Теория индустриальной деятельности

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНИВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА ПСИХОЛОГІЇ

 

   

Індивідуальна науково-дослідницька робота з                       дисципліни «Філософія» на тему:                               «Теорія індустріального суспільства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             

                                    Донецьк - 2012 рік

                                         ЗМІСТ:

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Родоначальник концепції «індустріального суспільства»………………5
2. Стадії економічного зростання У. Ростоу………………………………...6
3. Концепція індустріального суспільства Р. Арона………………………..8
4. Концепція «технологічного» суспільства Жака Еллюлле……………...10
5. Нове індустріальне суспільство Дж. Гелбрейта…………………….......12
6. Концепція «постіндустріального суспільства»………………………....17
7. Теорія «конвергенції»…………………………………………………….21

Висновок……………………………………………………………………...26

Список використоної літератури……………………………………………28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ВСТУП

 Мета:

-розглянути розвиток  індустріального і постіндустріального  суспільства;

-порівняти індустріальне та постіндустріальне суспільство;

        Економіка  будь-якої країни функціонує як  самостійна, велика система, яка  включає багато різних видів  діяльності. І кожне її ланка  - компонент системи - може існувати  тільки тому, що отримує що-небудь  від інших ланок, тобто знаходитися  з ними у взаємозв'язку і  взаємозалежності. Різні економічні  системи світу різняться між  собою за своїми ідеологіям, а  також по своєму підходу до  вирішення проблеми економіки.  Корінні відмінності наступні:

а) між приватною і суспільною власністю на ресурси

б) між використанням як координаційного механізму ринкової системи і централізованого планування.

        Необхідно  виділити наступні економічні  системи: чистий капіталізм, командну  економіку, або комунізм, авторитарний  капіталізм, ринковий соціалізм,  традиційну економіку, або засновану  на звичаях. У світовій економічній  літературі існують різні підходи  до виділення типів економічних  систем. В якості критерію використовуються, як правило, домінуюча форма  координації дій господарюючих  суб'єктів, форми власності, співвідношення  секторів національної економіки.

        Американський  економіст У. Ростоу в книзі  «Стадії економічного зростання», опублікованій в 1960 р., виділяє  п'ять стадій економічного розвитку:

 традиційне суспільство;

 

 перехідне суспільство, або  період створення умов для  зсуву; 

 

 період зсуву; 

 

 стадія зрілості;

 

стадія високого рівня масового споживання;

        На першій стадії немає накопичення, промисловості, низький рівень розвитку сільського господарства і продуктивності праці; на другій стадії - норма накопичення 5% національного доходу, на третій стадії - норма нагромадження 10%; на четвертій - 20% (тут створюється велика машинна індустрія); на п’ятій стадії - виробничий потенціал нації працює на споживача, провідним сектором економіки стають галузі, що виробляють предмети тривалого користування.

       В економічній  літературі виділяють індустріальне  суспільство і постіндустріальне  суспільство.   

         Особливости індустріального та постіндустріального суспільства:

№	Індустріальное суспільство	Постіндустріальное суспільство
1	Високий рівень розвитку техніки і технології;	Перехід економіки від виробництва товарів до виробництва послуг
2	Пріоритет великих корпорацій в економічному розвитку;	Переважання серед зайнятих працівників професійних фахівців і техніків;
3	Великі розміри виробництва та його спеціалізація;	Провідна роль теоретичних знань;
4	Зосередження влади великих корпорації в руках вчених і керуючих;
5	Зростання масштабів і ускладнення структури виробництва, зростання ролі працівників розумової праці;

1. Родоначальник концепції «індустріального суспільства»

      Науково-технічна революція справила великий вплив на всю систему сучасної політичної економії. Своєрідно відобразив її інституціоналізм, породивши новий, так званий соціальний напрям інституціоналізму. Його адепти, використовуючи принцип технологічного детермінізму, почали розробляти різні типи індустріальних концепцій трансформації капіталізму.

                                                           

                                                   Торстейн Бунде Веблен                                                                  

 

      Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Веблена. У 40-60-х рр. вона знов набула актуальності у зв'язку з розгортанням НТР.

                                            

                                                                                  Питер Фердинанд Друкер

     Родоначальником концепції «індустріального суспільства» вважають американського економіста П. Друкера, який у 40-х рр. опублікував кілька праць, присвячених цій проблемі: «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея корпорації» (1946), «Великий бізнес» (1947), «Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу» (1949).

    Становлення «індустріальної системи» він відносить до ХХ ст. Її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. «Індустріальна система» знаменує перехід до «індустріального суспільства». Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Друкер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталістичне й соціалістичне. Капіталістичне «індустріальне суспільство» Друкер називав «вільним», а соціалістичне - «рабським».

 

2. Стадії економічного зростання У. Ростоу

                                         

        Уолт Уитмен Ростоу                             Жак Еллюль                                  Раймон Арон

     У 60-х рр. теорію «індустріального суспільства» розвинули американський соціолог і економіст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.

     Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію суспільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній теорії.

Він виділяє п'ять стадій економічного зростання:

1) традиційне суспільство,

2) підготовка передумов для піднесення,

3) піднесення,

4) рух до зрілості,

5) ера високого масового споживання.

     «Традиційне суспільство» характеризується примітивною ручною технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства. Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVII ст.

      Друга стадія зростання - це суспільство в перехідному стані. На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначальною рисою стадії є утворення централізованих національних держав. В економіці з'являються «нові типи підприємливих людей ... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, прагнучи прибутку або модернізації». На другій стадії виникають банки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.

      Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили економічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбувається розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії - це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США - кілька десятиріч перед 1860 р.

      Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу господарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продукції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».

       Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і благоденство в самому широкому розумінні».

       П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв'язує зі стадією «за споживанням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є переважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживанням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.

3. Концепція індустріального суспільства Р. Арона    

      Раймон Арон - французький соціолог. Свою концепцію індустріального суспільства він виклав у таких творах: «18 лекцій про індустріальне суспільство» (1962) та «Три нариси про індустріальну епоху» (1966).

     "Можна, - пише він, - мислити просте визначення індустріального суспільства: суспільство, де промисловість, велика промисловість, є найбільш характерною формою виробництва".

 

          Він виділяє наступні п'ять типових рис індустріальної економіки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Наступна ланка концепції Арона - виділення в рамках загального поняття "індустріальне суспільство" двох його типів, або різних режимів: капіталістичного і соціалістичного.

            Для капіталістичного режиму він виділяє наступні риси:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Арон стверджує, що перераховані п'ять ознак характеризує тільки "чисто капіталістичний" тип індустріального суспільства, проте "чистих" економічних систем в дійсності немає. Реально існуючий капіталізм, на думку Арона, у ряді відносин відступає від "чистого" і наближається до соціалізму.

      Капіталістичну систему Арон зближує з соціалістичною за наступними лініям:

1) за характером власності;

2) по наявності й використанню  додаткової вартості;

3) по ролі прибутку;

4) за характером розподілу.

      Арон вважає, що в сучасному капіталістичному суспільстві є колективна соціалістична власність, що виникла в результаті націоналізації низки підприємств після другої світової війни. Додаткову вартість він вважає властивою будь-якому типу індустріального суспільства. Капіталізму ставлять в провину, що він заснований на експлуатації робітників, витяганні додаткової вартості, але вона витягується і в соціалістичному суспільстві. В останньому вона надходить до колективу, а в капіталістичному - за посередництвом підприємця розподіляється між індивідами. При цьому капіталісти більшу частину додаткової вартості інвестують у виробництво.                  Отже, як у соціалістичному, так і в капіталістичному суспільстві "надлишок вартості, створеної робітником, повертається суспільству в цілому". Арон вважає, що мотив отримання прибутку у соціалістичних підприємств так само сильний, як і у капіталістичних. Зближує він два типи господарства і відносно розподілу національного доходу. Арон стверджує, що нерівність доходів однаково характерно як для соціалістичного, так і для капіталістичного типу. Доходи на капітал - незначна частина загальних доходів, а головний чинник нерівності - нерівність зарплати, яке визначається нерівністю здібностей і продуктивності працівників.

4. Концепція «технологічного» суспільства Жака Еллюлле

       Жак Еллюль - французький соціолог, розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільства» у нього є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона автономна і щодо економіки та політики. «Техніка, - писав Еллюль, - спричиняє й зумовлює соціальні, політичні та економічні зміни. Це - першорушій усього останнього».

       У концепції Еллюля має місце не лише фетишизація, а й універсалізація техніки. Техніка в його розумінні не обмежується машинами й технологією, а охоплює всі сфери людської діяльності:

1)економічна техніка (зв'язана з виробництвом);

2) техніка організації (включає комерційну і промислову діяльність, державу, поліцію, військову справу);

3) людська техніка (охоплює медицину, генетику, пропаганду тощо).

       Надаючи техніці роль вирішального фактора економічного розвитку, Еллюль з'ясовує, як її розвиток позначається на економічному розвитку суспільства. Саме розвиток техніки, на його думку, зумовлює перехід: