Еволюція світової валютної системи у другій половині ХХ ст

Дата добавления: 28 Ноября 2011 в 22:46
Автор работы: o*******@mail.ru
Тип работы: реферат
Скачать (22.01 Кб)
Работа состоит из  1 файл
Скачать документ  Открыть документ 

ИСТОРИЯ_реферат.doc

  —  86.00 Кб

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Імені Вадима Гетьмана 
 
 
 

Р Е Ф Е Р А  Т

З Історії економіки  та економічної думки

На тему: « Еволюція світової валютної системи у другій половині ХХ ст.» 
 
 

Виконала: студентка 2 курсу,

                                                                  Спец. 6508/1, 9 групи

                                                          Бернацька Ольга

                                                                          Перевірила: Волкова О.М. 
 
 
 
 

 

Київ 2009 

План 

Вступ

  1. Суть світової валютної системи та початок її формування.
  2. Бреттон – Вудська валютна система.
  3. Ямайська валютна система.

Висновки

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ  

      У сучасному суспільстві економічна діяльність країн світу неможлива без валютних відносин.

      Міжнародні  валютні відносини – сукупність суспільних відносин, які складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві, що обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

      Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин є валютна система – це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову, міжнародну (регіональну) валютні системи.

      В історичному плані спочатку виникли  національні валютні системи, закріплені національним законодавством, із врахуванням норм міжнародного права. Відомо, що національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, а її особливості визначаються ступенем розвитку, станом економіки і зовнішньоекономічних зв’язків країни.

      Національна валютна система нерозривно пов’язана  зі світовою валютною системою, тобто формою організації світових валютних відносин, закріплених міждержавними угодами.

      Дослідження становлення світової валютної системи  є досить актуальним тому, що вона може сприяти розширенню, або навпаки, обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. Саме через світову валютну систему здійснюється перелив фінансових ресурсів із однієї країни в іншу чи блокується цей процес, розширюється чи обмежується ступінь національної економічної самостійності, переміщаються макроекономічні показники (наприклад, безробіття, інфляція) з одних країн в інші. 
 
 

  1. Суть  світової валютної системи та початок її формування.
 

      Світова валютна система склалася до середини ХІХст. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежить від ступеня відповідальності її принципів структурі світового господарства.

      Світова валютна система — це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

      Світова валютна система складається  із взаємодіючих національних валютних систем і міжнародних валютних інститутів та організацій. Основне завдання як національної валютної системи, так і міжнародної – створення сприятливих умов для розвитку виробництва і міжнародного поділу праці та ефективний розподіл платежів за експорт та імпорт товарів, капіталу та послуг, і інших видів діяльності у відносинах між окремими країнами.

      Світова валютна система використовується як знаряддя політичного й економічного тиску на окремі країни, особливо слабкі в індустріальному плані чи країни, що розвиваються.

      Становлення світової валютної системи відбувалося  в декілька етапів – від золотого стандарту з фіксованими валютними курсами в різних країнах до повного його скасування, що дало змогу окремим країнам здійснювати самостійну національні грошову політику. Невдала спроба повернення до твердого паритету валют на базі золотого стандарту стала поштовхом до об’єднання західноєвропейських країн у Європейську монетарну систему з механізмом фіксованих валютних курсів. Було створено європейську розрахункову одиницю – ЕКЮ.

      Розширення  міжнародного поділу праці призвело до формування міжнародної вартості та відповідної зміни природи світових грошей. Ці процеси зумовлюють розвиток валютних відносин та утворення механізмів регулювання економічного обміну, за рахунок яких замкнені економічні системи трансформуються у відкриті, що забезпечує їх взаємне зближення та інтегрування.

      Валютні (грошові) процеси не відрізняються  плавністю і гармонією, вони протилежні і прибивають собі шлях через постійно виникаючі одиничні та загальні валютні  кризи, які призводять до поступової заміни однієї валютної системи іншою, їх еволюції, що відображається як у національній, так і в міжнародній сферах.

      На  початку становлення світова  валютна система пройшла такі етапи:

      1.Паризька валютна конференція відбулася 1867 року і сформувала першу світову валютну систему, так звану Систему золотого стандарту (золотого монометалізму), а також визнала золото єдиною формою світових грошей. Ця система функціонувала до 20-30 рр. ХХ ст. й її визначальними ознаками були:

      а) функціонування золота як світових грошей;

      б) фіксація золотого змісту національних валют;

      в) їх безпосередня конвертованість у  золото;

      г) наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

      У період дії золотого стандарту золото оберталося у вигляді карбованих монет не лище на зовнішньому, а й поряд з розмінними паперовими грішми, на внутрішньому ринку. Це забезпечувало фактичну тотожність національної грошової та міжнародної валютної систем.

      Система золотого стандарту відіграла важливу  роль у процесі розвитку міжнародних  торговельних відносин. Вона забезпечувала  повну конвертованість грошової одиниці, стабільність валютних курсів, світових цін, а також автоматичне врівноваження платіжних балансів окремих країн.

      Водночас  така система була жорсткою, не досить гнучкою, еластичною, дорогою, залежною від рівня видобутку монетарного товару. Ці обмеження спричинили заміну після Першої світової війни золотого стандарту золотодевізним.

1.Генуезька валютна конференція відбулася 1922 року. Вона проголосила зміну золотого стандарту золотодевізним. Поряд із золотом, функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе і деякі валюти провідних країн світу. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називати девізами.

      Повний  відхід країн Заходу від золотого стандарту відбувся в період «Великої депресії» - економічної кризи 1929 – 1933 рр. і в перші після кризові роки.

      До  початку Другої світової війни практично  всі країни Заходу припинили обмін паперових знаків вартості на золото, що підривало внутрішні основи функціонування золотого стандарту. 

  1. Бреттон – Вудська валютна система.
 

      Розвиток  світової валютної системи у другій половині ХХ століття розпочався з Бреттон-Вудської валютної системи. Ця система стала системою золотовалютного, а в подальшому – золото-доларового стандарту.

      У 1944 році в м. Бреттон-Вудс  відбулася валютно-фінансова конференція ООН, в якій взяли участь 44 держави. Конференція ухвалила угоду про формування та функціонування в післявоєнний період міжнародної валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської системи і відповідно до статуту МВФ базувалася на таких принципах:

  • встановлювався золото-доларевий стандарт;
  • за золотом зберігалися функції світових грошей;
  • долар США прирівнювався до золота як міжнародний платіжний та резервний засіб;
  • до зобов’язань США входило обмінювати долари, якщо вони пред’являлися центральними банками та урядами інших країн на золото за офіційним курсом – 35 дол. за тройську унцію (31,1 г.) чистого золота;
  • встановлювалися фіксовані паритети валют до долара і через нього – до інших валют;
  • допускалися межі коливань ринкових курсів валют навколо фіксованих доларових паритетів - +/- 1%;
  • регулювання міжнародних валютних відносин покладалося на спеціально створену міжурядову установу при ООН – Міжнародний валютний фонд.

      Крім  МВФ, Бреттон-Вудською валютною системою було творено Світовий банк, а також передбачалося створення органу Міжнародної організації торгівлі, в функції якого входило б контролювання обмежень у галузі торгового обміну. Ця організація так і не була створена, але функції, які передбачалися, взяла на себе Генеральна угода із тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка була підписана в 1947 році і ставила за мету забезпечення вільного обміну за допомогою зниження тарифних бар’єрів.

      Бреттон-Вудська  валютна система функціонувала  до початку 70-х рр.. і відіграла  значну роль у поглибленні міжнародного поділу праці, налагодженні зовнішньоекономічних зв’язків. Механізм міжнародного валютно-фінансового співробітництва, створений на основі бреттонвудських рішень, виявився в цілому адекватним потребам відновлення і розвитку міжнародних економічних відносин у післявоєнний період.

      Протягом  тривалого періоду ефективність цієї системи забезпечувалася високим рівнем стабільності долара та довіри до нього ця довіра базувалася на тому, що, на відміну від інших валют, долар зберігав за собою на валютному ринку антиінфляційний імунітет, який гарантувався його конвертованістю для національних банків у золото. Така конвертованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки ( понад 70% у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота.

      Наприкінці 60-х- на початку 70-х рр.. ситуація істотно  змінилася. США на світовому ринку  значною мірою втратили свою здатність  здійснювати обмін на золото за фіксованою ціною, і утримуючи в такий спосіб його функцію міжнародної резервної валюти.

      Причинами падіння Бреттон-Вудської валютної системи були:

  • відносне послаблення позицій США у світовому господарстві;
  • поява дефіциту платіжного балансу країни і перетворення його у хронічний;
  • відплив золота і нагромадження доларів за межами США;
  • інфляція;
  • посилення суперечностей економічних інтересів основних учасників міжнародного економічного спілкування.

      Замість неї виникла нова світова валютна  система. 

  1. Ямайська  валютна система.

      Контури нової валютної системи, що функціонує та розвивається й понині в світовій економіці, визначені на нараді країн-членів МВФ у Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 року. Кінгстонська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи.

      Основні принципи Ямайської валютної системи були юридично оформлені у серії поправок до Статуту МВФ і включають:

  • повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Скасовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національно-грошових одиниць, знято будь-які обмеження його приватного використання. Внаслідок цих дій золото перетворилося на звичайний товар, ціна якого в паперових (кредитних) грошах визначається на ринку залежно від попиту і пропозиції. Втративши статус «світових» грошей, золото продовжує залишатися високоліквідним товаром, який можна завжди продати за відповідну валюту;
  • перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках;
  • надання статусу головного резервного активу та міжнародного засобу розрахунків і платежів спеціальними правами запозичення (СПЗ), що утворилися МВФ ще у 1969 року;
  • прихід плаваючих валютних курсів на зміну фіксованим.

      З одного боку, ця система надає гнучкості  валютним відносинам, створює можливості для ефективної реакції на зміни співвідношень у вартості національних валют. З іншого боку, коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних зв’язків, породжують спекулятивні операції.

Страницы:12следующая →
Описание
У сучасному суспільстві економічна діяльність країн світу неможлива без валютних відносин.
Міжнародні валютні відносини – сукупність суспільних відносин, які складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві, що обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
Содержание
Вступ
Суть світової валютної системи та початок її формування.
Бреттон – Вудська валютна система.
Ямайська валютна система.
Висновки
Список літератури