Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Октября 2011 в 20:47, реферат
ван Сірко – особлива постать в історії України. За свій незвично довгий вік – як на козака, що ціле життя те й робив, що воював – він зазнав усього: злетів занепадів, зрад, захоплень, розчарувань, почуттів щирої приязні і лютої ворожнечі, скидав і садовив на трон гетьманів, і сам прагнув стати гетьманом. Ще за життя він став легендою козацтва, його подвиги описано у багатьох піснях і думах.
Султан турецький
Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!
Негоден єси матері вірних християн!
Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!..
зо
всім кошем запорозьким.
Останній
виступ Сірка на оборону відбувся
у 1679 році, коли з пониззя Дніпра
раптом вигулькнуло військо турецького
султана під командуванням
А
помер полковник Іван Сірко мирно,
на власній пасіці, поблизу містечка Грушівки.
Так, так, він, кошовий отаман, що все своє
життя провів у війнах та походах, віддав
Богу душу тихої серпневої днини... За свідченням
писаря Биховця, Сірко ще за життя наказав
зробити йому домовину, і час від часу
лягав у неї, ніби пробуючи, чи зручно буде
лежати. А ось що про його смерть оповідає
легенда:
“...Як
помирав кошовий
Сірко, то казав запорожцям:
“Хто з вас, хлопці,
могилу мою поливатиме
до схід сонця, той
буде знати стільки,
скільки й я... А
як буде велика потуга
на ворога, то нехай
хоч мою руку одкопають
та несуть поперед війська,
і неприятель сам себе
порубає! А як пройде
сім год, то ви одкопайте
мене, і покладіть мою
руку мені в мою труну...”
Могила Сірка, що знаходилася на правому березі Дніпра поблизу с. Капулвки (Нікопольський район на Дніпропетровщині), опинилася під загрозою затоплення водами Каховського водосховища, тому 1967 року прах перезаховали на Бабиній могилі біля Капулівки. Там всановлено старий камінь з написом, а вище поставлено погруддя. На гранітній плиті викарбувано новий сучасний напис: “Тут похований кошовий отаман Війська Запорізького Іван Сірко 1680 року”.