Проектуавння дільниці діагностування

 

      Окремі  види робіт із самообслуговування підприємства виконуються у відповідних виробничих дільницях (електротехнічній, слюсарно - механічній, ковальсько — ресорній тощо).

      Подібних  до ремонтно- будівельних і деревообробних робіт у переліку основних робіт немає, тому їх розглядають як роботи окремої дільниці з тією ж назвою.

 

       2. Організаційно-технологічний  розділ. 

      2.1 Організація і  технологія виконання  робіт в підрозділі 

      Опис  технологічного процесу:

      Технічне  діагностування є частиною технологічних  процесів прийому, ТО і ремонту автомобілів і представляє в собі процес виявлення технічного стану об'єкта діагностування (автомобіля, його агрегатів, вузлів та систем) з виявленою точністю і без його розбирання.

      Основними завданнями діагностування на СТОА є  наступними:

      - загальна оцінка технічного стану автомобіля і його окремих систем, агрегатів, вузлів;

• виявлення місця, характеру і причин виникнення дефекту (в першу  чергу це відноситься до дефектів, які впливають на безпеку дорожнього  руху і чистоту навколишнього середовища);
• перевірка і уточнення несправностей та відмов в роботі систем і  агрегатів автомобіля;
• видача інформації про технічний стан автомобіля, його систем та  агрегатів;
• виявлення готовності автомобіля до державного періодично-технічного огляду;
• контроль якості виконування робіт ТО і ремонту автомобіля його  систем та агрегатів;
• вплив на зменшення числа дорожньо-транспортних пригод, а також інших негативних наслідків масової автомобілізації.

 

      

 

      Рис.1 Схема технологічного процесу

 

       2.2. Розрахунок обсягу  виконуваних в  підрозділі робіт

      Трудомісткість  дільниці діагностування СТОА визначається за розподілом обсягу робіт ТО і ПР за видами згідно дод. 9[9] (табл. 1.3).

      Для нашого випадку:

      Т_р = 13668 люд.год. (2.1)

      2.3. Розрахунок кількості робочих місць

      ТО  проводять на універсальних чи спеціалізованих  постах. Регулювальні і розбирально - складальні роботи поточного ремонту також виконують на постах. Крім цього, ВНТП - 46 - 16 - 95 передбачає виконання на постах ПР зварювальних, жерстяницьких, деревообробних, малярних, а також діагностичних робіт.

        поста (2.2)

      де  Т_р - річний обсяг робіт в підрозділі, люд. - год.

      Ф_п - річний фонд часу поста, год

      Р_п - чисельність одночасно працюючих на одному посту робітників. (Приймаємо по дод.10[9])

      К_п.п— коефіцієнт враховуючий нерівномірність подачі автомобілів на пости

      К_п.п = (1,15…1,2)

      2.4. Розрахунок необхідної кількості робітників.

      Знаючи  річну програму дільниці, можна приступити до розрахунку необхідного числа ремонтних робітників.

      Чисельність ремонтно — обслуговуючого персоналу  залежить від річної трудомісткості робіт в СТОА.

      Звичайно  про кількість робітників є два поняття: штатна, яка знаходиться в списку СТОА, і явочна, необхідна для виконання виробничої програми.

      Кількість технологічних робітників у підрозділах, де роботи виконуються на постах, визначається як добуток кількості робітників на одному посту р_п, прийнятий при розрахунку постів, на кількість постів Х_п -При цьому треба врахувати кількість змін роботи п:

      Р_т = Х_п∙Р_п∙п = 3∙1∙1,5= 5 роб. (2.3)

      Кількість штатних робітників визначається за формулою:

      Р_шт = Р_т ∙Ф_н / Ф_е =5∙2025/1800 = 6 роб. (2.4)

      де  Ф_е - ефективний річний фонд часу робітника (дод. 13) [9] 

      2.5. Вибір технологічного обладнання, організаційного і технологічного оснащення. 

      До  технологічного обладнання відносять  стаціонарні, пересувні і переносні установки, стенди, верстати, різні прилади і пристрої, виробничий інвентар (верстати, стелажі, шафи, столи), необхідні для виконання робіт по діагностуванню, ТО і ПР рухомого складу, а також оглядове і підйомне -транспортне обладнання.

      Технологічне  обладнання слід підбирати з умови  забезпечення ним всі технологічних процесів, ступеня його використання і продуктивності, як правило за спеціальними табелями, відповідними каталогами, прейскурантами і довідниками [1,9,10, 20,21] в залежності від типажу і чисельності рухомого складу і кількості одночасно працюючих в найбільш завантажену зміну. Обладнання необхідно вибирати виходячи з специфіки і числа постів, в залежності від характеру технологічного процесу кожного з них.

      Кількість підйомно-транспортного і підйомно-оглядового обладнання визначається числом постів ТО, ПР і ліній ТО, їх спеціалізацією. Поточні лінії ТО обладнуються конвеєрами. Пости ПР і індивідуальні пости ТО обладнуються підйомниками і оглядовими канавами.

      Для крупних АТП і СТОА слід віддавати  перевагу високопродуктивному спеціалізованому обладнанню, для середніх і дрібних підприємств -універсальному обладнанню

      Кількість основного обладнання визначають за ступінню його використання, якщо обладнання використовується повністю на протязі зміни, кількість одиниць цього обладнання Q₀ розраховують за трудомісткістю виконаних на ньому робіт:

      Q_об = Т_об / Ф_об=13668 / 2340 = 5,84 (2.5)

      де  Т_об - річна трудомісткість робіт, виконувана на даному обладнанні, люд. год.

      Ф_об - ефективний фонд часу одиниці обладнання, год.(дод. 13, [9]).

      Як  правило, підлягають розрахунку кількість зарядних агрегатів для зарядки акумуляторних батарей, кількість заправних установок, верстатів слюсарно-механічного відділення.

      При періодичному використанні обладнання воно підбирається за умови виконання  всіх операцій технологічного процесу проектованого підрозділу і забезпечення максимальної механізації і автоматизації всіх операцій з врахуванням найновіших досягнень в області розробки авторемонтного і діагностичного обладнання. При підборі обладнання необхідно використовувати схему технологічного процесу підрозділу.

      Прийняте  технологічне обладнання для проектованого  підрозділу зводиться в "Табель технологічного обладнання" (табл. 2.1).

 

       Таблиця 2.1.

      Табель  технологічного обладнання для діагностичного відділення 

 

      2.6 Визначення площі  виробничого підрозділу 

      При обладнанні відділення постами їх площу  визначають через кількість постів обслуговування чи ремонту автомобілів  і питому площу на один пост за формулою:

      F₃ =( X_п • f '_п+Р_обл) • k, (2.6)

      де  Х_п - кількість постів у зоні;

      f '_п - площа в плані, яка приходить на один автомобіль, м²;

      Р_обл - площа обладнання яке знаходиться в зоні (відділення);

      k - коефіцієнт запасу, який змінюється  від 4 до 6. За будівельними вимогами приймаємо F₃=(3∙9,16+23,51) ∙4=205 м² Прийнята площа виробничих приміщень не повинна мати відхилення від розрахункової більше ніж на ± 10%, тому приймаємо F_HB=12х18=216 м² 

      2.7. Опис і обґрунтування плану підрозділу 

      Визначення  площі виробничого підрозділу надає  змогу виконати планування приміщення виробничого підрозділу керуючись наступним положенням щодо усієї роботи.

      Форма відділення прямокутна.

      Обладнання  зображається у плані відповідно до його форми у тому самому масштабі, у якому зображається підрозділ.

      При розстановці обладнання повинні  бути забезпечені мінімально необхідні проходи і проїзди, згідно діючих нормативів (дод. 26,42) [9].

      На  плануванні вказують відстані між обладнанням, розміщеним на фундаментах, і стінами, колонами та іншими будівельними елементами приміщень. Крім того, на плануванні вказують робочі місця, підвід силової електроенергії, води, стисненого повітря, вентиляційні пристрої тощо (дод.43).

      В розміщенні обладнання враховують вимоги технологічного процесу, можливості використання природного освітлення і вимоги охорони праці і протипожежної безпеки.

      Плани відділення передбачені з однією зовнішньою стіною, обладнаною вікнами, а інші не мають вікон - вони служать перегородками між виробничими підрозділами.

      При плануванні виробничих підрозділів  необхідно дотримуватись норм і  правил з використанням будівельних  конструкцій. Для виробничих відділень приймають довжину і ширину конструкції, які вимірюються в метрах і кратні 6.