Договори рецептивного туроператора з постачальниками послуг

 

кількість туристів у кожній групі (квота місць);

 

терміни подачі заявок і викупу авіаквитків;

 

терміни зняття замовлень на квитки без утримання штрафів (м'який блок);

 

види тарифів на придбані квитки, пільгові тарифи, умови надання пільгових  тарифів;

 

знижки і пільги на квоту місць;

 

порядок і терміни повернення викуплених але невикористаних квитків, матеріальну  відповідальність що випливає з термінів повернення (м'який блок).

 

Агентська угода з авіакомпанією. Деякі авіакомпанії вважають своїми агентами всі туристичні фірми, що мають  з ними договір на квоту місць. Але в чистому вигляді агентська  угода – це робота по реалізації авіаквитків, тобто коли туристична фірма одержує можливість самостійно виступати як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків, що спрощує і прискорює процедуру бронювання й оформлення проїзних документів. Туристична фірма сама виступає в якості каси з продажу квитків авіакомпанії, тобто сама виписує квитки і має відповідне комп'ютерне устаткування і право доступу до мережі бронювання даної авіакомпанії.

 

У цьому випадку авіакомпанія в  особі даної турфірми має додатковий пункт продажу (однією з умов агентської угоди звичайно є продаж під тури квитків саме цієї авіакомпанії). В агентській угоді  з авіакомпанією обумовлюються такі моменти:

 

хто і на яких умовах забезпечує устаткування для оформлення авіаквитків та їхніх  бланків;

 

питання про підготовку кадрів для  обслуговування цього устаткування;

 

обсяги продажів (найчастіше встановлюються індивідуально – по кількості  квитків на місяць, наприклад від 10 до 200 квитків на місяць, чи по виручці  від продажу: від 10 до 200 тис. дол. і  більше залежно від авіакомпанії);

 

обмеження можливих продажів (регіональні чи по сегментах споживачів );

 

за чиєю ціною продаються авіаквитки — за ціною авіакомпанії чи за ціною  турагентства (чиста агентська угода  передбачає продаж за ціною авіакомпанії);

 

ціни і тарифи продажу авіаквитків;

 

умови оплати авіаквитків — попередня оплата чи оплата по мірі продажу (для сток–агентів у деяких авіакомпаніях попередня оплата встановлюється за групи туристів);

 

розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків (до 9% від проданого  тарифу);

 

терміни і регулярність подачі звітів для авіакомпанії, їх форма і необхідна в додатку документація;

 

розмір банківських гарантій на користь авіакомпанії чи Міжнародної  асоціації повітряного транспорту (ІАТА) (від 20 тис. дол.);

 

членство в ІАТА.

 

Чартер (оренда літака). При організації чартерних авіаперевезень замовник і авіакомпанія визначають маршрут, обговорюють обов'язки сторін, з'ясовують відповідність орендного договору міжнародним правилам і визначають вартість рейсу, що включає оренду літака, витрати палива, роботу екіпажу, обслуговування в аеропорту.

 

Потім укладається спеціальний  чартерний договір, у якому обговорюються :

 

вид (марка) літака;

 

число місць, що підлягають продажу;

 

вартість оренди літака;

 

маршрут із вказівкою аеропортів вильоту  і прибуття;

 

термін дії договору (сезон, рік та ін.);

 

регулярність здійснення авіарейсів;

 

можливість і граничні терміни  зняття (скасування) авіарейсу і  відповідні санкції.

 

Особливість чартерів така, що один повний рейс (другий; і передостанній польоти  – перший зворотний після першого завозу і останній туди перед останнім вивозом) виконується без туристів : на останньому рейсі літак забирає останніх туристів, не привозячи нових, тому що він уже за ними не повернеться (тобто на 10 туристичних заїздів припадає 11 авіарейсів). Тут діє формула N+1. Отже, найбільше число польотів за період дії авіачартерної програми знижує витрати на рейс, що „випадає”, а значить, знижує й перевізний тариф.

 

Нормальні відносини з авіакомпаніями при оренді повітряного судна  передбачають його оплату з обов'язковим підведенням балансу після кожного польоту.

 

Чартерні рейси не повинні суперечити вимогам Варшавської міжнародної  конвенції про обов'язки перевізника  перед пасажиром. Практика чартерних  програм показує, що братися за їхню організацію є сенс тільки тоді, коли за 4–5 місяців можливе проведення як мінімум 15–17 здвоєних рейсів (туди й назад). Рейси зазвичай виконуються 1–2 рази на тиждень і зовсім рідко – з періодичністю раз в 10 днів чи у 2 тижні.

 

Помітна тенденція, коли туроператори формують і експлуатують власні чартерні авіарейси переважно для забезпечення власних туристів.

 

Варто помітити, що в сезон реально  можна організувати 20 заїздів (при  щотижневих польотах). Однак чартер можна пускати із частотою 2 рази на тиждень. Тоді кількість польотів за сезон зростає до 40. Це значно знижує тариф, але недоступно по завантаженню більшості туристичних фірм. Цим і пояснюється виникнення на ринку туристичних перевезень "проміжних" підприємств – фірм-оптовиків (wholesalers), що зосереджують у своїх руках великі чартери і розподіляють їх серед більш дрібних фірм у виді блоків-чартерів (тобто по 10–30 місць). Продаж блоків місць на свій чартер туроператор-оптовик, як правило, проводить за трьома варіантами: твердий блок місць, м'який і комбінований.

 

М'який блок, при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності, але має право у заздалегідь обговорені терміни чи цілком чи частково відмовитися від своїх місць, більш зручний для турагента, однак якщо відмова відбудеться пізніше встановленого терміну, то замовнику має бути виплачений штраф. Звичайно м'які блоки застосовуються досить рідко, оскільки вони не завжди вигідні власнику чартеру (будь це авіакомпанія чи туроператор-wholesalers).

 

Твердий блок передбачає строгі договірні  зобов'язання по термінах продажу й оплаті. Замовник вносить попередню оплату, розмір якої звичайно включає суму вартості двох парних рейсів. Тарифи при реалізації твердого блоку бувають приблизно на 5–10% нижчі, ніж у м'якому. До того ж при договорі на твердий блок оператор і агент фіксують ціну на весь період дії чартеру, що дає гарну можливість реалізаторам варіювати ціни в пік сезону і наприкінці нього.

 

Найбільш поширений продаж місць  на чартерні рейси комбінованим способом, що поєднує елементи двох вищезгаданих варіантів. Загальне число місць, що входять у реалізований блок, поділяється у визначеній пропорції на дві частини, одна з яких реалізується за твердою системою, а інша – за м'якою.

 

Часто в ролі ініціатора чартерної  програми виступає декілька туроператорів. При цьому вони заздалегідь погоджують між собою умови організації польотів. Головним питанням для туроператора, який уперше організовує власний чартер, завжди залишається питання вибору авіакомпанії. У поняття "надійність авіакомпанії", на думку туроператорів, входять насамперед репутація й ім'я на світовому ринку авіаперевезень, відпрацювання технологічного ланцюжка польотів на конкретному напрямку, величина і номенклатура літного парку, можливість наземної представницької підтримки.

 

Не останню роль в організації  чартерів грає ціна перевезення. Підписуючи договір про організацію чартеру, авіакомпанія майже завжди ставить туроператора в жорсткі умови. Насамперед від фірми вимагають попередньої оплата. Який би не був її максимальний розмір, авіакомпанія завжди наполягає, щоб заздалегідь були оплачені перший і останній рейси чартерного циклу: у такий спосіб вона страхує себе і раніше завезених туристів від можливих неплатежів. Оплата рейсів обговорюється заздалегідь і здійснюється, як правило, за 7–10 днів до початку польоту. Відповідно до договору, у випадку не своєчасної оплати компанія вправі виставити замовнику штрафні санкції чи перервати з ним договірні відносини.

 

Договір із залізницею

 

Договір про виділення місць  у потягах, які рухаються за графіком укладаються за правилами, аналогічними договорам з авіакомпаніями на квоту місць чи по поточному бронюванню. Особливості має договір на оренду спеціалізованого туристичного потягу.

 

Договір на оренду спеціалізованого туристичного потягу. Стандартні залізничні тури можна умовно розділити на три самостійні категорії : одноденні, нетривалі (2–3 доби), багатоденні (від 5 днів і більш).

 

Одноденні тури починаються ранком і закінчуються ввечері того ж  дня. У дорозі туристи розташовуються за столиками вагонів-ресторанів. По шляху вони можуть не тільки перекусити, але і подивитися виступ естрадних і циркових артистів. Це може бути екскурсійна поїздка чи пікнік на природі. Найчастіше пасажири поєднують обидві ці програми.

 

Нетривалі тури. Під час 2–3-добових  залізничних турів пасажири проживають в окремих купе. Поїздки традиційно розроблені з таким розрахунком, щоб уночі, коли усі сплять, потяг знаходився в дорозі. Удень туристи звичайно беруть участь у запланованих екскурсійних заходах.

 

Такі подорожі організуються в  різних країнах. Наприклад, подорож по Африці на потязі, яка  пропонується південноафриканською компанією "Ровос-Рейл" – "залізничне сафарі", – південною частиною Африканського континенту. Компанія "Ровос-Рейл" викупила два потяги "гордість Африки". Один назвали "Класік" (він оформлений у стилі 40-х років), інший – "Эдуардіан" (стиль часів англійського короля Едуарда). Обоє вони дають можливість зробити унікальне "залізничне сафарі" південною частиною Африканського континенту.

 

Багатоденні тури. Графік руху потягів, що обслуговують багатоденні поїздки, ретельно продумується.  В залежності від маршруту екскурсійної програми туристи часто знаходяться в дорозі в денний час. Щоб мандрівники не стомилися, між двома пунктами турпоїзд повинний їхати без зупинок не більше півтори доби. Тривалі денні переїзди плануються, як правило, у тих випадках, коли по шляху проходження відкриваються цікаві види і ландшафти. В окремих випадках передбачаються і короткочасні "зелені стоянки" безпосередньо в лісі чи в горах, на березі моря чи великого озера.

 

У договір на оренду спеціального туристичного-екскурсійного потягу вносить таке:

 

маршрут поїздки із зазначеням всіх пунктів зупинки;

 

вартість оренди вагонів і вагонів-ресторанів;

 

терміни подорожі із зазначенням дат  і тривалості зупинок у кожному пункті маршруту;

 

кількість вагонів і місць у  них, вартість оренди вагонів;

 

кількість вагонів-ресторанів;

 

кількість змін постільної білизни  на одну людину;

 

відстань (кілометраж) маршруту і вартість проїзду;

 

терміни відмов від подорожі (не пізніше ніж за 20 діб до відправлення);

 

послуги в потязі (чай, чайна продукція, сніданки в купе та ін.).

 

Договір з екскурсійним бюро

 

Якщо немає власного екскурсійного  відділу, договір з екскурсійним бюро містить такі пункти:

 

найменування і тривалість екскурсій, спосіб пересування на них (автобусні, пішохідні, теплохідні та ін.);

 

терміни подачі заявок на проведення екскурсій;

 

ціни на екскурсії;

 

кількість екскурсантів у групі  на кожній екскурсії;

 

матеріальна відповідальність за зрив екскурсії (з вини екскурсійного бюро чи туроператора).

 

Договір з музеєм

 

Договір з музеєм містить:

 

варіанти екскурсій та їхню тематику;

 

кількість екскурсантів у групі;

 

ціни на екскурсії (диференційовано  – на групові й індивідуальні, за віком та ін.);

 

знижки на групове відвідування музею;

 

терміни подачі заявок на проведення екскурсій;

 

терміни скасування заявок;

 

матеріальну відповідальність за зрив музейної екскурсії  з вини одного з партнерів та ін.

 

Не варто  забувати й про додаткові послуги, тобто про ті, котрі не включені до пакету туру. Вони надаються туристам на місці за додаткову плату. Це зазвичай специфічні екскурсії, шоупрограми, морські, гірські чи річкові прогулянки, відвідування аквапарків, національних парків і заповідників, сафарі по горах і пустелям, полювання, риболовля й багато іншого. З підприємствами, що надають ці послуги, укладаються окремі договори з метою забезпечення ними туристів і одержання пільгових цін за рахунок викупу квитків при груповому відвідуванні.

 

Договір між  ініціативним і рецептивним туроператорами

 

Рецептивні туроператори найчастіше працюють на прийомі до своєї країні й укладають договори з вітчизняними постачальниками послуг. Ініціативні  ж частіше працюють не напряму  з закордонними і регіональними  постачальниками послуг, а за посередництвом місцевих рецептивних туроператорів. Але це не означає, що вони не можуть прямо виходити на постачальників послуг, минаючи посередників. Такі випадки зустрічаються на туристичному ринку серед великих (частіше транснаціональних) компаній. Договірна діяльність з постачальниками послуг ініціативних і рецептивних туроператорів майже нічим не різниться, хоча є свої особливості в ряді закордонних країн. Договірні взаємовідносини між ініціативним і рецептивним туроператорами багато в чому подібні з аналогічними взаєминами між туроператором і турагентом, якщо мова не йде про агентську угоду.

 

У договорі ініціативного та рецептивного туроператорів повинні бути відображені:

 

При організації маршрутного інклюзив-туру:

 

маршрут, програма туру і пакет  послуг, що повинні бути надані туристам під час їхньої подорожі;

 

дата прибуття і дата від'їзду;

 

перелік і послідовність відвідування міст;

 

вид транспорту;

 

кількість днів перебування в кожному  місті;

 

перелік екскурсій.

 

При організації індивідуальних турів  на замовлення:

 

дата прибуття і дата від'їзду туристів;

 

перелік послуг і їхня класність.

 

Під час обговорення маршруту чи стаціонарного перебування туристів у місці відпочинку необхідно  чітко визначити тривалість перебування  туристів у місці розміщення по кількості  ночівель, тому що всі розрахунки по обслуговуванню в готелях ведуться саме по їхній кількості. Однак при визначеній кількості ночівель днів перебування може бути на один більше (заїзд ранком першого дня перебування, від'їзд ввечері останнього дня). Тому для чіткості тлумачення поняття "тривалість подорожі" прийнято позначати її двома показниками – кількість днів і кількість ночівель. Наприклад, тур 7 днів/6 ночей; тур 14 днів/13 ночей та ін..