Рекреаційні комплекси Сіднея

                                                         

Міністерство освіти і  науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Географічний факультет

 

Кафедра туризму

 

Рекреаційні комплекси Сіднея

Курсова робота

 

 

                                                   Виконав:

                                                            студент 26 групи

                                                                            географічного факультету

                                                  Гнатюк І.О                                                              

                                                                 Науковий керівник:

                                                                             кандидат географічних наук,

                                                               доцент Ільїна О.В.

 

Луцьк 2009

                                   

 Зміст:

 

Розділ 1: теоретичні основи дослідження

Розділ 2: передумови створення архітектурного комплексу

Розділ 3: архітектурно-рекреаційний комплекс Сіднея

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               

                                                         ВСТУП

 

  Актуальність теми   дослідження обумовлюється наступними факторами:

• Росія є однією з економічно насильніших країн світу, що дає їй право займати високі позиції в очах світової спільноти.
• Як одна з найбільш розвинутих країн світу, Росія, а заодно і Кремль, представляють великий інтерес для людей з усього світу.

Мета дослідження  :  провести загальний аналіз вигідності географічного положення комплексу, описати стан розвитку архітектурного потенціалу даного комплексу, виявити та встановити перспективи розвитку архітектурного комплексу.

Мета ставить перед  собою досягнення таких завдань:

• Визначити передумови розвитку рекреаційного комплексу Кремля.
• Відобразити вплив архітектурного комплексу Кремля на збільшення його туристичного потенціалу.
• Виділити перспективи розвитку рекреаційного комплексу Кремля на сучасному етапі.

Об’єкт дослідження  : архітектурно-рекреаційний комплекс Кремля.

Предмет дослідження  : сучасний стан, особливості архітектурних стилів, перспективи використання рекреаціного комплексу Кремля.

Методологія і методи дослідження  : методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи стали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об’єктивності та конкретних фактах. У ході дослідження були використані такі методи, як описовий, синтез та аналіз. Також був використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку архітектури Кремля.

Практичне значення роботи полягає в розробці методологічних підходів, обгрунтування доцільності використання архітектурних рекреаційних ресурсів Кремля. Результати дослідження дають змогу об’єктивно оцінити поточну ситуацію у місті, показують шляхи та перспективи вирішення існуючих проблемних ситуацій. 

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

                            

                            1.1 Понятійно-термінологічний апарат

 

 

Сучасні умови життєдіяльності  людського суспільства пов'язані  з істотним підвищенням значення рекреації (від лат. recreatio - відновлення). Вплив рекреації на розвиток різноманітних  галузей матеріального виробництва  й сфери послуг постійно зростає. Значення рекреації особливо підвищується у зв'язку з негативними наслідками науково-технічного прогресу, погіршенням  природного середовища й урбанізацією. Рекреаційна діяльність тісно пов'язана  із природоохоронними заходами, поліпшенням  медичного обслуговування, розширенням  послуг харчування, торгівлі й побуту, відпочинку й розваги.

Фактори, що впливають на формування рекреації, можна підрозділити на соціально-економічні, медико-біологічні, природні й матеріальні. Соціально-економічні - це потреби населення у відпочинку, які залежать від способу життя  людини, а також від можливостей  суспільства; медико-біологічні фактори - стан здоров'я й психофізіологічних особливостей населення; природні - географічне  положення й умови проживання людини; матеріальними факторами  є рекреаційні ресурси і їхнє просторове розміщення.

Розвиток рекреації й  ефективне використання рекреаційних ресурсів - складне комплексне завдання, що вимагає формування професійного мислення фахівця - організатора рекреації.

Рекреаційна діяльність вимагає  знань по рекреаційній архітектурі, вивчення рекреаційної території і  її планувальної організації, взаємодії  з архітектурно-планувальною організацією рекреаційного комплексу й організацією внутрішнього простору рекреаційної установи.

Поняття архітектура (від. гречок. arhitekton — будівельник) означає мистецтво  будувати будинку. Одночасно архітектура  є областю будівельної діяльності, що відображає рівень розвитку науки  й техніки. Виходячи з видів будівельної  діяльності розрізняють архітектуру  об'ємних споруджень (зведення житлових будинків, адміністративних, культурно-просвітніх, промислових і інших будинків і споруджень); ландшафтну архітектуру (садово-паркове мистецтво); містобудування (створення нових і реконструкція  старих міст, селищ, районів). Основна  особливість сучасної архітектури - з'єднання всіх видів архітектурної  діяльності в єдиний простір, що задовольняє  потреби людини. Архітектура з  мистецтва будувати перетворилася  в мистецтво формування простору.

Рекреаційна архітектура  — це вид архітектурної діяльності, об'єктом якої є формування рекреаційних просторів. Рекреаційна архітектура  близька по проблематиці до ландшафтної  архітектури: з'єднання штучного й  природного середовища, тому що природний  ландшафт є головним середовищем  рекреації.

Архітектура середовища відпочинку протягом всієї історії розвитку людства приймала різні форми. Розмаїтість  архітектури залежалася від національних особливостей народів, їхнього побуту, культури; природних і кліматичних  умов; географічного місця знаходження.

Тріаду найважливіших  вимог до архітектури сформулював  давньоримський архітектор Вітрувій: користь, міцність, краса. Користь - вимога задоволення утилітарних потреб людини архітектурним середовищем. Вимога функціональності архітектури  привело до появи різних типів будинків. Міцність будинків і споруджень залежить від їхніх конструкцій і конструктивних схем. Вимога конструктивності визначає архітектурну композицію будинку. Всі конструктивні схеми складаються з конструктивних елементів - підтримуючих (стіни, опори) і що перекривають (балки, зводи). Конструктивні елементи з'єднуються в архітектурні форми, створюючи естетичний ефект. Вимога естетики, краси визначає архітектурно-художню композицію будинку. Критерії краси, художньої гармонії змінювалися із часом, впливаючи на декоративність зовнішнього й внутрішнього оформлення будинку.

Архітектурний стиль являє  собою сукупність основних ознак  архітектури даного часу й даного народу, що проявляються в особливостях функціональної, конструктивної й художньої  сторін. Вимога єдності стилю є  найважливішим критерієм формоутворення як архітектурної, так і предметного  середовища. По окремому предметі можна  судити про час його створення, про  рівень культури й способі життя  народу.

В історії архітектури  розрізняють «стару», «нову» і сучасну  архітектуру. «Стара» архітектура  являє собою архітектуру епохи  рабовласницького ладу й феодалізму. У рабовласницьку епоху виникли  архітектурні стилі древнього миру (Древній Єгипет, Древня Греція й  Древній Рим). В епоху феодалізму розрізняють архітектуру середньовіччя  й нового часу. У середньовічній архітектурі одержали розвиток візантійський, романський і готичний стилі. Архітектура  нового часу створила свої архітектурні стилі: Ренесанс (Відродження), бароко, рококо. Архітектурний класицизм  увінчався стилем ампір.

Рекреаційна архітектура  знайшла своє вираження в тріаді: праця - відпочинок - перебування, проголошеної французьким архітектором Лє Корбюзьє. Нерозривність цих функцій відбилася  у взаємопроникненні архітектурних  середовищ відпочинку, праці й  побуту. [1-2]

1.2 Види і класифікація  рекреаційних комплексів

 

Рекреційні комплекси  являють собою містобудівні утворення  різного функціонального профілю, які складаються із рекреаційних закладів, об’єднаних єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою  композицією і організацією обслуговування. Рекреаційний комплекс є найбільш перспективною  формою планувальної організації рекреаційної території.

Критерії класифікації рекреаційних комплексів групують на основі містобудівних  і соціально-економічних факторів.

Містобудівні фактори  безпосередньо визначають місце  розташування, композицію і величину рекреаційного комплексу; опосередковано пов’язані з видами рекреаційних ресурсів і рівнем розвитку інфраструктури.

Соціально-економічні фактори  впливають на формування рекреаційного  комплексу через структуру рекреаційних потреб, якісні і кількісні характеристики рекреаційного потоку, економічну можливість і доцільність організації рекреаційного  комплексу.

Містобудівні фактори  групують по функціональному профілю, місцю розташуванню, щільності і  капітальності забудови; соціально-економічні фактори – по типу рекреантів, склад  функціональних груп приміщень, місткості, рівню комфорту, сезонності експлуатації.

Всі критерії класифікації рекреаційних комплексів знаходяться  між собою в складній залежності. Функціональний профіль, місце знаходження  і контингент рекреантів оприділяють  назначення рекреаційного комплексу. Від назначення комплексу залежить склад функціональних груп і площі  приміщень, які в свою чергу, визначаються рівнем комфорту. Рівень комфорту відображається на об’ємних і планувальних рішеннях споруд ререаційних комплексів.

Основними критеріями, які  оприділяють вид рекреаційного  комплексу є його функціональний профіль.

По функціональному профілю  розрізняють санаторні комплекси, комплекси відпочинку і туристичні комплекси. Санаторні комплекси, призначені для відновлюючого лікування, складаються  із санаторних закладів: санаторії  для дорослих, санаторії для дітей, дитячі санаторні табори відпочинку, санаторії-профілакторії. Комплекси  відпочинку складаються із установ, призначених для масового відпочинку:  будинок відпочинку (пансіонати), бази відпочинку, дитячі табори, молодіжні  табори, курортні готелі.

Туристичні комплекси  складаються з установ, призначених  для обслуговування туристів: туристичні бази, туристичні готелі, мотелі, кемпінги, ротелі, флотелі, ботелі, приюти, хижини.

Місткість рекреаційного  комплексу визначається кількістю  постійних спальних місць – більше 1000. Місткість до 1000 місць визначає градацію різних видів рекреаційних установ:

Мала місткість – від 25 до 120 місць;

Середня – від 160 до 300 місць;

Велика – від 400 до 1000 місць;

Так, великими і середніми  по місткості можуть бути санаторії, пансіонати, курортні готелі, туристичні готелі, кемпінги; малими – приюти, хижини місткістю 25, 50, 100 місць. Місткість  рекреаційного комплексу залежить від його функціонального профілю, складова рекреаційних установ і  місцезнаходження в визначеному  географічному ландшафті: так, для  туристських комплексів приморських  районів місткість складає від 2 до 8 тис. місць ( з градацією до 2 тис. місць – малі; від 2 до 8 тис. місць  – великі); для гірсько-рекреаційних комплексів від 1 до 5 тис. місць; місткість  приозерних рекреаційних комплексів ( типу озер Байкал або Балатон) прирівнюються до приморських; для невеликих озер місткість приозерних рекреаційних комплексів (наприклад, в Прибалтиці) складає від 500 до 4-5 тис. місць.

З функціональним профілем рекреаційних комплексів пов’язаний критерій капітальної забудови.

По критерію капітальності  всі рекреаційні комплекси можна  поділити на наступні групи: капітальні (круглорічні, сезонні); некапітальні (стаціонарні, тимчасового типу); мобільні ( на землі  – стоянки автоприцепів, туристські потяги; на воді – стоянки катерів, яхт, туристських суден, плаваючих  будинків відпочинку). Капітальними являються  всі типи санаторних установ, пансіонати, курортні і туристичні готелі, мотелі, ботелі; некапітальними станціонарними – будинки відпочинку типу літні  будиночків, бази відпочинку, дитячі табори, туристичні бази літнього типу, кемпінги, ботокемпінги, притулки, хижини; некапітальні тимчасового типу – молодіжні, туристсько-спортивні  табори; мобільні – автотранспортні (караван, кемпер, ротель), водотранспортні (яхта, катер, судно), переносні, пересувні  споруди.