Еволюція світової валютної системи у другій половині ХХ ст

Дата добавления: 28 Ноября 2011 в 22:46
Автор работы: o*******@mail.ru
Тип работы: реферат
Скачать (22.01 Кб)
Работа состоит из  1 файл
Скачать документ  Открыть документ 

ИСТОРИЯ_реферат.doc

  —  86.00 Кб

      У зв’язку з цим Кінгстонська угода  передбачає збереження елементів регулювання  системи валютних співвідношень  шляхом здійснення відповідних операцій на валютному ринку. Отже, йдеться про функціонування не просто системи «плаваючих», а «врегульовано плаваючих» валютних курсів. В режимі безпосереднього співвідношення («плавання») перебувають валюти лише провідних країн Заходу та Японії. Більшість валют інших країн, зокрема країн, що економічно слабо розвинуті, прив’язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют.

      У рамках Ямайської валютної системи  долар фактично зберіг статус резервної  валюти, а претендентами на цю роль є німецька марка, швейцарський франк, японська ієна.

      Об’єктивними  передумовами перетворення національної валюти у резервну є:

  • провідна позиція країни-емітента у світовому господарстві, зовнішній торгівлі, валютно-фінансових відносинах;
  • розвинена банківська і страхова системи, ринок позикових капіталів;
  • валюта повинна вільно обмінюватися на інші грошові одиниці, без обмежень використовуватись для надання і погашення міжнародних кредитів і позик.

      Переваги  країни при отриманні статусу  резервної валюти:

  • отримання відносно дешевого і в значній мірі безповоротного (безстрокового) міжнародного кредиту завдяки нагромадженню іншими державами запасів резервної валюти;
  • можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою шляхом автоматичного отримання безпроцентного та безтермінового міжнародного кредиту;
  • можливість придбати більше іноземних товарів і послуг, ніж країна їх вивозить;
  • резервна роль валюти зобов’язує країну підтримувати відносну стабільність цієї валюти; не вдаватися до девальвації, валютних і торгових обмежень.

      Особливо  важливою ознакою механізму Ямайської  системи є запровадження «плаваючих» валютних курсів національних одиниць.

      В центрі Ямайської валютної системи  – Спеціальні Права Запозичення. За своїм характером це своєрідні міжнародні платіжні засоби, що випускаються на основі загальної угоди країн-членів МВФ і використовуються для безготівкових розрахунків між країнами шляхом записів на спеціальних рахунках МВФ.

      СПЗ не мають власної вартості і реального  забезпечення. Вони виконують ряд важливих функцій у регулюванні платіжного балансу, порівнянні вартості національних валют.

      Країни-члени  МВФ можуть використовувати СПЗ  для вирівнювання дефіцитів своїх платіжних балансів, здійснювати в СПЗ термінові операції, надавати в СПЗ позики і допомогу, а також виконувати за допомогою СПЗ свої фінансові зобов’язання.

      За  своєю кількістю емітовані СПЗ  не відповідають потребам міжнародних розрахунків. Їх частка в світових валютних резервах становить лише кілька відсотків. З другого боку, існує проблема визначення «вартості» СПЗ у зв’язку з тим, що вони не мають власної вартості. Відносна вартість СПЗ залежить від динаміки обмінних курсів п’яти провідних валют. За таких умов СПЗ не змогли стати еталоном вартості і повністю замінити валютні резерви. Але СПЗ є складовою частиною міжнародних резервів. Їх наявність на рахунках держав розширює можливості міждержавних платіжних операцій.

      Існують такі проблеми Ямайської валютної системи:

  • Втрата доларом монопольної ролі( поява СДР) 
  • Проблема багатовалютного стандарту 
    Але ні один з трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) не має переваги над іншими у валютно-економічній сфері, щоб становити панування своєї валюти у світі. 
    Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.
  • Проблема золота – зацікавленість країн Західної Європи в збереженні золота як реальних резервних запасів.
  • Режим плаваючих валютних курсів. 
    Він не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття. 
    -  Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

        Проблеми  Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно-економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів лежить в основі валютних протиріч.  

Висновки

      Підводячи підсумки даної роботи слід відмітити, що світова валютно-фінансова система в останні десятиріччя являла собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

      Світова валютно-фінансова система містить у собі ряд конструктивних елементів, серед яких можна назвати наступні: світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність; валютний курс; валютні ринки; міжнародні валютно-фінансові організації; міждержавні домовленості.

      Світовий валютний ринок являє собою сукупність операцій із купівлі-продажу іноземної валюти, і надання позичок на конкретних умовах (сума, обмінний курс, процентна ставка) з виконанням на визначену дату. Основними учасниками валютного ринку є: комерційні банки, валютні біржі, центральні банки, фірми, які здійснюють зовнішньоторговельні операції, інвестиційні фонди, брокерські компанії; постійно зростає особиста участь у валютних операціях приватних осіб.

      Характер  функціонування і стабільність світової валютно-фінансової системи залежать від ступеня її відповідності структурі світового господарства. При зміні структури світового господарства і співвідношенні сил на світовій арені відбувається заміна існуючої форми валютно-фінансової системи на нову.

      Світовий валютний ринок сьогодні ґрунтується на режимі валютних курсів, які плавають: ціну валюти визначає насамперед ринок.

      Слід  враховувати, що рівень і режим функціонування валютних курсів стосується не лише експортно-імпортних операцій, а й переливу приватного капіталу, міграції робочої сили, грошових переказів громадян, що працюють за кордоном, а також інших операцій, що зачіпають інтереси широких верств населення.

      Україна як відносно невелика, але невід'ємна частина світового господарства так чи інакше взаємодіє і буде взаємодіяти зі світовими фінансовими ринками. Україна сьогодні майже не представлена на міжнародних валютних ринках.

      Через це Національний банк України змушений тримати гривню на «короткому повідку», оскільки послаблення багатьох обмежень на торгівлю національною валютою, які  ще застосовуються у прямій чи непрямій формі, можуть мати негативні наслідки для її стабільності. 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  літератури

  1. Міжнародні економічні відносини: Підручник / Горбач Л.М., Плотніков О.В. – К: Кондор, 2005 – 266 с.
  2. Вожжов А.П./ Про причини створення регіональних резервних валют і зміни у світовій валютній системі // Фінанси України . – 2009. - №3 - С56-66.
  3. Ніколаєв В. / Міжнародні валютні ринки: сучасний стан та основні тенденції // Економічний часопис. – 2003. – №3. – С. 21.
  4.  
Страницы:← предыдущая12
Описание
У сучасному суспільстві економічна діяльність країн світу неможлива без валютних відносин.
Міжнародні валютні відносини – сукупність суспільних відносин, які складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві, що обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
Содержание
Вступ
Суть світової валютної системи та початок її формування.
Бреттон – Вудська валютна система.
Ямайська валютна система.
Висновки
Список літератури