Вильям Голдинг Повелитель мух

      ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….2

Розділ І: Уільям Голдінг – видатний англійський прозаїк……………..4

Розділ ІІ: Характеристика роману «Володар мух»……………………..10

1. Жанрова своєрідність……………………………………….10
2. Проблематика………………………………………………..15
3. Образна система……………………………………………..18
4. Особливості стилістики тексту……………………………..24

Висновки…………………………………………………………………...27

Список використаної літератури…………………………………………28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП

     Актуальність  дослідження роману антиутопічної спрямованості обумовлена ​​тим, що антиутопія не стала об'єктом глибокого і системного аналізу внаслідок ряду об'єктивних причин: твори цього жанру стали доступні пересічному читачеві в 90-е століття XX роки; основна маса критиків і літературознавців зосередила свою увагу на політичній проблематики антиутопії, залишаючи без уваги її ідейно-художні особливості. 
Об'єктом дослідження є роман В. Голдінга «Володар мух». 
Предмет дослідження – антиутопічний світ, створений У. Голдінгом, образи головних героїв як концепція людської природи.

Мета  роботи полягає у виявленні специфічних жанрових рис твору У. Голдінга «Володар мух» як антиутопічного роману. 
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення низки завдань:

• розглянути загальні витоки утопії та антиутопії як літературних жанрів;
• простежити еволюцію та виявити основні тенденції розвитку жанру антиутопії в англійській літературі ХХ століття;
• визначити особливості зображення "світу дитинства" та дитячих образів у романі У. Голдінга;

Методологічна та теоретична основу дослідження: теоретичною та методологічною основою роботи є праці вітчизняних і зарубіжних літературознавців, присвячені творчості англійських письменників ХХ століття (С. Павличко, Аллен У., К. Шахова та ін.), а також досягнення сучасних дослідників творчості Вільяма Голдінга.

   Методи дослідження: методика дослідження базується на використанні  порівняльно-історичного, системного, типологічного методів.

  Теоретичне значення дослідження: теоретичне значення роботи полягає в дослідженні проблематики, образної характеристики та стилістики тексту роману Вільяма Голдінга «Володар мух»

    Практичне значення дослідження: матеріали курсової роботи можуть бути використані при вивченні курсу зарубіжної  літератури Англії ХХ ст., у спецкурсах і спецсемінарах з вивчення творчості Вільяма Голдінга у вищих навчальних закладах, а також у школах, ліцеях, гімназіях.

   Структура дослідження: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел  (19  найменувань). Обсяг роботи – 28  сторінок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Розділ І

      Уільям  Голдінг – видатний англійський прозаїк

    Вільям  Голдінг – одна з найяскравіших постатей у літературі Англії післявоєнного періоду. Вільям Голдінг – лауреат Нобелівської премії (1983, твір «Володар мух»), англійський письменник, твори якого привертали увагу всієї Великобританії. Навколо них зосереджувалися думки багатьох критиків, які були як позитивні, так і негативні. Твори Голдінга розкривають сутність суспільства тогочасної Англії, таким чином висвітлюючи її характерні риси, які не завжди припадали до смаку англійським критикам.

    Письменник спочатку вибрав математичний профіль навчання за рекомендацією батьків, але майже відразу зрозумів помилковість свого вибору. Згодом він почав інтенсивно та поглиблено вивчати англійську мову та літературу. Перші спроби пера були віршованими, таким чином юний Голдінг намагався відмежуватися від точних наук. На формування літературних поглядів значним чином вплинула Друга Світова Війна, де він служив у флоті.

    Пройшовши через велику кількість як фізичних, так і моральних випробувань, він робить висновки щодо людської натури як такої: «Я почав розуміти, на що здатні люди. Кожен, хто пройшов війну і не зрозумів, що люди творять зло подібно до того, як бджола - мед, - або сліпий, або не в своєму розумі. »   [3, с. 24]. На грунті цього висловлювання і базується творчість Вільяма Голдінга.

   Голдінг почав писати у 30-х роках, став відомим  у 50-ті, написавши «Володаря мух»(1954), «Нащадків»(1955) та затвердивши за собою  звання песиміста та мізантропа. Дійсно, тема моральної переваги неандертальців над своїми нащадками («Нащадки») очевидна, як і перетворення цивілізованих, приємних ззовні та хороших дітей в дійсно не контролюючих себе та свої вчинки дикунів («Володар мух»). Повертається Голдінг також до теми моральної деградації людини в умовах сучасної цивілізації після яскраво виражених екзистенціалістських романів-притч «Крадій Мартін» (1956) та «Вільне падіння» (1959). («Крадій Мартін» - алегорична історія маленької, закостенілої у гріхах душі, що стоїть на порозі життя та смерті; «Вільне падіння» - виражені у художній формі думки автора про межі вільного вибору.)

    Проза письменника драматична, напружена, сюжет захоплює до останньої сторінки. Це – найяскравіший приклад англійської  літератури післявоєнного періоду, що ще за життя письменника стала класикою. Для творчості Голдінга характерна філософська глибина, різносторонність та складність метафоричної мови: за на перший погляд простими деталями у книгах зображуються цільні образи, які автор бажає показати насправді. Кожна деталь, дрібниця в творі відображує підготовлену заздалегідь філософську концепцію, яка пронизана щирою тривогою за долю людини у божевільному світі. [1, с. 215.].

    Складна метафорична основа творчості Голдінга  дозволяє розуміти  її по-різному. Його твори, як правило, не дають готових рішень, не дають кінцевих відповідей на поставлені у них питання. У когось вони можуть викликати сумніви, у інших – прямі заперечення, але байдужим не залишать нікого. Кожен твір концентрує у собі сильний інтелектуальний та моральний заряд, будить уяву, змушує ще раз замислитися над такими знайомими та в той самий час такими незрозумілими питаннями про буття людини, совісті та самопізнання, питаннями, що ще не раз доторкнуться до свідомості не однієї людини.

    Його  твори мали загальнолюдське значення, бо він ставив на перший план проблему недосконалості людської природи, добра і зла, людяності і моральності, страху перед надземним і поклоніння перед ідеалами, таким чином доторкуючись до найглибшої сутності людини і намагаючись попередити майбутні глобальні помилки людства в цілому.

    Голдінг використовує яскраві, живописні образи, різні типи мислення, які знаходяться  на різних щаблях розвитку, - від первісного, примітивного образного мислення до високоінтелектуального, логічно оформленого, пронизаного гострою сатирою та іронією (у романі «Надзвичайний посол», 1956).

    У всіх романах письменника простежується  один і той же експеримент. Він  поміщає своїх героїв у надзвичайні, неординарні умови, примушує їх сутність проявитися належним чином, а потім їх повертає у вихідну позицію («Володар мух»), або залишає перед рядом альтернативних варіантів(«Надзвичайний посол»).  Досліджується людська природа, вивчається досконально, науковими методами, об’єктивно та без пристрасті. Голдінг робить висновки про порочність сучасної людини, про закладене у ній добро і зло, про можливості людського інтелекту.   [5, с. 469]

    Лише  один раз Голдінг постає перед  нами не як творець притчі: у романі «Піраміда» (1967) у сатиричному контексті  описується життя провінційного містечка  та ієрархічний («пірамідальний») устрій англійського суспільства. Голдінг дещо змінив свою «метафізичну» манеру написання творів і виступив у ролі письменника, що описує побут , а не фантазує та придумує притчі.

    Дослідники  по-різному визначають жанр творів Голдінга: «притча», «парабола», «філософсько-алегоричний роман». Сам письменник не заперечував того, що пише у жанрі «притча»,  він заявив про це на своїй лекції американським студентам у 1962 році. [15, c. 85-102]

    Разом з тим він розповідав про своє захоплення міфами, міфотворчістю, яке він зрозумів як «ключ до існування, який відкриває кінцевий зміст буття, і який вбирає в себе життєвий досвід цілком та без залишку» [19, с. 46]

    Прозу Голдінга дійсно можна вважати породженням сучасної міфологічної свідомості. Чи не кожен його твір прагне до міфологічного підґрунтя? Я вважаю, що так, тому що у кожній притчі Голдінг намагається показати фундаментальні основи буття та людської природи, виявити її константні риси. Але що є унікальним – це те, що напрям на міфічну універсальність не заважає Голдінгу залишати свої твори сучасними – «міфи» письменника не нав’язують сюжету занадто жорстких схем дії, але спираються на досвід, на аналіз, вбирають у себе реальність, культуру, історію людства і ґрунтуються на сучасному світі, виростаючи із сучасних проблем і трагедій.

      Через всю творчість Голдінга у різних варіаціях, то відступаючи на задній план, то з’являючись у центрі подій, проходить мотив «темряви»,  що тяжіє над людиною: темрява оточує людину зовні та зароджується у неї глибоко в душі. Про «темряву людського серця» замислюється Ральф, герой «Володаря мух»; також безіменну, незбагненну темряву відчуває в самій серцевині своєї істоти відчуває герой «Вільного падіння».

      Світ, що постає у притчах Голдінга – це похмурий, дисгармонійний устрій буття, в якому майже нема місця для любові та щастя, простим людським радостям. Герої повістей відчувають себе самотніми та покинутими у цьому вінці смутку. Мотив самотності особистості характерний для екзистенциалістської  літератури, і прослідковується у майже всіх його творах. Так, одиноким у своїх поглядах і міркуваннях є Саймон з «Володаря мух», думки якого не поділяє і не розуміє жоден із хлопчиків.

      Із  слів людини, що досліджувала творчість  Вільяма Голдінга багато років, Соломії Павличко, ми дізнаємося, що: “За десятиліття літературної діяльності Голдінг-мислитель не зазнав якоїсь серйозної світоглядної еволюції. Основні філософські ідеї його творчості визначилися в перших романах, а надалі письменник немовби доводив кожну окрему ідею до логічного завершення. В результаті життя людини постає в романах Вільяма Голдінга як трагедія, трагедія нерозуміння – контакту немає ні між двома окремими людьми, ні між цивілізаціями (можна витлумачити роман “Спадкоємці” ще й як драму нерозуміння людей, що перебувають на різних відтинках еволюційного розвитку людства), трагедія подвійності думки; змішаність дійсності й ілюзії – хвороба всіх героїв Голдінга.”  [9, с. 266 ]

      Світ романів Голдінга – мало населений і замкнутий. Кількість його мешканців обмежена, а в більшості випадків обмежений і простір у якому відбувається дія (острів у «Володарі мух», невелика ділянка лісу у «Нащадках»). Замкнутий простір дає автору багато важливих переваг: відкривається простір для моделювання різних екстремальних ситуацій та усуваються зовнішні «перешкоди» для того щоб перевірити людську сутність без впливу зовнішніх факторів. Таким чином, у «Володарі мух» діти опиняються на безлюдному острові, далеко від соціуму, який міг би вплинути на розвиток подій.

      Проаналізувавши творчість письменника, ми бачимо, що він широко використовує християнську символіку,  християнські мотиви спокути, духовного паломництва, пізнає поетику архаїчної розповіді (проповіді, мораліте, житійну літературу),  та це не робить його християнським проповідником. Релігіозні погляди Голдінга кардинально відрізняються від канонічних: «Ви питаєте мене чи вірю я в Бога, та справа не в тому у що я вірю, а в тому, у чому я сумніваюся.» - так заявив Голдінг у одному із своїх інтерв’ю. [ 17, с. 112).]

      Як правило, християнська символіка не відіграє в його притчах провідну роль, а є частиною широкої культурної традиції, і сплітається із античним міфом, філософською думкою теперішнього і минулого. Читаючи книгу, ми можемо прослідкувати образ того чи іншого релігійного персонажу (Вельзевул у «Володарі мух»), яку роль він відіграє у формуванні характеру персонажу, та зробити висновок про наслідки у повісті запозичення цього образу. Пов’язуючи християнську та язичницьку символіку у творах,  Голдінг створює свою власну концепцію людини і її місця у цьому світі. Однією з найбільших та важко досяжних цінностей у письменника є здатність особистості , не побоявшись, зазирнути у найтемніші куточки своєї душі, усвідомити зло як найглибший недолік своєї натури і навчитися йому протистояти. Майже в кожному творі Голдінга знайдеться персонаж, який у муках пізнає істину. Також, вважає письменник, людина  - істота, яка все життя роздирається протиріччями як ззовні, так і зсередини свого «я».  Шлях до істини дуже тяжкий, тому що вона зрадлива та багатолика, і людині майже неможливо відчути грань між реальністю та ілюзією. Та розуміючи боротьбу таких протиріч, добра і зла в одній людській сутності, Голдінг захоплюється людською істотою, яка намагається досягти високої мети всупереч приреченості все життя бовтатися між двома крайнощами. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І І