Плануванння діяльності підприємст

     2. Охактеризуйте види та структуру наукових досліджень. 

     1. Наукове дослідження - це цілеспрямоване  вивчення об’єкта чи явища,  в якому використовуються методи  науки і яке, розкриваючи закономірності  розвитку даного об’єкта (явища), формує нове знання про нього,  пояснює закони його функціонування  і вказує чи передбачає шляхи  та форми використання одержаного  знання в інтересах суспільства.

     Емпіричне дослідження - спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається і будується на даних спостереження та експерименту. В процесі емпіричного дослідження встановлюються нові факти, проводиться їх систематизація та узагальнення.

     Теоретичне  дослідження пов’язане із вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на пізнання об’єктивної реальності в її зв’язках та закономірностях.

     Для сучасних закладів освіти характерними є різні види досліджень, які проводяться:

     · з ініціативи та в інтересах навчального  закладу, або зовнішніх організацій;

     · силами навчального закладу, за участю зовнішніх спеціалістів, сторонніми спеціалістами за участю працівників школи;

     · для обґрунтування рішення про розвиток закладу освіти; для реалізації програми розвитку закладу;

     · в обмежених рамках окремих груп і класів;

     · для вивчення певних сфер життя закладу  освіти, його діяльності в цілому;

     · для вивчення навчальних закладів міста, області, регіону;

     · в рамках регіональної чи державною системи освіти;

     · в рамках міжнародних дослідницьких проектів.

     Основними видами студентської науково-дослідної  роботи є:

     1. Дослідження, пов’язані з виконанням навчальних завдань лабораторних робіт, нагромадженням дослідного і експериментального матеріалу для практичних занять, критичним аналізом наукової літератури.

     2. Індивідуальна і колективна робота  за навчальними завданнями під час наукових і технологічних практик, яка є основою написання випускних і дипломних робіт.

     3. Науково-дослідна робота у позаурочний  час (робота у студентських  наукових гуртках, проблемних  групах; участь у дослідженнях кафедр, наукових лабораторій тощо).

     Для того, щоб бути дослідником і забезпечити високий теоретичний і методичний рівень наукової роботи, необхідно :

     · вміти знаходити нове в наукових явищах, виявляти в них приховані зв’язки та закономірності;

     · оволодіти існуючими науковими  поняттями та уявленнями;

     · точно описувати факти та явища  з використанням загальноприйнятої  термінології;

     · підбирати споріднені факти за їх суттєвими ознаками, групувати їх у відповідності із загальнонауковими правилами;

     · проводити аналіз фактів і явищ, виділяти з них загальне й одиничне, суттєве та другорядне;

     · передбачати тенденції розвитку, можливі зміни досліджуваних явищ та процесів.

     2.Науково-дослідна  робота може поводитися з використанням  таких основних видів наукових  досліджень:

     1. Колективне. Проводиться у двох  формах:

     1) як кооперація, коли кожний учасник  веде свою тему, а одержані  результати надходять у загальний  фонд і використовуються колективом  у практичній діяльності;

     2. як інтеграція, коли всі учасники працюють над загальною темою, здійснюючи різні варіанти розробок чи експериментів на матеріалі різних навчальних предметів.

     2. Комплексне. Таке дослідження спрямоване на різностороннє вивчення досліджуваного процесу в різноманітних аспектах. Проводиться, як правило, у співдружності із різнопрофільними науковими установами та спеціалістами. Таке дослідження забезпечує багатоаспектність вивчення досліджуваного процесу чи явища.

     Колективні  й комплексні дослідження характеризуються тим, що мають єдину провідну ідею та гіпотезу, загальну теоретичну платформу, єдині принципові підходи до методики дослідження та інтерпретації результатів.

     Проведення  комплексного дослідження ставить перед його учасниками такі вимоги :

     · ознайомлення з колективно розробленою  концепцією про сутність навчально-виховного  процесу як цілісного явища;

     · чітке уявлення про основні компоненти та рушійні сили навчально-виховного процесу;

     · визначення місця предмету в загальному комплексному об’єкті дослідження;

     · теоретичне обґрунтування структури  основних понять, що      досліджуються;

     · виявлення характеру взаємодії  основних компонентів, що входять у  досліджуваний предмет;

     · визначення рушійних сил досліджуваних процесів;

     · використання адекватних, поставленим  завданням, методів дослідження;

     · проведення якісного та кількісного  аналізу одержаних результатів, співставлення їх із результатами інших  учасників комплексного дослідження;

     · обґрунтування висновків про  кінцевий результат проведеного  дослідження.

     3. Структура наукового дослідження

     Наукове дослідження передбачає реалізацію таких етапів:

     1. Визначення проблеми і вибір теми дослідження.

     2. Формулювання провідних ідей  і гіпотези.

     3. Розробка загального плану пошукової  роботи.

     4. Опрацювання літературних джерел  з досліджуваної проблеми.

     5. Відбір методів науково-дослідної роботи.

     6. Вивчення досвіду та стану справ з питань, що вивчаються, на практиці.

     7. Розробка теоретичних положень, методики експерименту, програми  дослідження.

     8. Розробка теоретичних положень.

     9. Дослідна робота. Нагромадження емпіричних даних.

     10. Аналіз та узагальнення одержаних  результатів, формулювання висновків.

     11. Літературне оформлення роботи.

     12. Впровадження результатів дослідження в практику, оцінка їх ефективності.

     При більш детальному аналізі виділяють  такі кроки наукового дослідження:

     1. Вибір проблеми наукової роботи:

     1. ознайомлення з літературою;

     2. ознайомлення з нормативними  документами;

     3. вивчення документації;

     4. аналіз наукового досвіду.

     2. Детальне ознайомлення з проблемою  засобами літературних джерел:

     1. складання бібліографії (картотеки  літературних джерел);

     2. виконання виписок із літературних  джерел, конспектування тощо.

3. Уточнення  теми і розробка попереднього  варіанту плану наукової     роботи:

     1. обґрунтування вибору теми;

     1. обґрунтування актуальності та  новизни дослідження;

     2. відбір методів дослідження;

     3. формулювання мети та завдань  дослідження;

     4. визначення методів обробки результатів;

     5. складання переліку досліджуваних питань;

     6. розробка календарного плану  дослідження.

     4. Побудова гіпотези.

     5. Збір матеріалу:

     1. спостереження;

     2. аналіз досвіду;

     1. експеримент.

     6) Зведення результатів дослідження:

     1. групування результатів;

     2. обробка матеріалів;

     3. складання таблиць, діаграм.

     7. Додатковий збір матеріалу.

     8. Аналіз результатів дослідження:

     1. теоретична обробка результатів;

     2. інтерпретація результатів.

     9. Складання розширеного плану  наукової роботи:

     1. підготовка головних тез (вихідних позицій);

     2. поділ роботи на розділи, параграфи;

     3. складання списку використаних  літературних джерел;

     4. формулювання назв розділів, параграфів.

     10. Літературне оформлення роботи:

     1. підготовка тексту розділів;

     2. корекція мови та стилю;

     1. остаточне формулювання назв розділів, параграфів;

     3. оформлення списку використаних  літературних джерел.

     11. Впровадження результатів дослідження в практику:

     1. розробка методичних рекомендацій, інструкцій;

     2. підготовка статей, лекцій, доповідей.

     12. Оцінка ефективності дослідження:

     1. визначення актуальності та новизни;

     2. наукова доказовість роботи;

     3. обґрунтування можливостей впровадження  результатів у практику. 

         3. Як відбувається підготовка наукових кадрів: кандидата та доктора економічних нвук.   

                                   

          Аспірантура   і   докторантура   є   формами    підготовки

        наукових кадрів вищої кваліфікації.

          Аспірантура і докторантура відкривається  при вищих навчальних 

     закладах  третього або четвертого рівнів акредитації і  прирівняних

     до  них  закладах  післядипломної  освіти  (далі  - вищі навчальні

     заклади),  у наукових  установах,  які  мають  висококваліфіковані 

     науково-педагогічні  та  наукові кадри,  сучасну  науково-дослідну,

     експериментальну  та матеріальну базу.

     Відкриття і закриття аспірантури і  докторантури  у  вищих 

     навчальних  закладах,  у  наукових установах (за винятком наукових

     установ  Національної  академії  наук)  здійснює  Міносвіти,  а  в 

     наукових  установах Національної академії наук - її Президія.

          Пропозиції про відкриття аспірантури  або докторантури у вищих 

     навчальних    закладах    та    наукових    установах    подаються

     міністерствами, іншими органами, до сфери управління яких належать

     вищі  навчальні заклади,  наукові установи,  галузевими  академіями

     наук  до Міносвіти,  а про відкриття аспірантури або докторантури у

     наукових  установах Національної академії наук -  до  її  Президії.

     Державні   вищі  навчальні  заклади,  які  не  належать  до  сфери 

     управління  міністерств,  інших органів, галузевих  академій наук, а 

     також  вищі  навчальні заклади іншої  форми власності звертаються  з