Інжнерно – лабораторний корпус підприємства медичної промисловості м.Лубин

    1.2.5. Влаштування покрівлі 

    

    

    Рулонні матеріали можуть забезпечувати водонепроникність навіть при нульових ухилах, а верхня межа ухилів, що рекомендуються, складає 45-50°. Укладати їх можна по будь-якій суцільній (дерев'яному, бетонному і тому подібне) підставі.

    Існує декілька основних способів укладання рулонних матеріалів, згідно яким ці покриття підрозділяються на:

    приклеювані:

    - на  гарячих бітумних мастиках;

    - на  холодних резинобитумных, бітумно-полімерних і полімерних мастиках і клеях;

    що  наплавляються:

    - на  окислених і модифікованих бітумах;

    - гарячим  (вогняним) способом за допомогою  газових пальників; 

    - гарячим  (безвогневим) способом за допомогою устаткування інфрачервоного випромінювання;

    - холодним (безвогневим) способом, тобто розчиненням потовщеного шару бітуму.

    Найстаріший спосіб укладання покрівельного килима - це спосіб тієї, що суцільної приклеїла рулонних матеріалів до підстави. У ряді випадків покрівельні матеріали доцільно укладати, використовуючи, так звану, часткову приклеїла. При цьому виключаються умови для появи надмірного тиску унаслідок освіти між крівлею і підставою повітряного зазору, що сполучається із зовнішнім повітрям по контуру крівлі або через спеціальні витяжні дефлектори. Крівлі, виконані у такий спосіб, називаються "дихаючими".

    Застосування "дихаючої" крівлі не тільки дозволяє уникнути здуття, але і сприяє видаленню вологи з матеріалу підстави (близько 1 кг/м2 за літо). Кількість вологи, що видаляється, може бути збільшене при фіксованому перетині повітряного прошарку за рахунок посипань, що наносяться на рулонний матеріал при його виготовленні.

    При "дихаючій" крівлі повністю виключаються її розриви над стиками і тріщинами  підстави, оскільки деформації останніх не передаються покрівельному килиму.

    Недоліком "дихаючої" крівлі є складність визначення місця протечки. Якщо в покрівельному килимі з'явився розрив, куди потрапила вода, то вона розтечеться по всіх повітряних пазухах і, знайшовши нещільний стик в підставі, потрапить у внутрішні приміщення будівлі. Поява протечки на стелі не означатиме, що покрівельний килим пошкоджений саме над цим місцем, а знайти дійсну протечку не просто.

    "Дихаюча"  крівля необхідна для реставрації  старих покрівельних покриттів,  оскільки усередині старого бітумного килима, як правило, завжди є волога, якою необхідно забезпечити можливість виходу. Вона необхідна і при роботі в зимовий час по нових бетонних покриттях, вологість яких довести до нормативних параметрів неможливо. 

    При застосуванні "дихаючих" кровель в масовому будівництві необхідно в складах проектів дахів розробляти схеми пристрою кровель з вказівкою розкладки шарів і конструкцій вузлів і примикань.

    Часткову  приклеїла крівлі до підстави можна  здійснити, застосувавши для нижнього шару: перфорований матеріал;  звичайний  матеріал, що приклеюється мастикою, у  вигляді рівномірних розподілених плям, суцільних або переривистих смуг мастики;

    матеріал, що наплавляється, у якого нижній шар, що наплавляється, нанесений на полотно переривистими смугами.

    Системи "дихаючої крівлі" давно і успішно  застосовуються в Скандинавії, Німеччині, Бельгії і інших країнах.

    При укладанні матеріалу шляхом підплавлення або підрозчинення для дотримання технології необхідно звертати увагу на те, щоб він мав достатню товщину нижнього покривного шару. Мінімально необхідна товщина повинна відповідати розмірам нерівностей (жорсткостей) стягування підстави.

    Дуже  технологічний пристрій покрівельного  килима з матеріалів з склеювальним шаром. Такий спосіб може застосовуватися  як для нових кровель, так і ремонту старих, але при цьому підстава повинна бути підготовлене з особливою ретельністю. На сьогоднішній день подібні матеріали швидше є рідкістю для українського ринку і застосовуються дуже обмежено. 

    1.2.6. Опоряджувальні роботи 

    Опоряджувальні  роботи виконують після закінчення основних будівельно-монтажних робіт і вони являються завершальним етапом при будівництві будинку. Опоряджувальні роботи виконують комплексна бригада малярів, штукатурів в кількості десяти чоловік. Стіни оброблюються багатошаровою високоякісною штукатуркою, яка складається з трьох окремо наносних шарів: обризгу, ґрунту та накривки.

    Процес  штукатурення складається із слідуючих  основних послідовно виконуємих операцій: підготовка поверхні; нанесення штукатурного намету; влаштування декоративних обрамлень; розробка кутів та відкосів; нанесення накриваного шару та затірки його поверхні.

    Поверхні  штукатурять з різноманітних  інвентарних пристосувань, що дозволяють вести роботи на висоті: тумб, універсальних  складних столиків – підмостей, телескопічних  столиків та інше.

    Приміщення  із сухим режимом експлуатації облицьовують листами сухої гіпсової штукатурки ( гіпсокартоном ). Листи гіпсокартону кріплять до металевого каркасу, який змонтований самостійно або прикріплений до стін з цегли за допомогою шурупів – саморізів котрі встановлюють по всьому периметру листа з відступом від кромки на 10-15 мм не рідше чим 100 мм.

    Облицювання  листами поверхонь листами сухої  гіпсової штукатурки починають з  перевірки вертикальності стін шляхом провіски поверхонь стін відвісом. Відстань поміж поверхнями стіни й листами сухої штукатурки встановлюють з урахуванням виявлених відхилень поверхні від вертикалі. В листах, призначених для встановлення в кутах приміщення, роблять паз. Листи сухої штукатурки встановлюють на стіну так, щоб їх нижній край не доходив на 10 – 15 мм від підлоги.

    Малярні роботи

    

    В склад малярних робіт входить  підготовка поверхонь під фарбування, фарбування та обробка фарбованої поверхні або підготовка поверхонь  та обклейка шпалерами. Фарбувальні склади наносять за допомогою краскопульту, валиків, щіток. Роботи на висоті виконують з інвентарних столиків або риштувань. Шпалерами обклеюють стіни, як правило після фарбування стелі

    1.2.7. Устрій підлог 

    Устрій  підлоги та облицювання стін виконують  після завершення всіх малярно-штукатурних  та опоряджувальних робіт. Роботи виконують комплексна бригада плиточників-облицювальників. 

 

    

    1.3. Визначення трудомісткості робіт та витрат машинного часу 

    Таблиця 1.2. Відомість технологічних розрахунків календарного плану 

 

 

    

 

    

 
 

1.5. Техніко-економічні  показники календарного  плану. 

   

1. Тривалість  будівництва об'єкта, що характеризується коефіцієнтом:

   К_ПР = Кф / К;

   де: Кф – тривалість будівництва об'єкта в днях за календарним  планом;

         К – тривалість будівництва у відповідності зі СНиП 1.04.03-85.

   К_ПР = 3,1 / 3,5 = 0.89 

   

2. Коефіцієнт  змінності:

   К_СМ = t₁a₁+t₂a₂+…+t_Na_N/t₁+t₂+…+t_N;

   де: t₁,t₂,t – тривалість виконання окремих робіт у днях;

         a₁,a₂,a – змінність (кількість змін у добу), прийнята по окремих процесах:

   Всі окремі процеси прийняті в одну зміну. 
 

   

3. Коефіцієнт  суміщеності:

   Кс = Σt / T;

   де: Т  – тривалість будівництва в днях за графіком;

         Σt = t₁+ t₂+…+t_N – сума тривалості будівництва окремих процесів.

        

   

4. Коефіцієнт  нерівномірності використання руху робочої сили:

   К_Н = N_MAX / N_СЕРЕД  ≤ 1.5,

   де: N_MAX – максимальна кількість робітників;

         N_СРЕД = ΣQ / K – середня кількість робітників.

               N_СЕРЕД = 5071,1/ 215 = 23 чоловік.

   К_Н = 53 / 23 = 2,3 

   

5. Коефіцієнт  питомої трудомісткості:

   Ку = ΣQ / V;

   де: ΣQ – загальна трудомісткість по обсязі в людино-днях;

         V – будівельний обсяг будинку,  м³.

   Ку = (5071,1/8) / 432 = 1,46 люд.дні/м³

   

   

6. Надлишкова  кількість робітників:

   N_Надл = N_MAX – N_СЕРЕД = 53 - 23 = 30 чоловік. 

   

7. Надлишкова  трудомісткість:

 

Q_Надл. = N_Надл.· К_Ф = 30· 53 =1590 людино-дня. 

   

8. Коефіцієнт  розподілу трудомісткості:

   k_Р = Q_Надл / Q_ОБЩ = 5701/1590≈ 3

 

Таблиця 1.5.  ТЕП календарного плану