Вступ 

     Гори  приваблюють своїми краєвидами, оригінальними  силуетами, скельними  відслоненнями, багатою  історією і пам’ятками архітектури… 

     Медобори — найбільш розширена і масивна частина горбисто-скелястого пасма Подільських Товтр, які простягаються дугоподібно від селища Підкамінь Львівської області, через територію Тернопільської (Збараж, Скалат) і Хмельницької (Сатанів, Кам’янець-Подільський) областей.

     У цьому місці Товтри перетинаються  річкою Збруч, яка котить свої води до мрійливого Дністра. Тут, у межах Гусятинського і Підволочиського районів Тернопільщини, знаходиться основна територія природного заповідника «Медобори», відомого в Україні красою своєї розкішної природи (тільки тут можна побачити неопалиму купину, або ясенець білий, і венерині «середньовічні» черевички). Іще — в Медоборах сумлінно працюють і живуть по заповідній окрузі незвичайні люди — щирі і добрі душею, з діда-прадіда господарі. А що вже гостинні — приїдьте і пересвідчитесь.

     У рельєфі Подільської височини чітко  виступає смуга Товтр — вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які височіють над прилеглою територією. Найбільш монолітна та найширша (500-600 м) і заліснена їх частина незвичайно багата на медоносні рослини, звідси й назва — «Медобори». З метою збереження унікальних природних комплексів Подільських Товтр та генофонду їх рослинного і тваринного світу в 1990 році утворено природний заповідник «Медобори» площею 9455 га, а найцінніші ділянки Кременецьких гір площею 1000 га на півночі Тернопільської області було виділено як філія заповідника. Указом Президента України від 29 вересня 2000р. площу заповідника було розширено на 61, 7 га.

     Кременецькі гори – це славна історія та захоплюючі легенди. Це місце, де народилася Українська повстанська армія, штаб визвольної армії, повстанська церква. Багата територія Кременецьких гір на історико культурні пам'ятки. Як побачити Кременець з висоти пташиного польоту? Звичайно, з замкової гори Бона. Фортецю, яку здолали тільки одного разу (козаки під проводом М. Кривоноса), тепер успішно “завойовують” туристи. А навкруги Кременецькі гори – гряда мальовничих, покритих лісом, пагорбів, які розкинулися на площі 1600 кв. км. 

     Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Божа, Гостра, Страхова, Маслятин... Ці гори овіяні легендами  і пам’ятають бурхливі історичні події минулого. У ХІІІ ст. Кременецькими горами проходив торгівельний шлях, для охорони якого тут було збудовано укріплені городища і поселення. Кременецькі гори – це місце, де народилася Українська повстанська армія, де штаб визвольної армії, повстанська церква. Тут в околицях м. Кременця та сіл Залісці, Тил явка, Підгірськ Шумського району зустрічаються скупчення кристалів піщанистого кальциту (фонтенблоуських пісковиків), які відомі лише у трьох місцях світу (Франції, США, штат Дакота і тут у Кременецьких горах).  

       Кременецькі гори – це численні  ботанічні, геологічні та палеологічні  пам’ятки природи. Це багаті мисливські та рибальські угіддя. Це неполохана дичина і правічні ліси. Серед усіх кременецьких гір найбільш відома як місце релігійного паломництва Божа гора. Вона наче відділилася від основного пасма гір й одиноко стоїть серед поля. На вершині гори б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Уся гора вкрита численною рослинністю. Ботаніки нарахували 283 види.

       В кременецьких горах виявили унікальні скелі. В кам'яних велетнів цікава порода, а отже оригінальні форми. Новий кам'янистий район називають маленькою Швейцарією. Порода скель досить цікава - це пісковик з вапняком та кременем. Відповідно, й форми скель – дуже оригінальні. Якщо в Карпатах звикли бачити більше опуклі гладкі скелі, то в Кременці вони з вгинами та дірками, що є надзвичайно привабливим для тих, хто займається альпінізмом. 
 

     Загально  – географічний огляд 

     Кременецькі гори – відрог Подільської височини, що круто обривається на північному заході, на території Кременецького і Шумського районів Тернопільської області. Середня висота становить 300–400 м. Максимальна висота – 409 м. Кременецькі гори сильно розчленовані долинами верхів'їв притоку річки Прип'яті. Схили більшості гір вкриті широколистяними лісами, вершини переважно голі, плоскі і кам'янисті.  
             Серед усіх кременецьких гір найбільш відома як місце релігійного паломництва Божа гора. Вона наче відділилася від основної частини гір й самотньо стоїть серед поля. На вершині гори б'є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Уся гора вкрита численною рослинністю. Щорічно сюди приходять тисячі відвідувачів. 
             Ці гори овіяні легендами і пам'ятають бурхливі історичні події минулого. У ХІІІ ст. Кременецькими горами проходив торгівельний шлях, для охорони якого тут було збудовано укріплені городища і поселення.

     Кременецькі гори займають територію біля 20 тис. га і представляють собою північний  карниз Волино-Подільської височини. Найвища її вершина 407 м над рівнем моря, розташована у західній частині Кременця (урочище Гниле озеро, де розташована спортивна база товариства «Колос» та санна траса. Урочище є найбільш привабливою рекреаційною зоною Кременця для розвитку літнього та зимового туризму).

     На  території району є декілька гір, які мають неабияке значення як пам’ятки природи, історії. Серед них вирізняється Замкова, висотою 397 м над рівнем моря. Продовженням Замкової є гора Черча. Площа обох гір 34 га. Обидві вони взяті під охорону як пам’ятки геології, природи та історії.

     Дівочі  скелі площею 50 га — одна з найпривабливіших територій. Це — цінна ботанічна, геологічна та палеологічна пам’ятка природи. Дівочі скелі відомі своїми печерами, одна з них — Студентська, довжиною 242 м. Вапнякові пісковики з ущелинами, нішами, велетенськими обвалами створюють неповторну картину, якою не можна не захоплюватись.

     Божа  гора (площа 119 гектарів) одиноко розташувалась уже на рівнинній місцині неподалік села Великі Бережці. Її висота 365 метрів над рівнем моря. Гора — своєрідний останець, на вершині якої б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. На схилах гори ботаніки нараховують 283 види рослин. Неповторність Божої гори полонить туристів та екскурсантів своею красою.

     Страхова  гора (120 га), розташована на південно-західному напрямку від Кременця за селом Підлісці. Найбільшу площу займає гора Маслятин (638 га), яка розташована на південний захід від Кременця. Вона багата ендемічною та реліктовою рослинністю.

     Замикає пасмо Кременецьких гір гора Гостра (115 га) поблизу села Дунаїв.

     Багатий рослинний і тваринний світ Кременеччини. Ботаніки нараховують плнад тисячу видів рослин. Якщо брати до уваги  флору України, то вона налічує майже 4,5 тисячі видів. Основне ядро Кременецьких гір становить лісова рослинність — 450 видів. У Кременецьких горах росте чимало лікарських рослин. Серед них — горицвіт весняний, конвалія, глід, кривавник, бузина чорна, омела, полин гіркий, подорожник та багато інших. На Страховій можна натрапити на рідкісну березу Клокова (береза чорна). Північний бік гори Черчі прикрашають кілька буків, яким понад 150 років. На околицях міста є рідкісна сосна пірамідальна, а в самому Кременці — пурпурнолистий бук, реліктове дерево гінкго, катальпа, азалія понтійська. Місто розташоване у низовині між горами, вкритими мішаними лісами. Серед дерев переважають сосна, дуб, граб, бук, ясен, інші дерева.

     У 1963 році Кременецькі гори оголошенні пам’яткою природи державного значення. А з 1990 року гори увійшли до державного природного заповіднику «Медобори». Крім Державного заповідника на території Кременеччини створено ряд заказників. До пам’яток садово-паркового мистецтва віднесено Білокриницький парк, створений в середині ХІХ ст. та Кременецький Ботанічний сад, заснований 1806 року, який займає 200 га.

     Практично, на території кожного заказника  знаходиться водоймище, яке придатне для рибальства та відпочинку. Окрім  цього Кременеччина багата ставками.

     Різноманітний і тваринний світ краю. На Кременеччині нараховується понад 200 видів наземних хребетних. Тваринний світ тут формується під впливом трьох зоогеографічних районів: Полісся, Карпат, Лісостепу.

     Особливо  багатий світ птахів. Тут водяться дика качка, чирок-тріскун, бугай, мартин, гатія сіра і біла, лелека білий  та ін. Чисельними є ссавці. Зоокрема, кріт, їжак, тхір, горностай, ласка, лисиця, заєць-русак, ховрах, хом’як, борсук, куниця лісова, видра, вовк та інші. Зростає кількість копитних, насамперед свині дикої, косулі європейської. Кліматизується плямистий олень.

     У кременці діє товариство мисливців та рибалок.

       Кременеччина споконвічно славиться своїми багатими мисливськими угіддями. Полювання на пернату дичину відкривається у другу суботу червня і триває до кінця грудня. Об’єктами полювання є дикі качки та гуси, лисухи, чирки, дикі голуби, бекаси та інші кулики. Найкращими угіддями вважаються Рудка, Польова гребля, Піщані кар’єри. Ліцензійне полювання на копитних (кабанів, косуль) розпочинається у жовтні, а на хутрових звірів (лисиць, та зайців) у другу неділю листопада.

     У розпоряджені любителів рибної ловлі  є ставок, що належить товариству мисливців  і рибалок, і розташований у 3-х  км від Кременця. У водоймі водиться щука, окунь, карп, карась, лин, плотва та інші прісноводні риби. За помірну плату (3—5 грн.) можна успішно порибалити і на багатьох інших відомчих та орендованих угіддях, зокрема, Піщаних кар’єрах.

     Багаті  Кременецькі ліси грибами та ягодами. Суниці і малини, чорниці і ожини, підосиновики і маслята, боровики і  козарі, сироїжки і опеньки —  ось перелік далеко не всіх трофеїв любителів тихого полювання.

     На  території Кременецького лісництва  є дві дачі, де туристам у природних  умовах можна показати за загорожею  свиней диких, оленів та косуль.

     Кліматичні  умови охоплюють дві кліматичні зони — частину Волинсько-Подільського плато і Малого Полісся, що обумовлює порівняно м’яку зиму і не спекотне літо з великою кількістю опадів. Середньорічна температура сягає 7,2C. Порівняно тепле літо, морозна зима. Безморозний період становить 160 днів.

Звичайно, Кременецькі гори не такі високі як Карпати, але не менш мальовничі. Недаремно саме на найвищій гори в урочищі Гниле Озеро збудована найкраща санна траса України, де постійно організовуються міжнародні змагання. Тут активний відпочинок напрочуд легко поєднувати з культурним, адже поряд Кременець, Почаїв, Збараж. 
            Щоб дістатися Кременецьких гір, потрібно спочатку доїхати до Тернополя. А місто Кременець розташоване на півночі району саме серед цих гір. Старовинна частина Кременця знаходиться в глибокій вузькій долині, на дні якої проходить головна вулиця. Над містом нависає стрімка Замкова гора, яку за іменем польської королеви і великої княгині литовської, італійки за походженням Бони Сфори (вона в ХVI ст. два десятиліття володіла Кременцем) тепер називають Боною. Схили гори покриті сосновим лісом, а на вершині – залишки колись неприступного старовинного замку. З гори відкривається неповторний краєвид на місто, а в сонячну погоду на обрії добре видно золоті куполи Почаєва. 
            З Кременцем повязані життя та діяльність плеяди видатних постатей української, польської, єврейської та російської культури і науки. Серед уродженців міста – український композитор Михайло Вериківський, видатний єврейський просвітитель Ісаак Бер-Левінзон. Тут працював і знайшов вічний спочинок знаменитий ботанік Вілібальд Бессер, певний час жив славетний російський мандрівник Микола Прежевальський, починав свій шлях у літературу відомий український письменник Улас Самчук, польсьй вчений та організатор освіти Тадеуш Чацький, "батько польської демократії" Гуго Колонтай та інші. 

     Культурно – історичний огляд

Кременецький  Замок

     Помандруємо ми на Кременеччину, а саме до руїн Кременецького замку, неприступної героїчної твердині Волинського краю, яку не зміг підкорити навіть хан Батий зі своїм незчисленним військом, коли у 1240 році він розпочав свій загарбницький тур містами та селами Київської Русі.  

     Під’їжджаємо  до Кременця, що гостинно розкинувся у довгій вузькій долині поміж пасм мальовничих Медоборів. Своєрідна краса цього краю вражає кожного відвідувача з перших хвилин перебування у місті. Вперше Кременець згадується в Іпатіївському літописі й датується 1226 роком, коли русичі вщент розбили війська угрів, які хотіли заволодіти містом. Ймовірно, етимологія назви міста походить від величезних запасів мінералу кременя, що міститься в його надрах. Дивовижне, досконале поєднання пологих гір, вкритих засніженими дрімучими лісами, та глибоких долин створюють неповторне враження від споглядання цих краєвидів. Гірські кряжі висотою 150-400 метрів над рівнем моря простягаються майже на 70 км. За своїм складом кременецькі гори складаються із потужного пласту (30-32 м) білої твердої крейди з вмістом чорного кременю. Вершини гір кам’янисті. Зрідка над пасмами здіймаються скелі, біля підніжжя яких — глухі ущелини. На схилах гір, у ярах ботаніки зафіксували 1200 видів рослин, з них 16 ендемічних, тобто поширених лише в даній місцевості. У 1963 році кременецькі гори отримали статус пам’ятки природи державного значення. З 1990 року стали філіалом державного заповідника «Медобори». У 2001 році виділено у самостійну структуру Кременецький ботанічний сад, який заснував Діонісій Мікклер ще у 1806 році. Першим директором саду був професор Вілібальд Бессер. Нині сад — наукова установа, яка займає 200 гектарів.