Розвиток готельного господарства та туризму України

     Кількість готельних місць залежить від  чисельності та структури підприємств  даної сфери, їх загальної та житлової площі, руху транспортного потоку, специфіки  регіону з точки зору природно-кліматичних умов, економічного, туристично-рекреаційного та історико-культурного потенціалу, інвестиційних можливостей. Загальна площа усіх об‘єктів гостинності складає 2919,37 тис.м². Готельний фонд досягає 55487 номерів.

     У регіональному розрізі спостерігається нерівномірність у кількісних обсягах готельних місць, якими скористались гості. У групу регіонів-лідерів за показником обсягу наданих готельних місць входять: м.Київ – 1770,6 тис. людино-діб, Автономна Республіка Крим – 972,8 тис., Дніпропетровська обл. 844,5 тис., Одеська обл. – 725,3 тис., Донецька – 373,4 тис., Запорізька – 358,3 тис.

     Загальна  сума доходів підприємств готельного господарства України у 1998 р. склала понад 280279 тис. грн., у тому числі  доходів від експлуатації – 220401 тис. (78,6%), доходів від додаткових платних послуг – 24004 тис. (8,6%), інших доходів – 35874 тис.грн. (12,8%). У розрахунку на один готель одержано усіх доходів у сумі 211 тис.грн. на рік.

     За 1996-1998 р.р. доходи від експлуатації усіх готелів збільшились на 32,9%, а доходи від додаткових платних послуг – у 2,2 рази.

     На  початок 1999 р. в Україні функціонувало 1328 підприємств готельного господарства. На частку готелів припадає 69% усіх підприємств (916 одиниць), гуртожитків  для приїжджих – 27,8% (369), мотелів – 11% (15), молодіжних баз та гірських притулків – 0,8% (11), кемпінгів – 0,7% (9), готельно-офісних центрів – 0,5%(6), клубів з проживаннями 0,1%(2 одиниці). [15; 108]

     На  півдні України розвиненими центрами гостинності є Одеська обл. (105 готелів), Автономна Республіка Крим (95). Так, в Одеській області готелі мають 3921 номер з житловою площею 76,0 тис. м². При цьому в міських поселеннях розташовано 54 готельних підприємства (або 51,4%) на 7413 місць, а в сільських – 54 одиниці (або 48,6%) на 1840 місць.

     У Криму розвиток курорту, туризму  та гостинності є стратегічними  напрямками цього приморського півострова, що має необхідну інфраструктуру для прийому, розміщення та обслуговування туристів, у тому числі і зарубіжних гостей.

     Загальна  площа усіх підприємств Криму складає 267,9 тис.м². Номерний фонд сягає 6520 номерів, а їх житлова площа – 115,7 тис.м². Найбільш комфортабельними готелями є: Таврія – у Сімферополі, Крим у Севастополі, Євпаторія та Горизонт – у Судаку, Чайка – в Алушті.

     На  сході України насичена концентрація підприємств готельного бізнесу спостерігається у Дніпропетровській (87 одиниць), Харківській та Полтавській (по 73), Донецькій (65), Запорізькій (61) областях.

     На  заході країни індустрія гостинності  розвинена у Львівській обл., зокрема  у м.Львові. [15; 109]

     Практика  функціонування суб‘єктів готельного бізнесу показала, що більшість з  них зацікавлена у прийомі  і розміщенні іноземних громадян, оскільки ця категорія гостей платоспроможна, користується послугами сервісу, витрачає кошти на розваги, а головне – може дозволити собі зайняти номери більш високого класу (одномісний номер, люкс, апартаменти). Це дає можливість поповнювати грошові надходження від надання готельних послуг, покращувати стан матеріально-технічної бази та сфери сервісу.

     Тому подальший розвиток готельного ринку в Україні вимагає проведення грунтовних економічних і маркетингових досліджень, основою яких може бути аналіз фактичних показників і тенденції діяльності готельних підприємств. Розвиток готельного ринку може стати каталізатором економічного піднесення. 

     1.2 Характеристика сучасного стану готельного господарства України: проблеми і динаміка розвитку 

     Готельне  господарство в Україні, як і вся  економіка країни, знаходиться нині в кризовому стані. Переважна  більшість готелів не відповідає основним європейським стандартам. Зроблені тільки перші кроки для розвитку цивілізованого ринку готельних послуг з урахуванням міжнародних вимог до засобів розміщення. Подальша робота в цьому напрямі вимагає створення відповідної законодавчої бази. [14; 36]

     Готельне  господарство є матеріальною базою  туризму і характеризується концентрацією  обслуговуючих сервісних служб. Особливістю продукту є те, що він  являє собою комплекс послуг, пов‘язаних не тільки з розміщенням гостей у  готелі, але й виробництвом фірмових страв, кондитерських, хлібобулочних виробів, наданням послуг сервісу та розваг, продажем товарів та сувенірів, друкованих видань і т.інш.

     Основу  матеріально-технічної бази готельного господарства в Україні складають  заклади розміщення у великих адміністративних центрах (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) і в регіонах, які мають значні туристичні ресурси (Карпати, Крим, Чорноморсько-Азовське узбережжя). [10; 208]

     Туристичного  буму в Україні в найближчі  роки не передбачається. Стан справ українського туризму точно відображає загальну економічну ситуацію в країні. Ринок готельних послуг мало досліджений, хоча в останні роки у готельній галузі відбуваються позитивні зрушення: планується будівництво в Києві престижних готелів, бізнес- і конгрес-холів світового рівня з широким, а іноді й стовідсотковим залученням західних капіталів. Але це все у майбутньому. [31; 35]

     У великих адміністративних центрах  більшість готелів давно застаріла, прийшла в занедбаність. Якісний  стан їх матеріально-технічної бази свідчить про значне відставання від світових стандартів у цій сфері. Будівництво цих готелів здійснювалось за застарілими проектами. Тому в таких готельних підприємствах відсутні конференц-зали, бізнес-центри, великі зали для проведення концертних програм, дискотек, гаражі, басейни та інше технічне обладнання, що дозволяє надавати весь комплекс основних і додаткових послуг. [10; 108] Для вирішення цієї проблеми недостатньо заходів щодо додаткового благоустрою готельного господарства. Потрібне капітальне комплексне переобладнання багатьох готельних підприємств та облаштування їх сучасними меблями, технологічним обладнанням, засобами автоматики та телемеханіки, електронною апаратурою управління.

     Не  менш важливим у готельній справі є якість обслуговування службою сервісу. Поганий сервіс відлякує заможних клієнтів, а для того, щоб підвищити рівень обслуговування, чи хоча б знайти можливість відремонтувати приміщення, потрібні кошти, які мають надходити від тих же клієнтів. [31; 39]

     У світовій готельній практиці існує цілий набір послуг: інформаційні, послуги щодо транспортних перевезень, розміщення, харчування в готелях, фізкультурно-оздоровчі. Деякі з цих послуг відсутні в готелях України, а ті, що існують представлено на дуже низькому рівні. В Україні додаткові послуги не входять у вартість проживання, а купуються за бажанням гостя. Тому наявність даних послуг, залежить від попиту мешканців готелю, від призначення готелю для тієї чи іншої категорії клієнтів. [10; 208] Готельні підприємства в силу специфіки своїх клієнтів самостійно визначають додаткові послуги. Основну частину серед них за обсягом прибутків становлять послуги підприємств громадського харчування при готелях.

     Ціна  проживання в готелі залежить від  його розряду, категорії номеру, терміну перебування, розташування готелю. Чим нижчий клас готелю, тим менше послуг він надає, що відповідно впливає на ціну. Ціни на послуги розміщення постійно зростають. В основі цього зростання лежить загальне підвищення вартості проживання, викликане падінням вартості валюти на світовому ринку, зростанням оподаткування. [10; 208]

     З готелів держава стягує плату, як з підприємств, а не як з житлових будинків, і на них висить багатомільярдна  заборгованість. Готелі сьогодні на 80% збиткові, їх “завантаження” становить 15-20%. Співробітники місяцями сидять без зарплати, навіть у таких солідних комплексах як “Трускавець”! Нині готелі, щоб якось вижити, змушені створювати ледь не “ковбасні цехи” або перепродавати товари дрібним оптом. В Івано-Франківському два готелі зачинені через недостатню завантаженість, яка за рік склала 25%. У багатьох готелях Західної України, у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях працівники перебувають у вимушених відпустках.

     На  сьогоднішній день в готельному господарстві України існує проблема залучення клієнтів. [31; 39] Щоб якось розв‘язати цю проблему, готельні господарства впроваджують пільги на готельні послуги. Наприклад, готель “Київська Русь” впровадив програму “Частый гость“, згідно якої клієнтами, які користуються послугами готелю досить часто, надаються пільги. Також, ціни на проживання в готелі у вихідні дні нижче, ніж у будні.

     Готелі  укладають угоди з туристичними фірмами, які зобов‘язуються постачати  готелям туристів, а готелі при  цьому надають певні знижки на розміщення.

     За  останні роки Україна стала в  основному “виїздною” країною. А  ті гості, які приїздять до нас  з-за кордону, бажають жити в Україні  так, як вони звикли у себе вдома. Ось  чому вони стурбовані і незадоволені не лише високими розцінками у сфері послуг, але й низькими стандартами українських готелів. Україна відстає “за туристичними показниками” від інших східно-європейських країн. Зарубіжних туристів дратує, що вимушені платити за ті ж самі послуги вдвічі,втричі більше,ніж наші громадяни. [10;32]

     У Києві попит на готельні послуги  з боку іноземних туристів досить значний і стабільний, оскільки Київ як діловий центр країни привертає  увагу багатьох представників ділової  еліти світу. Тому можна сподіватись, що такі види іноземного туризму, як діловий і конгресний, будуть зростати в столиці України, особливо за умови економічного розвитку.

     Туристам  заважає приїхати до нашої країни криміногенна та погана екологічна ситуація, низька реклама України за кордоном. Країни, які прийшли до необхідності туристичної реклами, не жаліють на неї коштів. Наприклад: Японія щороку витрачає на рекламу своєї країни за кордоном $296 млн. із державного бюджету; Австралія – $106 млн., Франція – $65 млн., Голандія – $40 млн., Австрія – $32 млн., а Україна – практично ні копійки. В туристичній галузі існує велика кількість проблем, які заважають її розвитку, головні з них:

• недостатня законодавча і правова база у питаннях захисту інтересів вітчизняного туристичного підприємництва;
• невідповідність матеріальної бази і якості послуг вітчизняного туризму міжнародним вимогам, особливо у сфері готельного господарства і транспортного обслуговування;
• відсутність ефективного і гарантованого механізму фінансування об‘єктів галузі вітчизняними та іноземними інвесторами із недержавних джерел;
• недостатня організація системи аквізиції туристів в Україну (при виїздному туризмі) рекламно-інформаційного забезпечення, системи захисту прав подорожуючих.

     Важливим  для України є також об‘єднання зусиль працівників туризму і  наукових працівників різних профілів з метою створення програмного матеріалу для подальшого розвитку інфраструктури туризму в країні. [11; 38]  

      2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ  

     2.1 Тенденції розвитку туристського ринку України 

     Президент, парламент і Кабінет Міністрів України проголосили туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної економіки і культури. Про це свідчить прийняття Верховною Радою 15 вересня 1995 року Закону України “Про туризм”, Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року, створення у 1996 році Національної ради по туризму.

     10 серпня 1999 року Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року”, де конкретно викладено точки “докладення сил” для аквізиції іноземних туристів в Україну і розвитку внутрішнього туризму. Необхідно налагодити фінансові механізми роботи галузі, попіклуватися про стимулювання підприємництва, виробити інвестиційну політику, налагодити раціональне використання і відновлення природної і культурної спадщини, виробити екологічні норми освоєння туристичних ресурсів. [26; 6] Для цього необхідно вдосконалити податкову систему, покращити якість послуг, вирішити питання про поетапну приватизацію об‘єктів, залучити фінанси для розвитку туристичної інфраструктури і налагодити випуск екологічно чистих продуктів харчування. Окремо виділений розділ про фінансове забезпечення вказаних напрямків розвитку туризму в Україні. Для цього, перш за все, необхідно забезпечити нормативно-правову базу. Необхідні і кредити, і державні асигнування для розвитку туризму в нашій країні. [26; 6]