Iндивідуальний підхід у роботі з важковиховуваними дітьми

Поняття сімейне виховання не є простою сумою його складників — категорій сім'ї і виховання, а є їх синтезом. Сімейне виховання можна розглядати як сферу, в якій діють певні закони і специфічні принципи педагогіки. Мікроклімат сім'ї виступає принциповою умовою для формування і розвитку особистості. Проте слід зважати, що клімат сім'ї часто виступає віддзеркаленням більш глобальної системи, в якій діє дитина - своєрідної сімейної педагогічної системи [1,с.71].

За ступенем виховного впливу на дітей дослідники виділяють такі типи сімей:

1. Сім'ї із сприятливими виховними умовами. До їх складу входять обидва батьки і не менш як двоє дітей. У таких сім'ях панує взаєморозуміння, демократичний стиль спілкування та поведінки, позитивна трудова та моральна атмосфера, спільна дозвіллєва діяльність, батьки мають досить високий рівень освідченості, загальної та педагогічної культури. Матеріальне становище такої сім'ї задовільне або добре.

2. Сім'ї із меньш сприятливими виховними умовами. Це сім'ї із дезорганізованою структурою (одна дитина, неповна сім'я, розлучені), де панує атмосфера гіперопіки або вседозволеності. Виховна ситуація ускладнена невизначеністю вимог до дитини з боку дорослих. 

3. Сприятливо-нестійкі сім'ї які чинять в основному позитивний вплив на виховання дітей. До їх складу входять, крім батьків, одна-дві дитини (за структурою це повні або дезорганізовані сім'ї). Моральна, трудова, психологічна атмосфери позитивні, але немає повного взаємопорозуміння між дорослими, часті конфлікти. У батьків невисокий рівень загальної та педагогічної культури. Матеріальне становище сім'ї середнє або у межах середнього.

4. Сім'ї із несприятливими виховними умовами. Духовні потреби у членів сім'ї займають другий план, панує низький рівень освіченості і культури, авторитарний стиль спілкування, взаємне непорозуміння між дорослими та дітьми, відсутність спільних інтересів. Батьки приділяють увагу дітям, але не вміють вплинути на них педагогічними засобами. До цього ж типу відносяться сім'ї з моральним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерна негативна морально-трудова атмостфера, конфліктність, антипедагогічність у відношенні до дітей. Освіченість батьків нижче середнього. Матеріальне становище тяжке або дуже тяжке.

5. Нейтральні сім'ї характеризуються тим, що дорослі члени зайняті виключно заробленням грошей. В основному це матері, що виховують позашлюбних дітей або розлучені жінки, яким соціальні умови не дозволяють у повній мірі займатися вихованням дітей. Також це багатодітні сім'ї з послабленими соціально-моральними нормами, з низьким рівнем культури. Матеріальне становище таких сімей нижче середнього.

6. Криміногенні сім'ї. Внутрішньосімейні стосунки будуються таким чином, що наносять значну шкоду духовному та фізичному розвитку дітей. У сім'ї панує аморальна атмосфера. Умови для виховання дітей повністю відсутні.

На нашу думку, сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Сім'я - перший колектив. Вона надає дитині уявлення про життєві цілі, про те, що необхідно знати і як себе поводити. У сім'ї дитина отримує перші навички застосування цих уявлень у взаємовідношеннях з іншими людьми, співвідношення свого "Я" з "Я" інших людей, засвоює норми, які регулюють поведінку у різних ситуаціях повсякденного спілкування. Сімейна атмосфера впливає на формування у дітей звички поведінки та критеріїв оцінки добра та зла, дозволеного та забороненого, справедливого та несправедливого. Сім'я вводить дітей у світ знань та праці, суспільних прав та обов'язків. Становлення особистості починається у сім'ї. Відношення батьків до суспільства, до дітей, один до одного, до родичів, сусідів сприймається дітьми як зразок, модель їх власного відношення. У сім'ї формується основи характеру дитини, її відношення до оточуючого світу, до моральних, ідейних та культурних цінностей. Суб'єкт-об'єктний підхід при вивченні питань сімейної педагогіки спирається на такі положення:

                       сім'я є суб'єктом виховного впливу, саме вона має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпеченні достатніх матеріальних та педагогічних умов для її фізичного, морального та духовного розвитку. Сім'я веде активну роботу з виховання дітей як своїх об'єктів. Важливим аспектом цього положення є знання дорослими членами сім'ї особистіших якостей дитини: фізичного і психічного здоров'я, стійкості нервової системи, реакцій на ті чи інші види подразнень, витривалості, готовності до співпраці й взаємодії, інтересів й можливостей. Для успішного здійснення виховання дитини слід зосереджувати увагу на достовірності, об'єктивності й повноті інформації, яка виступає основою виховного процессу[29, с.14]. Саме в системі сімейного виховання актуалізується диференціація та індивідуалізація виховання, в результаті чого досягається мета - перетворення об'єкта в суб'єкт виховного процесу.

                       Сім'я є об'єктом багатьох впливів і, зокрема, виховного впливу соціального педагога. Різні соціальні інститути, навчально-виховні установи розглядають сім'ю як відкриту систему для координації своїх виховних зусиль. Скоординувати усі ці зусилля означає послабити протиріччя і створити однорідне виховне та розвиваюче середовище [24, с.237]. 

II.2. Неблагополучні сім’ї. Взаємозв’язок сімейного неблагополуччя і девіантної поведінки

В рамках даної теми необхідно проаналізувати вплив неблагополучної сім’ї. На нашу думку, девіантна поведінка не виникає на порожньому місці. Важкі діти виростають у неблагополучних сім’ях. Підґрунтя важковиховуваності, як вважав В. Сухомлинський, криється у вихованні, в умовах, у яких дитина зростає в роки раннього дитинства: Якщо дитина стала важкою, якщо все, що посильне іншим людям їй непосильне, то це означає, що у дитинстві вона не дістала для свого розвитку від людей, які її оточують, того, що повинна була дістати [32, с.515]. Критерієм неблагополуччя сім’ї може слугувати її вплив на дітей, стиль ставлення до дитини. Навіть зовні благополучні сім’ї , матеріально забезпечені, з гарними житловими умовами, з високим соціальним статусом, рівнем освіти й культури батьків , якщо в них спостерігаються серйозні порушення в міжособистісних сімейних відношеннях  є неблагополучними.

Виділяють такі типи неблагополучних сімей:

1)       конфліктні сім’ї - найбільш розповсюджений тип, до конфліктних подружніх союзів відносять такі, в яких між подружжям є сфери , де їх інтереси, потреби, наміри і бажання постійно приходять в зіткнення, породжуючи сильні і тривалі негативні емоції;

2)       аморальні сім’ї – сім’я, яку характеризує забуття моральних та етичних норм, пияцтво, бійки, наркотики;

В конфліктній та аморальній сім’ях позиція дітей визначається в залежності від сімейних відношень, а виховний чинник набуває значення похідного.

3)       педагогічно неспроможна сім’я - сім’я з низьким рівнем загальної  і відсутністю педагогічної культури. Для неї характерні не тільки помилки у вихованні дітей, а й небажання щось змінити в змісті і методах виховання. Така родина свідомо чи несвідомо налаштовує дитину на ігнорування суспільних норм і вимог;

4)       асоціальна сім’я – сім’я, в якій дитина з ранніх років знаходиться в обстановці зневаження до соціальних і моральних норм, сприймає навички відхиленої поведінки.

Причини  сімейного неблагополуччя різноманітні. Ми можемо виділити наступні три групи причин:

1)       причини мікросоціального характеру : кризисні прояви в соціально-економічній сфері, які впливають на сім’ю і її виховний потенціал;

2)       причини психолого-педагогічного характеру: пов’язані з сімейними відношеннями і вихованням у родині;

3)       причини медико-психологічного характеру: фізично або психічно хворі батьки, наявність в родині дітей – інвалідів.

В педагогічній літературі ми бачимо поняття «динамічного сімейного діагнозу»  під яким розуміємо тип сімейної дезадаптації та невірного виховання (А.И. Захаров, Б. Д, Карвасарський, И.Н. Пятницька, Н.Г. Найдьонова). При порушенні структури сім’ї батьки не в змозі керувати вихованням дітей, прищепити позитивні якості. В такій родині дитина стає жертвою негативної соціалізації [13, с.56]. Важливим фактором відхилень у поведінці дитини є неблагополучна сім’я. Негативний клімат в багатьох сім’ях обумовлює виникнення відчуження, грубості, неприязні, намагання робити все на зло і створює передумови для виникнення девіантної поведінки. Ми можемо виділити наступні стилі сімейних відношень, які приводять до відхилень у поведінці:

1)       дисгармонійний стиль виховних відношень: конфліктні ситуації, подвійна мораль - для себе і для інших;

2)       нестабільний стиль виховних впливів в неповній родині: розведення, окреме проживання батьків і дітей;

3)       асоціальний стиль відношень в дезорганізованій сім’ї : вживання алкоголю, наркотиків, насилля.

На нашу думку, наслідки неблагополуччя в родині, помилки батьків в вихованні дітей виявляються швидко і є необоротними. На виявлення впливів виховання в родині на девіантну поведінку присвячено багато досліджень. А. Бандура і Р. Уолтерс при вивченні агресивної поведінки дітей встановили: якщо матері поблажливо відносяться до агресивних дій своїх дітей і потурають їм, то діти стають більш агресивними. В іншому дослідженні показано: діти підвернені суворим покаранням, відрізняються більшою агресивністю по відношенню до свої товаришів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

Сім'я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Сім'я повинна залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати загальнолюдські норми суспільного життя. Сім’я  є провідним соціальним інститутом суспільного розвитку. В українській народній педагогіці матері й батькові відводилась найвища, авторитетна роль. Від них залежали успіхи фізичного та соціально-психічного розвитку дітей "Хороші діти — це честь батька й матері", "Яка хата — такий тин, який батько — такий син"; "Молодь багата мудрістю мами й тата". На жаль сьогодні, коли з’явилася низка  дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інститутів громадського виховання, роль сім'ї у вихованні принижена. З батьків зняли моральну відповідальність за виховання своїх дітей.

В останні роки різні науки посилили свою увагу до сім'ї як об'єкту дослідження. Педагогіка, як галузь наукового знання, що інтенсивно розвивається, знаходить специфічні проблеми виховної роботи у сімейному середовищі і досліджує їх. Вплив неблагополучної сім’ї  є об’єктом вивчення різних галузь знань- педагогіки, психології, соціології. Неблагополучна сім’я, невірне сімейне виховання негативно впливають на поведінку дітей. Батьки важковиховуваних дітей рідко хвалять їх за гарну поведінку, часто невірно і непослідовно реагують на погану поведінку. Такі батьки не так вже рідко приділяють багато уваги провинам дітей. Батьки приділяючи багато уваги негативної поведінці, закріплюють її у дитини. На нашу думку, вірніше буде ігнорувати погану поведінку і звертати увагу на позитивні дії дитини, висловлювати їй своє схвалення.Ми можемо сказати, проблемні діти є завжди невірно складених відносин в сім’ї . Причини невірного виховання, як ми дослідили – низька педагогічна культура батьків.

Крім свідомого, цілеспрямованого виховання, на дитину впливає вся сімейна атмосфера, умови: соціальна позиція, рід занять, матеріальний рівень, рівень освіти, ціннісні орієнтації членів родини і будь-яка деформація батьківської родини призводить до негативних наслідків в розвитку особистості дитини.

РОЗДІЛ III. АКТИВІЗАЦІЯ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ІЗ СОЦІАЛЬНО          ЗАНЕДБАНИМИ ДІТЬМИ

III.1. Основні шляхи і засоби перевиховання. Етапи перевиховання важковиховуваних дітей

До важковиховуваних дітей повинен бути особливий підхід з боку педагогів, батьків або тих, хто спілкується з такими дітьми.Дослідник М.М. Фіцула наголошує: перевиховання — це спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів і учнів, спрямований на подолання недоліків їх особистості, розвиток наявних у неї позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значимих корисних рис і властивостей.[34, с.19] На нашу думку, перевиховання — процес досить складний, тривалий, багатогранний, який має реалізувати певні функції: відновну, компенсаційну, виправну, стимулювальну. Перевиховання ґрунтується на загальних принципах виховання.

У роботі з педагогічно занедбаними дітьми акцентують увагу на принципах, які випливають із соціально-психологічних особливостей таких дітей. Це: 1) зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею; 2) організація дитячого колективу, який забезпечував би позитивний вплив на вихованця; 3) опора на позитивні якості й позитивний соціальний досвід важковиховуваних дітей; 4) органічне поєднання поваги до вихованців з прийнятою системою вимог; 5) єдність і систематичність педагогічних впливів на вихованців; 6) індивідуальний підхід до вихованця; 7) гуманне ставлення до важковиховуваних у процесі перевиховання; 8) об'єктивне ставлення до важковиховуваних; 9) педагогічний вплив на важковиховуваних дітей необхідно здійснювати в неафективному стані педагога; 10) випереджаюче виховання позитивних якостей у важковиховуваних дітей [18, с.363]. У системі виховання важливе місце мають займати попереджувальні заходи, які запобігали б появі важковиховуваних дітей. Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження появи "важких" дітей, які мають глобальний характер. До них належать: 1) організація здорового суспільства в соціальному і психічному плані; 2) забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків. Ці основи закладаються ще в шкільному віці виходячи з соціальної об'єктивності, що кожна молода людина має бути насамперед відповідальним батьком чи матір'ю, а потім фахівцем певної галузі; 3) створення соціально-педагогічних умов для реалізації та задоволення кожною особистістю своїх потреб; 4) подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості; 5) забезпечення високого соціального статусу вчителя в суспільстві.