Кліматичні курорти України, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку

II. Рівнинні  континентальні курорти

1. тайгові курорти
2. лісові помірного пояса,
3. лісові мусонного клімату помірних широт
4. субтропічні ліси
5. степові і лісостепові
6. напівпустелі

III. Гірські  курорти

1. передгір'ї, низькогірні курорти (від 100 до 500 м над рівнем моря)
2. середньогірні нижнього пояса (від 1000 до 1500м над рівнем моря)
3. середньогірні верхнього поясу (від 1500 до 2000 м над рівнем моря)
4. високогірні (вище 2000 м над рівнем моря)
• У зоні лісів помірного пояса
• Субтропічної зони
• У зоні степів і пустель
• Приморські

IV. Інші ландшафтно-кліматичні  зони

Залежно від розташування в перерахованих зонах повна  характеристика включає ландшафтно-кліматичні особливості і висоту над рівнем моря: 
Сухумі. Бальнеокліматичні приморський передгірний курорт субтропічної зони на висоті до 140 м над рівнем моря.

Значне різноманіття кліматичних умов, що формуються в  різноманітних природних зонах (тайга, степ, пустеля, примор'я), слід розглядати як природні курортно-рекреаційні фактори і використовувати їх для загартовування і тренування організму людини, для профілактики і лікування. В межах крупних природних зон за специфікою клімату виділяють приморські і континентальні, гірські і рівнинні райони [9].

Гірські райони характеризуються вертикальним розміщенням кліматичних поясів і рослинності. Це обумовлює суттєву різноманітність відпочинку і великі можливості терапії різних захворювань. В горах поряд із зниженням абсолютних величин основних метеорологічних елементів зменшується їх міждобова мінливість. Повітря вирізняється великою чистотою і прозорістю, а також насиченістю негативними іонами. Кількість годин сонячного сяйва, активність сонячної радіації збільшуються, біологічна активність ультрафіолетової частини спектра зростає.

Континентальний клімат рівнин, характеризується переважанням в літні місяці теплої температури, відносної вологістю і достатньої сонячною радіацією. При цьому відсутня подразнюючу дію коливань сухості і вогкості, холоду та спеки. Такі особливості погоди забезпечують заспокійливої ​​її дію на нервову і серцево-судинну систему, органи дихання та ін Цей клімат сприятливо впливає на хворих, схильних до гострих захворювань верхніх дихальних шляхів, видужуючих після перенесених інфекційних захворювань, виснажених, перевтомлених, які страждають на атеросклероз, неврастенію, а також легеневими захворюваннями.

Приморський клімат характеризується (в літні місяці) відносно високим барометричним тиском, рівномірною температурою і чистотою повітря, збільшеним вмістом в ньому кисню і морських солей, підвищеною вологістю і вітрами, інтенсивністю сонячної радіації. Перебування біля моря сприяє підвищенню обміну речовин і посилення секреції епітелію слизових оболонок, підвищенню тепловіддачі і посилення теплопродукції, поліпшенню складу крові. На приморських курортах налагоджується функція нервової системи, гартується організм. На цих курортах успішно лікують дітей, хворих на туберкульоз легенів, кісток і лімфатичних вузлів, рахіт, який супроводжується неправильностями зростання. При деяких формах анемії, захворюваннях легенів, занепаді живлення, після перенесених захворювань приморські курорти також впливають.

Зона тундри характеризується збитковим зволоженням при недостатньому забезпеченні сонячним теплом. Відсутність ультрафіолетових променів сонця протягом 7 місяців холодного періоду може призводити до розвитку в організмі людини ультрафіолетової недостатності. Типовими для даної зони є наявність вічної мерзлоти і відсутність деревної рослинності..

Зима продовжується 5-6 місяців, холодна, хмарна. Починається  в кінці жовтня - на початку листопада, закінчується на початку квітня. На заході зони, яка відчуває вплив  Атлантики, переважає помірно і  дуже морозна погода, з вітром. Далі на схід зима стає суворою, без відлиг. Переважають сильно і суворо морозні погоди. На побережжі Тихого океану зима знову стає теплішою, залишаючись, однак, холодною (середня температура січня - 20°С).

Літом велика тривалість світлої частини  доби забезпечує достатнє надходження сонячного тепла, але літні температури невисокі (7-13°С в липні), оскільки більша частина тепла йде на танення мерзлого ґрунту і випаровування з поверхні ґрунту. Починаючись в середині червня, літо триває 1,5-2 місяці. На більшій частині зони воно прохолодне, помірно хмарне, з переважанням хмарних і дощових погод. Проникнення холодного повітря може викликати зниження температури до 0°С. Суворі кліматичні умови зони тундри вимагають систематичного загартовування організму людини, що, крім тренування апарату терморегуляції, підвищує стійкість організму до контрастних змін погоди, підвищує імовірність формування метеопатичних реакцій. Необхідно також проводити профілактику і компенсовувати ультрафіолетову недостатність. 
           Зона тайги достатня кількість тепла і вологи, триваліший, ніж в тундрі, вегетаційний період сприяє розвитку деревної рослинності, в основному хвойної. В рельєфі підвищення чергуються з низинами, поширені болота. Період ультрафіолетової недостатності скорочується до 5-6 місяців, а літом протягом 1,5-2 місяців можлива сильна біологічна активність сонячної радіації. Річна кількість опадів складає 500-600 мм.

Зима, починаючись в кінці жовтня - на початку листопада, триває 5-5,5 місяця. На заході зони зима помірно холодна, хмарна, завдяки частому проникненню теплих повітряних мас з Атлантики і активній циклонічній діяльності. На сході зима холодна, сонячна. Інтенсивне охолодження нижніх шарів повітря в умовах малохмарної погоди приводить до утворення відомого Якутського полюсу холоду. Найбільшу повторюваність мають погоди підвищеної морозності, переважно сонячні і маловітряні. Це помітно знижує їх суворість в плані впливу на організм людини. Континентальність клімату проявляється у стійкому режимі зимових погод. На побережжі Тихого океану зима характеризується значною хмарністю і снігопадами, північними вітрами, що приносять арктичне повітря.

Для зони змішаних лісів помірного поясу характерні помірна сонячна радіація, нестійка циркуляція атмосфери, переважання рівнинної поверхні і наявність великих лісових масивів.

Зима помірно холодна, переважно  хмарна, з вітром, триває з середини листопада до початку березня. В  лісових масивах на відстані 60 м  від їх початку швидкість вітру  зменшується на 20-50%, в глибині  лісу - на 60-90%. Режим погоди мінливий, що неоднозначне впливає на різні групи хворих. Для ослаблених людей з підвищеною чутливістю до змін погоди і людей похилого віку це негативний фактор, який приводить до розвитку різного роду метеопатичних реакцій. Для деяких хворих, а тим більше здорових людей контрастність погоди може служити тренуючим кліматичним елементом, який підвищує стійкість організму до несприятливого впливу зовнішнього середовища. При проведенні геліотерапії в літній період слід враховувати, що інтенсивність сонячної радіації в сосновому лісі складає 45% від радіації відкритого простору, в листяному - 30%, в ялинковому- 25%.

В умовах лісових масивів суттєво  змінюється хімічний склад повітря, який залежить також від часу доби, метеорологічних умов і структури  порід дерев. Найактивнішим постачальником кисню є тополя, 1 га її виділяє кисню в 49 разів більше, ніж 1 га ялинкових насаджень. Концентрація вуглекислого газу у вільховому лісі складає 0,031%, у сосновому - 0,036%, в буковому - 0,04%. Вона суттєво змінюється протягом доби. О 7й годині вміст вуглекислого газу складає 100%, о 12й - 68%, о 18й - 59%, а о 24й годині -200%. Біологічна активність різних порід дерев неоднакова, що необхідно враховувати при підборі зелених насаджень для території курортів і зон відпочинку. 
        З початку вересня до середини листопада активізується циклонічна діяльність, спостерігається загальне погіршення погоди і підсилюється її мінливість. Звичайним явищем у вересні стають нічні заморозки. До кінця осені переважають вже морозні погоди, однак стійкий сніговий покрив рідко закріплюється відразу, його утворенню передують кілька тимчасових. 
Таким чином, територія лісової зони може бути широко використана для кліматолікування протягом усього року. Літом можливе проведення аеро- і геліотерапії із застосуванням корегуючих вітрозахисних засобів, купання у водоймах. Зимою погода сприятлива для піших і лижних прогулянок, сну на верандах у спальних мішках.

Зона лісів мусонного клімату помірних широт характеризується різким контрастом між холодною сухою зимою і теплим вологим літом. У зв'язку з південним положенням тут відмічається малий період УФ-недостатності (менше 2,5 місяця) і сильна біологічна активність сонячних променів у теплий період (5-6 місяців). Річна кількість опадів у межах 400-800 мм. У формуванні мусонної циркуляції помірних широт велику роль відіграє термічний контраст -суша-море. Наявність останнього обумовлює утворення сезонних центрів дії атмосфери.

Сонячна, стійка і морозна зима триває з середини листопада до початку  березня. Середньомісячна температура січня - 15°С. Кількість годин сонячного сяйва найбільша в році в порівнянні з іншими зонами (180-190 на місяць). Весна в зоні мусонів порівняно холодна і затяжна через охолоджуючий вплив моря. Помітне підсилення циклонічної діяльності над континентом викликає зростання кількості осадів і хмарності.

Зона степів - рівнини з висотою над рівнем моря 150-250 м, добре розвинутими ярами, річковими долинами. Значна кількість годин сонячного сяйва (2200 на рік) і переважання антициклонального режиму погод забезпечують тут можливість цілодобового проведення кліматолікування в найоптимальніших умовах. За біологічною активністю сонячної радіації степ належить до зони з малим періодом УФ-недостатності і сильною біологічною активністю сонячної радіації в теплий період року. Річна кількість опадів невелика (400 мм). Нестача зволоження служить причиною формування посух, в результаті чого в степових районах майже відсутня деревна рослинність.

Зона середземноморського  клімату характерна, наприклад, для Південного Берегу Криму і Чорноморського побережжя Кавказу.

Південне положення  зони, багата субтропічна рослинність, незамерзаюче море, захищеність горами від холодних потоків повітря створюють можливість широкого використання цих районів для курортного лікування. Значний приплив сонячного тепла, обумовлений високим полуденним стоянням сонця і великою кількістю годин сонячного сяйва (до 2400 на рік), тривалий період сильної біологічної активності сонячних променів (6-6,5 місяця) дозволяють проводити геліотерапію майже цілодобово. Антициклональні форми циркуляції переважають над циклональними (230 і 135 днів).

Зона субтропіків. Завдяки географічному положенню зона відчуває вплив циркуляційних процесів помірних і тропічних широт.

М'яка і волога зима із середньомісячними температурами  січня 4-6°С триває з початку грудня до кінця лютого. На формування погоди, в основному, впливають антициклони різного походження, чому сприяє положення району на північній периферії субтропічної зони підвищеного тиску. Суттєво також впливають середземноморські циклони. Вказані синоптичні процеси зумовлюють переважання різних типів безморозної погоди: 60% днів хмарної і дощової, решта днів - сонячної. Кількість годин сонячного сяйва в січні досягає 100-120, тобто 35-45% від можливого. Зима є найбільш дощовим сезоном року (120-250 мм на місяць). М'яка зима дозволяє використовувати цей період для кліматолікування, особливо прогулянки і верандні форми. При наявності спеціальних павільйонів можна проводити сонячні і повітряні ванни. Контраст погодного режиму в порівнянні з іншими кліматичними зонами ускладнює реакліматизацію хворих при поверненні їх після кліматолікування.

Весна триває з початку  березня до кінця квітня і проходить  в умовах сильної біологічної  активності сонячної радіації. Розвивається антициклональна малохмарна погода, в окремі дні спекотна і суха. Рідко можливі хмарні і дощові погоди, а також заморозки. Безморозний період встановлюється в середині березня і триває 260-280 днів. Однак зростання температур навесні сповільнене через охолоджуючий вплив моря, у зв'язку з чим весна холодніша, ніж осінь. Погодний режим стійкий. Переважають прохолодні умови тепловідчуття людини. Для організації кліматолікування необхідна наявність корегуючих засобів.

Літо характеризується великою кількістю тепла, середньомісячна  температура липня 22-24°С. Починається  воно в першій половині травня. Основна  відмінність літнього періоду вологих субтропіків - велика кількість та інтенсивність опадів (600-1200 мм за весь період при 200 мм за окремі дні). Необхідно враховувати, що у вологих субтропіках досить часто виникають умови задухи, які можуть значно знижувати ефективність лікування і відпочинку. Фактором ризику тут є також значна біологічна активність сонячної радіації, тому можливе перегрівання організму. їх слід корегувати, переносячи сонячні ванни на ранкові години і в надводні аеросолярії із згладженим термічним режимом.

Осінь в даній зоні, так як і в районах із середньоморським типом клімату, за всіма медико-кліматичними показниками сприятлива для лікування і відпочинку. Однак тут ще в більшій мірі зберігається імовірність ускладнення реакліматизації при поверненні в райони північних і помірних широт.

Пустелі - зони з вкрай засушливим кліматом, характеризуються великою кількістю сонячного тепла (2800-3000 годин сонячного сяйва на рік), що визначає їх особливу роль для курортного лікування хворих на нирки. На більшій території відмічається сильна біологічна активність УФ-радіації і теплий період року. Річна кількість опадів - 75-150 мм [10, 11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Кліматичні курорти України

2.1. Сучасний стан кліматичних курортів України

 

Кліматичні курорти  функціонують в місцевостях із специфічними властивостями кліматичних умов різних типів (приморський, степовий, лісовий та ін.). [див.додаток А].

АЛУПКА – приморський кліматичний курорт в Криму.

Кліматична характеристика: жарке літо, тепла осінь, м’яка  зима. Сезон купання в Чорному морі – з травня по вересень, температура води в морі досягає 18-24°С. Лікувальні пляжі – галькові. Показання для направлення на курорт: специфічні захворювання органів дихання.