики й здобула авторові популярність публіки. По суті, це перший його значний твір, в якому виявилися характерні риси стилю митця - задушевність, м'якість, спокійність.
Однак справжній успіх і заслужене визнання прийшли до письменника після появи нової повісті - "Снігова країна" (1934-1947). Цей твір визнано одним із найкращих у прозі Японії. Таємниця людського кохання і таємниця принадності природи снігового краю стають предметом філософських роздумів митця, котрий намагається знайти ключ до відкриття вічної гармонії світу. Твір написаний на основі принципу вабі (неяскравої, приглушеної краси). Цей принцип дозволив письменникові показати цінність кожної миті людського життя і неповторність природи. Взаємини токійця Сімамури та сільської гейші Комако зображуються на фоні різних пір року, як цього вимагала дзен-буддистська естетика. Крім реального плану, у повісті велике значення має психологічний план. Автор заглиблюється у підсвідоме, у світ почуттів і вражень, які для нього не менш значущі, ніж навколишній світ. Ясунарі Кавабата заявив про себе як талановитий майстер ліричної прози, в якій знайшов відбиток духовний стан сучасного японця.
Під час другої світової війни і в повоєнний період письменник багато подорожував Маньчжурією, чимало уваги приділяв вивченню класичного японського роману XI ст.
У 1860 році відвідав кілька американських університетів, де читав семінари з японської літератури. У своїх лекціях наголошував на неперервності її розвитку з XI до XIX ст., а також на тих змінах, які відбулися у японському мистецтві XX століття, коли особливо посилився вплив Заходу.
У повістях "Тисяча журавлів"
(1951), "Голос гір" (1954), "Давня
столиця" (1962), що розвивають давні
традиції класичної японської