Роман Вільяма Голдінга «Володар мух»

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини в  творчості Вільяма Голдінга

 

1.1 Самопізнання людини в творах - притчах Вільяма Голдінга

 

1.2 Місце роману «Володар мух»  в творчості Вільяма Голдінга

 

РОЗДІЛ ІІ. Проблематика роману Вільяма  Голдінга «Володар мух»

 

РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-алегорична основа поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

 

3.1 Сюжет та образи головних  героїв у романі Вільяма Голдінга  «Володар мух»

 

3.2 Роль природи в романі Вільяма  Голдінга «Володар мух»

 

3.3 «Володар мух» Вільяма Голдінга як роман – пересторога

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

 

Англійський письменник Вільям Голдінг  вважається одним з найбільших міфотворців  ХХ століття. Його роман «Володар мух» був вибраний в якості теми курсової роботи саме через наявність глибоких філософських та моральних стверджень, освітлених споконвічних питань боротьби добра та зла, людського буття, значення кожної окремої людини для суспільства. Невимушений стиль оповіді робить роман доступним для розуміння навіть маленькому читачу, а відкритий фінал змушує замислитися над майбутнім не тільки окремо взятих хлопців, але всього людства. Все це робить роман актуальним в будь-який час, для будь-якого суспільства, для кожної людини, незважаючи на її вік та соціальний стан.

 

Об’єктом даного дослідження є роман Вільяма Голдінга «Володар мух». Предметом дослідження є філософсько-алегоричні поняття та події роману. Метою дослідження є розкриття та трактування філософсько-алегоричних образів роману.

 

Структура роботи обумовлена її метою, вона складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Перший розділ подає загальну характеристику поглядів В.Голдінга на самопізнання людини, визначає місце та значення роману в творчості письменника. У другому розділі розглядається проблематика роману «Володар мух» . Третій розділ містить відомості про філософсько-алегоричну основу поетики роману. Список використаних джерел складається з 13 позицій.

 

РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини в  творчості Вільяма Голдінга

 

1.1 Самопізнання людини в творах-притчах  Вільяма Голдінга

 

 

Вільям Голдінг (1911-1993) - один із найяскравіших  та самобутніх англійських прозаїків  ХХ століття, який ще за життя сприймався як класик. Він автор таких відомих  романів, як «Спадкоємці» ("The Inheritors", 1955), «Злодюжка Мартін» ("Pincher Martin", 1956), «Вільне падіння» ("Free Fall", 1959), «Шпиль» ("The Spire", 1964), але світову відомість йому приніс роман «Володар мух» ("Lord of the Flies", 1954) [11, с.461].

 

Художній світ В.Голдінга складний та суперечливий. Складність виражена в багатоаспектності основної проблеми, яку досліджує митець. Вся увага письменника зосереджується на людині та її зв’язку с навколишнім світом, що простежується в романах «Спадкоємці» та «Шпиль». Його художній світ відрізняється наявністю постійних архетипів, тенденцій до конструювання жорсткої моделі світу, що базується на антитезі. Всі елементи цієї моделі стають змістовними, але структуротворчу функцію виконують насамперед категорії простору та часу, міфу та символу.

 

У світі В.Голдінга йде постійна боротьба людини з навколишніми ворожими силами навколо та всередині себе. Герою нема на що сподіватися крім себе самого, він робить свій вибір  самотужки. Протиріччя закладено в  двоїстій природі людини, які автор  викриває в романах «Володар мух» та «Злодюжка Мартін». Письменник вважає, що основною силою, яка заважає моральному прогресу є незнання людиною себе, а з цього і робиться висновок, що історія – це проблема, для вирішення якої необхідна мобілізація внутрішніх сил людини, тобто самопізнання. Трагізм процесу самопізнання, вираженого в шляху героя від незнання, страждань та відчуття провини до пізнання істини, проходить через повне відокремлення від рідної стихії, створюючи нерозв’язний конфлікт. Людина – це сукупність протиріч та можливостей, що стоїть перед необхідністю вибору.

 

В своїй промові на зустрічі європейської спілки письменників в 1963 році В.Голдінг  охарактеризував основну мету своєї  творчості: «На протязі всього життя  я не раз був вражений та приголомшений, дізнаючись, що ми, люди, можемо зробити один з одним… Ось чому я пишу зі всією пристрасністю, на яку тільки здатен, і кажу людям: «Дивіться, дивіться, дивіться: ось яка вона, як я її бачу, природа найнебезпечнішої з усіх тварин – людини»» [11, с.407. Переклад наш]. На таку позицію письменника наштовхнули жахіття воєнних років.

 

Свої романи В.Голдінг називав  притчами. У сучасному літературознавстві під притчею розуміють в першу  чергу засіб вираження морально-філософських роздумів письменника, які часто  бувають протилежними до загальноприйнятих суспільних уявлень. Для притчі головне не змалювання, а вираження ідейного змісту [12, с.437]. У лекції «Притча», прочитаній у 1926 році у Каліфорнійському університеті, В.Голдінг подав своє бачення основних завдань письменника: «Письменник не може вигадати історії, в якій би не було повчання людям. Ускладнюючи на свій лад свої знаки, він досягає не глибини на багатьох рівнях, а того, що й очікується від знаків - послідовної значущості. Отже, за природою свого ремесла автор притчі дидактичний і прагне дати моральний урок. Люди не дуже люблять моральні уроки. Пігулка має бути підсолодженою, має бути дотепною чи розважальною, чи в якийсь спосіб захоплюючою. Крім того, мораліст мусить бути недосяжним для своєї жертви, коли на неї падає весь тягар уроку. Адже мораліст робить припущення, котре важко вибачити, а саме, - ніби він знає більше від свого читача» [10, с.16. Переклад наш]. І В. Голдінг безперечно був саме таким моралістом.

 

Е. Берджес говорив: « Романы В. Голдинга ставят перед собой задачу разрешить дилемы, возникающие у человека, и отказываются удовлетворять легкими ответами» [8, с.18]. Це свідчить про те, що складність проблематики, синтез різних областей знань (психологія, соціологія, політика, релігія, філософія, мистецтво) та філософських та літературних традицій характеризують В.Голдінга як видатного письменника ХХ століття.

 

 

 

1.2 Місце роману «Володар мух»  в творчості Вільяма Голдінга

 

 

 

Шлях у широкий світ для роману «Володар мух» був важким. Рукопис  твору не прийняло двадцять одне видавництво. Однак молодий редактор видавництва «Faber & Faber» Чарльз Монтейт погодився надрукувати роман за умови, що автор вилучить декілька перших сторінок, на яких описувалися жахіття ядерної війни. Внаслідок цієї угоди в остаточному варіанті твору не визначається в часи якої війни відбуваються події, а також не розкриваються причини авіакатастрофи, через яку група британських хлопчиків у віці приблизно від п’яти до тринадцяти років потрапляє на острів.

 

Надрукований роман швидко став бестселером у Великобританії. Не дивлячись на те, що а США роман з’явився вже через рік, популярним він став тільки після перевидання в 1959 році. Роман розійшовся загальним тиражем в 20 млн. екземплярів. Ще більше визнання він отримав після екранізації в 1963 році. Сам письменник не бажав екранізації свого роману, адже бачив його лише як літературний твір, однак фінансова скрута змусила його приймати участь у проекті і виступати консультантом. В 1990 році з’явився другий фільм з однойменною назвою, але головними героями виступали американські школярі – представники різних етнічних та расових груп.

 

Роман «Володар мух» мав популярність у читачів, тому закономірним став той  факт, що в середині 60-х років він  був включений до навчальних програм  шкіл та університетів Великобританії та США, а невдовзі й інших країн світу, в тому числі України. В 1983 році за свою літературну працю В.Голдінг отримав Нобелевську премію «за романы, которые с ясностью реалистического повествовательного искусства наряду с многообразием и универсальностью мифа помогают постичь условия существования человека в современном мире» [5].

 

Загальну думку щодо значення роману висловив оглядач газети «Guardian»  Пітер Конрад: «Мій дитячий світ читання розпочався з «Коралового  острову» - наївно-імпералістичного роману Р.Баллантайна; моя наївність померла, коли я відкрив «Володара мух», де баллантайнівський сюжет опинився звернутим в алегорію про порочність роду людського» [7, с.36]. Але не слід вважати, що цей роман - лише «похмуре повчання та темні міфи про зло і зрадницькі руйнівні сили», це ще й «захоплююча пригодницька історія, яку можна читати для втіхи та задоволення» [9]. Саме так заявив в своїй промові представник Шведської академії літератури Л.Іюлленстен.

 

Узагальнюючи, можна наголосити, що художній світ В.Голдінга складний та самобутній. Його твори і, насамперед, роман «Володар мух» - результат широкого пізнання автором людської природи та пороків.

 

РОЗДІЛ ІІ. Проблематика роману Вільяма  Голдінга «Володар мух»

 

 

Різноманітність літературно-критичних оцінок та украй суперечливі коментарі роману «Володар мух» пояснюються різноманітними методологічними та філософськими позиціями дослідників. Беручи до уваги різні ідеологічні настанови авторів-аналітиків розрізняють декілька принципово одмінних підходів до трактування роману, а саме:

 

· релігіозний твір, що розвиває християнську доктрину первородного гріху та гріхопадіння (С.Хайнц, Ф.Кермуд);

 

· втілення екзистенціалістської філософії, тобто філософії людського буття (Ф.Карл, Т.Бойл);

 

· ілюстрація вчень З.Фрейда та К.Юнга, адже автора цікавить питання співвідношення свідомого та несвідомого, індивідуального  та колективного в людській поведінці (Е. Эпштейн, К. Розенфілд);

 

· роман розглядають у зв’язку  з індивідуальною міфотворчістю  автора, зв’язаною з античними традиціями (Дж. Бейкер, Марк і Ян Грегор).

 

Сам В.Голдінг відхиляв спрощені інтерпретації  свого роману, які пропонували  представники різних течій англійського літературознавства, філософами та психологами.

 

Роман «Володар мух» замислювався як іронічний коментар до «Королівського острову» Р.Баллантайна – пригодницької історії для юнацтва, в якій оспівувалися оптимістичні імперські уявлення вікторіанської Англії. Однак поступово твір наповнювався все більшим філософським змістом, і в результаті з’явився самостійний художній твір. Проте пародійні елементи також залишилися. Імена головних персонажів роману – Ральф і Джек – це імена головних героїв твору Баллантайна. Книга починається тим, що група британських хлопчиків потрапляє на безлюдний острів, на цьому й закінчується схожість двох романів. В.Голдінг серйозно та переконливо спростовує всі ідеї роману Р.Баллантайна про виховання людини, ідеї, згідно з якими, дотримуючись кодексу поведінки юних джентльменів, цивілізація переможе острів, і наводить свою власну думку.

 

Як зазначає С.Павличко, «Універсальності голдіновських героїв кореспондують  і максимально розмиті контури  історичного часу і простору. Та все ж у непрямій формі письменник торкнувся найважливіших соціальних проблем нашої епохи, котру не сприйняв і прийняв як епоху негуманну, небезпечну, апокаліптичну» [7,с.32].

 

Серед гострих соціальних питань суспільного  життя початку ХХ століття, В.Голдінг  торкається насамперед проблем особистості, прогресу, шляхів розвитку людини, освітлює взаємозв’язок людини та суспільства, недосконалість душі людини, зло в людині [2,с.378].

 

 

В романі «Володар мух» В.Голдінга також  знайшла своє відображення тема війни. На думку автора, війна показала, наскільки крихким є романтичний  міф про природну доброту та мудрість людини, яка ховає в собі «неисчерпанные резервы ненависти и зла» [3,с.129]. Необхідно згадати, що саме через війну, розв’язану дорослими, трапилася авіаційна катастрофа. І навіть на безлюдному острові дорослі зможуть нагадати дітям про своє існування. Захоплена своєю війною, доросла цивілізація надіслала мертве тіло парашутиста з підбитого літака, якого в подальшому вважали жахливим звіром. Автор створює символ величезної узагальнюючої сили. Світом повинен правити звір, для блага самого світу. І тоді прокидається справжній звір, звір у дитячих душах, вихований духом «острівної психології».

 

На думку Б.Мінца, роман В.Голдінга ілюструє «насколько может быть опасным  увлечение руссоистским «благородным дикарем», призывом к возврату в  «естественную социальность», завораживающими образами безгреховности в отсутствие понятия греха и великолепного в своей спонтанности героя, населявшего воспетый древними «золотой век»» [6,с.178].

 

Автор вказує не тільки на важливі  проблеми сучасного йому суспільства, але й на причини їх виникнення та можливості вирішення. При цьому моделюються різні варіанти вирішення актуальних проблем, і кожна людина ладна самотужки приймати правильне на її думку рішення.

 

РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-алегорична основа поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

 

 

Роман В.Голдінга «Володар мух» вважають антиробінзонадою, антиутопією, філософсько-алегоричним  романом. Твір доцільно розглядати саме як колективну антиробінзонаду, робінзонаду  зі знаком мінус, адже автор свідомо  поміщаючи групу школярів в умови робінзонади, наче проводить експеримент над ними. Проте герої В.Голдінга, на відміну від персонажів Д.Дефо та Р.Баллантайна не змогли перебороти острів, цивілізація поступилася первісним інстинктам.

 

Антиутопія як літературний жанр проявляється в творі у вигляді:

 

· критики надмірних очікувань, що простежується у вигуку Ральфа: «Ви що не розумієте? Без диму нас  не побачать, нас не врятують! Ми повинні  підтримувати багаття!» [1, с.12];

 

· переосмислення та пародійності традиційних  англійських утопій;

 

· попередження про те, до чого, на думку антиутопіста, можуть привести спроби втілити утопічні ідеали в  життя [4, с.123].

 

Проте в даній курсовій роботі роман  «Володар мух» буде розглядатися з  точки зору філософсько-алегоричного роману. Передусім потрібно визначитися з поняттям алегорія. «Аллегория (от гр. иносказание, инословие) – это изображение отдельных идей (понятий) посредством конкретных художественных образов» [12, с.23]. В сюжеті та образах філософсько-алегоричного роману філософські концепції відіграють важливу роль. Автор тяжіє до екзистенціалістської філософії, тобто філософії людського буття. В.Голдінг як представник цієї філософської течії в романі «Володар мух» позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.