МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені М. П. ДРАГОМАНОВА 
 
 
 

Кафедра іноземних мов 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Р Е Ф  Е Р А Т 

для складання  вступного іспиту до магістратури

зі спеціальності 8.02030301  «Українська мова і література» 

Тема:   Тарас Шевченко 
 
 
 
 

Виконала

Гончарук  Мирослава Миколаївна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

К и ї  в - 2011

MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE,

YOUTH AND SPORT  OF UKRAINE

DRAGOMANOV NATIONAL PEDAGOGIKAL UNIVERSITY 
 
 
 
 
 

Foreign languages departament 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

R E P O R T 
 
 
 

Topic: Taras Shevchenko 
 
 
 
 

Performed by

Goncharuk Myroslava Mykolaivna 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Kyiv – 2011

CONTEXT

INTRODUCTION……………………………………………………………………

1. MAIN PART………………………………………………………………………

1.1. LIFE ..................................................................................................................

1.2. FIRST SUCCASSES…………………………………………………………...

1.3. EXILE…………………………………………………………………………

1.4. DEATH OF SHEVCHENKO………………………………………………..

1.5. HERITAGE AND LEGACY………………………………………………..

CONCLUSION………………………………………………………………..

APPENDIX……………………………………………………………………..

BIBLIOGRAPHY……………………………………………………………….

                                                       INTRODUCTION

“Вивчення життєвого  і творчого шляху письменника  — важлива ланка в системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів” [8, 186].

Тема: дослідження є актуальною, бо хоч в теорії викладання літератури їй присвячено досить уваги, проте на практиці, як показують констативні спостереження, вивчення життєвого і творчого шляху митця викликає труднощі, вчитель не завжди вміє вдало подати матеріал, що призводить до зниження інтересу учнів до предмету. Окрім того, сучасна школа стоїть перед проблемою морального виховання особистості, а вивчення життєвого і творчого шляху письменника містить у собі значний виховний потенціал, окрім того, взаємовідношення вивчення біографії та власне літературного твору й досі залишаються не до кінця дослідженими.

Мета  і завдання: дослідження: аналіз поглядів провідних вчених-методистів на проблему вивчення біографії письменника, в тому числі усталених і новаторських; з’ясувати принципи, методи та прийоми вивчення життєпису, а також умови, за яких це вивчення є максимально ефективним. Джерела дослідження: підручники та посібники з методики викладання літератури Б.Степанишина, Є.Пасічника, Г.Токмань, В.Дробота, О.Демчука; численні методичні розробки вчених та вчителів, опублікованих у фаховій літературі: журналах “Українська мова і література в школі”, “Українська література в загальноосвітній школі”, “Українська мова й література ”, “Дивослово”, також автореферати захищених дисертацій з досліджуваної теми. Як додаткові джерела використовувалися дослідження з методики викладання російської та зарубіжної літератур.

Вивчення біографії  митця в школі на уроках літератури було предметом дослідження вчених І.Є.Каплан, В.М. Дробота (вивчення біографії  митця в єдності з його творчістю, головна мета вивчення біографії – висвітлення творчої еволюції митця та еволюції його світогляду), Б.Степанишина (вивчення особистості письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як знайомство з особою письменника), Є.Пасічника (вивчення біографії у нерозривному зв’язку з творчістю письменника, життєпис як джерело формування моралі), Н.Волошиної, Г.Токмань (екзистенційне викладання життєпису); методистів-практиків О.Демчука (різноманітні типи уроків вивчення біографії), Л.Овдійчук, С.Кравчук, Н.Супринової, В.Андрусенко, Н.Фіщенко, С.Привалової, В.Захарової, С.Жили, яким належать розробки з вивчення життєвого та творчого шляху українських письменників і методичні узагальнення.  
 

Необхідність  вивчення біографічного  матеріалу та його особливості.

Існує ціла низка причин, з яких шкільне вивчення української літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія – це ключ до творчості, на що часто вказували й самі письменники: "Про свої новели скажу тільки одно, — писав І.Франко, — що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні, — всі вони частки моєї автобіографії" [8, 186].

Б.Степанишин вказує та той важливий момент, що “висококваліфікований  вдумливий читач може пізнати  особистість письменника — його світогляд, мораль, уподобання, характер, вдачу (темперамент), ставлення до природи і суспільства та інші грані – з самих його творів” [11, 179]. Натомість учень ще не володіє таким читацьким рівнем, тому для нього потрібне спеціальне вивчення біографії.

Життєпис письменника  – це і можливість збагнути його епоху, час життя, адже більшість митців (і в цьому сила нашої літератури) були ще й активними громадськими діячами. Як писав Тарас Шевченко: “Історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини”. З біографії митця можна розкрити і вузлові моменти тогочасної історії: жах кріпаччини – з життя Великого Кобзаря, поліцейську монархію Австро-Угорщини – з біографії І.Франка, сталінські жахіття – з життєписів митців Розстріляного Відродження, круговерть еміграції – за життям письменників “празької школи” та “Нью-Йоркської групи”.

Вивчення біографії  має і культурологічну цінність. За словами О.Демчука, належне ознайомлення з життєвим шляхом письменників —  це й своєрідна енциклопедія нашої  культури. Наприклад, під час вивчення біографії Лесі Українки (коли йтиметься про її оточення) учні дізнаються про генія української музики Миколу Лисенка, видатного письменника і вченого-сходознавця Агатангела Кримського, талановитого художника Івана Труша, славетного фольклориста та історика Михайла Драгоманова, відомого голову Радикальної партії Галичини Михайла Павлика, знаменитого керівника «Київської громади» Михайла Старицького та ін. Вивчення біографії М.Рильського неможливе без розповіді про його батька - Тадея Рильського, а життя О.Олеся – без його сина О.Ольжича.

Проте чи не найбільший потенціал має біографія як засіб морального та світоглядного виховання учня. На це вказують практично всі методисти.

На матеріалах життєвого шляху письменника  можна формувати у молодого покоління кращі моральні якості — любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще в 1891 році визначний методист В.Острогорський, автор книжки «Двадцять біографій взірці російських письменників», адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його [8, 186].

Біографії видатних митців слова — надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні  і морально-етичні теми. Вони є, сказати  б, школою самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого і народознавчого спрямування. Саме це мав на увазі Іван Франко, коли писав, що генії, обранці долі, великі і оригінальні в щасті та стражданні, що життєпис корифеїв літератури дасть змогу увійти в таємниці духа їхньої епохи, бо саме в них він міститься [3, 4-5].

Проте слід обережно використовувати життєписи з  виховною метою, щоб в учня не сформувався  узагальнено-негативний стереотип  “всі боролись, повставали, всі великі, борці з тиранією, режимом тощо”.

Г.Токмань виділяє  такі завдання вивчення біографії письменника  в школі: учні мають:

1) познайомитися  з рисами особистості та долею  митця; 

2) зрозуміти  особливості його творчого доробку  — жанрові, тематичні, ідейні;

3) уявити його  стосунки з різними людьми й із суспільством у цілому;

4) дізнатися,  чи було гідно поціновано талант  за життя і після смерті;

5) відчути болі  й радощі письменника як людини, захопитися сильними рисами його  особистості, зацікавитися творчістю  цієї непересічної постаті. 

Як сказано вище, формування образу митця як живої людини, близької учневі є однією з головних цілей вивчення біографії.

Таким чином, можна  виділити такі мотиви (а, отже, і напрямки) вивчення життєпису письменника  на уроках літератури:

- ознайомлення  через життя письменника з епохою, її культурним та мистецьким життям;

- наведення міжчасових  літературних та міжпредметних  зв’язків;

- знаходження  додаткової інформації для розуміння  творчості; 

- життя письменника  – приклад для морального та  світоглядного 

 

Shevchenko, Taras [Ševčenko] b 9 March 1814 in Moryntsi, Zvenyhorod county, Kyiv gubernia, d 10 March 1861 in Saint Petersburg, Russia. (Photo: Taras Shevchenko.) Ukraine’s national bard and famous artist. Born a serf, Shevchenko was orphaned when he was twelve and grew up in poverty and misery. He was taught to read by a village precentor and was often beaten for ‘wasting time’ on drawing. At the age of 14 he became a houseboy of his owner, P. Engelhardt, and served him in Vilnius (1828–31) and then Saint Petersburg. Engelhardt noticed Shevchenko's artistic talent, and in Saint Petersburg he apprenticed him to the painter V. Shiriaev for four years. Shevchenko spent his free time sketching the statues in the capital’s imperial summer gardens. There he met the Ukrainian artist Ivan Soshenko, who introduced him to other compatriots, such as Yevhen Hrebinka and Vasyl Hryhorovych, and to the Russian painter A. Venetsianov. Through these men Shevchenko also met the famous painter and professor Karl Briullov, who donated his portrait of the Russian poet Vasilii Zhukovsky as the prize in a lottery whose proceeds were used to buy Shevchenko's freedom on 5 May 1838.

     Soon after, Shevchenko enrolled in the Imperial Academy of Arts in Saint Petersburg and studied there under Briullov’s supervision. In 1840 his first poetry collection, Kobzar, consisting of eight Romantic poems, was published in Saint Petersburg. It was followed by his epic poem Haidamaky (The Haidamakas, 1841) and the ballad Hamaliia (1844). While living in Saint Petersburg, Shevchenko made three trips to Ukraine, in 1843, 1845, and 1846, which had a profound impact on him. There he visited his still enserfed siblings and other relatives, met with prominent Ukrainian writers and intellectuals (eg, Hrebinka, Panteleimon Kulish, and Mykhailo Maksymovych), and was befriended by the princely Repnin family (especially Varvara Repnina). Distressed by the tsarist oppression and destruction of Ukraine, Shevchenko decided to capture some of his homeland’s historical ruins and cultural monuments in an album of etchings, which he called Zhivopisnaia Ukraina (Picturesque Ukraine, 1844).

     After graduating from the academy of arts in 1845, Shevchenko became a member of the Kyiv Archeographic Commission and traveled widely through Russian-ruled Ukraine in 1845 to sketch historical and architectural monuments and collect folkloric and other ethnographic materials. In 1844 and 1845, mostly while he was in Ukraine, he wrote some of his most satirical and politically subversive narrative poems, including ‘Son’ (A Dream), ‘Sova’ (the Owl), ‘Kholodnyi Iar,’ ‘Ieretyk’/ ‘Ivan Hus’ (The Heretic/Jan Hus),‘Slipyi’ (The Blind Man), ‘Velykyi l'okh’ (The Great Vault), and ‘Kavkaz’ (The Caucasus). He transcribed them and his other poems of 1843–45 into an album he titled ‘Try lita’ (Three Years).

     While in Kyiv in 1846, Shevchenko joined the secret Cyril and Methodius Brotherhood. Like the other members of the brotherhood, he was arrested, on 5 April 1847. The authorities’ confiscation and discovery of his anti-tsarist satirical poems in the ‘Try lita’ album brought Shevchenko a particularly severe punishment—military service as a private in the Orenburg Special Corps in a remote region by the Caspian Sea. Tsar Nicholas I himself ordered that Shevchenko be forbidden to write, draw, and paint while in military exile. While serving at the Orenburg and Orsk fortresses, however, Shevchenko managed to continue doing so. He hid his secretly written poems in several handmade ‘bootleg booklets’ (1847, 1848, 1849, 1850). Many of the drawings and paintings he made while in exile depict the life of the indigenous Kazakhs. Owing to Shevchenko’s skill as a painter, he was included in a military expedition to survey and describe the Aral Sea (1848–9).

     In 1850 Shevchenko was transferred to the Novopetrovskoe fortress (now Fort Shevchenko in Kazakhstan), where the terms of his captivity were more harshly enforced. Nevertheless, he managed to create over a hundred watercolor and pencil drawings and write several novellas in Russian. Finally released from military exile in 1857, two years after Nicholas I’s death, Shevchenko was not allowed to live in Ukraine. After spending half a year in Nizhnii Novgorod, he moved to Saint Petersburg. He was allowed to visit relatives and friends Ukraine in 1859, but there he was detained and interrogated and sent back to Saint Petersburg. Shevchenko remained under police surveillance until his death. He was buried in Saint Petersburg, but two months later, in accordance with his wishes, his remains were transported to Ukraine and reburied on Chernecha Hora (Monk’s Mountain) near Kaniv. Since that time, his grave has been a ‘holy’ place of visitation by millions of Ukrainians. Today it is part of the Kaniv Museum-Preserve (est 1925).