Еволюція поняття туризм

Міністерство культури України

Харківська державна академія культури

Факультет менеджменту

 

 

 

 

Реферат з дисципліни Рекреаційні  комплекси світу на тему: «Еволюція  поняття туризм»

 

 

 

Виконала:

студентка групи 1-Т-1

Голян Ольга Олександрівна

Перевірив:

доц. Божко Любов Дмитрівна

 

 

 

 

 

 

 

Харків-2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1. Основні поняття туризму…………………………………………………….5
2. Історія розвитку туризму…………………………………………………….8

ВИСНОВОК…………………………………………………………….…….…13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування. 
Світова туристична індустрія пережила справжній бум у ювілейному 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття. 
Щорічно кількість подорожуючих збільшується на 5-7 % і вже досягла 700 млн. чоловік на рік. Надходження від туризму також сягнули рекордної позначки і щороку складають близько 500 млрд. дол. 
Вражаючі результати 2000 і наступних років були досягнуті завдяки численним знаменним подіям, таким як ювілей християнства, літні Олімпійські ігри в Сіднеї та зимові в Солт-Лейк-Сіті, Європейський та Світовий чемпіонати з футболу та ін. 
Феноменальний успіх туризму зумовлений ще й тим, що в його основі лежить задоволення постійних прагнень людства пізнати навколишній світ. Це пізнання через туризм стало уможливили підвищення в багатьох країнах життєвого рівня населення, розвиток транспорту, інформаційних та інших технологій, глобалізація в цілому. 
Відбувається зміщення в моделях споживання - для багатьох туризм уже не розкіш, а природна необхідність. В деяких, особливо європейських, країнах навіть сформувалось таке поняття, як "право на туризм", відображене в Глобальному етичному кодексі туризму, прийнятому Всесвітньою туристичною організацією. 
Як сфера економічної діяльності туризм, з одного боку, визначається попитом і споживанням відвідувачів, а з іншого боку, - належить до товарів і послуг, які виробляються з метою задоволення цього попиту. Отже, туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, в тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, розміщення, громадське харчування, розваги, послуги туроператорів і турагентів та ін. 
Результати проведених досліджень ВТО (Всесвітня торгова організація) передбачають, що туристичний рух до 2020 року зросте до 1,6 млрд. туристів за рік, які витрачатимуть 2 трильйони доларів США, тобто 5 млрд. у день. 
Разом із телекомунікаційною індустрією, інформаційними технологіями туризм забезпечуватиме економічне зростання у XXI столітті.

Україна з перших днів незалежності впевнено стала на шлях створення  власної туріндустрії, проголосивши туризм пріоритетною галуззю розвитку економіки. 
У непростих умовах перехідного періоду український туризм з року в рік працює динамічно та прибутково, нарощує обсяги виробництва товарів і послуг, підвищує якість і культуру обслуговування. 
Згідно з оцінками Міністерства економіки України, продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 10 % валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 15 % робочої сили в Україні зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях. 
Туристична діяльність в Україні сприяє розвитку тих територій, де є рекреаційні ресурси і немає перспектив для промисловості, створюючи нові робочі місця, підвищуючи рівень доходів населення, водночас забезпечуючи збереження пам'ятників історії, архітектури, культури. 
Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. 
Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку й оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави. 
Туристична діяльність в Україні має певні особливості, пов'язані з характером праці в туристичній індустрії, видом послуг, структурою продукту, співвідношенням попиту і пропозиції, формами продажу і т.д. 
Сьогодні індустрія туризму як сукупність підприємств сфери обслуговування та інших організацій, діяльність яких спрямована на задоволення попиту на туристичні товари та послуги, працює в умовах жорсткої конкуренції, відвойовуючи як національний, так і міжнародний ринки.

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні поняття туризму

 

Рух у просторі та постійна необхідність творити свій простір  є невід'ємною потребою людського  організму. Щоб задовольнити цю потребу, а водночас — природне бажання  відкривати і пізнавати невідомі краї, люди почали мандрувати. З часом  ці подорожі ставали дедалі популярнішими. Поняття "туризм" почало формуватися  з початком масового переміщення  значної кількості людей з  метою змістовного проведення дозвілля.

Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов'язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму  і середовища життя, а також безпосереднім  контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). Це суспільне явище настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо.

У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються  одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:

— як особливу форму пересування  людей за визначеним маршрутом з  метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів  і повернення на постійне місце проживання;

— як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні  функції (виховну, навчальну, оздоровчу  та спортивну);

— як форму організації  відпочинку, проведення дозвілля;

— як галузь господарства, пов'язану  з обслуговуванням людей, що тимчасово  перебувають поза межами постійного місця проживання;

— як сегмент ринку, в  якому сходяться підприємства таких галузевих господарств, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо;

— як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються  виключно з відпочинком.

У законі України "Про  туризм" від 15 вересня 1995 р. наведено так визначення: туризм — це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця  проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин  до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці  тимчасового перебування.

В основу визначення туризму, сформульованого Організацією Об'єднанню  Націй (Конференція з туризму  та міжнародних подорожей, Рим, 1963 р. та Комісією зі статистики ООН (квітень 1998 р.), переглянутого та схваленого на конференції Всесвітньої туристичної  організації зі статистик, подорожей та туризму в Оттаві (Канада) 1991 р., покладено аспект попиту: "Діяльність осіб, що подорожують та здійснюють перебування в місцях, які знаходяться поза межами звичного середовища перебування, на період не більше одного року поспіль з метою відпочинку та лікування".

Одне з найперших та, мабуть, найточніших визначень туризму  запропонували професори Бернського університету Гудзікер і Крап, згодом його схвалила Міжнародна асоціація  наукових експертів туризму. Вчені  вважали, що туризм можна розглядати як низку явищ і взаємовідносин, які виникають у результаті подорожі, якщо вона не призводить до постійного місця перебування у визначеному  місці та не пов’язана з отриманням прибутку.

Як уже зазначалося, туризм – це багатогранне явище, що поєднує  економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний  потенціал для постійного прогресу, пов’язане з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів.

Туризм – найдинамічніше сфера людської діяльності, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод у расі, статі, мові та релігії.

Туризм – економічне джерело  створення нових робочих місць  та отримання прибутку, розвитку інфраструктур, промисловості. Туризм – невід’ємна складова загального міжнародного ринку.

Своєю чергою на розвиток туризму  впливають різноманітні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні та політично-правові.

Аналіз сучасного стану  ринку туристичних товарів і  послуг, перспектив його розвитку та значення туризму як джерела валютних надходжень у світову та національну економіки, розширення міжнародних контактів, забезпечення зайнятості населення  є надзвичайно важливим.

Туризм відіграє важливу  роль у становленні міжнародних  зовнішньоекономічних зв’зків. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм доцільно розглядати і як самостійний вид міжнародних зв’язків. Міжнародний туризм є вагомим чинником зміцнення миру у світі, поліпшення порозуміння між народами, розширення торгового, наукового і культурного співробітництва, налагодження добросусідських відносин між державами.

Туризм у всіх його формах є діяльність, розвиток якої залежить від низки чинників: матеріальних ресурсів, обсягу вільного часу, віку, статі, стану здоров’я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей, використання певних засобів пересування.

Масштаби економіки туризму  залежать від кількості людей, які  мають однакові потреби і бажання  – здійснити туристичну подорож. Збільшення кількості людей, які  відвідують країну, сприяє збільшенню виробництва туристичних товарів  і послуг, створенню нових робочих  місць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історія розвитку туризму

Iндустрiя туризму є досить молодою галуззю, але насправді люди займалися туризмом із найдавніших часів: подорожі з метою торгівлі, завоювань, оздоровлення, поширення релігійних учень, пізнавальні мандрівки та екскурсії, виїзди за місто мiських жителiв і поїздки в місті сільських тощо урізноманітнювали життя віддавна.

Передумови розвитку туризму сягають  далекої давнини. 3000 років до н.р. стародавні єгиптяни вже плавали річкою Ніл, перевозячи величезні брили, з яких будували піраміди. Ранні фінікійці плавали Середземним морем до берегів сучасних Сирії та Лівану, щоб розмістити там свої колонії та розвивати торгівлю. Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці «Феноменологія туризму» зазначає, що люди подорожували завжди.

Всю історію розвитку туризму  можна розділити на чотири основні  етапи:

Перший — з найдавніших  часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії  туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму  та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали  наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

- потреба освоєння нових  територій, зручних для проживання  та різних видів діяльності;

- людська цікавість, бажання  пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному  виробництві та управлінні, з’явилися  категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей  і туризму були характерні такі риси:

- Розвиток торгівлі, що, в  свою чергу, сприяє соціально-економічному  розвиткові суспільства і задоволенню  потреб людини в пізнанні оточуючого  світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.