Стрибки на лижах з трампліна

Стри́бки з трамплі́на — зимовий олімпійський вид спорту, стрибки на лижах зі спеціального трампліна на схилі гори. Стрибок оцінюється за дальністю і якістю. Стрибки з трампліна є також однією із складових частин лижного двоборства.

Традиційно змагання зі стрибків з трампліна проводяться взимку, на вкритому снігом схилі, однак існує також і літній варіант.

Історія

Стрибки з трампліна зародилися в Норвегії в кінці XIX століття.

 У більшості норвезьких міст стали будувати спочатку насипні земляні трампліни, потім дерев'яні та з металоконструкцій.

 У 1897 році, поблизу Осло, відбулися перші офіційні змагання стрибунів,

 У Росії перші офіційні змагання стрибунів з трампліна відбулися в 1906 році поблизу Петербурга.

 Паралельно зі стрибками розвивалося і двобої.

 У 1924 році в Міжнародної федерації лижного спорту, ФИС, був створений технічний комітет з цих дисциплін, тоді ж стрибки і двоєборство були включені в програму зимових Олімпіад і чемпіонатів світу.

 Початковий період розвитку стрибків з трампліна та лижного спорту взагалі, було часом лижників-універсалів. Серед них найбільш відомі норвежці Турлейф Хауг і Юхан Греттумсбротен, з великим успіхом виступали як на дистанціях перегонів, так і на трампліні. Вони передали переможну естафету свого земляка і достойному наступнику стрибуна Біргера Рууд. Він протягом 18 років, в період 1930-1948 роки домінував у цьому виді спорту. Біргер Рууд став володарем двох золотих олімпійських медалей і трьох на чемпіонатах світу. Його досягнення зміг перевершити в 1980-х роках лише фінський спортсмен Матті Нюканен - чотириразовий олімпійський чемпіон та чотириразовий переможець Кубка світу.

 Довгий час змагання стрибунів проводилися на одному, середньому трампліні - 70 м, і проходили в один день.

 У 1962 році в програму були включені стрибки з великого трампліну - 90 м. Через 20 років, у 1982 році, до індивідуальних змагань додалися командні - також на великому трампліні.

 У 1990-х роках розрахункові потужності середнього та великого трамплінів досягли відповідно 90 і 120 м.

 Крім цих трамплінів існують так звані трампліни "літні", які являють собою споруди особливої конструкції, що дозволяють здійснювати стрибки-польоти довжиною до 200 м і більше. Найбільш відомі серед них - трампліни в Планіце, Словенія, Вікерсунде, Норвегія, Оберстдорф, Німеччина, Кульмом, Австрія.

 З 1972 року, під егідою та за правилами ФИС, проводяться чемпіонати світу з польотів на лижах, розігрується Кубок світу.

 У 2000 році на одному з етапів Кубка австрійський стрибун Андреа Гольдбергер встановив світовий рекорд - його політ склав 225 м.

 У Росії, СРСР, стрибки з трампліну почали по-справжньому розвиватися тільки в кінці 1940-х років.

 Найбільших успіхів у цьому виді лижного спорту домоглися Володимир Белоусов - золота олімпійська медаль на Іграх в Греноблі в 1968 році, і Гарій Напалков, завоював дві золоті медалі на чемпіонаті світу 1970 року в Щирбське-Плесо, Чехословаччина.

 Досягнення науково-технічного прогресу, що реалізуються в практиці спорту, торкнулися і стрибків на лижах з трампліна. У спортсменів з'явилася можливість тренуватися і брати участь у змаганнях на трамплінах зі штучним снігом. Для стрибунів були створені нові лижні кріплення, а також спортивні комбінезони з матеріалу, що володіє мінімальною здатністю пропускати повітря, що дуже важливо при виконанні стрибків на лижах з трампліна.

 Поліпшенню результатів у цьому виді спорту сприяло і застосування нового стилю стрибка, основною характерною рисою якого є V-образне положення лиж під час польоту спортсмена після відриву від трампліна значно зростає при цьому площа опори сприяє збільшенню дальності стрибка. Нова техніка стрибка спричинила за собою застосування спортсменами довших лиж, а також внесення деяких поправок у розташування кріплень на лижах - їх місце стало ближче до задньої частини лиж.

Оцінювання результатів

На схилі в зоні приземлення стрибуна проводиться лінія, яка називається розрахунковою. За стрибок такої довжини спортсмену нараховується 60 очок. За дальній стрибок він отримує додаткові очки. За коротший стрибок — очки віднімаються. Додаткові очки стрибун отримує від судей, які оцінюють стиль: паралельність лиж, позу стрибуна в фазі польоту, якість приземлення. Стрибок оцінюють п'ять суддів, кожен виставляє оцінку від 0 до 20. За кожну помилку стрибуна з нього вираховуються очки від максимальних 20. Із п'яти виставлених оцінок найвища й найнижча відкидається. Таким чином, стрибун може отримати максимум 60 очок за стиль. Ці очки додаються до очок за довжину, і сума дає результат спортсмена в спробі.

Однією зі стильових вимог є приземлення телемарк, назване так за регіоном Норвегії — одна нога при приземленні повинна бути попереду від іншої.

Починаючи з сезону 2009/2010 на змаганнях із Кубка світу були введені також корекції оцінок в залежності від сили та напрямку вітру. Зважаючи на те, що це ще лише експериментальна процедура, на Олімпіаді у Ванкувері вона не застосовувалася.

Популярність у світі та в Україні

Стрибки з трампліна популярні в Північній, Центральній Європі та в Японії. У Центральній Європі: Німеччині, Австрії, Чехії, Польщі, змагання приваблюють десятки тисяч глядачів.

Україна особливим інтересом до стрибків з трампліна похвалитися не може, що пов'язано, передусім з відсутністю трамплінів міжнародного класу. База підготовки українських стрибунів розташована у Ворохті.

Стрибки з трампліна на Олімпійських іграх

Стрибки з трампліна входили до програми всіх Зимових Олімпіад, але змагання проводилися тільки серед чоловіків. Перед іграми у Ванкувері спортсменки організували кампанію за включення до програми Олімпіад також і жіночих змагань, звертаючись навіть до суду. Однак їхні зусилля не мали успіху.

На Олімпіадах проводяться індивідуальні змагання зі стрибків з двох трамплінів різної висоти: нормального трампліна і високого трампліна. Нормальний трамплін має розрахункову лінію в районі 90 м, високий — 120 м. Крім індивідуальних змагань проводяться також командні змагання зі стрибків з високого трампліна.