Відмежування згвалтування від суміжних злочинів

Відмежування  зґвалтування від суміжних злочинів

Судам потрібно відмежовувати  зґвалтування від інших статевих злочинів, зокрема, задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої.  Такі дії утворюють окремий склад злочину і повинні  кваліфікуватися  за ст.118 Кримінального кодексу.

Задоволення статевої  пристрасті  неприродним способом, що спричинило  особливо тяжкі наслідки,  має   кваліфікуватися за ч.2 ст.118   та  відповідною статтею Кримінального кодексу про злочини проти особи.    

У випадках, коли зґвалтування поєднане із задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, дії винного мають кваліфікуватися за сукупністю цих злочинів.

Якщо винний, діючи з єдиним умислом, без значної перерви у часі вчинив два або більше акти задоволення статевої  пристрасті неприродним  способом  з  однією і тією ж потерпілою,  то його дії потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ч.1 ст.118 Кримінального кодексу.

Дії особи,  яка  вчинила  насильницьке  задоволення  статевої пристрасті  неприродним  способом  і  через  значний проміжок часу вдруге  вчинила  замах  на  цей  злочин  щодо  тієї  ж  чи   іншої потерпілої,  слід  кваліфікувати   за   сукупністю   злочинів, передбачених ч.1 ст.118 та ст.17 і ч.2  ст.118  частиною  2  Кодексу, за ознакою повторності.

Судам слід ураховувати, що ст.122  Кримінального  кодексу  передбачає кримінальну  відповідальність за мужолозтво тільки в разі  вчинення його  із  застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілого. Добровільні статеві зносини чоловіка з чоловіком законом не визнаються злочинними.

Вбивство потерпілого при мужолозтві або заподіяння при  цьому умисного тяжкого тілесного ушкодження повинно кваліфікуватись за сукупністю ст.122 та відповідних статей про злочини проти особи.

Судам слід мати на увазі, що склад  злочину, передбаченого ст.119 Кримінального  кодексу,  може  мати  місце  лише  за  умови доведеності, що на потерпілу здійснювався  вплив  з  використанням її матеріальної чи службової залежності від винного.

Вчинення добровільного статевого  акту з особою, яка не досягла статевої зрілості, утворює склад злочину, передбаченого ст.120  Кримінального кодексу, в разі,  коли  винний  знав  або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості,  а так само, коли він міг і повинен був це  передбачити. Якщо потерпіла за своїм розвитком не розуміла характеру і наслідків вчинюваних з нею дій (малолітній вік, розумова відсталість, непритомний стан тощо), злочин підлягає кваліфікації як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої.

Роз'яснити, що з суб'єктивної сторони дії, передбачені ст.121 Кримінального кодексу, спрямовані на задоволення винним статевої  пристрасті  або  на  збудження  у  неповнолітньої  особи статевого інстинкту.

Розпутні дії,   вчинені   безпосередньо  перед  зґвалтуванням  потерпілої,  яка  не  досягла  шістнадцятирічного  віку,  повністю охоплюються   ч.3  або  ч.4  ст.117  і не  потребують  додаткової кваліфікації за ст.121 цього Кодексу.

Судам потрібно відмежовувати зґвалтування від інших статевих злочинів,   зокрема,  задоволення  статевої  пристрасті неприродним  способом  із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої. Такі дії утворюють окремий склад злочину і повинні  кваліфікуватися  за ст.118 Кримінального кодексу.

Задоволення статевої  пристрасті  неприродним способом, що спричинило  особливо тяжкі наслідки,  має   кваліфікуватися за ч.2 ст.118   та  відповідною статтею Кримінального кодексу про злочини проти особи.

У випадках, коли зґвалтування поєднане із задоволенням статевої пристрасті  неприродним  способом,  дії  винного  мають кваліфікуватися за сукупністю цих злочинів.

Якщо винний,  діючи  з єдиним умислом, без значної  перерви у часі вчинив два або  більше акти задоволення статевої  пристрасті неприродним  способом  з  однією і тією ж потерпілою,  то його дії потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ч.1 ст.118 Кримінального кодексу.

Дії особи,  яка  вчинила  насильницьке  задоволення  статевої пристрасті  неприродним  способом  і  через  значний проміжок часу вдруге  вчинила  замах  на  цей  злочин  щодо  тієї  ж  чи   іншої потерпілої,    слід    кваліфікувати   за   сукупністю   злочинів, передбачених ч.1 ст.118 та ст.17 і ч.2  ст.118  частиною  2 Кодексу, за ознакою повторності.

Якщо злочини, передбачені ст.118 або ст.122 Кримінального кодексу, вчинено з використанням погрози, безпорадного стану, групою осіб чи щодо неповнолітньої особи, судам потрібно враховувати роз'яснення, які  викладені в  пунктах 8, 9, 13, 14 і 17 цієї постанови.

Юридична оцінка природного статевого акту з малолітньою  особою за умови її згоди на це залежить від того, чи усвідомлювала вона характер і значення вчинюваних з нею дій. Сам по собі малолітній вік особи не завжди свідчить про наявність безпорадного стану як ознаки зґвалтування. Питання про наявність або відсутність цього стану та кваліфікацію дій винного за статтями 152 або 155 необхідно вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку малолітньої особи, ступеня її обізнаності та інформованості у питаннях статевого життя. Вчинення природного статевого акту і саме для цього застосовує фізичне і психічне насильство, потрібно відмежовувати від суміжних злочинів, передбачених зокрема статтями 121, 122, 125, 153, 156. Засуджуючи особу за замах на зґвалтування, суд повинен вказати у вироку конкретні причини, не залежні від волі винного, які перешкодили йому довести злочин до кінця (наприклад, неподоланий опір потерпілої особи, втручання сторонніх, фізіологічні чинники).

Список використаної літератури

1. Постанова ПВС від 27 вересня 1992 р № 4 “Про судову практику у справах про Зґвалтування та інші статеві злочини”.
2. Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 р. “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” (п. 15).
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон. – 2001. – 1104 с.