Философия в целосности

1 та 2 Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до світу, та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані в єдину систему, центром якої завжди виступають уявлення людини про себе. Можна виділити кілька основних типів світогляду, за способом розуміння людиною свого місця в світі:

1. Міфологічний світогляд є результатом  практично-духовної діяльності людини. В міфологічному світогляді людина  не відділяє себе від речей  природного світу, а окрема  людина не відділяє себе від  суспільства в цілому. В міфологічному  світогляді не існує чіткої  межі між мисленням та мовленням,  свідомістю та реальністю, предметом  та думкою про предмет. Міфологічні  оповідання розповідають нам  про людиноподібних істот - богів  та героїв, що уособлюють різні  природні начала, оскільки в міфологічному  світогляді світ і людина були  єдиним, нерозривним цілим. Розрив  цієї єдності призвів до роздвоєння  людини, втрати нею гармонії з  світом, що зробило можливим теоретичне  відношення до світу і виникнення  таких форм світогляду як наука,  релігія, філософія.

2. Науковий світогляд є теоретичною  формою відношення до світу,  в ньому світ розглядається  об’єктивно, таким, яким він є  незалежно від людини. Людина  розглядається в ньому тільки  як частина світу - природи  чи суспільства. Теоретичне відношення  до світу дозволило людині  поставити закони природи собі  на службу і створити комфортний  світ цивілізації. Проте визначення  людини, як тільки частини світу  дається взнаки не лише в  світоглядному, а й практичному  аспекті діяльності науки, що  тісно пов’язані. Прикладом може  служити сучасні недовіра та  песимізм по відношенню до  науки та науково-технічного прогресу, оскільки виявилось, що наукові  відкриття не завжди є благом  для людини. Теперішні екологічні  проблеми, загроза ядерних аварій  та вибухів, що ставлять під  загрозу саме життя людства,  є наслідком дегуманізації науки,  усунення нею людини, як центральної  ланки системи світу. Ця особливість  науки властива її з моменту  зародження, про що свідчить відома фраза "батьки" європейської науки Арістотеля "Платон мені друг та істина дорожча". Таким чином наука не спроможна подолати світоглядну дисгармонію - досягнути єдності людини зі світом. Цю функцію виконують мистецтво, релігія та філософія.

3. Мистецтво є практично-духовною  діяльністю. Мистецький світогляд  дає суб’єктивний образ світу,  в якому художник досягає гармонії  зі світом, тому навіть сучасне  художнє бачення світу близьке  до міфологічного.

4. Релігійний світогляд чітко  розділяє світ та людину, природне  та надприродне, посюстороннє та поту стороннє. Людина, створена за образом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створеному Богом світі. В релігійному світогляді, через віру в поту стороннє, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.

5. Філософія є теоретичною формою  ставлення людини до світу.  Ії особливість, порівняно з  наукою в тому, що вона дозволяє  об’єктивно, в теоретичній формі  осмислити світ, як світ людини, розглянути місце і положення  людини у світі, її сенсожиттєві проблеми. Філософський світогляд дозволяє виробити таке бачення світу яке є одночасно і суб’єктивним і теоретичним і таким чином досягнути людині гармонії із собою, своїм баченням світу і самим світом. З цим пов’язані такі особливості філософії ,як те що, вона будучи за формою діяльності наукою, не є наукою за своїми функціями та значенням для людини, в філософії на відміну від інших наук не існує єдиних , загальновизнаних теорій -тобто філософій є стільки, скільки філософів, проте існує єдиний теоретичний апарат, уявлення про предмет, завдання, функції які постійно знаходяться в процесі становлення і осмислення.

3. Авторство слова "філософія" приписують давньогрецькому мислителю Піфагору ( 6-5 ст. до н.е.). Він був проти, щоб його називали мудрецем, і вважав себе філософом ( любителем мудрості, від грецького філіа - любов, і софія - мудрість ), бо мудрим, на його думку, є тільки Бог, оскільки під мудрістю давні греки мали на увазі не просто мислення, а єдність способу мислення та способу життя.

 Предметом філософії є виявлення найбільш загальних закономірностей розвитку світу, виражених в принципах, філософських законах та категоріях. Предметом філософії є не тільки вивчення наявного і минулого, але й можливого і майбутнього. Тому її називають наукою мудрості /слово "філософія" - з грецької мови - любов до мудрості /. Крім цього, предмет філософії характеризується своїм гуманістичним характером, бо в центрі його змісту перебуває людина.

Першою особливістю є те, що будь-яке  філософське питання охоплює  проблематику філософії в цілому, тому філософію не можна викладати як інші науки, від більш простого до більш складного. Другою - те, що будь-яке філософське питання охоплює не тільки філософію в цілому, а й ставить під питання того, хто запитує, тобто філософське мислення вимагає не тільки осмислення своїх власних підвалин та можливостей пізнання, а й зміни того, хто мислить - зміни світоглядних, життєвих здібностей і самого способу мислення.