Переваги і недоліки автократичного та ліберального типів керівника

Самостійна  робота

На тему: «Переваги і  недоліки автократичного та ліберального типів керівника.»

Кожен керівник відрізняється своєю індивідуальністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. Однак всю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до певних типів, користуючись такою класифікаційною ознакою, як відносини керівника з підлеглими. З цих позицій розрізняють три типи керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.

Автократичний тип керівника. Керівник автократичного типу прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстоко контролює іх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегідь.

Критики і своїх помилок  не визнає, однак сам любить покритикувати. Дотримується думки, що адміністративні  стягнення - найкращий засіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці. Працює багато, примушує працювати і інших, втому числі позаурочний час.

Нікому не дозволяє "сісти  собі на шию", однак вимагає від  підлеглих все, що вважає за потрібне.

У спілкуванні з людьми нерідко нестриманий, а то і грубий. Проте може бути і конкретним, уважно вислуховувати і для показу згадувати ідеї підлеглих, але нехтувати їх думкою при прийнятті остаточних рішень. В цілому для керівника - автократа характерна недостатня повага до підлеглих.

Звичайно, такий керівник здатний зробити багато для вирішення проблем господарської системи вмілою самоорганізацією її підрозділів, сміливо і своєчасно приймаючи рішення і настирливо добиваючись виконання їх. Однак у більшості випадків у керівника автократичного типу такі привабливі особисті якості розвинуті недостатньо, за те переважає прагнення командувати і добиватися безумовного підпорядкування. І тоді найбільш здібні та ініціативні підлеглі, які знають собі ціну, мають почуття власної гідності, намагаються піти від такого керівника.

Поява керівника - автократа  нерідко пояснюється особливостями  його характеру. Здебільшого це владні люди, настирливі і уперті, пихаті і  з надмірними уявленнями про свої можливості, з непомірно розвиненим прагненням до престижності і надлишковим потягом до зовнішніх атрибутів влади. За темпераментом це переважно холерики, хоча не виключено, що автократом може стати і людина іншого типу вищої нервової діяльності.

Автократичний керівник не обов'язково користується подібними  прийомами впливу на підлеглих, але схильна до них. Щоб діяти інакше, необхідний певний рівень моральної зрілості. При достатній культурі виховання керівник здатний і в складних ситуаціях вдатися до вольового самообмеження і збереження власної гідності. Такими можливостями нехтують керівники з егоїстичними схильностями. Нині, при зростаючій ролі суб'єктивного фактора й інтелекту працівників, жорсткий автократичний керівник стає не прийнятим.

Я вважаю, що такий тип  керівництва не зможе принести тих результатів, яких прагне керівник, тому що через жорстке ставлення до підлеглих та високі вимоги, ніхто не зможе та й не захоче робити свою роботу досконально, або зовсім не зможуть витримувати такий тиск та просто будуть звільнятися, що приведе до текучості кадрів та низької якості роботи підприємства. Тобто даний тип керівництва  має більше недоліків, ніж переваг, таких, як нестриманість керівника, жорстокість до підлеглих, неприйняття іншої думки, одностороннє прийняття рішення. Всі ці недоліки затримує підприємство іти в гору.

Але не зважаючи на всі недоліки Автократичний тип керівника має деякі переваги. Це:

• дисципліна на роботі
• пунктуальне виконання роботи підлеглих
• своєчасне прийняття рішення
• сміливо та впевнено йде до своїй цілі, та добивається її.

В загалі можна  сказати, що даний тип керівництва не задовольняє моральних потреб підлеглих, але добивається своїх цілей, що є  заставою успіху підприємства.

Ліберальний тип  керівника відрізняється відсутністю  розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник - ліберал мало втрачається у справи підлеглих І не виявляє достатньої активності, виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими колективами. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке він займає в службовій ієрархії.

У взаємовідносинах з підлеглими керівник - ліберал  ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їх проблем. Готовий вислуховувати критику і міркування, але у більшості випадків виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих Не бажаючи псувати з ними відносин, часто уникає рішучих заходів. Здатний нехтувати своїми принципами, якщо їх додержання загрожує його популярності в очах вищих начальників чи підлеглих.

У намаганні  набути та зміцнити авторитет, здатний  надавати підлеглим різного виду пільги, виплачувати незаслужені премії, дозволяти не виправдані службовими потребами відрядження, схильний відкладати звільнення нездібного працівника. Рідко користується своїм правом говорити " ні ", легко роздає нереальні обіцянки.

Коли вищі керівники просять його зробити щось, що не вкладається в діючі нормативні акти чи правила поведінки, він не допускає думки, що має право відновитися виконати таке прохання. Якщо підлеглий не виявляє бажання виконати його вказівку, то він швидше сам виконає потрібну роботу, ніж примусить до цього не дисциплінованого працівника.

Не може відстоювати  свою позицію в складних і тим  більше екстремальних ситуаціях. Часто  такий керівник посилається на те, що він обмежений у правах і  тому не може дозволити собі прийняти те чи інше рішення. Зрозуміло, що керівник ліберального типу віддає перевагу такій організації діяльності, при якій все розписано по поличках і порівняно рідко виникає потреба у прийнятті оригінальних рішень і втручанні в справи підлеглих.

Керівник ліберального типу не виявляє чітко виражених організаторських здібностей, нерегулярно і слабко контролює і регулює дії підлеглих, і, як наслідок, його вирішення проблем системи не відрізняються достатньою результативністю Разом з тим він зовсім не прагне службової кар’єри і, розуміючи, що посідає не своє місце, як правило, готовий віддати його іншому.

Становлення керівника - ліберала можна пояснити багатьма причинами. Серед них зазначимо передусім  тип характеру і темперамент: у більшості випадків такі керівники добродушні і нерішучі, уникають суперечок і конфліктів. Він може виявитися високо творчою особистістю, цілком захопленою якоюсь конкретною сферою своїх інтересів, але без організаторського таланту, в наслідок чого обов’язки адміністратора виявляються для нього не під силу.

Даний тип керівництва  може привести підприємство до безладу. Недоліки перевищують переваги, яких дуже мало. Такими перевагами можна вважати тільки одно - гарне ставлення до підлеглих.

М’якість не в міру, невпевненість у собі, нерішучість, беззастережне виконання вказівок, навіть тих, що загрожує керівнику законом, безконтральованність – все це є недоліками керівника даного типу для підприємства. Організація з таким керівником не зможе досягнути своїх цілей та ніколи не здобуде успіху.

Розглянувши два типи керівництва, можна сказати про їх повну  протилежність та недосконалість. Тому можна зробити висновок, що для  перспективного керування підприємством, керівнику необхідно володіти рисами обох типів, тобто знати міру у  стосунках з підлеглими та мати організаторські здібності для досягнення цілей підприємства.

В реальній діяльності конкретного  керівника можна простежити риси обох психологічних типів керівників. Однак разом з тим кожен  керівник певною мірою тяжіє до одного з розглянутих типів.