Лізинг, як ефективний спосіб стимулювання інвестиційної активності: світовий досвід і стан в Україні

   МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

   НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

   "КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

   КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 
 
 
 

   РЕФЕРАТ

   з дисципліни: «Основи підприємництва»

   на  тему: «Лізинг, як ефективний спосіб стимулювання інвестиційної активності: світовий досвід і стан в Україні»

   Варіант №22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Перевірила:                                                                               Виконав:

   Слєпушкіна  А. С.                                                                     студент групи КМ-72

                                                                                                       Горбачов О. М. 
 
 
 
 

   Київ  – 2011

 

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття та функції лізингу……………………………………………………5

2. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин …………………………………...7

3. Види  лізингу …………………………………………………………………..9

4. Народногосподарське  значення лізингу ……………………………………10

5. Лізинг  в Україні……………………………………………………………….13

Література………………………………………………………………………..16

 

Вступ

     Із  здобуттям у 1991 році незалежності Украіна  стала на шлях глибоких перетворень, де провідне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Для структурної перебудови народного господарства Україна  гостро потребує інвестицій. Так, згідно розрахунків Міністерства економіки, для успішного проведення реформ обсяги інвестицій треба щонайменше збільшити втричі [3].

      Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої держави важливе  місце займають податки і амортизаційні відрахування: змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуюючи або зменшуючи строки амортизації, держава визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй напрямку.

      В такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів оновлення  матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємтсв різних форм власності. Одним із найбільш ефективних таких  методів є лізинг, під яким у  загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності. Як вже зазначалось, нині лізингові операції розглядаються як новий вид фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економічного розвтку та інші вигоди, до яких належать:

      1. Зменшений обсяг ліквідних засобів у зв`язку з труднощами, що постійно створюються на грошовому ринку;

      2. Загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які дають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення в господарчий оборот малих і середніх фірм;

      3. Підтримка розвитку лізингових операцій з боку державних органів влади і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;

      4. Загальне збереження ліквідності підприємств;

      5. Створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає балансові переваги та страхові вигоди.

      Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної  діяльності. Досвід іноземних країн підтверджує цю точку зору.

      Так, наприклад, питома вага інвестицій через  лізинг у загальній сумі національних інвестицій в устаткування в 1992 році за даними Європейської федерації національних асоціацій лізингових товариств  склала в Німеччині – 16,6%, Англії – 28,2%, Франції – 17,5%, Нідерландах – 10,5%, Швеції – 26,3%, Австрії – 19,9%. В США це джерело дає близько 30% загальних капіталовкладень.

      Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах економічної  кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів у зв`язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України. Міністерство економіки України дотримується тієї ж думки, вважаючи, що подаланню промислового спаду може сприяти саме лізинг обладнання.

      Відомо, що гарантією та запорукою успішного  розвитку будь-якої підприємницької діяльності є її надійне правове забезпечення. І навпаки, правова невизначеність відносин партнерів стає однією з причин, що стримує підприємницьку ініціативу. Лізинговий бізнес не є винятком.

      Тому  важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.

 

5. Поняття та функції лізингу

      Відносно  економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням.

      Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського  права про розмежування понять власник  та користувач майна. Виникнення та існування  його в якості особливого виду бізнесу  основані саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження – користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та  саме право власності як правове панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що багатство в кінцевому рахунку заключається не просто в обладанні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

      Звідси  перш за все випливає, що лізинг – це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку [4].

      Лізинг  в широкому значенні являє собою  організаційну форму підприємницької  діяльності, яка відображає відносини  власності, як уособлену систему  господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

      Дивлячись на те,  що лізинг відображає  визначену  взаємодію  елементів виробничих сил та виробничих відносин, то він  має матеріально-речову основу  та соціально-економічну форму.

      Соціально-економічний  зміст лізингу визначається відносинами  власності та спільної економічної  діяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством і т.і.), а також умовами трансформації  власності. Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини  речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

      Вважається  загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

      Лізинг  відноситься до підприємницької  діяльності більш високого рівня  в порівнянні з орендною, банківською  чи комерційною, так як він вимагає  та передбачає широкий диапазон знань  фінансового бізнесу, та положення  в виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостей оренди.

      Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну лізинг [1]:

      Лізинг  – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

      Таким чином, лізинг – це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій. 
 

2. Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин

      Визначення  об’єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода вважається недійсною.

      Головною  обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг[2].

      З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

      а) рухоме майно:

• обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
• транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);
• будівельна техніка;
• засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;
• оргтехніка, конторське обладнання;
• ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

      б) нерухоме майно:

• будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;
• споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

      Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке  майно, що не заборонене до вільного обігу  і не знищується в процесі виробничого  циклу. 

      Суб’єкти  лізингових відносин

      Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

• банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

• лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги – оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

• брокерські лізингові фірми;
• будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;
• страхові та пенсійні фонди.

      Другим  учасником лізингової угоди є  будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, - лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.