Тримання під вартою

1) шести місяців - у  кримінальному провадженні щодо  злочинів невеликої або середньої  тяжкості;

2) дванадцяти місяців  - у кримінальному провадженні  щодо тяжких або особливо тяжких  злочинів.

Порядок продовження строку тримання під вартою.Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які  свідчать про те, що заявлений  ризик не зменшився або з’явилися  нові ризики, які виправдовують  тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які  перешкоджають завершенню досудового  розслідування до закінчення  дії попередньої ухвали про  тримання під вартою.

 Слідчий суддя зобов’язаний  розглянути клопотання про продовження  строку тримання під вартою  до закінчення строку дії попередньої  ухвали згідно з правилами,  передбаченими для розгляду клопотання  про застосування запобіжного  заходу.

Слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені  у частині третій цієї статті, виправдовують  подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

 

3.Затримання  особи без ухвали слідчого  судді, суду.

Законне  затримання. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або  замаху на вчинення кримінального  правопорушення;

2) безпосередньо після  вчинення кримінального правопорушення  чи під час безперервного переслідування  особи, яка підозрюється у його  вчиненні.

Кожен, хто не є уповноваженою  службовою особою (особою, якій законом  надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в  порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно  доставити її до уповноваженої службової  особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про  затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального  правопорушення.

 Затримання уповноваженою службовою особою

 Уповноважена службова  особа має право без ухвали  слідчого судді, суду затримати  особу, підозрювану у вчиненні  злочину, за який передбачене  покарання у виді позбавлення  волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали  під час вчинення злочину або  замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо  після вчинення злочину очевидець,  в тому числі потерпілий, або  сукупність очевидних ознак на  тілі, одязі чи місці події  вказують на те, що саме ця  особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої  категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Уповноважена службова особа  має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану  у вчиненні злочину, за який передбачене  основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

 Уповноважена службова  особа, що здійснила затримання  особи, повинна негайно повідомити  затриманому зрозумілою для нього  мовою підстави затримання та  у вчиненні якого злочину він  підозрюється, а також роз’яснити  право мати захисника, отримувати  медичну допомогу, давати пояснення,  показання або не говорити  нічого з приводу підозри проти  нього, негайно повідомити інших  осіб про його затримання і  місце перебування відповідно  до положень статті 213 цього Кодексу,  вимагати перевірку обґрунтованості  затримання та інші процесуальні  права, передбачені цим Кодексом.

 Про затримання особи,  підозрюваної у вчиненні злочину,  складається протокол, в якому,  крім відомостей, передбачених статтею  104 цього Кодексу, зазначаються: місце,  дата і точний час (година  і хвилини) затримання відповідно  до положень статті 209 цього Кодексу;  підстави затримання; результати  особистого обшуку; клопотання, заяви  чи скарги затриманого, якщо  такі надходили; повний перелік  процесуальних прав та обов’язків  затриманого. Протокол про затримання  підписується особою, яка його  склала, і затриманим. Копія протоколу  негайно під розпис вручається  затриманому, а також надсилається  прокурору.Затримання співробітника  кадрового складу розвідувального  органу України при виконанні  ним своїх службових обов’язків  і пов’язані з цим особистий  обшук та огляд його речей  застосовуються тільки в присутності  офіційних представників цього  органу.

Момент затримання

 Особа є затриманою  з моменту, коли вона силою  або через підкорення наказу  змушена залишатися поряд із  уповноваженою службовою особою  чи в приміщенні, визначеному  уповноваженою службовою особою.

Доставлення до органу досудового розслідування

 Уповноважена службова  особа зобов’язана доставити  затриману особу до найближчого  підрозділу органу досудового  розслідування, в якому негайно  реєструються дата, точний час  (година і хвилини) доставлення  затриманого та інші відомості,  передбачені законодавством. Про  кожне затримання уповноважена  службова особа одразу повідомляє  за допомогою технічних засобів  відповідальних осіб в підрозділі  органу досудового розслідування.

 У разі наявності  підстав для обґрунтованої підозри,  що доставлення затриманої особи  тривало довше, ніж це необхідно,  слідчий зобов’язаний провести  перевірку для вирішення питання  про відповідальність винуватих  у цьому осіб.

Строк затримання особи без  ухвали слідчого судді, суду

 Строк затримання особи  без ухвали слідчого судді,  суду не може перевищувати  сімдесяти двох годин з моменту  затримання, який визначається згідно  з вимогами статті 209 цього Кодексу.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна  бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про  обрання стосовно неї запобіжного  заходу.

 Особа, відповідальна  за перебування затриманих

1. У підрозділі органу  досудового розслідування мають  бути призначені одна або декілька  службових осіб, відповідальних  за перебування затриманих.

2. Відповідальними за  перебування затриманих не можуть  бути слідчі.

3. Службова особа, відповідальна  за перебування затриманих, зобов’язана:

1) негайно зареєструвати  затриманого;

2) роз’яснити затриманому  підстави його затримання, права  і обов’язки;

3) звільнити затриманого  негайно після зникнення підстави  для затримання або спливу  строку для затримання, передбаченого  статтею 211 цього Кодексу;

4) забезпечити належне  поводження із затриманим та  дотримання його прав, передбачених  Конституцією України, цим Кодексом  та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх  дій, що проводяться із залученням  затриманого, у тому числі час  їх початку та закінчення, а  також осіб, які проводили такі  дії або були присутні при  проведенні таких дій;

6) забезпечити невідкладне  надання належної медичної допомоги  та фіксацію медичним працівником  будь-яких тілесних ушкоджень  або погіршення стану здоров’я  затриманого. До складу осіб, що  надають затриманому медичну  допомогу, за його бажанням може  бути допущена конкретна особа,  що має право на зайняття  медичною діяльністю.

 

 

4.Повідомлення  інших осіб про затримання

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана  надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором  цієї особи.Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має  підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана  негайно повідомити про це його батьків  або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування. У разі затримання співробітника кадрового  складу розвідувального органу України  при виконанні ним службових  обов’язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана  негайно повідомити про це відповідний  розвідувальний орган. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана  негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом  на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим  законом на надання безоплатної  правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про  це відповідний орган (установу), уповноважений  законом на надання безоплатної  правової допомоги.

 Службова особа, відповідальна  за перебування затриманих, зобов’язана  перевірити дотримання вимог  цієї статті, а в разі нездійснення  повідомлення про затримання - здійснити  передбачені цією статтею дії  самостійно.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновк

Слід  звернути увагу на те, що при обранні  запобіжного заходу у вигляді  взяття під варту нагляд прокурора  не повинен допускати жодного  випадку незаконного та необґрунтованого взяття під варту, оскільки це буде грубим порушенням законності, що завдає суттєвої шкоди правам, свободам та інтересам людини і громадянина. Інша справа, що закони наші не зовсім досконалі. Це дуже добре видно з  попереднього пункту мого дослідження.

Поділяю думку, висловлену в літературі, про  те, що ніякі інші порушення законів  не спричиняють людям таких моральних  та фізичних страждань, як порушення, що стосуються незаконних затримань та арештів, необґрунтованого притягнення  до відповідальності та засудження невинних.

До  того ж прокурор має вживати заходів, спрямованих на те, щоб на свободі  не перебували особи, які вчинили  небезпечні злочини, перш за все, рецидивісти. Якщо така особа залишатиметься на свободі, то виникнуть об'єктивні  умови для вчинення нею нових  злочинів.

На  підставі викладеного можна зробити  висновок, що розглянуті питання щодо сутності, значення та завдань прокурорського нагляду за обранням запобіжного  заходу у вигляді взяття під варту  повинні спрямовуватись на зміцнення  законності і правопорядку, відповідати  Конституції України, а також  демократичним принципам та міжнародним  стандартам із забезпечення прав і  свобод людини та громадянина.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

1.Кримінально-процесуальний кодекс України.

2.Закон України «Про попереднє ув'язнення».

3.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства».

4.Конституція України.