Поняття про інфекційну хворобу. Основні клінічні ознаки

Дата добавления: 09 Марта 2013 в 11:03
Автор работы: l*********@mail.com
Тип работы: реферат
Скачать (71.88 Кб)
Работа состоит из  1 файл
Скачать документ  Открыть документ 

57____.doc

  —  262.00 Кб

Профілактична дератизація – створення  несприйнятливих умов існування  гризунів: будівельно-технічні заходи, що запобігають проникненню гризунів у приміщення, очищення сховищ, винищувальна дератизація.

Ветеринарно-санітарна профілактика – запобігання хворобам, якими  може заразитися людина, виявлення, ізоляція та знищення хворих тварин, ветер-сан. нагляд за тваринницькими господарствами та ін..

Санітарно-освітня робота передбачає гігієнічне виховання населення.

                                      МЕДИЧНІ ЗАХОДИ

Епідемічний осередок, за визначенням  Л.В. Громашевського, - місце перебування джерела збудника з навколишньою територією у тих межах, в яких заразний чинник може передаватися оточуючим.

Виділяють "сімейні осередки", "вуличні", у дитячих та медичних закладах. Нові зараження можуть виникати через різні проміжки часу, однак, не перевищують тривалості збереження збудника поза його джерелом. Осередок вважають ліквідованим лише тоді, коли в його межах повністю припиняється циркуляція збудника.

Л.В. Громашевський довів, що проф.. і протиепід. заходи досягнуть ефекту, якщо вони вимкнуть хоча б одну з ланок епідпроцесу, а саме:

1.Запобігання появі або ліквідацію  джерела.

2.Розрив механізму передачі (дезінфекція).

3.Створення або підвищення рівня  імунітету (спец. проф.-ка).

 

    Заходи спрямовані на  першу ланку епідпроцесу –  нейтралізація джерела збудника інфекції

1. Виявлення та ізоляція інфекційних хворих.

Протиепідемічна ефективність ізоляції інф. хворих буває високою тоді, коли здійснюється якомога раніше. Але  при деяких інфекціях, особливо з  краплиним механізмом передачі, збудник  починає виділятися в останні дні інкубації і провести своєчасну ізоляцію буває важко. при інших хворобах збудник у великій кількості (особливо при тяжких формах) виділяється у період розпалу хвороби. Для своєчасного виявлення і ізоляції використовують різні методи: клінічний, епідеміологічний, лабораторний.

Клінічний метод передбачає активне  і пасивне виявлення хворих. Пасивне  при зверненні за мед.допомогою, діагноз встановлюється на основі клінічних  проявів. Активне при проведенні проф.. оглядів, мед спостереженні за контактними в осередках, при проведенні подвірних обходів (за півд..показниками), а також за результатами обстеження в осередках, при оформленні на роботу та ін..

Епідемічний анамнез має суттєве  значення, дозволяє виявити джерело  інфекції, чинники передачі.

Лабораторний метод дозволяє своєчасно  встановити діагноз, визначити фактори  передачі (вода, продукти).

При виявленні інф. хворого складається "Термінове повідомлення…" (ф. 058/0) і протягом 12 год передається  в СЕС за місцем виявлення хворого. Реєструється в "Журналі реєстрації інфекційних захворювань" (ф. 060/лік і ф. 060/СЕС ). Журнал ф. 060/лік ведеться у ЛПЗ, дитячих дошкільних закладах, школах. При змінні первинного діагнозу складають нове терм. повідомлення із зазначенням первинного й остаточного діагнозів і надсилають у СЕС; відповідно в ж. 060/СЕС вносять зміни, а в поліклініках – у статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів (ф. 025-2/0 ).

Після отримання терм. повідомлення СЕС здійснює епідобстеження осередку з метою виявлення джерела, чинників передачі, виявлення контактних осіб, які могли заразитися чи стали заразо носіями. Результати обстеження відображають у картах епід.обстеження (ф. 357/0 ). Для ліквідації осередку розробляють план заходів, спрямованих на три ланки епідпроцесу.

Осередок вважається ліквідованим, якщо після ізоляції джерела збудника протягом максимального інк. періоду  діагностованого інф. захворювання не виявлено нових випадків захворювання.

                   Ізоляція хворих та інші заходи.

Хворих ізолюють вдома або в  інф. лікарні.

Показання до госпіталізації.

При більшості хворб хворі підлягають обов’язковій госпіталізації – це ОНІ, черевний тиф, вірусні гепатити, дифтерія, менінгококова хвороба, гем. гарячки, лептоспіроз, правець, сказ та ін..

Ізоляція вдома можлива при  харч. т/і, сальмонельозі, дизентерії, кору, віт. віспі та ін..

Але до госпіталізації існують:

1. Клінічні показники –середньотяжкі, тяжкі форми, діти до 1 року, люди похилого віку (внаслідок зниженого імунітету)

2. Епідемічні – при кишкових інфекціях- особи з декретованої групи; хворі з гуртожитків, інтернатів; при незадов.. сан. стану в осередках, наявність чутливих не прищеплених дітей та ін.. При виявленні хворих в дитячих закладах, інтернатах – негайна їх ізоляція в ізолятори і оповіщання відповідних установ (ЛПЗ, СЕС).

Для ізоляції вдома хворому необхідно  виділити окрему кімнату та предмети догляду, здійснювати заходи, які  виключають можливість зараження членів сімї (поточна дезінфекція, носіння  масок тощо).

До лікарні хворих перевозять на спец. транспорті, який підлягає дезінфекції. В лікарні хворих ізолюють в палатах, боксах для проф.-ки ВЛІ.

Крім ізоляції проводять інші заходи – специфічне обстеження, етіотропне лікування.

При деяких захворюваннях (черевний тиф, холера, дифтерія) спостерігається реконвалесцентне носійство, тому перед виписуванням проводять лаб. обстеження, а далі диспансерне спостереження в КІЗах за місцем проживання хворих – це активне динамічне спостереження за станом здоровя певних контингентів населення (здорових і носіїв), взятих хворих на облік для раннього виявлення захворювань, проведення заходів щодо оздоровлення, відновлення працездатності, запобігання поширенню інф. хвороб.

У разі ОНІ вдаються до карантину  – жорстких заходів, які забезпечують повну ізоляцію епід.осередку і дотримання у ньому суворого протиепід. режиму. Карантин супроводжується воєнізованою охороною території осередку із забороною виїзду з нього без попереднього обстеження (обсерваціЇ).

                               ЗАХОДИ СТОСОВНО БАКТЕРІОНОСІЇВ

Здорові б/н становлять особливу небезпеку, адже виявити їх можна лише за допомогою  лаб. досліджень. У разі їх виявлення  проводять:

1.Складається терм. повідомлення  в СЕС.

2.Ізоляція. госпіталізація при  б/н дифтерії токсин. штаму, холери, носії з декрет. групи (на період  носійства їх не допускають  до роботи).

3.Санація б/н.

4.Повторне обстеження, щоб підтвердити  звільнення від збудника.

                                   ПРИ ЗООНОЗНИХ ІНФЕКЦІЯХ

Шляхи знешкодження джерел бувають  різними. При лептоспірозі – знищення гризунів. При сибірці – знищення тварин. При бруцельозі – карантин, виявлення хворих тварин та їх лікування, поточна дезінфекція.

При кожній хворобі джерело збудника має свої епід. особливості. Знання їх суттєво допомогає визначити  обсяг і характер протиепід. заходів.

 

Що стосується заходів щодо другої ланки епідпроцесу, то це здійснення поточної і заключної осередкової  інфекції (самостійно вивчити).

Що стосується третьої ланки  епідпроцесу – це здійснюють заходи щодо підвищення несприйнятливості  до інфекції (імунізація)

Що стосується осіб, які спілкувалися з хворим, то здійснюють наступне:

1.Встанолюють коло осіб, які  спілкувалися з хворим за місцем проживання, роботи, в дитячому закладі, школі. Встановлюють медичне спостереженнями за ними протягом визначеного періоду (залежно від інк. періоду).

2.З метою виявлення джерела  – здійснюють обстеження контактних.

При деяких захворюваннях (черевний тиф, дифтерія) відсторонюють їх від роботи (декретований контингент) до отримання негативних результатів обстеження.

3.Проводять контактним

-вакцинацію (в осередках дифтерії, кору та ін.),

-хіміопрофілактику (в осередку  холери, чуми),

-фагопрофілактику ( в осередку черевного тифу, дизентерії).

4.Проводять санітарно-освітню роботу  щодо профілактики захворювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА  КІЗу

Актуальність: В організації та контролю щодо профілактичних і протиепідемічних заходів КІЗи відіграють дуже важливу функцію. На них покладаються як контролюючі функції (своєчасність виявлення інфекційних хворих, ефективність лікування амбулаторних хворих), так і методичні функції (навчання поліклінічної служби з питань клініки, діагностики та ін.).

 

Кабінет інфекційних захворювань (КІЗ) – організаційно-методичний і лікувально-діагностичний центр надання кваліфікованої медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби в районі обслуговування поліклініки.

Штати КІЗ складаються із розрахунку 0,2 ставки лікаря-інфекціоніста, медсестри й санітарки на 10 тис дорослого міського населення. В складі КІЗу може функціонувати денний гельмінтологічний стаціонар. Лікар КІЗу є фактично заступником головного лікаря у питаннях організації надання мед. допомоги інфекційним хворим. Методичне керівництво роботою КІЗу здійснює головний інфекціоніст і відділ територіальної інфекц. лікарні. На посаду лікаря КІЗ призначають лікаря-інфекціоніста, який отримав спец. підготовку на курсах удосконалення лікарів. Медсестра КІЗ працює під керівництвом лікаря. Вона допомагає під час амбулаторного прийому, оформляє мед.документацію кабінету, веде облік диспансерних осіб, готує хворих до лаб. та інструментального обстеження, бере участь у сан-гігієнічному вихованні населення.

        ПРИМІЩЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ

КІЗ повинен розміщуватися не менше  ніж у 2 кімнатах  (мати власний  сан. вузол) з окремим ізольованим  виходом за правилами протиепід. режиму. одна кімната – робоче місце  лікаря і медсестри, друга –для обстеження пацієнтів. Повинні бути меблі  (шафи, кушетка), шафи з інструментами та медикаментами, медичною документацією, методичною й науково-практичною літературою, наказами тощо, а також повинен бути холодильник і термостат.

     ДОКУМЕНТАЦІЯ, яка ведеться  в КІЗ, уніфікована і затверджена  МОЗ України: "Термінове повідомлення…" (ф. 058),

"Журнал обліку інф. захворювань" (ф 060)

"Статистичний талон для уточнених  (заключних) діагнозів" (ф.025-в),

"Медична картка амбулаторного  хворого" (ф.025)

"Журнал амбулаторного прийому  КІЗ" (ф. 061),

"Книга запису викликів лікаря додому" (ф. 031),

"Журнал обліку проф..щеплень" (ф. 064),

"Контрольна карта диспансерного  спостереження" (ф. 030)

Звіт про роботу КІЗ ведеться по наступним формам:

"Звіт про рух захворювань  на грип та ін.. ГРІ" (ф. 85-грип)

"Звіт про профілактичні щеплення (ф.      )

"Звіт про профілактичні заходи" (ф. 87)

 

 

                             ЗАВДАННЯ КІЗ

Забезпечення раннього активного  виявлення інф. хворих, надання їм невідкладної допомоги та їхня своєчасна  госпіталізація.

Кваліфікована діагностика, обстеження й лікування амбулаторних хворих, що не потребують обов’язковій госпіталізації.

Диспансерізація перехворілих.

Виявлення й облік носіїв.

Проведення організаційно-методичної роботи (аналіз інф. захворюваності, рівня  діагностики, якості лікування, аналіз помилок діагностики, летальних випадків).

Планування, організація і контроль проф.. (протиепід) роботи поліклініки (заходи в осередках, контроль за здійсненням  плану щеплень, сан-освітня робота).

Санітарно-гігієнічне виховання населення, ознайомлення його з основними методами профілактики інф. хвороб.

Безпреривний оперативний контакт  із СЕС стосовно всіх питань протиепід. забезпечення.

Підвищення кваліфікації мед. працівників  з питань діагностики, лікування  та профілактики.

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КІЗ

План роботи складається з урахуванням  епід. ситуації й висновків, що впливають  з аналізу діяльності КІЗу за попередній рік і переважно передбачаються такі розділи: організаційно-методична  робота, лікувально-діагностична, диспансерна, сан-освітня. КІЗ бере участь у розроблені комплексних планів заходів щодо боротьби з інф. хворобами й контролю за їх виконанням (разом з СЕС).

У рамках педіатричної служби на посаду лікаря КІЗ призначається педіатр, який має спец. підготовку з питань інф. патології та імунопрофілактики.

ДИСПАНСЕРНЕ спостереження за реконвалесцентками – це активне динамічне спостереження  за станом здоровя взятих хворих на облік. Поняття диспансеризації  включає:

Активне виявлення хворих для раннього розпізнавання початкових форм захворювань.

Узяття на диспансерне спостереження реконвалесцентів.

Своєчасне проведення лікувальних  і соціально-проф. заходів.

Вивчення впливу зовнішнього середовища, виробничих і побутових умов та їх поліпшення.

Участь усіх спеціалістів у диспансеризації.

Диспансерне спостереження за амбулаторним хворим здійснює комісія у складі лікаря-інфекціоніста, дільничного лікаря, епідеміолога та заст.. завідувача поліклініки.

 

Імунопрофілактика   (заходи стосовно сприйнятливого колективу )

                                                             План

1. Місце імунопрофілактики в  системі профілактичних і протиепідемічних  заходів. Види вакцинопрофілактики.

2. Типи щепних препаратів. Способи  введення.

3. Зберігання бакпрепаратів. Поняття  про  "холодовий ланцюг".

4. Показання та протипоказання до щеплень. Календар щеплень.

5. Післящепні реакції та ускладнення.  Профілактика ускладнень.

6. Організація щеплень. Функції  щепного кабінету.

 

         Підвищення  опірності організму до інфекції  можна досягти неспецифічними  впливами (раціональне харчування, загартування), а також шляхом створення специфічного імунітету, що має вирішальне значення відносно тих інфекцій, проти котрих проводяться щеплення ( керовані інфекції). Досвід вакцинації засвідчує, що активна імунізація є хоча не єдиним, але надзвичайно важливим засобом, який сприяє досягненню епідблагополуччя щодо багатьох інф. хвороб.

З урахуванням мети і форми організації  масової вакцинопрофілактики, виділяють 

-планову масову

-селективну

-термінову вакцинацію.

Селективна або вибіркова, спрямована на захист певних професійних груп населення (медпрацівників прищеплюють проти гепатиту В; працівникам водо каналізаційних служб- вводять пентапрепарат)

ТЕРМІНОВА профілактика.

Переважно після щеплення живою  або інактивованою вакциною на 3-4 тиж створюється імунітет, який запобігає дії збудника на організм. Цей захід проводять і в тих випадках, коли виникає підозра, що в осередку можуть бути заражені. Залежно від мети і препаратів, які використовуються, термінову профілактику поділяють на специфічну, неспецифічну та комбіновану.

1. СПЕЦИФІЧНА (пасивна) в організм  вводять готові антитіла, які  вступають у взаємодію зі збудником  або його токсинами. Використовують  сироватки, імуноглобуліни, отримані  як із крові людей, а також  з крові гіперімунізованих коней (такі сироватки аби уникнути анафілактичного шоку, сироваткової хвороби вводять дробно за методом Безредка).Уведені антитіла діють уже в перші години. Якщо препарат уводять у період інкубації, інфекція може мати абортивний або інапарантний перебіг. Призначення препарату в 1-шу – 3-ю добу захворювання полегшує перебіг інфекції, запобігає ускладненням.

Описание
Інфекційні хвороби ( а їх майже 1 500) залишаються однією з найчастіших причин смертності та інвалідності. вони займають перше місце серед причин тимчасової втрати працездатності. Не дивлячись на те, що деякі з них ліквідовані (натуральна віспа з 1980р), захворюваність деякими значно знижена (холера, дифтерія, правець та ін..) вони є актуальними, бо з'являються нові хвороби (ВІЛ/СНІД, геморагічні гарячки Ебола, Марбурга та ін.), які є дуже небезпечними, проти яких ще не знайдено як засобів імунопрофілактики. так і засобів лікування.
Содержание
1. Визначення інфекції, інфекційного процесу, інфекційної хвороби.
2. Форми взаємодії макро- і мікроорганізму.
3. Загальні ознаки інфекційних хвороб.
4. Особливості перебігу.