Контрольна робота з "Охорона праці"

1. Заходи і засоби, спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
2. Гіпотермія і гіпертермія. Порушення водно-сольового балансу організму, судомна хвороба і тепловий удар.
3. Занулення, умови застосування, принципові схеми, функціонування, нормативні   вимоги, практична реалізація схем.
4. Пожежно – технічні комісії на підприємствах, в установах, організаціях.

1. Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Основні принципи охорони праці викладені в Конституції України, Законі "Про охорону праці", "Трудовому Кодексі України" і інших законодавчих актах, в галузевих та міжгалузевих правилах охорони праці (правила безпеки, санітарні норми і правила) і інструкціях до них, а також і спеціальних інструкціях і вказівках. У гірничодобувній промисловості діють "Правила безпеки у вугільних шахтах", "Єдині правила безпеки з розробки рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом", "Єдині правила безпеки при розробці відкритим способом", "Єдині правила безпеки при вибухових роботах", "Санітарні правила при устаткуванні й утриманні підприємств вугільної промисловості", "Правила безпеки в нафто-газовидобувній промисловості", "Єдині правила безпеки при геологорозвідувальних роботах", "Єдині правила безпеки при подрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і згрудкуванні руд і концентратів". З вимогами Правил безпеки зв’язані правила технічної експлуатації, що розроблені стосовно вугільних шахт. Доповнюють правила безпеки будівельні норми і правила (наприклад, щодо проходки підземних гірничих виробок, протипожежного захисту будівель і споруд на пром. площадці). Сполучено з Правилами безпеки діють системи державних і галузевих стандартів праці, а також інших державних нормативів з охорони праці.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" умови праці на робочому місці, безпека  технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник гірничого підприємства зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно вимог нормативних актів, гарантованих законодавством про охорону праці, створити і забезпечити функціонування системи управління охороною праці на підприємстві. Власник зобов’язаний також забезпечити працівників необхідними засобами виробництва, спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці. Адміністрація підприємств і організацій зобов’язана забезпечити безпечні умови праці відповідно діючих правил, норм і інструкцій, які повинні додержуватись посадовими особами (керівниками, інженерно-технічними робітниками і майстрами діючих підприємств, підприємств, що будуються, і об’єктів), а також робітниками проектних і конструкторських інститутів і організацій. Працівники зобов’язані: виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватись засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватись зобов’язань щодо охорони праці та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу життю працівника чи здоров'ю людей, які його оточують. Працівники в установлені строки повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з подання першої медичної допомоги потерпілим у наслідок нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також  їх монтаж, демонтаж і зберігання повинні  здійснюватись робітничим персоналом відповідно до посібників (інструкцій) з їх експлуатації та інших документів підприємств, виробників, а виконання робочих (технологічних) операцій – згідно професійних посадових інструкцій.

Законодавством України  встановлено систему правових, соціально-економічних, організаційно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людей в процесі праці, а Правила безпеки деталізували такі заходи та засоби.

Закладка, будівництво  та експлуатація шахт, кар’єрів та ін. гірничих підприємств повинні здійснюватись за проектами з додержанням державних технічних нормативів і стандартів безпеки та екології. Виробничі об’єкти, споруди, устаткування, транспортні засоби, технологічні процеси, а також умови праці на робочих місцях (зокрема стан атмосфери в шахтах, їх загазованість та запиленість), стан заходів колективного та індивідуального захисту повинні відповідати нормативним актам про охорону праці, та технічним вимогам до обладнання гірничих підприємств

Власник підприємства згідно з законодавством зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому в разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї померлого) одноразову допомогу. Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в т.ч. санітарно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, догляд за ними та інші види медичної та санітарної допомоги. Відповідно до встановленого порядку надає інвалідам праці, включаючи непрацюючих, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості – за рахунок підприємства. Реалізація таких заходів і вимог, встановлених законами та нормативними актами, дозволяє забезпечити охорону праці і безпеку гірничих робіт в Україні на рівні розвинутих країн заходу. На сьогоднішній час, що характеризується як перехідний період від командно-адміністративної економіки, що діяла за часів Радянського Союзу, до ринкової економіки, стан з безпекою праці у гірничодобувній промисловості можна охарактеризувати як не відповідаючий вимогам. На шахтах, особливо вугільних високий рівень смертельного і загального травматизму. Все ще мають місце вибухи метану та вугільного пилу, рудникові пожежі та викиди вугілля, газу, породи. Високий рівень легеневих та інших професійних захворювань від запилення повітря, вібрації, шуму, високої температури та вологи на робочих місцях в гірничих виробках. Тому держава запроваджує додаткові заходи з безпеки та охорони праці на гірничих підприємствах. Вказані заходи знайшли відображення у національній “Програмі поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища”, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1320, та “Програмі підвищення безпеки праці на вугільних підприємствах”, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2002 р. № 939.

2. Гіпотермія або переохолодження - стан організму, при якому температура тіла падає нижче, ніж потрібно для підтримки нормального обміну речовин і функціонування. У теплокровних тварин, у тому числі, людини, температура тіла поддержівается приблизно на постійному рівні завдяки біологічному гомеостазу. Але, коли організм піддається впливу холоду, його внутрішні механізми можуть виявитися не в змозі поповнювати втрати тепла. При гіпотермії життєдіяльність організмузнижується, що призводить до зменшення потреби в кисні. Ця обставина використовується в медичній практиці, коли застосовують штучну місцеву або загальну гіпотермію. До місцевої гіпотермії вдаються для лікування кровотеч, травм, і воспаленій. Загальну гіпотермію організму застосовують при операціях на серці, при лікуванні черепно-мозкової травми, внутрішньочерепних крововиливах. Стан гіпотермії є протилежністю гіпертермії, яке призводить до теплового удару. Гіпертермія - перегреваніе, накопичення надлишкового тепла в організмі людини і тварин з підвищенням температури тіла, викликане зовнішніми факторами, що утрудняють тепловіддачу в навколишнє середовище або збільшують надходження тепла ззовні. Медична гіпертермія - повпро вид термотерапії, заснований на контрольованому, тимчасове підвищення температури тіла, окремого органу або частини органу, враженого патологічним процесом, понад 39 ° C до 44-45 ° С. Верхня межа гіпертермії обмежена температурою, при якій, По існуючим уявленням, об'ємний кровотік в нормальних тканинах падає внаслідок розвитку дисемінованого внутрішньосудинного згортання. Гіпертермія в тканинах пухлини веде до її тепловому пошкодження. Гіпертермія виникає при максимальномунапрузі фізіологічних механізмів терморегуляції (потовиділення, розширення шкірних судин тощо) і, якщо вчасно не усунуті викликають її причини, неухильно прогресує, закінчуючись при температурі тіла близько 41-42 ° С тепловим ударом. Теплової удар - наслідок перегріву організму. При жарі організм не в змозі підтримувати нормальну температуру тіла, неможливість адекватної терморегуляції призводить до серйозних порушень. Тепловий удар може викликати важкі наслідки для людей, зтрадающіх серцево-судинними захворюваннями, аж до зупинки серця. Клінічні форми теплового удару асфіктичний (домінують порушення дихання, фебрильна температура: 38-39 ° C) гіпертермічна (домінує піретіческая температура: 39-41 ° C)церебральна (домінують нейропсихічні розлади) гастроентерітіческій (домінують диспептичні порушення) Ознаки теплового удару Почервоніння шкіри тіла; Задишка; Слабкість; Нудота, блювота; Запаморочення, потемніння в очах, зорові галлюцінаціі (мелькання перед очима, відчуття руху сторонніх предметів, повзання мурашок перед очима); Частий і слабкий пульс; Шкіра стає більш гарячою і сухий; М'язові спазми і біль; Прискорене дихання; У важких випадках - галюцинації, судороги, мимовільні сечовипускання і дефекація, втрата свідомості; Порушення або повна відсутність сну. Допомога при тепловому ударі При перших ознаках теплового удару слід викликати лікаря. До його приїзду завдання - забезпечити охолодження організму. ЕсЧи потерпілий відчуває нудоту, слабкість - йому слід прийняти горизонтальне положення, лежачи на спині в прохолодному місці. Однак при блювоті необхідно позиціонувати хворого таким чином, щоб уникнути захлинання блювотної масою. Прикладіть налоб і під потилицю холодні компреси. У водійському аптечці можна скористатися охолоджуючим (гіпотермічний) пакетом. Забезпечте приплив свіжого повітря. По можливості обливайте тіло прохолодною (18-20 ° C) водою, можна навіть прийняти прохолодну ванну. Якщо свідомість замутнено, то слід вдихати пари нашатирного спирту. Група підвищеного ризику Найбільшу небезпеку тепловий удар представляє для людей з хворою серцево-судинною системою, в цих випадках можливий навіть смертельний результат.

Порушення водно-сольового  баланса.

 Кількість води  в організмі й її розподіл. Людський організм восновном  складається із води. Її відносне зміст вище в новонароджених - 75% загальної маси тіла. З яким віком воно поступово зменшується і становить під час завершення зростання 65%, а у людей - лише 55%.

 Інформація в організмі  вода розподілено між кількома  жидкостными секторами. У клітинах (внутриклеточном просторі) перебуває 60% її загальної кількості; інше - це внеклеточная вода в межклеточном просторі і плазмі крові, а також у складі так званої трансцеллюлярной рідини (в спинномозковому каналі, камерах очі, шлунково-кишковому тракті, экзокринных кайданах, ниркових канальцах і сечових протоках).

 Водний баланс. Внутрішній  обмін рідини залежить від  збалансованості її надходження  у організм, і виділення потім  із нього за один і той  водночас. Зазвичай добова потребу  людини в рідини вбирається у 2,5 л. Цей обсяг складається із води, що входить у склад їжі (близько 1 л), пиття (приблизно 1,5 л) і оксидационной води, образующеся при окислюванні переважно жирів (0,3-0,4 л.). " Відпрацьована рідина " виводиться через нирки (1,5 л), шляхом випаровування з потім (0,6 л) і выдыхаемым повітрям (0,4 л), з калом (0, 1). Регуляція водного і іонного обміну здійснюється комплексом нейроэндокринных реакцій, вкладених у підтримку сталості обсягу й осмотического тиску внеклеточного сектори й передусім плазми крові. Обидва зазначених параметра тісно взаємопов'язані, але механізми їх коригування щодо автономны.

 Порушення водного  обміну. Усі порушення водного  обміну (дисгидрии) можна поєднати  на два форми: гипергидратация,  що характеризується надлишковим  змістом рідини в організмі, і гипогидратация (чи зневоднення), яка полягає у зменшенні загального обсягу жидкости.

 Гипогидратация. Ця  форма порушення виникає внаслідок  або значного зниження надходження  води у організм, або черезмерной  її втрати. Крайня ступінь зневоднення називається эксикозом.

 Изоосмолярная гипогидратация - порівняно рідкісний варіант  порушення, основу якого пропорційне  зменшення обсягів рідини і  електролітів, зазвичай, у позаклітковому  секторі. Зазвичай цей стан  відразу після гострої крововтрати, але існує недалеко усувається у зв'язку з включенням компенсаторних механизмов.

 Гипоосмолярная гипогидратация - розвивається внаслідок втрати  рідини, збагаченої электролитами.  Деякі стану, виникаючі при  певної патології нирок (збільшення  фільтрації та подальше зниження раеабсорбции рідини), кишечника (діарея), гіпофізу (дефіцит АДГ), надниркових залоз (зниження продукції альдестерона), супроводжуються полиурией і гипоосмолярной гипогидратацией.

 Гиперосмолярная гипогидратация - розвивається вследствии втрати організмом рідини, збідненого электролитами. Вона може виникнути вследствии діареї, блювоти, полиурии, профузного потовиділення. До гиперосмолярному зневоднення можуть призвести тривала гиперсаливация чи полипноэ, бо за тому губиться рідина з малим змістом солей. Причинами особливо треба сказати цукровий діабет. У разі гипоинсулинизма розвивається осмотическая полиурия. Проте рівень глюкози у крові залишається високим. Важливо, що в разі стан гипогидратации може постати відразу й в клітинному, й у неклеточном секторах.

 Гипергидратация.  Ця форма порушення виникає  внаслідок або надлишкового надходження  води у організм, або недостатнього  її виведення. Нерідко ці чинники  діють одновременно.

 Изоосмолярную гипогидратацию - можна відтворити, вводячи у  організм надлишковий обсяг фізіологічного розчину, наприклад хлористого натрію. Розвиваючись у своїй гипергидрия носить тимчасовий характері і зазвичай швидко усувається (за умови нормальної роботи системи регуляції водного обмена).

 Гипоосмолярная гипергидратация формується одночасно у позаклітковому і клітинному секторах, тобто. належить до решти формам дисгидрий. Внутреклеточная гипоосмолярная гипергидратация супроводжується грубими порушеннями іонного і кислотно-основного балансу, мембранних потенціалів клітин. При водному отруєння спостерігається нудота, багатократний блювота, судоми можливий розвиток комы.

 Гиперосмолярная гипергидратация  - може виникнути у разі вимушеного  використання морської води як  питної. Бистре зростання рівня  електролітів у позаклітковому просторі наводить до гострої гиперосмии, оскільки плазмолемма не пропускає надлишку іонів у клітину. Але вона неспроможна утримати воду, і частина клітинної води переміщається в интерстициальное простір. Через війну внеклеточная гипергидратация наростає, хоча ступінь гиперосмии знижується. Одночасно спостерігається зневоднення ьканей. Цей тип порушення супроводжується розвитком так само симптомів, як і за гиперосмолярной дегидратации.

 Набряк. Типовий патологічний  процес, що характеризується збільшенням змісту води у внесосудистом просторі. У основі його розвитку лежить порушення обміну води між плазмою крові й периваскулярной рідиною. Набряк - широко распространненая форма порушення обміну води в організмі. Вирізняють кількох основних патогенетических чинників розвитку отеков:

1.Гемодинамический. Набряк  виникає вследствиие підвищення  тиску крові в венозному відділі  капилляров.Это зменшує величину  реабсорбции рідини при триваючої  її фильтрации.