Рекреаційні ресурси Львову

Найбільш відомі родовища мінеральних вод без специфічних  компонентів і властивостей розташовані  в смт. Одеську (220 м³/добу), с. Балучині (158 м³/ добу), смт. Новому Милятині (138 м³/добу), с. Солуки (86 м³/добу). Загальні прогнозні їхні запаси складають близько 27000 м³/добу.

В області виявлено також  вуглекислі мінеральні води (с. Климець, с. Боберка).

Лікувальні торф'яні  грязі Львівщини, представлені Немирівським, Велико-Любінським, Моршинським родовищами та родовищем Щкло із загальними запасами 462 тис. м³, повністю забезпечують теперішні і перспективні потреби функціонування на їх базі санаторно-курортних установ.

На Львівщині розташоване  найбільше в Україні родовище озокериту - Бориславське. Прояви озокериту  є також в смт. Стара Сіль.

Крім бальнеологічних ресурсів Львівщина має інші природні рекреаційні Ресурси (ландшафтні, лісові, водні та ін.). Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, Славське, Тисовець, Розлуч, Турка та деякі інші.

З лісових ресурсів для розвитку рекреації та туризму найбільш придатні ліси "ерщої групи, які в області займають 271,1 тис. га, з них: ліси зелених зон - 137,7 тис. га, курортні ліси - 11,1 тис. га, ліси спеціального цільового призначення - 6 тис. га, заповідні ліси - 2,1 тис. га та інші.

Природно-заповідний фонд області складався з 335 об'єктів  загальною площею 112,9 тис. га (5,2% території  області) і представлений всіма  категоріями заповідності. Найціннішими з них є заповідник "Розточчя", національні природні парки "Яворівський" та "Сколівські Бескиди".

Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки: Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми  в околицях Львова та Яворівському районі.

Таким чином, природний  рекреаційний потенціал області є досить великий, проте використовується він далеко неефективно. Особливо це стосується бальнеологічних ресурсів, які навіть в Трускавці використовуються на 50 %, в інших курортах - на 2-10%. Лікувальні мінеральні води інших родовищ в кращому випадку використовуються для розливу (Солуки, Олеська, Надбужанська та інші).

Історико-культурні рекреаційні  ресурси. Область є найбільшою в  Україні за кількістю, різноманітністю  і ступенем збереження архітектурно-містобудівної  спадщини, яка представлена всіма типами будівель широкого хронологічного періоду -- від Княжої доби до середини XX століття.[16]

Все більшого розвитку набувають  альтернативні форми туризму: екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу  популярність серед них у Львівській області отримав зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах - Карпати, Передкарпаття, Розточчя. В області діє Львівський осередок спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Згідно його даних, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель.

4. Біотичні рекреаційно-туристичні ресурси

Львівська область, що знаходиться  в зоні широколистяних і хвойних  лісів, є однією з найбільш лісистих областей України. Лісистість території  області складає 28% при середній на Україні – 14,5%. Основні лісоутворюючі породи: дуб, сосна, ялина, ялиця, вільха. У рівнинних районах найбільш поширені дубові, дубово, грабові, букові, широколистяно-соснові ліси. У горах домінують ялинові, ялицеві, букові. Всюди переважають свіжі та вологі типи лісу. До першої групи лісів належить половина лісів Львівщини.

Видовий склад представників  тваринного світу у межах Львівської області досить різноманітний, бо для  цього існують природні передумови і господарське сприяння. Разом з  цим зберігається загальна тенденція до скорочення популяцій, їх вимушеної міграції або зникнення через надмірні природоперетворювальні діяння: масове осушення заболочених територій, інтенсивні лісорозробки, будівництво гребель та ставів, хімізацію сільського господарства, застосування швидкохідної техніки для сінокосіння, оранки, вприскування і т.д.

Хоч живі організми тваринного світу  дуже мобільні і на відміну від  рослин не прикріплені до певного  місця, просторове поширення їх має  обмеження, що виявляється через  зміну загальної чисельності представників виду (популяції), скупченість проживання і зустрічність.

Біологічні особливості представників  фауни заставляють їх проживати  у тих умовах, до яких вони еволюційно пристосовані. Через це тварини (наземні, підземні, землерийні, земноводні, літаючі, плаваючі, ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, черви, молюски, членистоногі (раки, павуки, багатоніжки, комахи) разом з рослинами, грунтами, підґрунтям і іншими компонентами утворюють своєрідні, пристосовані між собою поєднання (зооценози). Кожен з складових цих поєднань виконує в комплексі певну роль, діючи на інші і відчуваючи їх дію на собі.[7]

На рівнинних територіях зоологічні угрупування формуються у відповідності з їх ґрунтовим та рослинним покривом, умовами рельєфу. Легко розрізняються зооценози горбогірних лесових рівнин з листяними лісами, суглинкових межиріч з сільськогосподарськими угіддями, перезволожених та заболочених понижень з вологими луками, суходільними луками, ставків, стариць, русел річок, каналів.

Найбагатшими на фауну є грабово-дубово-букові ліси, на горбогірних лесових височинах Розточчя і Поділля. Вони займають великі площі, порівняно менше відвідуються людьми, деревостан їх відносно густий з підростом і чагарниками, рельєф розчленований, що забезпечує для тварин можливість безпечного життя і достатнє харчування протягом усього року. Тут частіше (порівняно з іншими лісами) можна зустріти козуль, диких свиней, зайців, білок, мишей. Рідше можна бачити оленя, вовка, борсука (через їх малу чисельність), лисицю, куницю, тхора (через їх обережність). До рівня фауністичного багатства подільських лісів наближаються мішані (дубово-соснові і вільхові) ліси Малого Полісся, що заселяють середньовисотні і низькі рівні. Тут більше плазунів (вужі, мідянки, гадюки).

Біднішими є соснові ліси Розточчя (на західній супіщаній частині), особливо Малого Полісся на дюнах. Це пояснюється їх одноманітністю, бідністю, на підріст, чагарники, чагарнички, травостій, поганими кормовими і захисними умовами. Тут переважають птахи певних видів — шишкарі та деякі інші, що живляться шишками сосни, а також тих птахів, що використовують високі і розлогі крони сосен для гніздування (чорний лелека, крук, чапля, різні яструби, ворони і галки).

На луках (сінокосах та пасовищах) селяться і живляться багато птахів, травоїдних (зайців, косуль), гризунів (мишей), землерийних (кротів), земноводних (жаб), плазунів (ящірки, мідянки). Особливо багатим є тут світ комах і метеликів.

Подібними за складом  але набагато біднішими за чисельністю  є зооценози орних угідь. Тут поселяються зайці, їжаки, миші, кроти, тхорі, хом'яки, багато різних птахів (куріпка, перепелиця, жайворонок, вівсянка), комах. Склад тваринного світу орних угідь може змінюватись залежно від пір року та від агротехнічних заходів (посіви, збирання урожаю, оранка), що виконуються на полях, про що свідчать раптові появи великої кількості ворони сірої і чорної, лелек, яструбів, горобців.

Русла річок, каналів, заплавні стариці, стави мають особливе різномаїття фауни. На їх берегах крім крупних та дрібних птахів, безлічі комах, поселяються земноводні, а у воді — риби, раки, що творять своєрідний динамічний зооценоз.

Тут особливо часто зустрічаються  чаплі сіра і біла, лелеки білий і чорний, бугай, кулики, крячки, а також сороки, ворони, шпаки, синиці, щиглики, солов'ї, очеретянки, ластівки берегові та інші.

На берегах водойм, каналів багато мишей, бурозубок, зустрічаються  видри, ондатри, полівка водяна. У  лісових каналах іноді можна зустріти гніздування бобрів.

У водах річок, ставів та каналів сформувався досить різноманітний  світ іхтіофауни (риб) — представників  місцевих та заселених штучно видів. Найбільш поширеними є підуст, рибець, марена, плотва, щука, верховодка, в'юн. У ставах і старицях більше окуня, краснопірки, карася, коропа, сомика, товстолобика.

Гірські території Львівської області мають свої особливості тваринного світу, бо крім вимушеної диференціації за рельєфом, грунтами, рослинним покривом, активним чинником виступають кліматичні (мезо- і мікро-) особливості, що виникають за рахунок сонячної експозиції, висоти абсолютної та відносної, вітрового впливу та інших факторів. Додатковий вплив має також лісо- та сільськогосподарська діяльність.

Нижній лісовий пояс гір з мішаними буково-смерековими лісами є найбільш багатим за різноманітністю і чисельністю тваринного світу, особливо на контакті з передгірними рівнинами. Специфічними представниками цього поясу є олень карпатський, косулі, кабани, кіт лісовий, лелека чорний, беркут, пугач, сови, дятли, дрозди, вужі, гадюки і саламандри.

Середній пояс з ялицево-смерековими і смерековими лісами має бідніші зооценози. Згадані вище представники фауни тут зустрічаються але менш чисельно. Характерними видами птахів цього поясу є шишкарі смерекові, синиця чорна, глухарі, дятли, корольки. З крупних ссавців можуть зустрічатися ведмідь бурий та рись. Поширена білка карпатська.

Верхній пояс гір — у середньогірних частинах Карпат, де наявні полонини, мають ще бідніші зооценози. Гірські річки та потоки, днища їх долин з заплавами, конусами виносів, фрагментами нижніх терас мають різноманітний і багатий тваринний світ, представлений рибами, земноводними, ссавцями, птахами.[8]

Серед риб типовими для  гірських річок є марена, харіус, форель річкова (райдужна) і ставкова, хоч чисельність їх невелика. Часто зустрічаються тритони, саламандри, кумка гірська. На берегах багато жуків.

На заселених територіях рівнин та гір зооценози ускладнюються  скупченням деяких видів тваринного світу. Найвиразніше помітна пристосованість до поселень лелеки білого, ластівок міської і сільської, горобців, горлиць, синичок, сорок, шпаків, а останніми роками дрозда сірого, яструба. Дуже поширеними є миші, кроти, тхорі, ласки, куниці. 
 

Розділ 3

Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси Львівської області

На території Львівської області, що складає 3,6 % площі України (21,8 тис. км2), проживає 5,4% всього населення  держави (2,7 млн. чол.). Більше як 50 % населення  живуть у містах. В області налічується 7 міст обласного підпорядкування, 34 – районного, 36 – селищ міського типу. Україна переживає нелегкі часи перехідного періоду. За період незалежності України залишилися невирішеними багато проблем, серед яких далеко не останнє місце посідають екологічні.

Найбільший “внесок” в забрудння навколишнього середовища вносять теплові електростанції, металургійні і хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води. Стічні води теплових електростанцій забруднені і мають високу температуру що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням  ресурсів і великою кількісті відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні. Метелургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

Різноманітнами видами виробництва характеризується хімічна  промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, амілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Сильно забруднюють  атмосферу автомобілі. Автомобільний  транспорт дає 70-90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людину.

У викідних газах автомобілів  переважають оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні. Взаємодія вуглеводнів та оксидів азоту при високій температурі призводить до утворення озону. Якщо в шарі атмосфери на висоті 25км. достатньо високий вміст озону необхідний для захисту органічного життя від жорстокого ультрафіолетового випромінювання то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.

Значне забруднення  дає цилюлозно-паперова промисловість. За об’єктом забруднених стоків вона посідає перше місце (більше 15%). У стічних водах підприємств цієї промиловості налічується більше 500 компонентів, причому ГДК визначені лише для 55. Набільшу небезпеку становлять сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.

Великі забруднення  дають тваринницькі коплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто містяться сальмонели та яйця гельлінтів

У Львівській області  реалізується Програма охорони навколишнього  природного середовища Львівської області, якою визначені пріоритетні напрямки у формуванні екологічної політики регіону, спрямовані на здійснення комплексу невідкладних природоохоронних заходів на господарських об’єктах і в населених пунктах, з функціонуванням яких пов’язані найгостріші екологічні проблеми.[12]

На реалізацію заходів  екологічного оздоровлення в області, крім централізованих капітальних  вкладень спрямовуються кошти обласного  та місцевих фондів охорони навколишнього  природного середовища, власні кошти  підприємств та організацій.

За рахунок коштів цільових природоохоронних фондів у  складі місцевих бюджетів протягом останніх років фінансується будівництво  та реконструкція полігонів твердих  побутових та промислових відходів в містах Радехові, Стрию, Жидачеві, Червонограді, Львівського міського сміттєзвалища, проводяться ремонтні роботи та реконструкція очисних споруд на каналізаційних насосних станціях в м. Добромилі Старосамбірського району, в містах Мостиськах, Кам’янка-Бузькій, Ходорові, с. Давидові Пустомитівського району, ліквідовуються аварійні ситуації та проводяться попереджувальні роботи в зонах підвищеного екологічного ризику в містах Бориславі та Стебнику, Миколаївському, Турківському, Старосамбірському та Самбірському районах. Протягом двох останніх років за рахунок цільових фондів фінансується проведення ресурсозберігаючих заходів (охорона поверхневих вод, охорона рослинного та тваринного світу, охорона земель) та роботи щодо забезпечення функціонування природнозаповідних об’єктів на території області (заповідник “Розточчя”, Міженецького парку-пам’ятки державного значення).