Рекреаційні ресурси Львову

ВСТУП

 

Актуальність теми. Як відомо, туризм на сучасному  етапі існує як індустрія, як бізнес та як фізіологічна та психологічна потреба людей. Але слід пам’ятати, що завжди він є єдиною системою, що дозволяє туристичній індустрії робити великий внесок у національну економіку країни, її соціальний і культурний розвиток та чинити певний політичний вплив на міжнародні відносини. Найважливішим чинником зростання сектора послуг є туризм, що як основний елемент сфери послуг, останнім часом демонструє стійке і бурхливе зростання  в  усьому світі.

Невід'ємною  складовою світового туристичного процесу є й Україна. Внаслідок поступового розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму чисельність в'їзних (іноземних) туристів, які відвідують Україну, щороку зростає.

Україна – одна з найбільших країн на південному сході Європи з багатими природо кліматичними та туристсько-рекреаційними ресурсами. Багатство природного та історико-культурного потенціалу України важко переоцінити. Чорне та Азовське моря, Крим, Карпати, Поділля та Волинь, понад 70 тис. річок, найбільші з яких – Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець і Дунай, складають основу туристично-рекреаційних ресурсів України.

Одним з перспективних, в туристичному відношенні, регіонів України є Львівська область. Вона багата на унікальні історико-культурні, етнографічні, архітектурні пам’ятки, на природні об’єкти, парки, театри, заповідники. Це є важливою передумовою розвитку туризму на Львівщині.

Об'єктом дослідження курсової роботи є історія та сучасний стан розвитку туризму на Львівщині.

Метою курсової роботи є дослідження сучасного стану та перспектив розвитку туризму на Львівщині.

Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою  наступні завдання:

• дослідити природній потенціал регіону та описати історико-культурні ресурси;
• дослідити історичні аспекти розвитку туризму на Львівщині;
• проаналізувати сучасний стан, визначити  проблеми та  перспективи       розвитку туризму на Львівщині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Загальні відомості  про область

 

Львівщина розташована в мальовничому Прикарпатському регіоні. Велика частина  території знаходиться у межах  Волинської і Подільської височини.  

Львівська область — адміністративно-територіальна одиниця (область) на крайньому заході України. Є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського єврорегіону. Площа - 21,8 тис. кв. км, 3,6% території України, 17 місце серед областей України. Населення складає 2540,6 тис. осіб. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках. Утворена 4 грудня 1939 року після анексії Західної України Радянським Союзом за Пактом Молотова — Ріббентропа.

Межує з Волинською, Рівненською, Тернопільською, Івано-Франківською та Закарпатською областями, має вихід до державного кордону з Республікою Польща. Адміністративно поділяється на 20 районів. Міста Борислав, Дрогобич, Львів, Моршин, Новий Розділ, Самбір, Стрий, Трускавець та Червоноград мають обласне підпорядкування.

Північ області відноситься  до зони мішаних лісів, зокрема, Малого Полісся; середня частина — до лісостепу, де виділяються пасма Розточчя, Гологір, Вороняк, Опілля та крайньої західної частини Подільської височини. Далі на південь йдуть карпатські передгір'я та, власне, Карпати. Вони представлені Бескидами. Південний кордон області збігається з Верховинським Вододільним хребтом. Територією регіону також проходить Головний європейський вододіл басейнів Чорного та Балтійського морів.

На території області  в північно-західній частині Подільського плато, яка має назву Гологори, знаходиться найвища точка Східноєвропейської рівнини – гора Камула (473 м над рівнем моря).

У Львівській області  знаходиться південна частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну та західні частини Передкарпатської нафтогазоносної області та Передкарпатського сірконосного басейну. Найбільшими промисловими центрами є Червоноградський, Львівський та Бориславсько-Дрогобицько-Стебницький.[11]

Трускавець, Моршин та Східниця є бальнеологічними курортами міжнародного значення. Архітектурні ансамблі Львова та Жовкви, замки та інші пам'ятки, на які багата область, Карпатські гори дають великі перспективи туристичному розвитку регіону.

Розташована на крайньому  заході країни. Позитивним у географічному  положенні Львівської області є  те, що по її території пролягають міжнародні комунікації, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Північна частина області лежить у межах Волинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат. Північна частина області розташована в лісостеповій зоні. Має сприятливі умови для розвитку сільського та рекреаційного господарства.

Особливою принадою Львівщини  є Львівські Карпати, які займають південну та південно-західну частину території області. Характерною рисою Карпат є їх унікальна природа, обумовлена гірським рельєфом і великими площами лісових масивів. Унікальні природні умови Карпат супроводжуються майже повсюдним поширенням різноманітних типів підземних екологічно чистих питних і мінеральних вод, що посилюють оздоровчу дію інших природних факторів. На терені Львівських Карпат поширені мінеральні води типу “Нафтуся”, залізисті та содові мінеральні води, вуглекислі мінеральні води, мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей, столові питні підземні води.

Особливим у Львівській області є Українське Розточчя. На площі 950 км² налічується 26 природоохоронних об'єктів площею 75 км², з них найбільше значення для заповідної справи мають заповідник Розточчя (20,8 км²) та 2 ландшафтні резервати (35,6 км²). Тут охороняються букові (східна межа ареалу) та унікальні сосново-букові ліси. Відпочинковий сезон в розтоцьких літнищах охоплює другу половину літа та осінь.

 До пам’яток природи відносять: Шевченківський гай, Стрийський парк, парк “Знесіння”, сад собору Св. Юра, Личаківський парк, парк ім. І. Франка та ін.[9]

Архітектурні пам'ятки і археологічні знахідки, музеї і галереї, театри і концертні зали, національні традиції і обряди, ділова активність і зручні шляхи сполучення – все це робить Львівщину центром туризму. Область з унікальними пам'ятками, розташована в регіоні рідкісних екологічно чистих природно-кліматичних умов, претендує на набуття статусу туристичного центру світового значення.

Львівщина обіймає історичні терени Галичини і є найбільшою в Україні за кількістю, різноманітністю і ступенем збереження архітектурно- містобудівної спадщини. Вона представлена всіма типами будівель широкого хронологічного засягу – від Княжої доби до середини XX ст. Найціннішими є пам’ятки стилістичних епох готики, ренесансу, бароко, класицизму, історизму і модерну, представлені у Львові та інших містах області найдовершенішими взірцями. В області на державний облік узято 3262 пам’ятки архітектури і містобудування, з яких понад 650 – загальнодержавного значення. До списку історичних міст і селищ включено 55 населених місць Львівщини: Белз, Борислав, Великий Любень, Винники, Городок, Дубляни, Жовква, Камарне, Львів, Моршин, Нагуєвичі, Шкло, Судова Вишня та ін. На базі комплексу пам’яток народного будівництва у Львові діє найстаріший в Україні Музей народної архітектури.[19]

У Львівській області  створено такі державні заповідники, як: Державний історико-культурний заповідник у м. Львові, заповідники: “Нагуєвичі”, “Тустань”, музей-заповідник “Олеський замок”, Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві, тощо.

Львівщина багата та на архітектурні пам’ятки, тому для детальнішого опису автор поділяє іх на сакральні та цивільні пам’ятки.

Львівщина є центром  культури і мистецтва західної України. У кожному куточку області  є своя скринька духовності – музей.  В 1873 р. засновано один з найперших в Європі Природничий музей, в 1847 р. – один з найбільших етнографічних музеїв Європи, де є найбагатша художня скарбниця декоративного ужиткового мистецтва України та найбільша і найцінніша в Україні колекція годинників. В 1897 р. – створено найбільший художній музей в Україні – галерею європейського мистецтва, в якому зібрано понад 50 тис. творів мистецтва. Справжньою перлиною є перший український Національний музей, заснований митрополитом А. Шептицьким в 1905 р., серед експонатів якого – найбільша у світі колекція українського іконопису. Єдиний в Україні музей зброї – Арсенал, також заснований на Львівщині.[16] 

Формуванню активного  ділового середовища сприяє проведення у Львівській області міжнародних виставок і ярмарок. Традиції проведення виставок сягають XIX ст., коли область справедливо вважається однією із найбільших ярмаркових центрів України та Європи.

Дослідивши територію  Львівщини можна дійти висновку, що область надзвичайно багата на пам’ятки історії та культури. Найціннішими пам’ятки стилістичних епох готики, ренесансу, бароко, класицизму, історизму і модерну, представлені у Львові та інших містах області найбільш довершеними взірцями. Крім того природні ресурси Львівщини, які представляють собою мінеральні води, клімат, парки та гаї, рослинний та тваринний світ, мальовничі місцевості Карпат та Розточчя є унікальними і дають можливість віднести Львівську область до одного перспективних регіонів України.

 

 

 

 

 

Розділ 2

 Природні рекреаційно-туристичні ресурси Львівської області

1. Рельєф області як рекреаційно-туристичний ресурс

 

Складній тектонічній  та геологічній будові території  Львівської області відповідає не менш складний та різноманітний рельєф, що робить нашу область своєрідною, цікавою і привабливою:      

- своєрідного, бо тут  наявні низинний, височинний, горбогірний та гірський рельєф;            - цікавою, бо розгадка, специфіки рельєфу веде до розгадки історії його походження;            - привабливою, бо рельєф тут живописний, привабливий для очей, привабливий різноманітністю, динамічністю.

Проїжджчаючи з півночі  Львівської області до півдня (а це можна здійснити приблизно за 4-5 годин) через Сокаль, Жовкву, Львів, Миколаїв, Дрогобич, Стрий, Сколе, Славське пересікаються: Сокальське пасмо Волинської височини, низовина Малого Полісся, хвилясте підвищення Пасмового Побужжя, видно височину Розточчя (справа перед Львовом), Львівське плато, Стільське горбогір'я (видно зліва перед Миколаєвом), Верхньо-Дністровську низовину, Дрогобицьку (передгірну) височину, низькогірні окраїнні хребти Карпат, середньогірні Сколівські Бескиди, низько- і середньогірні хребти Верховини.

Такий спектр нерівностей  поверхні Землі (рельєфу) має свої умови, причини, та чинники формування.[3]

В межах платформенної  частини Львівської області рельєф рівнинний: низовинний і височинний. Діапазон висот тут коливається від 185 м до 471 м. Найнижчий пункт розташований в руслі ріки Західний Буг на північній межі області. Найвищим пунктом є вершина г. Камула, яка розташована в пасмі Гологори, що належить до Подільської височини (біля с. Романів). Принагідно додамо, що ця вершина є найвищою на всьому рівнинному просторі від Карпат до гір Скандінавських, Уралу, Кавказу, Криму. Лише Хотинська височина з горою Берда, що розташована в межиріччі Пруту і Дністра (у Чернівецькій області) має більшу висоту – 515 м.

У північну частину Львівської області входить південне пасмо Волинської височини — Сокальське. Це невисоке (до 290 м) хвилясте підвищення, що простягається широтно і продовжується на заході в Польщі і на сході — у Волинській області. Височина розділена на окремі частини долиною р. Західний Буг — широкою і добре сформованою з пологим і відносно низьким лівим берегом та високим правим берегом. У височину врізаються долини коротких річок, що виходять до основної долини — до Бугу.

Відносні висоти (перевищення  вододілів над долинами) тут коливаються у межах 100 м, хоч переважають 20-40 метрові перепади. Лівобережна частина височини має більш плавні форми рельєфу, сформовані терасові рівні. Правобережна частина височини ускладнена глибшими і різкішими врізами, крутішими схилами. З південного боку Сокальська височина закінчується виразним прямолінійним уступним зниженням до Малого Полісся.

Мале Полісся можна характеризувати як внутрішню котловину в межах Волино-Подільської височини. Розташоване між окремими пасмами цієї височини — Волинським пасмом на півночі, Розточчям на заході і Поділлям на півдні та південному заході. Воно має форму пропорційного прямокутного трикутника, найкоротша сторона якого простягається вздовж Розточчя, прямий кут розташований на місці крутого повороту Подільського уступу (біля г. Камула), а гострий кут орієнтований на схід, де (вже на території Рівненської області) Мале Полісся «виклинюється» і вузькою «протокою» з'єднується з Житомирським Поліссям.[13]

Мале Полісся —  найрівніша територія в межах області. Місцями вона настільки плоска, що нахили майже не помітні, а вода після дощу не спливає, як звично, схилами, а застоюється калюжами на місці випадання. В цілому, в межах Малого Полісся діапазон абсолютних висот коливається від 187 до 330 м, що не дозволяє відносити його до низовин. Найбільш вирівняною і плоскою є центральна смуга Малого Полісся.