Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2013 в 23:09, реферат
Становлення філософі Давньої Греці відбувалося в VІ - V ст. до н.е. Саме в цей період мудреці-філософи протиставляють міфологічно-релігійним уявленням наївно-стихійний філософський світогляд. Філософія в Елладі виникає як світогляд промислово-торговельної частини населення, що почала боротися за владу, відбираючи її в аристократів-землевласників. Зв'язок з виробництвом, бурхливий розвиток якого був пов'язаний насамперед з застосуванням заліза, розвиток товарно-грошових відносин, зростання культури, соціальне протистояння і перехід від авторитарних аристократичних форм державного управління до тиранічних, а через них до демократичних - все це сприяло становленню і розвитку особливої філософії.
Негативний вплив софістів позначався швидко: люди, що здобули освіту у них, привчалися до інтелектуальної безвідповідальності. Сумнів у всьому обіцяло їм свободу і великі зручності. Люди з хиткими моральними засадами любили вдаватися до прийомів софістики. Саме з цього часу слово «софіст» придбало номінальне значення. Софісти стали перетворюватися на цілий клас лжемудреців, які хизувалися умінням вести дискусії, підміняли балаканиною всі цінності розуму і віри. Вони намагалися привернути до себе увагу натовпу, вдавалися до різних трюків, нападали один на одного, одержимі духом конкуренції і користолюбства. Зрозуміло, чому Платон вважав, що софістом бути соромно. Діяльність софістів підірвала і без того вже хиткі підвалини віри та громадянського порядку. Смути військового часу і суперництво партій довершили справу.
З софістів починається зовсім нова методологічна ситуація у філософії. Софізми, парадокси, апорії послужили своєрідними індикаторами того, що знання, уявлення і методи пізнання вже не повною мірою відповідають цілям філософствування. Принаймні, вони не можуть в достатній мірі задовольнити роздуми і міркування у формі діалогу, спору, в зіставленні альтернативних методів і початків, у формі виявлення протиріччя. Звідси спрямованість софізмів на суб'єкта, на живу практику спілкування, діалогу, практику користування мовою.
В оцінці будь-якої іпостасі істини софісти прийшли до характеристики її умовності, релятивності. Абсолютна істина виявилася тотожною брехні; істина стала тільки відносною, конкретно і контекстуально визначної, а відносність перетворилася на атрибут людської природи, бо немає знання поза і крім людини. Повернувши філософські проблеми від онтології до мовознавства, логіці, гносеології та антропології, софісти центром уваги зробили риторику і діалектику (мистецтво спору і міркування). Класичні філософи називали софістику хибним мудруванням. Софістів не цікавила істина. Для них було важливіше переконливо щось довести, спонукати когось до дій. Вони стали в Греції першими платними вчителями «мудрості», навчаючи своїх клієнтів перемагати в суперечках і позовах. З тих пір термін «софістика» став мати негоже значення. Софіст, з цієї точки зору, це спритна, витончена людина, яка може сорок разів до ряду довести, що біле - це чорне (якщо, звичайно, йому за це заплатять). А якщо ще доплатити, то софіст доведе, що чорне - це біле. Ось таке уявлення закріпилося за софістами.
У наш час слово «риторика» використовується часто як осудне визначення пихатого, зовні красивого, але мало змістовного твору, мови і т.д. Риторика в тому вигляді, в якому її створили софісти (не надаючи значення цільній системі знань) в даний час навряд чи забезпечить успіх виступаючого. Розвиток науки, мистецтва, економіки неодмінно веде до розвитку публічної промови. За радянських часів публічна мова обмежувалася вузькими рамками судових процесів, адміністративно-господарських нарад; широке поширення отримали: усна політична пропаганда, правда, з жорстким набором обов'язкових, дозволених тем, ритуальних словесних формул, стереотипною композицією усних виступів, і наукова популяризація - у вигляді публічних лекцій дуже обмеженого репертуару, одноманітних за своєю будовою, зі стандартизованим ілюстративним матеріалом.
З розвитком радіо, кінематографа і особливо поширення телебачення, підкріплене прогресом в області космічної телекомунікації, монополія друкованого слова змінюється дедалі зростаючою конкуренцією усного мовлення. Посилення ролі усного мовлення - саме усної публічної мови - підвищенню її питомої ваги в сучасній українській мові сприяли потужні історичні процеси, що призвели до корінних змін буквально у всіх сферах життя України. Надалі публічна мова також буде розвиватися, переважно мова політична, в рамках різних мітингів, виборних кампаній, зборів творчої інтелігенції, культурних акцій і т.д.
Масова комунікація як нова сфера вживання мови стрімко розвивається, невблаганно відсуваючи на другий план і індустрію, і культуру друкованого слова. Складаються нові функціональні різновиди мови: мова радіо, кіно (документального), телевізійна мова.
Використана література
1. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. Навчальний посібник.-К.: «Вища школа», 2006. - 311с.
2. http://filosofia.com.ua
3. http://pidruchniki.ws