Договори рецептивного туроператора з постачальниками послуг

ДОГОВОРИ РЕЦЕПТИВНОГО ТУРОПЕРАТОРА З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ПОСЛУГ

 

 

 

Договори з постачальниками  послуг складаються на основі типового договору з включенням питань, що стосуються обслуговування туристів і взаємовідносин партнерів (постачальника послуг і  туроператора).

 

Усі взаємовідносини з партнерами – постачальниками послуг щодо обслуговування туристів на маршруті туру оформляються письмовими договорами (контрактами). Вони можуть мати типову форму договору купівлі-продажу, або договору комісії, або договору обміну (при безвалютному обміні туристичними групами).

 

Основні положення договорів з  постачальниками послуг аналогічні положенням типового договору: предмет  договору, основні умови, права й  обов'язки постачальника послуг, права  й обов'язки туроператора, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, юридичні адреси і реквізити партнерів.

 

Договір вважається укладеним, коли між  сторонами досягнуто згоди з  усіх істотних його умов. Істотними  ж визнаються умови про предмет  договору, які визнані законодавством істотними  чи необхідними для договорів даного виду. Таким чином, сторони вправі встановлювати умови договору на свій розсуд, тому що в кожному випадку є своя специфіка, яка залежить від особливостей надання послуг туристам і взаємовідносин договірних сторін. Виключення складають тільки ті випадки, коли зміст відповідної умови запропонований (чи заборонений) законодавством.

 

Договір з готельним підприємством

 

У міжнародній практиці відомі і  мають широке застосування угоди  і документи, що регулюють взаємовідношення готельних підприємств із турагентами і туроператорами. Один з них є Готельна конвенція 1970 р., розроблена під егідою Міжнародної готельної асоціації і Всесвітньої федерації асоціацій туристичних агентств. Конвенція визначає зобов'язання договірних сторін, сферу її застосування, типи готельних контрактів, загальні й особливі правила їхнього складання, величину комісійних і порядок платежів, а також умови анулювання договорів. У 1979 р. у Готельну конвенцію був внесений ряд поправок і вона одержала назву "Міжнародна готельна конвенція", що з 1993 р. стала кодексом відносин між готелями і турагентствами (туроператорами) і використовується при укладанні готельних контрактів.

 

Кодекс зобов'язує готельне підприємство надавати точну інформацію про категорію і розташування готелю, а також про якість наданих послуг. У ньому визначається, що турагент не має права встановлювати для своїх клієнтів ціни вище тих, котрі встановлені за договором комісії. Це має відношення і до туроператора, що працює з готелем на тих же умовах. При цьому ні турагент, ні туроператор, ні готель не повинні розкривати ціну, що обумовлена в контракті.

 

Документами, що регулюють взаємини туристського бізнесу з готельними підприємствами, є :Міжнародні готельні правила, схвалені Радою Міжнародної готельної асоціації (02.11.81 р.), і Міжрегіональна гармонізація критеріїв готельної класифікації на основі класифікаційних стандартів, схвалена регіональними комісіями ВТО в 1989 р.

 

Хоча ці документи носять рекомендаційний  характер і не є обов'язковими, вони містять багато положень, що увійшли в міжнародну практику взаємовідносин між готельним і агентсько-операторським бізнесом у туризмі.

 

Взаємовідносини з готельними підприємствами визначаються в основному такими угодами:

 

Договором про квоту місць з гарантією заповнення 30-80 %. За таким договором туристична фірма одержує від готелю визначену кількість місць, яку вона зобов'язана протягом  періоду, оговореного в контракті, заповнити туристами. При цьому вона гарантує оплату 30-80 % виділеної квоти місць, навіть якщо вони не будуть використані. Іншу частину квоти фірма має право анулювати у встановлений термін. За цим договором фірма одержує ціни на готельні місця більш низькі, чим звичайні тарифи.

 

Договором про квоту місць без  гарантії заповнення. За цим договором фірма не бере на себе ніякої гарантії заповнення виділеної їй квоти місць. Тому в силу вступає звичайне правило анулювання місць, не використаних у встановлений термін. Фірма розраховується з готелем за звичайними тарифами.

 

Договором про тверду закупівлю місць з повною оплатою. За таким договором фірма гарантує готелю повну оплату виділеної квоти місць, незалежно від їхнього заповнення. За таких умов фірма виторговує більш низькі ціни на розміщення в готелі, ніж зазвичай.

 

Договором про поточне бронювання. Це найбільш типовий договір для туристичних фірм, особливо тих, котрі займаються організацією індивідуального туризму. За договором  фірма не одержує від готелю ніякої квоти місць. При звертанні клієнта вона направляє готелю заявку на бронювання і тільки після одержання підтвердження робить продаж готельних послуг. При такому договорі діють звичайні тарифи на готельні місця.

 

Бронювання місць у готелях  здійснюється в два етапи. Перший включає запит на бронювання з  боку туроператора, що містить у собі такі традиційні відомості: ім'я туриста, вид послуг (категорія номера, напівпансіон чи повний пансіон), терміни перебування. Другий – обробку матеріалів щодо запиту з подальшим підтвердженням. Тільки позитивна відповідь дає підставу вважати місце зарезервованим.

 

Оплата бронювання з боку туроператора здійснюється відповідно до умов, що обговорюються  в договорі, наприклад, відповідно до категорії зарезервованих місць  і номерів мінімум за 10 днів до того, як вони будуть зайняті туристами, терміном не менше 3 днів

 

Застосовуються різноманітні форми  бронювання – усна, письмова, телефонна, телексна, телеграфна та інші. Під час  використання автоматичних апаратів для  резервування застосовуються спеціальні міжнародні готельні коди. Сучасний рівень комп'ютеризації дозволяє здійснювати бронювання і його підтвердження практично одночасно.

 

У будь-якому варіанті договору варто  передбачити (обговорити) такі умови:

 

вартість номерів і бронювання;

 

тип номерів і необхідне їхнє число;

 

тривалість (сезони) обслуговування;

 

вільні періоди;

 

графіки заїзду туристів;

 

терміни і тривалість разового обслуговування;

 

набір вхідних послуг;

 

кількість (пансіон) і форму організації  харчування – варіанти надання харчування в ресторані;

 

час обслуговування туристів харчуванням;

 

спеціальні зручності на відпочинку (наприклад, для інвалідів, вегетаріанців, користування міським пляжем і т.д. );

 

мови, на яких необхідно говорити персоналу;

 

терміни підтвердження заїзду туристів (бронювання);

 

терміни зняття заїздів без пред'явлення штрафних санкцій;

 

штрафні санкції по величині і термінам відмовлення;

 

знижки на тривалий заїзд чи на постійне завантаження;

 

матеріальна відповідальність за недозаїзд (кількісний), зрив заїзду, відмова в  розміщенні гостей і ін.;

 

інші специфічні питання (наприклад, чи входить у вартість номера користування в готелі сауною, більярдом та ін., час роботи басейну тощо).

 

Крім того, важливо звернути увагу  на гарантії, що дає вам партнер  – постачальник послуги (наприклад, чи гарантує готель обіцяне розміщення).

 

У взаєминах з постачальниками  послуг необхідно передбачати (фіксувати  в договорі) умову про неможливість зворотного підвищення цін (ціни можна  підвищувати тільки на непродані  послуги) і відпрацювати механізм виконання  цієї умови.

 

Договір з підприємством харчування

 

Такий договір укладається з  підприємством харчування, якщо харчування організується поза засобом розміщення туристів і не входить у контракт із готельним підприємством. Це може мати місце на маршрутних, тематичних турах й екскурсіях (харчування в дорозі) і ін.

 

У такому договорі повинні бути відображені:

 

кількість туристів, що одночасно  обслуговуються;

 

регулярність і величина замовлень;

 

вид харчування (шведський стіл, табльдот тощо);

 

приблизні варіанти меню;

 

приблизні ціни на різні раціони харчування;

 

знижки за велику кількість клієнтів чи за постійне забезпечення клієнтурою;

 

терміни подачі заявок на харчування;

 

граничні терміни зняття замовлення без пред'явлення штрафних санкцій;

 

матеріальна відповідальність за зрив харчування з тієї чи іншої сторони з вказівкою термінів настання матеріальної відповідальності та ін.

 

Договір з автотранспортним підприємством

 

Міжнародні взаємовідносини в  сфері організації автотранспортних перевезень туристів регулюються Європейською угодою про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами, прийнятим у Дубліні 26 травня 1982р. Відповідно до цієї угоди при організації нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень у країнах Східної і Західної Європи повинен використовуватися спеціальний контрольний документ (лист поїздок), що повинний знаходитися на борту автобуса.

 

Договірні взаємовідносини з автотранспортними  підприємствами (АТП) будуються на підставі договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водіями). За договором  оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець (АТП) надає орендарю (турфірмі) транспортний засіб у тимчасове володіння і користування за плату і надає самостійно послуги по керуванню ним і по його технічній експлуатації.

 

Водії автобуса (їхня кваліфікація) повинні  відповідати обов'язковим для сторін правилам і умовам договору чи вимогам звичайної практики, тому що вони є працівниками орендодавця і підкоряються розпорядженням автотранспортної компанії, що стосуються керування і технічної експлуатації, а також розпорядженням турфірми, що стосуються комерційної експлуатації автобуса. Як правило, витрати на оплату послуг водіїв, а також витрати на їх утримання несе АТП.

 

Якщо інше не передбачено договором  оренди автобуса з екіпажем, обов'язок страхувати транспортний засіб і відповідальність за збиток їм чи третім особам у зв'язку з експлуатацією автобуса покладається на орендодавця (АТП) у тих випадках, коли таке страхування є обов'язковим у силу закону чи договору. Наприклад, при організації закордонних поїздок необхідне оформлення спеціальної страховки (зеленої карти) і страхування відповідальності за збиток, заподіяний третім особам . У договорі з АТП слід домовитися про обов'язкову наявність такої страховки на автобус.

 

Якщо інше не передбачено договором  оренди автобуса з екіпажем, турфірма зазвичай несе витрати, що виникають у зв'язку з його експлуатацією, у тому числі витрати на оплату палива й інших матеріалів, що виникають в процесі експлуатації, а також зборів (дорожніх, та ін.). Крім того, у договорі з автотранспортним підприємством необхідно обумовити таке:

 

марки автотранспортних засобів, які  виділяються для обслуговування туристів (автомашин, автобусів);

 

ціни і тарифи;

 

графіки і терміни роботи автотранспорту;

 

маршрути, на яких буде використовуватися  автотранспорт;

 

терміни подачі заявок на виділення  автотранспорту;

 

терміни відмови від заявок без  пред'явлення штрафних санкцій;

 

матеріальну відповідальність АТП  за зрив подачі автотранспорту на обслуговування туристів;

 

матеріальну відповідальність туристичної  фірми за зрив використання автотранспорту;

 

максимальні терміни очікування автотранспорту при запізненні туристів;

 

максимальні терміни очікування туристів при запізненні автотранспорту;

 

основні права й обов'язки туристів, гідів, екскурсоводів при користуванні автотранспортними засобами під час обслуговування;

 

знижки і пільги (можливі варіанти).

 

У міжнародному і внутрішньому туризмі  вживаються заходи для забезпечення безпеки туристів на автобусних турах  і по забезпеченню стандартів обслуговування. Так, у багатьох країнах введене ліцензування автобусних перевезень туристів і екскурсантів.

 

Рішенням Європейської транспортної комісії уведена вимога обов'язкового оснащення всіх туристських автобусів  з кількістю місць 9 і більш, включаючи  місце водія, спеціальним контрольним приладом –тахографом. Цей аналог "чорного ящика " на літаках – прилад, що контролює роботу автобуса і водія на маршруті, записуючи всю інформацію на тахограф.

 

Договір з авіакомпанією

 

Всі правила міжнародних авіаперевезень регулюються рядом міжнародних угод, однією з яких можна назвати Варшавську конвенцію 1929р."Про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень", зі змінами, прийнятими в 1959р.(Гамбурзькі правила).

 

Договори з авіакомпаніями можуть бути трьох видів:

 

а) договір на квоту місць на регулярних авіарейсах (договір купівлі-продажу); б) агентська угода; в) чартер (оренда літака).

 

Договір на квоту місць на регулярних авіарейсах. Квота місць  може бути твердою чи м'якою. Це впливає як на умови договору, так і на спеціальні пільги і знижки. При твердій квоті місць вся відповідальність за нереалізацію місць лягає на туристичну фірму, незалежно від причин нереалізації. Фінансові втрати несе турфірма. При м'якій квоті місць установлюються терміни можливого відмовлення туристичною фірми від квоти чи частини квоти місць через нереалізацію туристичних путівок. Ці терміни передбачають можливість подальшої реалізації цих місць самою авіакомпанією чи іншими її агентами. Договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіарейсах включає :

 

графік функціонування турів у  напрямку "туди" й "назад" із вказівкою місць призначення;