Потреби буття

Потреби буття і розвитку у людей та їх колективів  є  різними за змістом, походженням  і засобами реалізації. Оскільки суб’єкти міжнародних відносин є складними  соціальними структурами і системами, то для них характерним є розширення кола потреб, а саме:

Як певний стан незадоволеності  конкретними умовами існування  і розвитку.

Як суб’єктивне відчуття певної недосконалості.

Як стійка і об’єктивна властивість або схильність зберегти або досягнути певну ціль.

По відношенні до держав та союзів держав, урядових і неурядових міжнародних організацій, ТНК та інших суб’єктів міжнародних  відносин потре являють собою  явища зовнішні і, перш за все, необхідні  для:

По-перше, нормального внутрішнього функціонування і розвитку.

По-друге, безпечної життєдіяльності  в оточуючому середовищі, як соціальному  так поза соціальному.

По-третє, здійснення відповідної  міжнародної ролі.

 

Такі потреби є рушійною силою сприйняття міжнародних відносин і певних міжнародних дій. В цілому у міжнародних відносинах масштаб  і ранг потреб диференціюється в  залежності від учасника міжнародних  відносин і стану незадоволеності, відчуття недостатності і необхідності задоволення. Потреби виступають у  формі:

Природи потреб існування  і виживання

Потреб певного стандарту( досягнення рівня інших учасників, що випереджають їх своїм розвитком)

Потреб визнання і престижу ( з метою виділитися з поміж  інших учасників, досягнути певного  статусу)

На початковій фазі задовольняються  потреби первинні, неусвідомлені  і не артикульовані, а прагнення  для їх задоволення носить стихійний  характер. Коли вони стають усвідомленими, тоді набувають форму раціоналізованих, спрямованих прагнень і цілей.

Польський дослідник Й. Кукулка виділяє аспіраційні оперативні потреби.

Аспіраційні потреби – це прагнення суб’єкта міжнародних відносин до досягнення певної цілі, до реалізації амбітних планів, завдань. Наприклад, аспіраційною потребою для такої держави як Україна є вступ до Євросоюзу. В ході процесу реалізації аспіраційні потреби перетворюються в оперативні потреби, які стають інтересами. У процесі реалізації аспірацій них потреб відбувається їх остаточне упорядкування і пристосування до основних цілей суб’єктів міжнародних відносин та їх систем.

 

 

Потреби, Інтереси, цілі і  засоби є тісно взаємопов’язані  категорії. Потреби породжують інтереси,  на основі інтересів формулюються певні  цілі і тільки за допомогою відповідних  засобів можна задовольнити потреби, реалізувати свої інтереси і досягти  певних цілей. Звідси закономірність –  засоби - повинні відповідати цілям. 
Зміст поняття «інтерес» деякою мірою близький за своїм змістом до поняття «ціль». Як відзначає П. Циганков, інтерес відображає потреби, які формуються як цілі, і має особливе значення в ситуаціях погроз і в кризових ситуаціях, пов’язаних з їх посиленням.

Особливості міжнародних  відносин обумовлюють як специфіку  засобів міжнародних акторів, їх застосування відповідно до соціальних спільнот, так і їх різноманітні типи.

Типи засобів можна  умовно поділити на дві групи: засоби силової політики і засоби переговорної політики. При цьому погроза і  насилля виступають як елементи сили, а переконання, обмін і торг, як елементи переговорів.

У реальній дійсності міжнародних  відносин названі типи засобів «рідко»  використовуються  чистому вигляді, навпаки – вони використовуються у найпоширеніших поєднаннях. Слід зазначити, що в умовах глобальної трансформації  сучасного світу спостерігається  тенденція зростання ролі переконання  і переговорів у взаємодіях учасників  міжнародних відносин. Такі засоби передбачають налагодження систематичних, постійних контактів і зв’язків, формування спільних інтересів у  взаємодіях суб’єктів міжнародних  відносин. Адже наявність у сторін взаємних інтересів сприяє успіху в  застосуванні економічних і політичних засобів. Наприклад, самі спільна зацікавленість країн Західної Європи в ефективному  економічному розвитку, стабільності і безпеці на Європейському континенті і стала тією основою, яка сприяла  укладанню у 1992 р керівниками  держав та урядів 12 держав Договору про  утворення Європейського Союзу. З іншого боку, не спів падання інтересів не є перешкодою для успішного застосування політичних засобів учасниками міжнародних відносин, адже відмінності в інтересах і переконаннях відкривають можливість того, що той чи інший аспект є виграшним для іншого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст поняття «інтерес»  деякою мірою близький за своїм змістом  до поняття «ціль». Як відзначає  П. Циганков, інтерес відображає потреби, які формуються як цілі, і має особливе значення в ситуаціях погроз і в кризових ситуаціях, пов’язаних з їх посиленням.

Серед різноманітних типів  інтересів суб’єктів міжнародних  відносин дослідники виділяють: об’єктивні – не залежні від волі і свідомості соціальних груп

Суб’єктивні, що народжуються свідомістю і волею соціальних груп

Уявні: коли національна ідея стає міфом і оволодіває розумом  людей, не маючи реальних об’єктивних  підстав реалізуватись у дійсності 

Основні – постійні, докорінні  інтереси

Не основні – другорядні і тимчасові інтереси

Справжні: коли національна  ідея об’єктивно відображає практичну  можливість їх реалізації

Інтереси, що співпадають, коли у двох і більше суб’єктів ті чи інші інтереси перебувають в одній  площині

Інтереси, що виключають одні одних, коли у двох і більше суб’єктів  міжнародних відносин інтереси мають  протилежні цілі

Інтереси, що пересікаються, коли у двох або більше суб’єктів  міжнародних відносин в деяких аспектах цілей є схожі точки зору

Інтереси, що не пересікаються, - тобто діаметрально протилежні.