Еволюція поняття туризм

- Розвиток різних релігій  також сприяв розвиткові подорожей  в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

- Розвиток культури і  мистецтва. Природно, що з'явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

- Пізнання людиною природи  призводить до відкриття нових  земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних  джерел, які можуть поліпшувати  здоров'я людини. Це сприяло розвиткові  подорожей з метою оздоровлення.

- Збільшення частки вільного  часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого  стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому  етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням яті них транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих  напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостерігалася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж таки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме:

— пізнавальну;

— економічну;

— соціокультурну;

— рекреаційну (або оздоровчу);

— політичну;

— виховну.

ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму  характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

- розвиток науково-технічного  прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

- туризм формується як  окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

- створювалася туристична  інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

- з'являлися перші туристичні  кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

- створювалися нові туристичні  центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у  цей період перебувала в процесі  становлення.

Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:

- туризм як галузь економіки  вже існує;

- швидко формується туристична  індустрія;

- з'являються державні  та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

- офіційно встановлюються  відпустки для працюючих, що  дозволяє здійснювати подорожі  людям, зайнятим на виробництві;

- розширюється географія  туристичних подорожей.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму  характеризується такими рисами:

- значне зростання добробуту  населення;

- збільшення частки вільного  часу;

- на державному рівні  встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;

- активно функціонує та  розвивається туристична індустрія;

- туризм стає головною  галуззю економіки багатьох країн;

- створені та функціонують  основні міжнародні туристичні організації;

- туризм стає масовим  явищем у світі, доступним для  більшості громадян розвинених  країн;

- туризм стає одним  із чинників глобалізаційних  процесів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Туризм — це мандрівка  у вільний час, один з видів  активного відпочинку, поширений  практично в усіх країнах світу. Розглянемо, як у сучасній англомовній  літературі трактується це поняття.

В "Oxford Dictionary of Geography" (1997 p., с. 422) міститься таке пояснення  поняття "туризм": "Створення  свята (making a holiday), що включає перебування  вночі поза звичайним місцем проживання (normal place of residence). Це контрастує з рекреацією (recreation), що включає дозвілля (leisure activities), яке триває менш ніж двадцять чотири години. Це свято може базуватися на культурних, історичних і соціальних пам'ятках (attractions) міського (urban) центру, або ж на привабливості іншого довкілля (appeal of different environment). Міський  туризм підвищує значення центру, тоді як туризм на периферії може принести доходи для економічного розвитку".

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане  з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом  та іншими науками. Однак жодна з  них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних  досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати  комплекс його проблем.

 

Розвиток туризму поділяють  на чотири етапи:

Перший — з найдавніших  часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії  туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму  та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

Туризм сьогодні вважається одним із перспективних напрямків соціально-економічного розвитку країни, регіонів, міст. Адже туристичне господарство генерує 11 % валового продукту в світі, а туристична індустрія – 4,2 %. 
 
Аналіз ситуації в Україні показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним зростанням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 661 с.
2. Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. - Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес,2005. – 320 с.: іл..
3. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.
4. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. К.: Вища школа, 2002. - 195 с.
5. Александрова А. Ю. Международный туризм: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001.
6. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – СПб: «Издательский дом Гер-да», 2002.
7. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учеб. пособ. – М., 1999.