Страховий ринок

  3. Процедура підготовки та укладання договору

  Порядок укладання договору визначається цивільним  законодавством, зокрема Законом  України «Про страхування». Існують  дві стадії у процесі укладання  договору: 1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини — оферта; 2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною — акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.

  Питання про правову характеристику —  оферту — не може розглядатися без  урахування теоретичних положень, розроблених наукою, та постанов цивільного законодавства.

  Пропозиція  щодо укладання договору може визначатись  як оферта, якщо вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати  волевиявлення щодо укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.

  Законодавче визначення оферти і перелік ознак, яким вона має відповідати, передбачено  в цивільному законодавстві. Згідно з ним пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конкретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відбиває намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов’язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені істотні умови договору або порядок його визначення.

  Законодавство розрізняє порядок укладання  договорів залежно від пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням  строків для відповіді або  без їх визначення.

  Коли  пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визначається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

  В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття  пропозиції одержано до строку, встановленого  законодавством, а якщо такий строк  не встановлений, — у межах необхідного для цього часу.

  До  форми договору страхування застосовують загальні правила, установлені для  форми угоди.

  Якщо  згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений  у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами і т. ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

  Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми  або іншим способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування.

  Для письмового визнання договору страхування  необхідна не тільки письмова заява  страхувальника, а й письмова згода  страхової організації на укладання  такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

  4. Вирішення спорів і припинення дії договору

  Згідно  з чинним в Україні законодавством усі спори за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

  Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1. закінчення терміну дії;
2. виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;
3. несплати страхувальником страхових платежів у встановлені в договорі терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;
4. ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21—23 Закону «Про страхування»;
5. ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України;
6. прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

  Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено  умовами договору страхування.

  Про намір достроково припинити дію  договору страхування будь-яка сторона  зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії  договору страхування, якщо інше ним  не передбачено.

  У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

  У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

  У разі дострокового припинення договору страхування не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

  Правові наслідки, пов’язані з достроковим  розірванням договору, визнаються залежно  від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком правил страхування, страхові внески повертаються страхувальникові за відкиданням витрат на ведення справи.

  При укладанні договорів страхування  Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування”» передбачено особливі умови врегулювання відмови у питаннях, пов’язаних з виплатою страхових сум (страхового відшкодування), причому підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) може бути таке:

1. навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2. вчинення страхувальником — громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування;
4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні;
5. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6. інші випадки, передбачені законодавством України.

  Умовами договору страхування можуть бути передбачені  інші підстави для відмови у виплаті  страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення  про відмову у виплаті страхових  сум приймається страховиком  у термін, не більший від передбаченого правилами страхування, та повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика щодо виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

  Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним також у разі:

1. коли його укладено після страхового випадку;

  коли  об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.