Поетика простору в казці Людвіга Тіка "Білявий Екберт"

  КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

  КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Самостійна  робота на тему:

«Поетика простору в казці Людвіга Тіка «Білявий Екберт» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Студентки 2 курсу

  Інституту східних мов 

  групи 210

  Помазан Олени Олександрівни 

  Викладач: Кирилова Т.А. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Київ  – 2010 

  Новаліс у естетичних «Фрагментах» стверджував, що «казка є немов би каноном поезії. Усе поетичне повинне бути казковим». Практичним втіленням даної тези є творчість Людвіга Тіка. Одним із жанрів, у якому творив цей німецький письменник-романтик, є саме літературна казка. На початковому етапі розвитку романтизму вона набуває основних рис: казкова фантастика стає засобом філософського осягнення життя, а сама казка(особливо у Німеччині) – своєрідною мовою романтизму.

  Твір  Людвіга Тіка «Білявий Екберт», який я розгляну у своїй роботі, є романтичним. Він створений у жанрі літературної казки. Алгоритм побудови даного твору є фольклорним, у ньому присутня боротьба добра і зла, як зовнішня(старуха і Берта з Екбертом), так і внутрішня (боротьба Берти із собою, чи скоїти злочин і вкрасти птаха та коштовності бабусі, чи ні: «Серце в мені болісно стискалося, то я думала лишитись, то ця думка ставала мені гидкою»), казкові образи: темний ліс, наявність гротескних образів тварин(співучий птах), бабуся.

    Доба романтизму орієнтувалася на зародження національних спектрів та відродження фольклору. Однак літературна казка романтизму значно відрізняється від народної. Одними з головних відмінностей є наступні. Ідейно-тематичний зміст народної казки визначається традицією(колективна творчість), зберігається відбиток архаїчних форм світосприйняття, а у літературній казці ідейно-тематичний зміст визначає саме автор(індивідуальний початок), він передає ідеї епохи, до того ж кожний твір даного жанру закріплений за певним ім’ям, на відміну від народної казки.

  Оскільки  казка Людвіга Тіка є романтичною  прозою, у ній спостерігається  принцип двосвіття: світ реальний та світ казковий. Ознаками реального світу є саме життя головних героїв Екберта та Берти, їх будинок, побутові проблеми батьків Берти в її дитячі роки, її блукання тощо. Казковий світ включає в себе старуху, що є дуже загадковою ще на початку твору, співучого птаха, що несе коштовності. Ці два світи взаємодіють між собою, але не накладаються, і герой живе одночасно у двох світах. Через казковий світ Берта пізнає себе у дзеркалі свого іншого Я, яке в ній заховане: «до сих пір дивуюся собі, згадуючи свій тодішній образ життя», у реальному світі вона була «до крайності невмілою та безпомічною дитиною», все в неї «валилося з рук», коли ж у казковому світі вона «швидко призвичаїлася до господарства». Тут відбулося її становлення особистості, формування її індивідуальності. Через своє інше Я, у казковому світі, Берта зустрілася зі своїми страхами, своєю темною стороною, що привела її до внутрішньої боротьби, про яку я вже згадувала, тут іде роздвоєння особистості, добро бореться зі злом: «в душі моїй відбувалася незрозуміла боротьба, немов там змагалися два ворожих духа». І все ж вона скоїла злочин і вкрала бабусині коштовності та птаха, але це не стільки перемога іншого Я, скільки ознаки романтичного героя. Вона прагнула до здійснення своїх мрій: «…я вже бачила себе в багатому вигляді, оточена принцами та лицарями», до мрій багатства. Але тут ще грає роль тема простору, тема домівки.

  Тут я вже підійшла до головної теми моєї роботи. За Г. Башляром, дім –  це притулок мрії, дім – притулок мрійника, дім дозволяє нам мріяти в мирі та спокої. Мріям належать цінності, відбиток яких особливо глибокий в душі людини. І місце, де ми жили уявою, само відроджується у новій мрії. Згадки про колишні домівки знову проживаються нами як мрії, і тому будинок минулого є безсмертним у нашій душі.

  Берта мріяла про багатство, живучи з батьками, в яких були матеріальні проблеми: «часто, сидячи в кутку, мріяла про те, як би я стала допомагати їм, як би раптом розбагатіла, як би посипала їх сріблом та золотом і як насолоджувалась би їх подивом…», вона підсвідомо линула у казковий світ, про «духи», які б дарували їй «підземні скарби» та «булижники, що перетворюються у дорогоцінні камені». Вона уявляла, а уява, як ми знаємо, є центральної психічною здатністю романтичного героя. І живучи вже у дивної бабусі, вона почала знову мріяти. Хоча для неї у мріях це був інший світ, все одно її вчинок, її злочин підкреслюють саме те, що вона несвідомо бажала прийти до батьків, саме в той дім, де вона мріяла у своєму кутку, осипати батьків дорогоцінностями. Адже той дім глибоко закарбувався у її романтичній душі. Цю її внутрішню боротьбу можна ще проаналізувати як боротьбу її рідної домівки, місця її уяви, де вона жила у своєму казковому світі, та домівки, яка дійсно є загадковою, де відбуваються незвичайні речі. За Башляром, дім міцно тримає дитинство «в обіймах», усе життя ми повертаємось сюди в мріях(хоча, може, й несвідомо). Той факт, що ми любили горище, що ми жили у мансарді, буде навіки. Ми повернемось туди у нічних мріях. Ці притулки – наші раковини.

  Так і для Берти її рідний дім –  її раковина. І той факт, що вона прийшла у своє рідне селище несвідомо, доводить, що її душа мрійника постійно линула до рідної домівки: «я безкінечно раділа, що побачу батьків, я знайшла наш будиночок, побачила знайомий поріг…а я так тішилась думкою вразити їх своїм багатством…те, що плекала як найкращу надію назавжди померло».

  Також Берта втекла з домівки бабусі через ще один інопростір – простір  книг. Саме прочитання книг сформувало її думки та мрії про лицарів: «моя уява створила найпрекраснішого лицаря…я уявляла себе героїнею дивних історій». Це простір мрій, уяви, який впливав на Берту не останнім чином. Через уявний світ вона пізнавала реальний «з того, що я прочитала, я створила собі дивовижне поняття про людей».

  Отже, за Башляром, несвідоме має своє місце проживання. Чудовим прикладом даної тези є казка Людвіга Тіка «Білявий Екберт». Усі елементи цього твору: фольклорний алгоритм побудови, принцип двосвіття, домінуюче ірраціональне, роздвоєння людини – доводять нам, що це є романтичний твір, а його ідейно-тематичний зміст дозволяє зрозуміти читачу ідею епохи романтизму. Романтична ідеосфера орієнтується на трансцендентне, тобто духовне, так і Тік заперечує філістерську мораль, тобто відсутність духовних потреб. Ідею авторської оригінальності та новаторства письменник втілив у творі, відкинувши традиційні сюжети казок, він реабілітує середньовічну мораль, застосовує нові тенденції філософії романтизму. Також у казці присутні елементи готики, що характерно для романтичних творів. Деякі з них, це старуха, що асоціюється з відьмою, темна сторона душі Берти, що здатна на злочин, а також містичні перетворення бабусі.