Країнознавча характеристика Індії

                        ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут економіки і права

Кафедра туризму і готельно-ресторанної  справи

 

 

 

КРАЇНОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДІЇ

 

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Країнознавство»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 1 курсу групи 1-Т                                                           Бережна  Анна

денної форми навчання                                                                   Владиславівна

 

Викладач:

доцент кафедри туризму  і

готельно-ресторанної справи,

 к.геогр.н. , доцент                                                                              В.І. Новикова                                                                                                  

                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси – 2013

ЗМІСТ

 

 

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості

РОЗДІЛ 2. Географічне положення

РОЗДІЛ 3. Історія та політична  ситуація

РОЗДІЛ 4. Природа

РОЗДІЛ 5. Народонаселення

РОЗДІЛ 6. Господарство

РОЗДІЛ 7. Культура

РОЗДІЛ 8. Проблеми та перспективи  розвитку

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             РОЗДІЛ 1. Загальні відомості

 

Офіційна назва країни, Індія, походить від древньоперського слова хінду, яке у свою чергу походить від санскритського Сіндгу— історичної назви річки Інд. Давні греки називали індійців Індо— «люди Інду». Конституція Індії визнає та вживає у офіційному користуванні також другу (власне, історично — першу) назву, Бгарат , яка походить від санскритського імені давньоіндійського царя Бгарати, історія якого була описана в «Магабгараті». Третя назву, Гіндустан (з перської — «країна індійців»), використовується з часів Імперії Великих Моголів, однак офіційного статусу не має.

 

   Прапор                                                     Герб                                    

 

Державний прапор Державний прапор Індії (затверджений конституційною асамблеєю 22 липня 1947 р.) — горизонтальний, триколірний: шафрановий зверху, білий посередині і темно-зелений знизу — у рівних пропорціях. Співвідношення ширини і довжини прапора — один до трьох; у центрі білої смуги — колесо «чакра» темно-синього кольору. Його діаметр приблизно відповідає ширині білої смуги і має 24 спиці. Чакра — колесо закону Дхарми (Доброчинності), що символізує поступальний рух країни.

Державний герб Державний герб Індії представляє собою копію Левової капітелі з м. Сарнатха (поблизу м. Варанасі), спорудженої у ІІІ ст. до н. е. імператором Ашокою на місці, де Будда проголосив своє послання про мир і визволення до чотирьох країн світу. Державний герб символізує прихильність сучасної Індії її стародавнім принципам миру і доброї волі. На капітелі — чотири лева, які сидять спиною один до одного. По окружності капітелі розташовані зображення чотирьох звірів-хранителів чотирьох країн світу: лев — на півночі, слон — на сході, кінь — на півдні, бик — на заході. Абака покоїться на розпущеній квітці лотоса, яка символізує джерело життя і творчої наснаги. Під гербом на санскриті написане гасло «Сатьямева Джайяте» («Нехай запанує Істина!»).

Державний гімн Державний гімн Індії — національна пісня «Джанаганамана» («Душа народу»), слова і музику до якої написав Рабіндранат Тагор. Вперше був виконаний 29 грудня 1911 р.

Територія — 3 166 829 км² (є 7-ю країною у світі за географічною площею). Довжина з півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км.

1 млрд. 027 млн. осіб (березень 2001 р.; у 1990 р. - 844 млн.) Це друга  за величиною населення, –  після Китаю, – держава на планеті Земля.

Нью-Делі (понад 13 млн. жителів). Місто фактично є районом Делі та було сплановано Едвіном Лаченсом, відомим британським архітектором 20-го століття. Місто є місцем розташування уряду Індії і уряду Національної території Делі, що робить його центром індійської політики. Нью-Делі відоме своїми широкими, усадженими деревами бульварами і численними державними установами та культурними пам'ятниками.

Нью-Делі знаходиться у  Північній Індії. Воно розташоване в зоні сейсмічної активности-IV, що робить можливими потужні землетруси в місті. Площа- 42,7 км².

За формою правління  Індія - парламентська федеративна  республіка у складі Співдружності. У своїй діяльності республіка керується Конституцією, яку було прийнято у 1949 р. Глава держави - президент Пратіба Де-вісінгх Патіл (з 25 липня 2007 р.). Офіційними мовами є хінді і англійська.

В адміністративному відношенні республіка поділяється 27 рівноправних штатів та 7 союзних територій. Адміністративний поділ країни враховує етнічну приналежність людей: штати створені за етнічною ознакою, місцеві мови в них також є офіційними. Кожним штатом керує губернатор, якого призначає президент. Штати Індії: Андхра-Прадеш; Аруначал-Прадеш; Ассам; Біхар; Гоа; Гуджарат; Джарханд; Джамму і Кашмір; Західна Бенгалія; Карнатака; Керала; Мадхья-Прадеш; Маніпур; Махараштра; Мегхалая; Мизорам; Нагаланд; Пенджаб; Раджастан; Сикким; Тамилнад; Трипура; Уттаранчал; Уттаракханд; Орисса; Чхаттисгарх; Уттар-Прадеш; Харьяна; Химачал-Прадеш. Союзні території (невеликі адміністративні одиниці, які керуються центральним урядом): Андаман-ські і Нікобарські острови, Дадра і Нагар Хавелі; колишні португальські колонії Даман і Діу, Лакшадвип, Національний столичний округ Делі, Пондишери (Путтуччери), Чандигарх.

Законодавча влада належить президенту і парламенту, що складається  з двох палат: Ради штатів та Народної палати. Термін повноважень парламенту - п'ять років. Виконавча влада в Індії належить президенту і уряду, що формується парламентською більшістю, і несе відповідальність перед Народною палатою.

Індійське суспільство  ще й досі поділяється на касти, що зумовлює статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і заборонена державою, але освячена релігією індуїзму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини. Понад 4/5 населення - індуїсти, мусульман тільки 11 %. Незважаючи на всі відмінності, загальні культурні риси і усвідомлення спільності історичної спадщини об'єднують мешканців Індії в одне ціле. Індійська цивілізація нараховує понад 5 тис. років, її матеріальні пам'ятки - храми, мавзолеї, мечеті, палаци, форти, зустрічаються повсюди, багато з них відомі в усьому світі.

Індія є членом Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного Валютного Фонду, Британської Співдружності націй.

Офіційна мова хінді та (тимчасово) англійська, також 21 регіональних мов.

Грошова   одиниця  - індійська рупія = 100 пайсам (46 інд. рупій = 1  долару  США).

 

               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    РОЗДІЛ 2. Географічне положення

 

Індія розташована на півдні Євразійського континенту, на півострові Індостан у басейні Індійського  океану. Зі сходу омивається водами Бенгальської затоки, з заходу - Аравійського моря. До складу Індії входять Лаккадівські та Аміндівські острови в Аравійському морі, Андаманські та Нікобарські острови, що відділяють Бенгальську затоку від Андаманського моря. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану); на півночі - з КНР, Непалом і Бутаном; на сході - з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією. Сучасні сусіди Індії мають з нею багато спільного в природному, етнічному, історико-культурному і економічному відношеннях. Складні взаємини між ними зумовлені значною мірою релігійною ворожнечею. Протяжність суходольних кордонів - 15 тис. км.

Індія має сприятливе географічне  положення завдяки важливим морським і повітряним шляхам, що зв'язують країни Південно-Східної та Південної Азії з Європою та Африкою.

Загальна площа - 3,287 млн.км².

Протяжність кордонів - Сухопутних,загальна – 14,2 тис.км: з Бангладеш – 4 тис.км, з Китаєм – 3,4 тис.км, з Пакистаном – 3 тис.км, з Непалом – 1,7 тис.км, М’янмою – 1,5 тис.км, з Бутаном – 600 км. Індія має також морські кордони зі Шрі-Ланкою, Мальдівами, Бангладеш, Пакистаном та М’янмою, більшість з яких неделімітовані.

Найвища точка - г. Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм) - 8611 м.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                

 

                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  РОЗДІЛ 3. Історія та політична ситуація

 

На території сучасної Індії виникла одна з найдавніших  людських цивілізацій. З середини 3 тис. до н. е. там почала свій розвиток Хараппська цивілізація. У 6 ст. до н. е. північний захід сучасної Індії потрапив під панування Персидської імперії. Мусульманське завоювання (6 ст.), нашестя Тамерлана (14 ст.), утворення імперії Великих Моголів (1526 рік), яка досягла свого розквіту у 18 ст. Саме тоді на її територію стали претендувати ряд європейських країн. У кінці 18 ст. країна стала колонією Британії. І тільки 1947 рік приніс незалежність цій англійській колонії, яка розділилася на дві країни — Індію і мусульманський Пакистан.

Перша індійська цивілізація знаходилася в долині Інду 2500–1600 до н. е.; можливо, була створена дравідами, предками більшості народів південної Індії. Вторгнення арійських народів з північно-заходу почалися в 1500 до н. е. Субконтинент, крім крайнього півдня, був вперше об'єднаний імператорами Мауріан 321–184 до н. е. і при династії Гупта 300–500 н. е. Мусульманські торговці освоювали Індію з 12 століття, європейські — з 16. Ісламська імперія Моголів у 1527–1857 займала майже весь субконтинент, але з 1707 почався її занепад. Британська Східно-індійська компанія стала правити в Індії з середини 18 століття до повстання сипаїв 1857, коли влада перейшла до британської корони.

У 1885 році засновано партію Індійський національний конгрес, що з  часом стала на чолі національно  визвольного руху. З 1915 року одним з лідерів Конгресу став Могандас Карамчанд Ганді, популярний серед простого народу. У 1947 Британська Індія була розділена на дві суверенні держави: переважно населену індусами Індію і мусульманський Пакистан, між якими відразу ж почалася війна за князівство Кашмір. Конфронтація між двома країнами призвела до декількох серйозних військових конфліктів впродовж другої половини ХХ століття, політичне напруження між двома країнами зберігається до сьогодні.

Першим прем'єром-міністром  незалежної Індії став представник Індійського національного конгресу Джавахарлал Неру, політичні погляди якого характеризувалися нахилом у бік соціалізму та симпатією до Радянського Союзу.

Наступного прем'єр-міністра, доньку Джавахарлала Неру Індіру Ганді  у 1984 році було вбито власним охоронцем-пенджабцем, який мстився за збройне придушення повстання у пенджабському місті  Амрітсарі 1982 року, що призвело до загибелі сотень людей.

Центральне правління  введене в Джамму й Кашмір через  виступи ісламських сепаратистів у 1990 р., в Тамілнаду — в 1991 р.

Раджив Ганді, лідер  партії Національний конгрес (І), убитий під час виборів 1991 року тамільськими націоналістами через його рішення  направити війська до Шрі-Ланки  для допомоги шрі-ланкійській владі  у придушенні повстання тамілів.

Внутрішня політика

В ході боротьби за незалежність, був утворений Національний конгрес, який поклав би край колоніальному  пануванню англійців. Після здобуття незалежності в 1947 році, партія «Індійський національний конгрес» перетворилася в найбільшу партію із своїм лідером Джавахарлалом Неру, першим керівником Уряду Індії. До середини 1990-х років в політиці Індії домінувала ця партія, яку очолювали представники сім'ї Неру-Ганді.

Лише після конфлікту, який розрісся після руйнування мечеті Бабрі в Айодге в країні почали розпалюватися серйозні міжетнічні та міжконфесійні конфлікти. В такій ситуації індійське суспільство почало різко радикалізуватися, як наслідок ставали популярними крайні націоналістичні партії та рухи. Саме тоді Бхаратія джаната парті (БДП) вийшла на перші ролі й її керівникам вдалося зорганізувати частину крайньо-правих партій й з гаслами індуізації країни перехопити владу у розгублених консерваторів (яких ще й гризли внутрішні корупційні конфлікти). Й з 1998 року по 2004 рік, БДП очолили уряд та більшість в палатах парламенту Індії, а керівником уряду був вибраний більш поміркований їх представник — Атал Біхарі Ваджпаї.

Але після нападу на потяг з паломниками в 2002 році почалася різанина в місті Гуджарат, на яку доволі м'яко реагували державні структури (подекуди своїми діями ще більше провокуючи конфлікт), в суспільстві індійців почали відбуватися зміни в сторону пом'якшення крайньо-правих ідей. Тому в 2004 році на парламентських виборах, опозиційна тоді партія Національного Конгресу досягнула гучної перемоги, під керівництвом Соні Ганді. Але створивши коаліцію, та маючи більшість в парламенті Соня Ганді відмовилася від поста прем'єр-міністра (видно пам'ятаючи сумний кінець всіх владоможців-попередників в її родині). Тому 22 травня 2004 року Манмохан Сінґх — став головою уряду Індії. А в 2009 році на чергових парламентських виборах Коаліція Об'єднаного прогресивного альянсу на чолі з керівництвом Індійського Національного Конгресу ще більше розширили свою підтримку в парламенті, а Манмохан Сінґх був переобраний прем'єр-міністром.