Засоби створення і автобіографічні паралелі образу Джейн Ейр в одноіменному романі Шарлоти Бронте

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАМАТОРСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

Гуманітарний  факультет

Кафедра іноземних мов та методики викладання ІМ 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

Засоби  створення і автобіографічні  паралелі образу Джейн  Ейр в одноіменному романі Шарлоти Бронте 
 

Виконала: студентка

3 курсу,  групи ІМ-09-3А

Свинарьова  Маргарита Сергіївна 

Науковий  керівник:

кандидат  філологічних наук,

доцент  Бодик Остап Петрович 
 
 
 
 
 
 

Краматорськ,2011

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1: МІСЦЕ ДЖЕЙН ОСТІН В ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Джейн Остін – уособлення гуманізму в світовій літературі та особливості творчості……………………………………………..…...6
2. Аналіз роману «Емма» ………………………………………..……...10

ВИСНОВКИ  ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ …………………….…………………14

РОЗДІЛ 2: СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ «ЕММА»

      2.1 Особливості стильового напряму  твору…………….…………….....15

      2.2 Критика творів Джейн Остін  ………………………………………...19

ВИСНОВКИ  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ ………………………………………..23 

ВИСНОВКИ  …………………………………………………………………….25

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………….……28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Стилістичні особливості будь-якого літератора являють собою якийсь підпис, те саме «незбиране» розуміння описуваного їм світу, яке робить його відмінним від сотень тисяч інших йому подібних авторів. [12, c. 33]

     Саме  тому метою написання даної роботи стало вивчення і розкриття всієї витонченості творчості великої письменниці, кумира багатьох поколінь - Джейн Остін. У той час, завданням написання цієї роботи, ставиться розгляд стилістичної неповторності творів Джейн Остін, які роблять її романи такими упізнаваними в нескінченному потоці шедеврів світової літератури. Важливо усвідомлювати, що нам також представляється можливість поглянути на її твори під іншим кутом і винести з цього безцінний досвід, який накопичувався іншими письменниками, сучасниками та літературними критиками.

     Об'єктом дослідження даної роботи є стилістичні особливості автора, які вплинули на саму структуру роману «Емма».

     Предметом дослідження в даній роботі виступає сама стилістична спрямованість Джейн Остін, як письменника - класика англійської літератури.

     Актуальність цього дослідження, з одного боку, визначається своєрідним художнім вирішенням у творчості Остін пріоритетних для сучасної філології морально-етичних проблем в руслі загальнолюдських цінностей, з іншого боку, пов'язана з актуальною для сучасного гуманітарного знання антропоцентричною спрямованістю, що, насамперед, стосується використання в методології та методиці даного дослідження поняття «концепт», узагальнюючого своєрідність світобачення, як цілісного етносу, так і окремих його представників.

     Джейн Остін - англійська письменниця, провісниця реалізму в британській літературі, сатирик, писала так звані романи моралі. Її книги є визнаними шедеврами  і підкорюють нехитрою щирістю і простотою сюжету на тлі глибокого психологічного проникнення в душі героїв і іронічного, м'якого, істинно «англійського» гумору. Джейн Остін досі по праву вважають «Першої леді» англійської літератури. Її твори обов'язкові для вивчення у всіх коледжах і університетах Великобританії.

     Юність  і зрілість Джейн Остін припали  на неспокійні часи: йшли Наполеонівські війни, Війна за незалежність у Північній  Америці, Англія була охоплена промисловим  переворотом, по ній вже прокотилися  перші виступи луддитів, Ірландія була охоплена повстаннями.

     Джейн Остін полягала в жвавому листуванні з братами, їх дружинами, далекими родичами, а деякі з них були безпосередніми учасниками історичних подій. Листи давали Джейн Остін безцінний матеріал для її романів. І хоча в жодному з них не знайти оповідання про війни або революціях, а дія ніколи не виносяться за межі Англії, вплив відбувається навколо, що особливо відчутно.

     Однак Остін не вважала себе компетентною докладно писати про військові дії і розпочатої колоніальної експансії Англії. Стриманість - риса не тільки творчого обличчя Остін, але і невід'ємна частина її життєвої позиції.

     Джейн Остін так і не вийшла заміж. У  тридцять років Джейн наділа чепчик, оголосивши тим самим світу, що відтепер вона стара діва, попрощавшись з надіями на особисте щастя, хоча один раз їй і було зроблено пропозицію. Остін ніколи не були багатими, а після смерті батька їхні фінансові обставини стали ще більш обмеженими. Джейн обшивала сім'ю, допомагала матері по господарству.

     Письменниця померла 18 липня 1817 року в Вінчестері, куди поїхала лікуватися від хвороби Аддісона. Перед смертю вона намагалася закінчити свій останній роман «Сендітон». Таким чином, глянувши на непростий життєвий шлях цієї сильної жінки, ми не можемо приховати захоплення перед її літературним даром, тим самим, який допоміг їй справлятися з труднощами життя і перетворювати їх у прекрасні романи, які зробили світову літературу такою, яка вона є. [ 3. c. 195]

     Тема  роботи також була вибрана не випадково, оскільки, перш за все, стилістичний аналіз тексту повинен вести до повного і глибокого розуміння основної думки тексту, головної ідеї мовного твору. Він повинен виявити характер "оформленості змісту", тобто виявити структуру тексту. Останнє у свою чергу зумовлює і методику стилістичного аналізу: він повинен спрямовуватися не тільки і не стільки на мовні факти, скільки на способи їх організації, їх зв'язку і співвіднесеності.

     Завдання дослідження:

1. Розглянути творчість Джейн Остін як уособлення гуманізму в світовій літературі.
2. Розглянути особливості творчості.
3. Вивчити історію виникнення роману.
4. Розглянути стильові особливості роману «Емма»
5. Підвести підсумки роботи

     Робота  складається зі змісту, вступу, двох розділів та списку використаної літератури. Література нараховує 30 найменувань. Загальний обсяг роботи 30 сторінок. У роботі зроблено аналіз роману «Емма» та розглянуто його стильові особливості.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ДЖЕЙН ОСТІН  В ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Джейн Остін – уособлення гуманізму в світовій літературі та особливості творчості

 

     Достовірних свідчень про життя Остін збереглося небагато. Папери, що зосталися —  письмові свідчення її короткого  життя, — були спалені її сестрою, залишилися лише поодинокі, то дозволили  С. Моему в його есе про Остін  заузажити: «У міс Остен був гострий язичок і рідкісне почуття гумору», «Джейн безпомилково згадувала в людях глупство, претензії, афектозаність і нещирість, і до її честі слід сказати, що все це звеселяло її, а не завдавало прикрощів». Вона писала про найбуденніше, про те життя і тих людей, які її оточували. «На той час в Англії були сотні родин, які жили таким тихим, одноманітним і пристойним життям; чи не диво, що в одній із них, ні з того ні з сього, з'явилася високообдарована письменниця?» (С. Моем).[ 1, c. 25]

     Батько  Остін здобув освіту в Оксфорді, став священиком, мав парафію в Гемпширі. Його дружина належала до знатного дворянського роду. У сім'ї було восьмеро дітей: шестеро братів і дві сестри. Вони обидві не вийшли заміж : залишалися в батьківському домі до самої смерті, але жваво цікавилися всім, що відбувалося у великому світі, дізнаючись про новини від братів, друзів, родичів. Велося жваве листування, приходили газети, відбувалися зустрічі з очевидцями важливих подій. Остін лише кілька разів була в Лондоні; її життя проминуло у Стівентоні, Баті, куди, полишивши справи, разом з дружиною та доньками переселився батько, у Чотені та Вінчестері. Постійними супутниками Остін були книги. Вона почала писати в чотирнадцять років, і її першою літературною спробою став роман-пародія, в якому Остін висміяла популярні тогочасні чуттєві романи в листах. Іронічна інтонація звучить в усіх книгах Остін. [ 29, c. 3]

     Усі романи Остін були опубліковані в 1811 — 1818 pp., чотири з них побачили світ за життя письменниці, два — посмертно. До ранніх належать романи «Почуття і чуттєвість» («Sense and Sensibility»), «Гордість і упередження» («Pride and Prejudice»), «Нортенґерське абатство» ( «Northanger Abbey»); до пізніших — «Менсфілд-парк»(«Mansfield Park»), «Емма» («Emma») та «Докази розуму» («Persuasion»). Останньою прижиттєвою публікацією був роман «Емма». У 1818 р. вийшли друком «Нортенґерське абатство» і «Докази розуму». Вдосконалення художньої майстерності Остін виявилося в поглибленні психологізму. Кожен роман складається з образків родинного життя людей, що належали до «середньої» верстви англійського суспільства. Продовжуючи традиції С. Річардсона, Г. Філдінґа, Л. Стерна, Остін розвиває форми звичаєвого роману, відображаючи в конкретних ситуаціях повсякденності явища суспільної значущості (мораль, виховання, грошові проблеми, ведення господарства, вади та чесноти). Остін створила галерею соціальних типів, використовуючи сатиричні прийоми зображення, не плекаючи ілюзій стосовно своїх героїв, оскільки щоразу вона писала про життя, яке знала зі свого власного досвіду. [6, c. 100]

     Англійська  письменниця Джейн Остін, книги  якої вважаються класикою жіночого роману, народилася 16 грудня 1775 року в Англії, в графстві Гемпшир, містечку під  назвою Стівентон. Вона стала другою дочкою і сьомим за рахунком дитиною в родині сільського пастора. Сімейство Остін не було багатим, тому батьки не змогли дозволити дати Джейн систематичної освіти. Однак вона, з подачі батька, активно займалася самоосвітою і, зокрема, багато часу приділяла читання. З дитинства майбутня письменниця Джейн Остін книги читала запоєм, і не обмежувалася Біблією, яка повинна була б стати настільним твором дочки священика. У неї був чудовий літературний смак - можна припустити, що багато романів Джейн Остін були навіяні прочитаними нею творіннями Рідчарсона, Філдінга, Стерна, Шекспіра, Голдсміта, Юма.

     Можливо, біографія Джейн Остін була б  іншою, якби її сім`я складалась з творчих людей. Вони не тільки читали духовні книги, а й ставили імпровізовані домашні спектаклі, разом вирішували шаради і зачитували забавні жарти. Крім того, Остін дружно читали романи і сперечалися про прочитане, причому на «сімейній раді» з приводу прочитаних книг дуже цінувалося думку Джейн. Всі члени сім'ї зазвичай уважно і захоплено прислухалися до того, що скаже молодша дочка. Джейн Остін, книги любила з дитинства, володіла здатністю в декількох словах виразити суть прочитаного твору.

     Біографія Джейн Остін як письменниці починається  з 1789 року. У той час чотирнадцятирічна  дівчинка написала свій перший твір - пародію «Любов і дружба». Цей маловідомий роман Джейн Остін є насмішкою над повчальними опусами вісімнадцятого століття, герої яких нудні, а героїні - надто сентиментальні.

     Найбільш  відомі романи Джейн Остін написала в проміжку між 1811 і 1816 роками. Це «Почуття і чутливість», «Гордість і упередження», «Менсфільд - парк» і «Емма».

     Джейн Остін, книги якої описують любовні  історії зі щасливим кінцем, не була одружена, хоча один раз в житті  їй було зроблено пропозицію. По досягненню тридцяти років Джейн наділа чепчик, тим самим оголосивши світові, що відтепер вона стара діва, вже не сподівається на особисте щастя.

     Письменниця померла 18 липня 1817. Незадовго до цього  вона поїхала у Вінчестер, де намагалася лікуватися від хвороби Аддісона, і смерть застала її там. Останній роман Джейн Остін - «Сендітон» - так і залишився незавершеним.

     Місце письменниці Джейн Остін в  історії світової літератури не залишає  сумнівів. Цей автор по праву вважається класиком, маестро слова і складу. Безумовно, не будь у всесвітній літературі цієї великої письменниці, світ би не відчув, що насправді являє собою англійська література. Теми автора плавно перетікають із одного твору до іншого, не залишаючи, проте, почуття вторинності, і не перетворюючись на кліше з різними назвами. Справжнє, широке визнання прийшло до Джейн Остін лише в XX столітті. Її психологічний, пронизане витонченої іронією мистецтво виявилося співзвучним уявленням письменників рубежу століття і перших десятиліть XX століття: Г.-К. Честертона, Р. Олдінгтона, С. Моема, В. Вулф, Е. Боуен, Дж.Б. Прістлі, Е.-М. Форстера. "З усіх великих письменників Джейн Остін найважче викрити у величі, їй притаманні особлива закінченість і досконалість", - стверджувала Вірджинія Вулф.