Лізинг, як ефективний спосіб стимулювання інвестиційної активності: світовий досвід і стан в Україні

      Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти  підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу. 
 

      3. Види лізингу

      Відповідно  до рівня окупності майна розрізняють  фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов’язків лізингодавця, і термін використання об’єкта лізингу. Визначень фінансового та оперативного лізингу багато. Наведемо деякі з них.

      Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю за час дії договору лізингу (що передбачає співпадання терміну повної амортизації майна і терміну договору). Для оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).

      Фінансовий  лізинг являє собою лізинг майна  з повною сплатою його вартості і  характеризується тим, що термін, на який передається майно в тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його вартості.

      Фінансовий  лізинг — це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця. Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов’язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

      Фінансовий  лізинг — основний вид лізингових операцій, при яких засоби виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна, що лізингується. Оперативний лізинг — коротко чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.

      У практиці країн з розвиненою ринковою економікою правові особливості  регулювання лізингових операцій стoсуються, як правило, фінансового лізингу, хоча замість обов’язкового характеру переходу власності у договорі мають бути зафіксовані умови такого переходу.

      Основою для їх розмежування фактично служить  термін оренди з амортизаційним періодом і не передбачена обов’язковість переходу права власності при здійсненні фінансового лізингу. 

4. Народногосподарське  значення лізингу

    Лізинг  виник внаслідок прискорення  науково-технологічного прогресу і  необхідності якісного оновлення матеріально-технічної  бази процесу виробництва. Початок  лізингових операцій в сучасному  розумінні їх змісту відносять до 1877 p., коли американська компанія «Белл Телефон К°» прийняла рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Це сприяло значному розширенню обсягів реалізації виробленої продукції і виробничого використання телефонної техніки. Перша спеціалізована лізингова фірма «Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн» була створена у 1952 р. у Сан-Франциско (США).

    Народногосподарське значення лізингу полягає в тому, що він є особливою фінансово-кредитною  формою розвитку технологічного базису виробничого процесу. Лізинг дозволяє проводити якісне технічне переозброєння виробництва в умовах дефіциту капіталу у товаровиробників, що особливо важливо за умов кризової економіки. Лізингоодержувач — підприємство (фірма) має можливість користуватися новими високопродуктивними машинами і обладнанням без залучення на ці цілі власних або позичених коштів відповідно до ціни (вартості) даної техніки.

    З метою стимулювання технологічного прогресу в сфері виробництва  держава надає значні пільги при  оподаткуванні лізингових операцій. У ряді країн лізинг набув розвитку (наприклад, у Великобританії з 1970 р.) лише після введення відповідних податкових пільг.

    Якщо  підприємство закуповує необхідне  йому обладнання на основі власних  коштів і банківських кредитів, то ця купівля фінансується за рахунок  прибутку після його оподаткування у встановленому законодавством порядку; крім того, сплачується податок на додану вартість із ціни (вартості) купівлі-продажу. Інший механізм фінансування виробничих інвестицій використовується при лізингу. Орендні платежі при лізинговій операції входять у собівартість продукції, яку випускає лізингоодержувач. Кошти, що витрачаються як на лізингові платежі, так і на викуп орендованого обладнання, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

    Особливо  важлива лізингова форма залучення у виробничий процес необхідного обладнання для малого і середнього бізнесу. Це — комп’ютери, конторське, медичне і поліграфічне обладнання, крани, автонавантажувачі, складські приміщення, вантажні автомобілі, морські судна, літаки та багато іншого. Для того, щоб організувати виробництво, дрібним і середнім підприємцям не обов’язково мати власне майно і обладнання, достатньо взяти їх в оренду за лізинговою угодою. Суборенда за лізингом, як правило, заборонена.

    Для товаровиробників вигідним є й порядок здійснення платежів за лізинг. Найоптимальнішим варіантом вважається механізм внесення лізингових платежів з виручки від продажу виробленої на орендованому обладнанні продукції. Лізингові платежі фіксовані, що полегшує контроль над витратами виробництва і сприяє розробці і реалізації підприємством ефективної цінової політики. Платежі за лізингом можуть приймати не тільки грошову форму, але й погашатися частково або повністю виробленими товарами.

    Лізинг  змінює систему матеріально-технічного забезпечення виробництва, виступаючи прогресивним методом управління матеріальними ресурсами. Через лізинг товаровиробникам відкривається доступ до сучасної передової техніки і технології, як правило, особливо дорогої і з швидким моральним старінням.

    Вигідним  є використання лізингу в галузях з сезонним ритмом господарської діяльності, особливо в аграрно-промисловому комплексі. У загальному плані вигоди лізингу, як і за будь-якою іншою формою кредиту, полягають у можливості негайно використовувати товар при його оплаті через довший період.

    Лізинг  є досить вигідною фінансовою операцією  й для лізин-годавця (банку, лізингової компанії). Йдеться про використання нового виду прибуткової операції, розширення кола клієнтів, зниження ризику втрат у зв’язку з неплатоспроможністю лізингоодержувача, отримання додаткових доходів тощо.

    Лізинг  набув поширення в західних країнах. Лізингова діяльність стала сферою прибуткового промислового і банківського бізнесу. Це — один із найефективніших  сучасних фінансових інструментів розширення інвестиційної діяльності. В Україні поки що лізинг застосовується в незначних масштабах. Вітчизняні комерційні банки, по суті, не беруть участі у лізинговому кредитуванні.

    Вузькоспеціалізовані  лізингові компанії, які проводять  лізингові операції з одним видом  товару або з товарами одної групи стандартних видів, як правило, самі здійснюють технічне обслуговування обладнання і підтримують його в нормальному експлуатаційному стані. Лізингові компанії в зарубіжних країнах є найчастіше філіалами або дочірніми компаніями великих промислових і торговельних фірм, банків і страхових компаній.

    В розвинутій ринковій економіці в  процесі лізингової діяльності задіяні  значні фінансові ресурси, тому комерційні банки, як правило, не можуть залишити лізинг поза сферою своєї уваги. Розвиток лізингового бізнесу вимагає первинної мобілізації грошового банківського капіталу для купівлі обладнання з метою його подальшого використання за лізингом. Конкуренція на фінансовому ринку спонукає банки до активного розширення лізингового кредиту. Запроваджуючи лізингові операції, комерційні банки отримують можливість підвищувати ефективність роботи з клієнтами. Банки навіть приймають на себе зобов’язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, сплату податку на майно та ін. Перевагою лізингового кредиту для банку є достатньо високий рівень його прибутковості. Разом із цим лізингова операція відноситься до господарських операцій з високим ступенем ризику. Тому банк має постійно враховувати ймовірність високого ризику у виборі конкретних напрямків лізингової діяльності.

    Недоліки  лізингового кредиту пов’язані, насамперед, з досить складною організацією лізингових операцій, значними фінансовими витратами на підготовку і реалізацію лізингових угод (особливо за відсутності відповідних податкових пільг). Для товаровиробників вигідність проведення лізингової кредитної операції потребує детального вивчення, адже можливо, що доцільнішим, з фінансової точки зору, є використання інших форм кредитування (комерційного кредиту або банківської позики).

    Лізингова операція, крім чисто лізингу, включає  й інші послуги, які можуть бути надані лізингоодержувачу. До них відносяться: технічні послуги, наприклад, транспортування  об’єкта лізингу до місця його використання клієнтом, монтаж і наладка обладнання, технічне обслуговування і поточний ремонт обладнання; консультаційні послуги, наприклад, з питань оформлення угоди, оподаткування тощо. 
 

5. Лізинг в Україні

    Вигоди  від використання лізингу очевидні, тому поширення лізингової діяльності в українській економіці є важливим і необхідним. У сучасних умовах в Україні слід створити сприятливе економічне і психологічне середовище для розвитку лізингового кредиту, сформувати стабільний ринок лізингових послуг.

    Відносини між суб’єктами лізингу регулюються Законом України «Про лізинг», іншими нормативно-правовими актами держави та укладеними відповідно до них договорами лізингу. Вже функціонує ряд лізингових компаній, більша частина з яких об’єднана у Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг».

    Договір лізингу укладається в Україні  у формі тристоронньої угоди  за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об’єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та відповідати вимогам законодавства України.

    Економічною передумовою широкого розвитку лізингу  є запровадження таких норм амортизаційних відрахувань, які передбачають прискорену амортизацію основних фондів з метою  більш швидкого оновлення їх. За таких умов значно зростає прибутковість проведення лізингових операцій — закупівлі обладнання для здачі в оренду. Найпростішою формою лізингу є прокат обладнання на короткостроковий період.

    Значні  перспективи має використання вітчизняними підприємствами лізингу в сфері міжнародної торгівлі, що дозволяє фінансувати поставки сучасного обладнання в нашу країну. За допомогою міжнародних лізингових компаній кожне підприємство дістає змогу придбати в оренду потрібне йому обладнання з-за кордону.

    В інвестиційних проектах в умовах української економіки важливо застосовувати змішані варіанти фінансування, тобто збалансовану фінансово-кредитну систему інвестування з включенням до неї лізингу як однієї із складових. Лізинг дає можливість зекономити кошти на початкових стадіях реалізації інвестиційних проектів.

    В Україні перспективним є проведення лізингових операцій у сільському господарстві. Постановою Кабінету Міністрів України  № 1031 від 18 вересня 1997 р. створено державний  лізинговий фонд для технічного переоснащення вітчизняного сільського господарства. Мета його — поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

    Кошти державного лізингового фонду мають  використовуватися на придбання  вітчизняної сільськогосподарської  техніки на засадах платності (до 50 відсотків облікової ставки Національного банку, що діє на момент укладання угоди) та зворотності (не пізніше 5 років) згідно з укладеними договорами. Міністерство агропромислового комплексу (сільського господарства і продовольства) разом із Міністерством промислової політики щорічно мають затверджувати відповідно до вимог товаровиробників баланс потреби виробництва вітчизняної та закупівлі імпортної техніки і доводити вітчизняним заводам - - виготовлювачам сільськогосподарської техніки обсяги її закупівлі для сільськогосподарських товаровиробників.

    У 2001 р. на базі державного лізингового  підприємства «Украгролізинг» було утворено відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

    Підвищення  попиту на технічні засоби виробництва сприятиме збільшенню обсягів угод, здійснюваних лізинговими компаніями.

    Лізинговий  кредит вигідний для українських  товаровиробників як зручне джерело  фінансування, засіб економії коштів, метод зменшення ступеня інвестиційного ризику та інструмент технічного оновлення виробництва. Лізинг можна розглядати як одну із найперспективніших форм виробничого інвестування, здатну суттєво пожвавити процес технологічного оновлення виробництва в Україні.

Література 

1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т. 3. - К.,1998. - С. 144-151.
2. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с.
3. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 136с.
4. http://www.vol.com.ua/