Розвиток готельного господарства та туризму України

     ВСТУП 

     Розвиток  туристичної галузі сьогодні є надзвичайно  актуальним, оскільки туризм є одним  із важливих чинників виходу нашої  економіки з кризи, стабільного  і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах.

     Туризм  виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові  української державності, входженню  України до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних, морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня.

     Водночас, подальший розвиток туризму стримує  відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що в  свою чергу позначається на рівні  якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси.

     На  даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства.

     Основною  складовою туристської індустрії  є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують одну з найважливіших функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавлення туристів. Тому ця сфера є дуже важливим сегментом туристичної галузі. Важливим чинником розвитку туризму є якість обслуговування туристів у готелях. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого туристичного продукту.

     Якість  обслуговування, в певній мірі, також  залежить і від стану матеріальної бази готельних підприємств. За останні роки інфраструктуру туризму в Україні було зруйновано, прийшла в занедбаність частина готелів, мотелів, туристичних баз, порушилась система напрацьованих зв‘язків і маршрутів, були втрачені досвідчені кадри. В Україні, згідно з інформацією Держтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише 300 готелів (86 тисяч місць) усіх форм власності. При цьому за міжнародними стандартами, тільки 28 українських готелів можуть претендувати на три “*” і лише 3, та й то з натяжкою на чотири “*”.

     З усіх готелів, які діють в Україні, 65% треба просто закривати.

     Актуальною  на сьогодні є проблема зміцнення існуючої матеріально технічної бази готелів, зокрема її реконструкції та модернізації, саме тому автор вибрала темою своєї курсової роботи “Готельне господарство України. Сучасний стан та перспективи розвитку”.

     Для туриста хороший готель – це візитна  картка країни, він створює її імідж  іноді в більшій мірі, ніж десятки  інших факторів.

     Але, на жаль, позитивний імідж країни все-таки не виникає одразу – для цього  потрібні роки напруженої праці.

     В туризмі на створенні імені економити  не можна – це стосується також  і готелів. Конкуренція на світовому  ринку туристичних послуг дуже висока, і Україна на ньому далеко не перша. У боротьбі за туриста дуже важливі  декілька речей – по-перше, якість самої послуги, по-друге – відмінна від інших рекламна кампанія, спрямована на визнання готелю і країни, по-третє – поміркована цінова політика.

     Теоретичні  дослідження туристичної сфери, дослідження досвіду і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємств сфери послуг показують, що існує значна кількість проблем, вирішення яких дозволяє сподіватися на докорінну зміну в забезпеченні широких верств населення та іноземців доступним і якісним обслуговуванням. Головна роль у цьому процесі повинна належати державі. Вірна і узгоджена державна політика підтримки туристичних підприємств, з урахуванням специфіки їх функціонування, може дати можливість подолати кризові явища і створити найбільш сприятливі умови для розвитку туризму.

     Об‘єктом  дослідження даної курсової роботи є розвиток готельного господарства України та туризму, проблеми, які турбують галузь, і шляхи їх вирішення, перспективи розвитку готельного господарства та туризму.

     Хронологічні  рамки курсової роботи охоплюють  сучасний період – 1990-2000 р.р.

     Метою даної курсової роботи є: аналіз сучасного  стану готельного господарства України  в контексті розвитку туризму, визначити  шляхи та тенденції розвитку. Щоб досягти мети курсової роботи треба вирішити такі завдання:

• Висвітлити вплив туризму на розвиток готельного господарства України;
• Виявлити слабкі та сильні сторони готельного господарства;
• запропонувати певні шляхи вирішення проблем, які має готельна галузь.

     Структурно  курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку вказаної літератури, додатків. 

      1. ГОТЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ  НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 

     1.1 Готельне господарство як матеріальна база туризму 

     В туристичному обслуговуванні приймають  участь підприємства готельного сервісу, адже вони задовольняють потреби туристів у ночівлі та харчуванні. Діяльність готелів полегшує туристам досягти мети своєї подорожі – відпочинок, лікування ділові зустрічі і т.інш. [5; 98] Підприємства готельного господарства є найбільш розповсюдженим, стаціонарним типом розміщення туристів. Вони характеризуються високим рівнем матеріально-технічної бази і сервісу. Всі засоби розміщення відрізняються рівнем комфортабельності та організації обслуговування (розмір приміщень загального користування, категорія номерів, технічне оснащення, обсяг додаткових послуг), зручностями проживання в номерах (кількість проживаючих в номері, площа, яка приходиться на кожного проживаючого, наявність санітарних зручностей, меблі). [5; 99]

     У відповідності з рекомендаціями ВТО всі засоби розміщення можна  представити 2-ма категоріями – колективні та індивідуальні. [6; 35] До складу колективних засобів розміщення туристів включаються готелі та аналогічні заклади розміщення, спеціалізовані заклади. Із основних ознак готелів треба відмітити наявність номерів. В залежності від особливостей управління, готелі можуть являти собою уособлені підприємства або готелі ланцюги. [6; 37] В залежності від конкретного оснащення і особливості надання послуг у складі готелів розрізняють готелі широкого профілю, готелі квартирного типу, мотелі, придорожні готелі, курортні клуби з проживанням.

     Спеціалізовані  заклади – вони не мають номерів. Вихідною одиницею може бути колективна спальня, площадка. Крім надання місця  для ночівлі, заклади можуть надавати й інші види послуг. Прикладом служать оздоровчі заклади (оздоровниці, курорти, санаторії). Поряд з лікуванням організовується харчування, відпочинок, спорт. Інші колективні засоби розміщення включають насамперед, помешкання, призначені для відпочинку. Прикладом цієї групи засобів розміщення служать готелі квартирного типу, комплекси будинків або бунгало. [6; 39]

     Також комплексними засобами розміщення слід вважати гуртожитки, молодіжні готелі, шкільні та студентські гуртожитки.

     Індивідуальні засоби розміщення надаються за плату, в оренду, безкоштовно. Сюди включають помешкання (квартири, котеджі, особняки), які орендуються почергово членами домогосподарства (тайм-шер). [6; 37]

     Мотель  – порівняно новий тип придорожнього  готелю. У 1935 р. з‘явився перший мотель, уже як комфортабельний готель для автотуристів зі стоянкою для автомобіля, автосервісом, заправкою та іншими послугами.

     Ротель  – пересувний готель, що являє собою  вагон з одно- та двомісними відсіками, в яких розташовані спальні крісла. Кожен відсік забезпечено вентиляцією, індивідуальним освітленням. Є відсік для перевдягання, умивальник і туалет. У задній частині вагону міститься кухня та холодильник.

     Ботель  – новий вид невеликих готелів  на воді.

     Флотель – “курорт на воді”. Флотель  надає відпочиваючим широкий  вибір послуг: риболовля, човни, підводний спорт, вишки для стрибків у воду, басейни і т.інш.

     Підвищений  інтерес до відпочинку на воді сприяв виникненню нової форми розміщення туристів – “будинок на воді”, тобто  плаваючих будинків корисною площею до 50 м², що розташовуються на платформах довжиною близько 12 м типу катамарана з навісними двигунами.

     Флайтель  – аероготель. Його обладнано майданчиком  для посадки літаків і телефонним зв‘язком з метеостанцією. Таких  готелів небагато, тому це надзвичайно  дорогий вид відпочинку.

     Такі  засоби розміщення туристів як кемпінги, туристичні котеджі, турбази, альпіністські табори розташовуються, як правило, в мальовничій місцевості. Туристичне обслуговування тут має сезонний характер.

     Шапе  – це сільський будиночок в  горах.

     Бунгало – сільський будиночок у вигляді легкої будівлі з верандами. Найчастіше зустрічаються в тропічних країнах.

     В основі класифікації готелів за призначенням лежать тип номенклатури, характеристика туристичного попиту і вид туризму, на який орієнтується дане підприємство. [13; 20]

     Однією  із особливостей кінця ХХ ст. у світі  є активна міграція насе-лення, розвиток туризму, посилення економічних, культурних міжнародних зв‘язків, що стало  можливим внаслідок інтенсивного розвитку світової економіки. Це викликало величезний попит на готельні послуги. [7; 150]

     Якщо  розглянути готельне господарство світу, то в ньому провідне місце належить Європейському континенту. На його долю припадає 70% усіх іноземних відвідувачів (тобто близько 300 млн. осіб), і для  їх прийому необхідна адекватна  матеріальна база. Готельний фонд європейських держав неуклінно зростає і складає 46% світового готельного фонду. За потужністю готельної бази за Європою слідує Американський континент. Загальна доля Американського континенту у світовому готельному господарстві складає 37%. Звичайно, ці показники містять значну долю США (2 млн.770 тис. місць). Якщо розглядати окремі країни, то крім показників по США, слід виділити Італію (більше 2 млн. готельних місць), Германію, Францію, Іспанію і Великобританію (більше 1 млн. місць кожна). До країн з найбільш високими темпами готельного будівництва можна віднести Китай, Туреччину, Марокко, Сінгапур, Малайзію. [2; 5]

     Інтенсивна  концентрація готельного господарства у ХХ ст. привела до створення  готельних ланцюгів. Утворення готельних ланцюгів дозволяє просувати на світовий ринок готельних послуг високі стандарти обслуговування клієнтів. Готельні ланцюги становлять 30% готельного ринку світу (в світі їх більше 200, із них 25 найбільших контролюють 25% світового ринку). Серед 12 слідуючих готельних ланцюгів світу, які мають у власності більше 1 млн. місць: “Холідей Інз” (США), “Траст Хаузіс Форте” (Великобританія), “Аккор” (Франція), “Рамада Інз” (США), “Дей Інз оф Америка” (США), “Інтерконтиненталь Хотелз”, “Хілтон Інтернешнл” ” (США), "Клаб Медітеране" (Франція). 2;6

     Готельне  господарство із індустрії малих  підприємств, що знаходилися практично  у приватному володінні і здійснювали  управління на незалежній основі, трансформувались у сучасну індустрію з різноманітними способами володіння і керування, такими як: франчайзинг, партнерство, оренда і керування по контракту. Ринку готельних послуг, що надаються на міжнародному рівні, в Україні немає. Своїх готельних ланцюгів в Україні ніколи не було. [7; 163]

     Забезпечення  готельними місцями в Україні становить 3,91 місць на тисячу мешканців, що набагато менше, ніж у більшості країн Європи. Наприклад, у Болгарії, Угорщині, Польщі, Великобританії, Франції, Німеччині, кількість готельних місць у розрахунку на тисячу мешканців становить 10-15, в Італії – 23-23,5 місць. [7; 164]

     У 1998 р. одноразова місткість усіх національних підприємств готельного господарства склала 113,8 тис. місць. У регіональному  аспекті рівень забезпеченості готельними місцями має значний діапазон коливань. Так, розмістити найбільше гостей спроможні готелі м.Києва – 13,7 тис. місць (12,1% загального обсягу наявних готельних місць країни), Автономної Республіки Крим – 13,5 тис. місць (11,8%), Одеської – 9,2 тис. (8,1%), Донецької – 7,1 тис. (6,1%), Дніпропетровської – 7 тис. (6,2%), Львівської та Харківської областей – по 5,4 тис. місць (4,8%).