Формування іміджу підприємства на прикладі ВАТ "ТерА"

 

Імідж взагалі багато в чому залежить від того, які цінності пропагуються в суспільстві в певний період часу. Якщо ж говорити про освітні установи, то в умовах швидко мінливого і суспільства, що розвивається, його потреб важливим показником формування їх сприятливого іміджу буде служити ступінь відповідності їх місії, цілей та завдань вимогам суспільства. Так на сьогоднішній день особливу цінність представляє освіту, деклароване як частина загальнонаціональної культури, що сприяє формуванню цілісної соціальної особистості, готової жити і працювати в демократичному суспільстві.

 

Маркетингові комунікації  дозволяють активізувати просування іміджу, бренду та формування позитивної репутації  установи. В якості рекомендацій з  організації процесів освітнього брендингу, формування репутації і просування установи можна запропонувати наступні:

 

1. Імідж повинен бути визнаний одним з активів, в основі якого лежать ексклюзивні особливості школи, які потребують вивчення, розвитку і активному просуванні.

 

2. Необхідна єдина стратегія  просування установи, заснована  на традиціях і передбачає  нововведення.

 

3. Необхідне створення спеціальної групи, що займається просуванням установи.

 

4. До складу групи даної  групи можна включити фахівців, які володіють інформаційними  технологіями, творчі та соціальних педагогів, спеціалістів зі зв'язків з громадськістю.

 

5. Рекомендується використовувати  ідеї та творчий потенціал  студентів. У цих цілях можна організувати грантову і конкурсну діяльність.

 

6. До процесу просування  стратегічного іміджу установи, формування його репутації бажано  при необхідності і можливості  підключати ЗМІ.

 

Також в процесі позиціонування освітнього закладу не варто забувати про різні презентаційних матеріалах і рекламних продуктах.

 

 

 

 

 

• Експозиція повинна давати відвідувачеві привід для зупинки

 

• Експозиція повинна «кидатися» в очі і привертати відвідувача  Увага проходить людини затримується на настінної і прістендовой інформації не більше ніж на 3-5 секунд. За цей час відвідувач повинен мати можливість:

 

- Помітити стенд;

 

- Виділити освітня установа  з ряду представлених на виставці;

 

- Визначити, в чому  переваги пропонованих послуг;

 

- Знайти на стенді необхідну  йому інформацію. [1]

 

• Експозиція повинна показати відвідувачеві, в чому полягає індивідуальність даного освітнього закладу.

 

• Експонати повинні представляти всі напрямки діяльності установи, які укладаються в тематику виставки.

 

• Написи і плакати мають  бути розташовані поруч або над  експонатами. Текст повинен бути легко прочитувані.

 

• Експозиція повинна утримувати відвідувача.

 

Участь у виставці вимагає  ретельної підготовки при її розробці, продуманості експонатів, що припускає фінансові витрати. Тому, перш ніж зважитися на такий серйозний захід, слід подумати про використання альтернативних і менш витратних способах.

 

Ще одним потужним засобом  позиціонування освітнього закладу  є участь у різних професійних конкурсах. Конкурсне рух дає можливість установі заявити про себе в освітньому середовищі, показати наявний досвід роботи, продемонструвати, в якому напрямку сьогодні розвиваються найбільш затребувані й конкурентоспроможні навчальні заклади. Конкурсні процедури припускають зовнішню оцінку, аудит, а також навчання через спільну діяльність, дають унікальну можливість спілкуватися професіоналам, відчувати пульс освіти, налагоджувати контакти, взаємодія, дружні стосунки, відчути себе членом спільноти, частиною значущого для суспільства інституту. Конкурс серед освітніх установ, однією зі своїх цілей проголошує виявлення та суспільне визнання саме тих установ освіти, які проявляють активність, самостійність і являють собою зразки якісної освіти.

 

Сьогодні освітнім установам  необхідно уміння просувати себе на ринку освітніх послуг, використовуючи ті можливості, які дозволяють зробити результат їх діяльності більш відкритим для споживача. Репутація університетів складається з цілого ряду факторів і формується протягом тривалого часу, і в цьому процесі інформація для всієї зацікавленої громадськості про якість освітніх послуг відіграє основну роль, а продумана стратегія використання маркетингових комунікацій для позиціонування освітнього закладу робить цей процес більш ефективним і планомірним.

 

Наші освітні установи (особливо ВНЗ) почали займатися формуванням сприятливого іміджу, але поки цю роботу можна назвати безсистемною і непослідовною.

 

Можна виділити наступну послідовність формування іміджу:

 

1. Визначення реальних  характеристик організації, тобто  виділення всіх достоїнств і недоліків фірми.

 

2. Виділення типового  кола споживачів, тобто певного  сегменту на ринку освітніх послуг.

 

3. Виділення достоїнств, важливих для типових клієнтів.

 

4. Формування соціальних характеристик фірми, які привносяться самою організацією в громадську думку. У кінцевому рахунку, це призводить до формулювання місії фірми. В якості прикладу можна навести місію університету американської корпорації "Моторола", пріоритетами в бізнесі якої є технології і продажу: "Бути каталізатором змін і безперервного поліпшення забезпечення цілей корпорації. Ми гарантуємо нашим клієнтам найкращі цінності, саме передове навчання, освітні рішення і системи для розвитку кращої світової робочої сили ".

 

Щорічно газетою "Financial Times" визначається рейтинг провідних  бізнес-шкіл світу шляхом розсилки двох анкет, перша з яких розсилається бізнес-школам, а друга - випускникам цих шкіл, закончившим навчання три роки тому. Місце кожної бізнес-школи в рейтингу оцінюється за спеціальною шкалою, яка враховує три групи показників: корисність програм МВА; різноманітність досвіду керівництва школи, її викладачів та випускників; участь викладачів школи в наукових дослідженнях. При оцінці корисності програми МВА в бізнес-школах враховуються такі критерії, як кар'єрне зростання, зарплата, приріст зарплати і участь в міжнародному бізнесі. Різноманітність досвіду оцінюється за такими критеріями, як відсоток іноземних студентів та викладачів (що свідчать про міжнародне визнання школи), частка студентів-жінок та ін Показники участі викладачів школи в наукових дослідженнях обчислювалися за кількістю публікацій у 35 міжнародних наукових виданнях.

 

За підсумковим рейтингом у п'ятірці кращих економічних університетів світу в 2001 році виявилися Пенсільванський університет, Бізнес-школа у Гарварді, Стенфордський університет, Чиказький університет, Колумбійський університет. У списку 50 кращих бізнес-шкіл світу 32 університету із США, 6 - з Великобританії, 4 - з Канади, по одному з Франції, Швейцарії, Іспанії, Нідерландів, Італії, Австралії, Китаю. Причому лідерство за різними критеріями змінюється: по числу іноземних студентів і викладачів попереду університет IMD у Швейцарії (95%), а за середньозваженим річним окладом випускників лідирує Стенфордський університет - 173 500 доларів на рік. * Ці показники дозволяють збільшувати доходи університетів, у тому числі і за рахунок підвищеної оплати за навчання. [2]

 

В силу різних причин не всі  критерії, що визначають високу репутацію  західних університетів, можуть бути використані  в Росії, тим не менш, закони конкуренції вимагають виділення чинників, що формують імідж наших освітніх установ. Згідно опитування студентів, працівників освітніх структур, потенційних клієнтів і роботодавців, можна виділити головні з них:

 

· Стаж і досвід роботи в сфері освіти;

 

· Популярність у професійних  колах і серед громадськості;

 

· Репутація керівника  організації, професіоналізм керівництва;

 

· Перспективи професійного розвитку освітньої установи;

 

· Затребуваність випускників  на ринку праці, рівень їх зарплати і кар'єрного просування;

 

· Відношення співробітників організації до навчаються;

 

· Рівень професіоналізму, популярності викладачів, їх вимогливість;

 

· Думка студентів про  організацію навчального процесу, рівні викладання;

 

· Територіальне місцезнаходження, зовнішнє і внутрішньо оформлення закладу;

 

· Професіоналізм роботи керівництва  із засобами масової інформації у  просуванні своїх послуг;

 

· Відкритість та інтегрованість навчального закладу. [3]

 

Якщо звернутися до досвіду  університетів США, вже успадковані  багатьма університетами в різних країнах світу, то можливо виділити ряд ознак, що характеризують політику формування іміджу цих університетів:

 

1. Поліфункціональність  університету, або здатність як  генерувати, так і забезпечувати  трансферт сучасного знання.

 

2. Сильна орієнтація на  наукові дослідження і розробки, перш за все - на фундаментальні дослідження.

 

3. Наявність системи підготовки фахівців з "просунутою" науковим ступенем; в тому числі і при перевищенні числа магістрантів, аспірантів і докторантів над числом студентів, орієнтованих на отримання загальної вищої освіти.

 

4. Орієнтація на сучасні  напрямки науки, високих технологій та інноваційний сектор в економіці, науці і техніці.

 

5. Широкий набір спеціальностей і спеціалізацій, включаючи природничі науки, соціальні науки та гуманітарне знання.

 

6. Високий професійний  рівень викладачів, прийнятих на роботу на основі конкурсів, у тому числі і міжнародних; наявність можливостей для запрошення провідних фахівців з різних країн світу на тимчасову роботу.

 

7. Високий ступінь інформаційної  відкритості та інтеграція в  міжнародну систему науки і освіти.

 

8. Сприйнятливість до  світового досвіду та гнучкість щодо нових напрямів наукових досліджень і методології викладання.

 

9. Конкурсність і селективний  підхід при наборі студентів.

 

10. Формування навколо  університету особливого інтелектуального  середовища.

 

11. Наявність корпоративної  етики, що базується на етос  науки, демократичних цінностях  та академічних свободах.

 

12. Формування навколо  університету специфічного науково-технічного  і економічного простору, часто  заповнюваного технопарковими структурами.

 

13. Прагнення до лідерства  всередині даного регіону, країни  і світового наукового та освітнього співтовариства в цілому [5].

 

Зростаюче значення у формуванні іміджу здобуває розвиток внутрішніх комунікацій освітніх установ і, насамперед, відносини з персоналом, який визначає більшість параметрів його іміджу: це і підвищення мотивації праці працівників, їхньої кваліфікації, демократичність в управлінні, розвиток зворотного зв'язку керівництва, у тому числі і через анкетування, уміння діяти в різних кризових ситуаціях і т.д. Практика показує, що більшість керівників освітніх установ стурбовані більше збільшенням свого матеріального благополуччя, приносячи в жертву стратегічні цілі розвитку організації. Таким чином, чіткої, цілеспрямованої, комплексної роботи керівників по створенню стійкого сприятливого іміджу освітньої установи не спостерігається, а це є величезним резервом у підвищенні конкурентноздатності, занятті гідного місця у рейтингу найкращих навчальних закладів.

РОЗДІЛ  ІІ Створення позитивного іміджу та надійної репутації організації

Зовнішній вигляд і манери поведінки  виявляються у  сукупності, створюючи  образ людини, який оцінює оточення. Образ, який свідомо формується з розрахунком на сприйняття іншими, називають іміджем. Це узагальнений та емоційно забарвлений образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості [157]. Кажуть, що імідж ділової людини — це коштовність, ключ до вирішення багатьох проблем. Він формується як на основі реальної поведінки людини, так і під впливом оцінок та думок інших людей. Соціально-психологічний феномен іміджу у тому, що він живе у думках людей, хоча вони його чітко не розуміють. В основу іміджа покладено формальну систему ролей, які людина програє в своєму житті. Вона доповнюється внутрішніми особливостями особистості, зовнішніми даними, одягом, соціальним тлом, на якому вона виступає. Імідж має створювати певні позитивні асоціації; бути розрахованим на конкретну аудиторію й адекватним реальному станові речей. Остання вимога найскладніша, бо імідж повинен говорити про нас те, що ми самі хотіли б, а це — певне маніпулювання іншими. Людина, спілкуючись з іншими, начебто підлаштовується під їхні очікування, підкоряє їм свої цілі. Здатність впливати на іншого активним формуванням свого образу називають са-моподачею (самопрезентацією).

Імідж буває постійним і ситуативним, а елементами, які створюють імідж людини, є такі:

• візуальне  сприймання: фізична  привабливість, манери та їх привабливість, одяг та аксесуари;

• інтелектуальне сприймання: особистісні  характеристики, які  виявляються під час спілкування та взаємодії;

• статусне сприймання: професія, посада, становище  у суспільстві;

• соціальний фон: особистісні характеристики оточення — сім'я, друзі, знайомі, колеги;

• вплив  інтер'єра на сприймання: стиль, кольорове  і звукове оформлення, просторові характеристики;

• моральні цінності та манери поведінки.

У формуванні іміджу немає дрібниць, оскільки будь-що може викликати цілу низку асоціацій, у тому числі й негативних. Як свідчать дослідження, майже у 90 % випадків зі 100 люди після першого знайомства складають для себе образ людини за її зовнішнім виглядом. Перша хвилина зустрічі є вирішальною у створенні соціального і психологічного портрета, вона визначає характер подальших взаємин. Змінити першу думку потім буває важко. Створення привабливого іміджу має велике значення, особливо для менеджера, оскільки сприяє формуванню його репутації серед колег, підлеглих, клієнтів і впливає таким чином на успіх у бізнесі. Останнім часом навіть з'явилася нова галузь наукового знання — іміджологія, яка вивчає та поширює знання про імідж серед ділових людей.