Основний зміст та поняття людського фактора

По-друге, сутність означає  якісну визначеність предмету, його головні  властивості. У понятті людського  фактора виділяється як визначаюча властивість людини бути суб’єктом  філософського процесу, єдиним діяльним началом, бути включеним у систему  суспільних відносин у якості діяча, а також орієнтуватися у своїй діяльності на загальнолюдські цінності.

По-третє, сутність означає внутрішню основу зміни, суть цієї основи полягає в гармонізації відносин соціальних та індивідуальних сил.

Таким чином, людський фактор у самому загальному розумінні –  це конкретна, постійна діюча реалізація соціальних та індивідуальних (особистих) сил людини, можливостей суспільства, соціальних груп і особистості до універсальної творчо перетворюючої  діяльності, спрямованої на гуманізацію  умов існування, олюднення самої  людини як самоцінності суспільного  розвитку.

 

2. Ступені ризику та вплив людського фактора на них

Ступінь ризику можна визначити за допомогою коефіцієнта нещасних випадків (Н_В) на тисячу людей: Н_В=(Н/Л)х10³, де Н - кількість нещасних випадків, Л - кількість відпрацьованих людино-годин у році. Професор Русак О.Н. - президент Міжнародної Академії наук екології та безпеки життєдіяльності визначає ризик як коефіцієнт його частоти. Ступінь ризику має дуже багато форм, видів і різновидів. Це коефіцієнт частоти смертельного та інвалідного травматизму, коефіцієнт частоти важкого травматизму.

Важливим є питомий  коефіцієнт частоти ризику (Кр), рівний відношенню кількості нещасних випадків (Н) до загального числа людей (Р): Кр=Н/Р. Цей коефіцієнт дозволяє порівняти небезпеку різноманітних видів робіт у межах певної системи (організації, галузі природи).

Ризик і безпека тісно  пов'язані залежністю "Безпека-Якість-Надійність" (Б-Я-Н). Це ключове поняття, яке характеризує стан безпеки будь-якої ситеми. Ці складові тісно пов'язані і тому важко визначити, яке з них є первинним. Всі вони важливі. І якщо раніше ці поняття розглядалися незалежно одне від іншого, то зараз їх розглядають у взаємозв'язку як важливі принципи безпеки.

Принцип перший - системний або комплексний підхід до менеджменту безпеки праці та якості соціально-виробничих процесів: створення цілісної системи для рішення цільових задач найбільш ефективним способом, організація взаємозв'язку і взаємодії суб'єктів і об'єктів управління, розподіл ролей і обов'язків персоналу, безупинне удосконалення системи на основі оцінки фактичного стану з наступним коригуванням дій.

Принцип другий - людський фактор - загальна і головна ланка системи безпеки, якості і надійності - це людина, її керуюча, організуюча і виконавча роль. Персонал підприємства, компанії - найвища цінність і тому участь працівників всіх категорій є необхідною умовою ефективного функціонування системи.

Тому третій принцип - управлінський - залучення людей до процесу управління та адекватне використання їх здібностей і потенціалу стосовно задач, цілей, інтересам суспільства. Це виражається розумінням людьми важливості їх рольової участі у вирішенні проблем, відповідальності за ці проблеми і можливі шляхи їх вирішення.

Основне завдання безпеки - формування у людини ідеології, адекватної до вимог новітньої системи менеджменту, до числа ключових факторів якої відносяться безпека, якість, надійність. На це повинні бути спрямовані всі форми психологічного впливу, професійного навчання, тренінгу, пропаганди безпечної діяльності.

Світова практика свідчить, що компанії, які прийняли і реалізують такий підхід в системах менеджменту  досягають особливо високих показників ефективності, зменшують показники  травматизму, професійних захворювань, підвищують результативність праці.

 

3. Оперативні фактори безпеки людської поведінки

Оперативні фактори безпеки  людської поведінки відрізняються  більш швидкою динамікою і  змінюються в залежності від моментного стану людини і умов, в яких він  знаходиться. Вони можуть відрізнятися в різні періоди здійснюваної діяльності.

Вплив базових факторів безпеки, з іншого боку, відрізняється постійністю  і інертністю і швидке й ефективне  вплив на них, є практично неможливим.

Динаміка психологічних  процесів, супутніх ухваленню рішення, вказує на наступні оперативні фактори  безпеки людської поведінки:

- В області мислення: можливість  пам'яті, розвиненість уяви та  інтуїції;

- У сфері почуттів: розвиненість  сенситивний сприйнятливості, рівень  психологічної чутливості і ступінь  психічної стійкості;

- В області фізичного  розвитку: фізичні можливості, спортивні  інтереси, стан здоров'я, наявність  протипоказань щодо професійної  придатності та ін;

- У системі професійної  освіти: ступінь засвоєння теоретичних  знань, тренажерних навичок і  практичних умінь, розвиненість  виконавських, організаційних і  управлінських якостей, розвиненість  комунікабельних здібностей та  ін;

- У системі психологічної  підготовки: психологічна стійкість  в умовах ізоляції і в умовах  взаємозамінності, психологічна адекватність  в екстремальних умовах, розвиненість почуття обов'язку і відповідальності та ін.

 

 

 

Висновок

Поки питання безпеки в різних сферах професійної діяльності з урахуванням «людського фактора», вирішуються переважно адміністративним, організаційним і технологічним шляхом.

Проблема незнання законів людської поведінки в ординарних і екстремальних умовах, компенсується розробкою нових інструкцій і вказівок для дій, далеких від реальної психологічної мотивації окремих фахівців. Про людську поведінку і факторах, що зумовлюють його безпеку, йдеться тільки у загальному вигляді.

У той же самий час, статистика аварій та подій у різних сферах професійної діяльності показує, що саме людина зі своєю поведінкою є основною причиною виникнення критичних ситуацій або провідним чинником їх неблагополучного результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:  

1. Гегель. Энциклопедия философских наук. Т. 3. М., 1977;
2. Разработка теории и методов оценки безопасности. Отчет о научно-исследовательской работе. ИПТ РАН, СПб, 1999;
3. Малышевский А. Ф., Карпунин В. А., Пигров К. С., Введение в философию. – М., Просвещение, 1995;
4. Философия, под ред. В. П. Кохановского, Ростов-на-Дону / Книга, 1995;
5. Хуторской, А.В. Современная дидактика: учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001;
6. Хміль Ф. Управління персоналом: Підручник/ Федір Хміль,. - К.: Академвидав, 2006. - 487 с.
7. 12. Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда,. - 3-е изд., испр. и доп.. - К.: Знання , 2006. - 645 с.