Рекреаційні ресурси та їх оцінка

Волинські ліси багаті на гриби та ягоди, і їх збирання, особливо міськими жителями, розцінюється як один з найпривабливіших і корисних видів відпочинку. Ягідники та грибні місця в основному зосереджені  в поліських районах області. Серед грибів, що ростуть у лісах області, переважають лисички, зелениці, маслюки, опеньки, сироїжки, білі гриби. Найбільш поширеними з ягід є чорниця, малина, ожина.

Оптимізація рекреаційного  лісовикористання в регіоні повинна  здійснюватися шляхом рекреаційного  районування лісового фонду, тобто розчленування території за природними та економічними умовами в залежності від особливостей і перспектив розвитку рекреаційного господарства.

Отже, лісові ресурси  займають провідне місце в 
структурі природно-рекреаційного потенціалу області і можуть 
задовольняти      різноманітні      потреби      рекреантів у

короткотривалому, довготривалому відпочинку, лікуванні, оздоровленні.

Водні ресурси. Територія області дуже насичена поверхневими водами, які представлені 130 річками і 235 озерами. Більшість річок регіону беруть свій початок за межами Головного Європейського вододілу, і тільки деякі з них (Турія, Стохід, Вижівка та ін.) не виходять за межі області. З річок, що належать до басейну Дніпра, найбільшими на території області є Прип'ять, Стир, Турія, Стохід. Уздовж західного кордону області протікає Західний Буг, до його басейну в межах Волині належать 24 річки (Луга, Луга-свинорийка, Неретва). Середня густота річкової мережі в басейні р. Прип'ять коливається в межах 0,25-0,47 км/км², в басейні Західного Бугу - 0,22-0,35 км/км². Річки використовуються  для   короткочасного   відпочинку,   водного

туризму, купання, рибальства.

Площа озер області  становить 150,9 км² (27,5%). Об'єм водної маси озер становить 943,65 млн. м³. Значна частина об'єму належить озерам площею 1,01-5,0 км² (18%) та 20,1-25 км^ (13%). Цікаво, що об'єм оз. Світязь становить майже половину об'єму всіх озер області (48,6%). За адміністративними районами озера розміщені досить нерівномірно, основна їх частина знаходиться в поліських районах області.

В межах області  виділяються три озерні райони: Західного  Бугу, межиріччя Західного Бугу і  Прип'яті, басейн Прип'яті.

В басейні Західного  Бугу нараховується понад 80 озер, які  об'єднуються в Шацьку групу озер, з них 32 озера - заплавні, 48 - карстові. Вода в озерах карстового походження - прісна, насичена киснем, має нейтральну або слаболужну реакцію, чиста у мікробіологчному відношенні, часто має лікувальні властивості. Найбільше з них - оз. Світязь, довжина якого становить 9,3 км, а ширина досягає 4,8 км, середня глибина озера -7 м, максимальна - 58,4 м. З двадцяти двох озер цієї групи лише 9 придатні для використання в рекреаційних цілях.

На межиріччі  Західного Бугу і Прип'яті розташована  друга група озер. Найбільшими  озерами цієї групи є Тур, Волянське, Синове. їх дно зазвичай піщане, вздовж берегів є пляжні лінії, неподалік розміщуються лісові масиви.

В басейні р. Прип'ять переважають заплавні озера, яких нараховується понад 20 площею понад 10 га кожне. Найбільшими озерами  цієї групи є Любязь, Біле, Волянське, Дольське, Шипи, Сирче, Рогозне, Мале Любязьке. Ці озера сьогодні мало використовуються в плані рекреації тому, що більшість з них розташовані на забрудненій радіонуклідами території.

На території  Волині є ще ряд озер, які мають великі можливості в плані розвитку на їх базі рекреації і туризму, наприклад, озера Сомин, Велимче, Добре, Святе, Озерце. 

Така кількість  озер та рік дозволяє розвивати у  Волинській області більшість видів  відпочинку і оздоровлення, пов'язаних з використанням водних рекреаційних ресурсів.

Аналізуючи  якість вод в річках, варто відмітити, що до частково забруднених відносяться  р. Стир нижче м. Луцька, р. Турія нижче  м. Ковеля. Забруднене оз. Чорне (Шацький  район). Це обмежує або повністю виключає їх використання для рекреаційних цілей. Обмежують рекреаційне використання деякі природні фактори озер заплавного походження. Це не надто знижує питому вагу водних рекреаційних ресурсів, навпаки, варто говорити про їх незавантаженість.

Отже, водні  ресурси області мають значний нереалізований потенціал і можуть служити основою для будівництва на їх берегах будинків і баз відпочинку, пансіонатів, створення рекреаційних зон короткочасного відпочинку.

Мінеральні  води. У Волинській області є родовища 
мінеральних вод 4-х типів, що дає можливість розвивати 
санаторно-курортне лікування. Так, в районі смт. Ратне, біля 
с. Осниця, с. Тур, санаторію "Лісова пісня" поширені 
гідрокарбонатно-кальцієві, гідрокарбонатно-натрієві та хлоридно-кальцієві мінеральні води. З глибиною залягання горизонту зростає мінералізація вод. На глибинах 60-900 м води прісні і мінералізація їх коливається в межах 0,4-0,7 г/л. Але вже на глибинах 1000-1400 м мінералізація зростає до 124-127 г/л (свердловина в районі Ковеля). Ці води придатні для лікування захворювань серцево-судинної системи, системи кровообігу, гіпертонії, периферійної нервової системи та інших хвороб.

Хлоридно-натрієві води з підвищеною мінералізацією - 12-13 мг/л поширені поблизу с. Журавичі Ківерцівського району. Ці води мають  домішки брому, йоду, радону і застосовуються для лікування серцево-судинної системи, атеросклерозу, дихальної і травної систем.

Поблизу м. Ковель є джерело, що не має аналогів в  Україні. Це хлоридно-натрієво-йодо-бромні води. Експлуатаційний водоносний горизонт залягає на глибині понад 1300 м. Просвердлено дві свердловини, експлуатаційні запаси яких оцінені в кількості 90 м³/добу на 25-річний термін.

Поблизу м. Луцьк  просвердлено дві свердловини, вода з яких використовується як питна  столова та мінеральна. Це йодо-бромні та хлоридно-натрієві води підвищеної мінералізації та слабомінералізовані залізисті води.

В області нараховується 43 водопункти лікувальних мінеральних  вод. їх експлуатаційні запаси не встановлені  і потребують подальшого дослідження.

Навіть якщо врахувати запаси і якість мінеральних вод розвіданих родовищ, то можна говорити про досить високий санаторно-курортний потенціал Волинської області. Цінність Журавичівського та Ковельського джерел надзвичайна, їх лікувальні властивості забезпечують оздоровлювальний ефект на 98%.

Лікувальні  грязі. З метою виявлення та використання для лікування в області обстежено 33 родовища лікувальних торфових грязей. В основному це гіпсові купоросні торфи з мінералізацією 2-3 г/л. Такі грязі масткі, мають високу теплоємність, бактерицидність, гігроскопічність, малу теплопровідність. У них є багато органічних сполук: бітуми, віск, смоли, оргкислоти, дубильні речовини, лігніни, цукор, крохмаль, ефірні масла, бальзами та ін. З неорганічних складників є окиси заліза, солі амонію, сполуки бору, барію, стронцію титану. цирконію, ванадію, срібла, хрому, золота, йоду та ін.

На жаль, використання лікувальних грязей в області  є незначним - в 4-х санаторіях, 6-й  профілакторіях, деякі >• поліклініках і лікарнях. Запаси ж дозволяють значно збільшити їх використання для потреб населення області та для вивезення за її межі.

Цінні лікувальні властивості, які значно переважають  торф, мають сапропелі (донний мул). На Волині проведені пошуково-оціночні роботи і детальна їх розвідка на 191 озері із загальною площею 6802,4 га. На цих озерах запасів сапропелю за категорією А+С₂ виявлено 69987,2 тис. т, з яких балансові становлять 63621,9 тис. т. Запаси сапропелю за категорією С₂ становлять 27876,8 тис. тонн, з яких 23508,8 тис т віднесені до балансових.

Загальні запаси сапропелю в області становлять понад 270 млн. т. Видобуток сапропелю  зараз ведеться лише на мілководних  озерах: Оріхове, Скорінь, Бурків, Маховець, Тур₅ Перемут, Синове, Луки.

Найбільш придатні для лікування сапропелі органічного  і органічно-силікатного походження, які володіють високими тепловими і пластичними властивостями, гомогенною структурою, широким спектром мікро- і макроелементів, вітамінів, ферментів, біологічноактивних речовин. За допомогою сапропелю лікують захворювання серцево-судинної, нервової систем, опіки, хвороби суглобів, шкіри, ревматизм.

Культурно-історичні  ресурси. До культурно-історичних пам'яток Волині належать:

• археологічні знахідки, що поділяються на дві групи: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили). Найбільше пам'яток археології виявлено у Луцькому та Володимир-Волинському районах;
• пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі. В області налічується більше 150 пам'яток архітектури, 101 з них-державного значення;
• музеї, картинні галереї, меморіальні дошки, обеліски, меморіали і т.ін.;
• етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками.

8. Рекреаційна  система Карпатського регіону

Карпатський регіон в межах України - унікальна природна гірсько-лісова екосистема, яка займає 37,0 тис, км², або 6,1% від усієї території країни. Це своєрідні ''легені", де формуються три чверті стоків Дністра, Прута, Тиси та інших великих європейських рік. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей та ін.

Ліси Українських  Карпат характеризуються високою продуктивністю. Середньорічне нагромадження біомаси  лише стовбурової деревини і гілок, без врахування органічної маси кореневих систем, підросту, підліска і трав'яного покриву, становить для окремих деревних порід 5,8—8,2 м³/га. Лісові насадження Карпат щороку поглинають 12,8 млн. т вуглекислого газу і виділяють 9,8 млн. т кисню. В середньому 1 га лісу поглинає за рік 8 т вуглекислого газу і виділяє 6,1 т кисню. Для порівняння можна відмітити, що в Свердловській області 1 га лісу через значно менше нагромадження органічної маси виділяє за рік близько 2 т кисню, або втричі менше.

Біологічна  активність кисню залежить від ступеня його іонізації,   Іонізоване  повітря підвищує активність дихальних ферментів ,сприяє лікуванню бронхіальної астми, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, легеневого туберкульозу. В лісовому повітрі іонізація кисню і 2-3 рази більша ніж в морському, і в 8-10 разів – ніж  в атмосфері промислових міст. В 1 см³ лісового повітря налічується 2-3 тис. Легких іонів, тоді як в такій же кількості повітря великих міст – 220-400, а в закритих багатолюдних приміщеннях – 25-100. Наявність легких іонів з відємним зарядом вважається покажчиком чистоти і свіжості повітря.

Добре іонізують  повітря ялиця, модрина, береза, дуб 
звичайний та червоний, горобина та інші дерева і кущі. В 
соснових лісах іонізація кисню у 2 рази більша, ніж у листяних. 
Карпатські ліси характеризуються високою

киснепродуктивністю. Це має важливе значення: виділений  лісовою рослинністю кисень переноситься вітром на значні відстані, поліпшуючи склад повітря промислових міст.

Мікроклімат лісу вигідно відрізняється від мікроклімату міста перш за все тим, що під його намет проникає мало сонячної радіації. Більше половини її відбивається кронами дерев в атмосферу, частина поглинається листям і хвоєю для фотосинтезу і транспірації і тільки 4-12% досягає поверхні ґрунту. Якщо опівдні над кронами дерев кількість сонячної радіації становить 0,95—1,00 кал/см² за хвилину, то до поверхні ґрунту її потрапляє лише 0,05-0,12 кал, або у 8-20 разів менше. Звичайно, це залежить від складу і структури деревостанів, зімкнутості крон, наявності підросту і підліска тощо.

Від кількості  сонячної радіації залежить освітлення, температура і вологість повітря, ґрунту. Під кронами зімкнутих  букових, ялицевих і ялинових деревостанів освітлення навіть опівдні в безхмарну  погоду становить лише 3-5% від освітлення на відкритому місці, в дубових - 6-9%, березових -11-14%. У народі ялинові ліси називають темними, березові -світлими. В лісі переважає розсіяне світло, яке діє заспокійливо і не подразнює зір.

В Карпатах у  кожному лісовому масиві є насадження з різним складом деревних порід, з густими і зрідженими деревостанами, під кронами яких створюються різні мікрокліматичні умови. Відвідувачі без особливих зусиль можуть завжди знайти для відпочинку місця з відповідними для них умовами.

Проте не тільки фізіологічний комфорт важливий для людини. Не менше значення має емоційний і психологічний вплив лісу.  При  сучасному розвитку науки  і техніки деякі санітарно-гігієнічні функції лісу можуть замінити технічні засоби, наприклад, кондиціонер повітря, озонатор (створення штучного мікроклімату тощо). Але нічим не можна замінити позитивного емоційного та психологічного впливу, який одержує людина від спілкування з живою природою. З розвитком індустріалізації та урбанізації естетична роль лісових насаджень істотно зростає.

Емоційний та психологічний вплив лісу зумовлюється його естетичними якостями. Проявляються вони через сприйняття людиною краси і динамічності лісових пейзажів, різноманітності характеристик лісових насаджень. З якою б метою не прийшла людина до лісу, свій перший погляд вона завжди зупиняє на його загальному вигляді, на оточуючих деревах і кущах, на багатстві трав'яного покриву.