Контрольна  робота з дисципліни

«Планування діяльності підприємства» 
 
 
 
 

: 
 
 
 
 
 
 
 

     Київ – 2010

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    План                                                                                       

                                                                                                          стр.

1. Планування роботи складського господарства у складі виробничого підприємства…………………………………………………………..3
2. План соціального розвитку…………………………………………...6
3. Застосування інформаційних технологій у плануванні…………….12

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Планування роботи складського господарства у складі виробничого підприємства

    Для вивчення складського господарства й аналізу стану його розвитку необхідно класифікувати склади, тобто поділити на однорідні групи (класи). Така класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, пояснити, як створюються ці види, яке значення мають у процесі товароруху. Склад — це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення, вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, як правило, обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складське господарство – це сполучна ланка між службою МТЗ і виробничими підрозділами, між цехами, які випускають продукцію і збутовими органами, а також між підрозділами підприємства. Його діяльність впливає на безперебійну і ефективну роботу основного в-ва, на ритмічний випуск і відгрузку товарної продукції.

    Складське господарство виконує функції:

- прийом  матеріальних цінностей з їх  кількісною і якісною перевіркою, включаючи перевірку тари і  упаковки, облік і оформлення  документів, створення необхідних  умов для зберігання грузів, розвантаження,  перетарювання, переміщення і  розміщення на складах

- підготовка  і випуск матеріальних засобів  в-ва і відправка за межі  підприємства 

- підготовка  складських приміщень і площадок, внутрішньоскладське переміщення  вантажів з метою більш раціонального  використання площ складів 

- прийом  від виробничих підрозділів готової продукції по кількості, асортименту і сортах, оформлення документів, розміщення на складах продукції і забезпечення її збереження, підготовка продукції до відгрузки споживачам

- відпуск  продукції споживачам по номенклатурі, асортименту, якості і кількості з оформленням відповідної документації

- розробка  і реалізація міроприємств по  вдосконаленню тарно-складського  господарства, навантажувально-розвантажувальних  робіт, по механізації і автоматизації  складів. 

Класифікація  складів:

1) по призначенню зберігаючого вантажу, склади:

- сировини  і матеріалів 

- палива 

- напівфабрикатів 

- запчастин 

- інструментів  і оснастки 

- готової  продукції 

- відходів 

2) по  номенклатурі:

- спеціалізовані (для одного виду)

- універсальні 

3) по  ролі складів у виробничому процесі:

- постачання 

- виробничі 

- збутові 

4) по  масштабу діяльності:

- загальнозаводські 

- участкові 

- цехові 

5) по  типу приміщення:

- відкриті (площадки)

- напівзакриті (навіси, легкі побудови)

- закриті 

- спеціальні (резервуари, бункери)

    Організація складського господарства складається у виборі і обгрунтуванні виду і складу складів, їх розміщення, розміри, обладнання, а також у визначені порядку роботи складів в залежності від функцій, які вони виконують.

    Склад і види складів залежать від виробничої потужності, спеціалізації підприємства, номенклатури випускаючої продукції, видів і об’ємів матеріальних запасів.  
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. План соціального розвитку

      Управління  — складний і динамічний процес,  керований  і  здійснюваний людьми для досягнення поставленої  мети.  Після  того  як  встановлено  цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та  методи  досягнення їх.  Інакше  кажучи,  якщо  при  визначенні  цілей  потрібно  відповісти  на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання:  «як найбільш раціонально досягти мети?». Отже, виникає  потреба  у  застосуванні арсеналу  засобів,  що  забезпечують  досягнення  цілей  управління,   тобто методів управління.

      Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій  людській

діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення  певного завдання.

      Засоби цілеспрямованого впливу  на трудовий  колектив  або   на  окремих

його  членів називають методами управління.  Методи  являють  собою  важливий елемент процесу управління.

      Методи управління покликані  забезпечити високу ефективність  діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній  мобілізації  творчої активності кожного члена.  Цим  методи  управління  відрізняються  від  усіх інших технічних  та  технологічних  методів,  які  використовуються  у  ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

      Особлива роль методів управління полягає у тому,  щоб  створити  умови

для чіткої організації процесу управління, використання сучасної  техніки  і

прогресивної  технології організації  праці  і  виробництва,  забезпечити  Їх

максимальну ефективність  при  досягненні  поставленої  мети.  Таким  чином, зміст поняття «методи управління» витікає із  суті  і  змісту  управління  і належить до основних категорій теорії управління.

      Формування цілеспрямованого впливу  на трудові колективи та їх  окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто  використанням  факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва.  Звідси витікає  дуже  важлива  вимога  до  методів  управління:  методи  управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх.  Ця характеристика показує мотиви, які  визначають  поведінку  людей  і  на  які орієнтована відповідна група методів.

      Відповідно до мотиваційної характеристики  у складі методів  управління

виділяють три групи:

      економічні;

      організаційно-розпорядчі;

      .соціальні.

      Соціальні методи грунтуються невикористанні соціального механізму,  що діє у колективі (неформальні  групи,  роль  і  статус  особистості,  система

взаємовідносин  у колективі, соціальні потреби  та ін.).

               Постійно зростаючого значення  у регулюванні управлінських  відносин

набувають  норми  моралі.  Під  мораллю,  як   відомо,   розуміють   правила

(принципи) поведінки людей, які стосуються  сфери взаємовідносин між ними,  а також взаємовідносин їх з суспільством.

      Норми моралі, на відміну від   норм  права,  підтримуються авторитетом

громадської думки і,  як  правило,  їх  додержання  грунтується  на  власних

переконаннях. Чим більшого визнання в управлінні  набувають  ці  норми,  тим воно досконаліше. У цьому  зв'язку  досить  послатися  на  такий  соціальний феномен, як громадська  думка,  яка  значною  мірою  грунтується  на  нормах моралі.  Громадська  думка  виявляється  у  специфічній  формі  коллективного судження суспільства, класу чи соціальної групи, виражаючи їх  ставлення  до певних явищ, і фактів соціальних систем, а також вчинків окремих людей.

      Як інструмент регулювання відносин  управління громадська  думка   цінна тим, що вона завжди звернена до особистості як члена суспільства  і  вимагає від неї відповідальності перед суспільством і соціальною  системою,  в  якій вона працює. Тим самим здійснюється  вплив  на  психічний  стан  людини,  її моції і волю, сприяючи виробленню у неї бажаних ціннісних орієнтацій.

      На нинішньому етапі розвитку  соціальних систем  у  нас   і  за  рубежем

помітна  тенденція  до  зростання  значення  норм  .моралі,  а  також  норм,

розроблюваних громадськими організаціями  в  умовах  поступового  скорочення сфери  застосування  правових  норм.  У  зв'язку  з  цим  виникає   проблема доцільного  вибору  соціальних  норм  у  кожному   конкретному   випадку   з врахуванням  ситуації  і  особистих  якостей   виконавця,   характеру   його інтересів та сфери діяльності.

      Соціальне  регулювання  —   це  заходи  щодо   підтримання   соціальної

справедливості  у  колективі  та  удосконалення  соціальних   відносин   між

працівниками.  Засобами  соціального  регулювання  є  колективні   договори,

угоди, контракти, взаємні  зобов'язання,  правила  внутрішнього  розпорядку,

статути (в частині, що регулює поведінку  службових осіб),  правила  етикету,

ритуали. Сюди  також  відносять  черговість  задоволення  соціальних  потреб залежно від трудового стажу, виробничої активності працівників тощо.

      Соціальне  регулювання   спрямоване   на   стимулювання   колективної,

особистої ініціативи працівників та інтересу їх до праці.

      Стимулювання колективної ініціативи  здійснюється різними  шляхами.  Це ознайомлення працівників з історією підприємства, його кращими  працівниками та їхніми  заслугами,  наслідування  добрих  старих  традицій  та  створення нових, прагнення до  того,  щоб працівники  дорожили  маркою  підприємства, досягали високої якості праці, підвищували кваліфікацію;

      Велике  значення  надається   стимулюванню  особистої   ініціативи   за

допомогою моральних стимулів.

      При високій якості індивідуальної  праці такими стимулами є  підвищення

рівня відповідальності (делегування повноважень,  що  дає  змогу  працівнику приймати рішення  від  імені  керівництва,  почесне  доручення  представляти підприємство в інших організаціях, виступити з  доповіддю  чи  повідомленням на  нараді  та  ін.);  зміцнення  авторитету  працівника,  що   відзначився, публічною похвалою, високою оцінкою результатів  його  праці  у  присутності інших співробітників; зарахування до резерву на заміщення  керівної  посади, показ  особистої  перспективи  (просування  по  службі),   розкриття   перед працівником перспектив розвитку підприємства, організації і у зв'язку з  цим прогноз  службового  зростання  працівника;  особиста  неформальна   похвала підлеглого  в  процесі  ділових  контактів,   моральна   підтримка,   іменні поздоровлення із знаменними датами; рекомендація працівника  для  виступу  в пресі, по радіо, в телепередачі про передовий  досвід  свого  колективу  (чи про особистий досвід); направлення адміністрацією листів про трудові  успіхи молодих працівників їхнім батькам.