Розвиток туризму в Болгарії

Курортне селище "Дюни" розташоване  посередині природного заповідника  з унікальним екологічним середовищем, у 40 км південніше Бургаса й у 10 км від Созополя. Курорт розрахований на елітний, тихий, спокійний відпочинок у райському куточку.

"Сонячний День" - це курортний  комплекс класу "люкс", розташований  у 10 км від Варни, зелений  оазис на березі тихої затоки. Красивий природний парк, чисте море і мінеральні джерела. Курорту щорічно привласнюється знак екологічної чистоти "Синій прапор". Комфортабельні готелі розташовані майже на пляжі з повним комплексом сервісних послуг. 2 сучасних бальнеолікувальних центри роблять більш 100 видів медичних послуг.

Комплекс "Рив'єра" розташований у 17 км від Варни, недалеко від курорту  Золоті піски. Колишня урядова резиденція, ідеальне місце для сімейного відпочинку. Рив'єра - прекрасне сполучення морського клімату і сучасного бальнеолікування. Комплекс пропонує чудові умови для водних видів спорту, різноманітні екскурсії, анімаційні вечори.

Несебр розташований на маленькому півострові, що складається з двох частин: старого і нового. Це гарний вибір для тих хто хоче сполучити спокійний і недорогий відпочинок у готелях, на приватних квартирах, або на віллах у моря. Велике число закладів старої частини Несебра спеціалізується на готуванні морських і екзотичних блюд. http://www.bolgaria.com

Другий туристичний регіон це південно-західний туристичний регіон, де зосереджені всі умови для зимового туризму. Умови для гірськолижного спорту й інших зимових видів спорту тут пропонують гори Рила, Пирін, Родопи, Вітоша і Стара-Планина.

Традиції зимового туризму в  країні склалися давно. Обумовлено це тривалим лижним сезоном - до 190 днів на курортах, розташованих у горах середньої і малої складчастості. Сприяє цьому й загальна довжина лижних трас нині більш 80 км, місцями з перепадом висот у півтори тисячі

метрів, а також розвита інфраструктура і безліч підходящих місць для розміщення, харчування і розваг.

Тут розташовані найбільші зимові курорти Болгарії це: Боровець (гори Рила), Пампорово (гори Родопи), Банско (гори Пирін), Алеко (гора Вітоша, що піднімається над Софією). Тут розташовані лижні  траси різного ступеня труднощі для слалому і слалому-гіганту, лижні гонки, спорудження для  стрибків із трампліна, підйомниками для  лижників, канатними дорогами, а  також базою для розміщення туристів.

Як нові місця лижного туризму  затверджуються тут й інші центри - Смолян, Чепеларе, Добриниште, Мальовиця, Семково (Рильські гори), Твирдиця, Врачанські-Балкан, Карандила (Природний парк "Сините камини").

Третій туристичний регіон це північно-західний туристичний регіон, який пропонує для діловий, та сільський туризм.

Розвиток першого пояснює розташування тут столиця Болгарії – Софія, яка пропонує туристам на вибір багато цікавого. Маються готелі всіх категорій, безліч ресторанів, цікаве нічне життя і, звичайно, багато пропозицій зі сфери культури і мистецтва. Найбільш відомими туристичними об'єктами є: Кафедральний собор "Святий Олександр Невський" – найбільший на Балканському півострові, церкви Святого Воскресіння, Святого Георгія, Святої Петки Самарджийської і ін., меморіальний комплекс "Дзвін.

Для ділового туризму тут розташовані  такі конгрес-центри: Національний палац  культури /НДК/, Зал "Універсіада", Готель "Шератон Софія Балкан", Готель "Зографські-Кемпінські", Готель "Родина", Готель "Принсесс", Готель-парк "Москва", Radisson SAS-гранд-готель.

Також на території північно-західного туристичного регіону дуже поширений зелений сільський туризм. Тут у болгарських селах є можливість ознайомитися з традиційними видами сільськогосподарської діяльності, з ремеслами місцевих умільців, що дійшли до нас - обробка і різьблення по дереву, текстильні вироби, гончарство, ткацтво, ковальська справа.

Особливо вражають місцеві звичаї, що відбивають тисячолітні традиції, міцно зв'язані з тяжкою працею селян.

 

Тема 2. Основні екскурсійні  маршрути та об`єкти Болгарії.

Розділ 2.Основні екскурсійні  маршрути та об`єкти Болгарії.

2.1. Основні екскурсійні  маршрути Болгарії.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Безпека туристичної  подорожі.

Різні несприятливі чинники  мають різну ймовірність настання та інтенсивність впливу і важкість наслідків. Розглянемо деякі з них.

6.1. Небезпека травмування

Небезпека травмування може виникнути в результаті переміщення  механізмів і предметів, тіл, складного  рельєфу місцевості, зсуви гірських порід (каменепадів, селів, лавин), несприятливих  ергономічних характеристик туристського спорядження й інвентарю, що спричинюють  травми (незручне взуття - потертості шкірних  покривів у туристів тощо), небезпечних  атмосферних та інших природних  явищ.

Небезпеку травмування можна  знизити завдяки:

- захисним пристроям й  огородженням рухомих механізмів, предметів, небезпечних ділянок  території (підйомників, канатних доріг, ділянок осипів у горах, біля водоймищ, гірськолижних трас тощо);

- використанню засобів  індивідуального захисту (страхувальних  мотузок, обв'язок при перетинанні складних ділянок туристського маршруту, головних шоломів, льодорубів, "карабінів" та іншого страхувального спорядження);

- дотриманню ергономічних  вимог до туристського спорядження  й інвентарю;

- дотриманню вимог будівельних  норм, правил до житлових і  громадських будинків, вимог відповідних  нормативних документів до технічного  стану транспортних засобів, що  використовуються для перевезень туристів (екскурсійних автобусів, плавза-собів тощо);

- попереджувальному інформуванню  туристів про чинники ризику і заходи із запобігання травмам. Туристи мають знати, як уникнути можливих травм, яких заходів вжити і що зробити у разі отримання травми.

6.2. Вплив довкілля

Вплив довкілля зумовлений підвищенням або зниженням температури, вологістю і рухом повітряних мас, опадами в зоні обслуговування туристів, різкими перепадами барометричного тиску.

Показники мікроклімату в  приміщеннях, де обслуговуються туристів, а також у транспортних засобах  мусять відповідати встановленим санітарно-гігієнічним  нормам.

Шкідливим впливам цих  чинників ризику можна запобігти  завдяки:

- вибору сприятливої пори  року, часу доби для проведення  туристського заходу;

- раціональному проектуванню  траси туристського маршруту;

- проектуванню погодних  умов району;

- спорудженню на трасах  туристських маршрутів укриттів  від негоди;

- оснащенню приміщень  і транспортних засобів кондиціонерами, засобами дезодорації повітря,  опалення, автоматичного контролю і сигналізації;

- забезпеченню відповідного  екіпірування туристів, включаючи засоби індивідуального захисту;

- своєчасному інформуванню  про реальні й прогнозовані  умови на маршруті (кліматичні, перепади  висот на маршрутах).

Особливо небезпечні чинники  виявляються при переміщенні  в інший часовий пояс та кліматичні умови, що різко відрізняються від звичних. Оскільки туристична подорож короткочасна, то організм людини не завжди може швидко пристосуватися до зміни цих умов. Турист не висипається і погано почуває себе при невідповідності місцевого часу, погано сприймає інформацію на екскурсіях, існує навіть такий вислів - "червоне око". Потрапляючи у спекотний клімат, людина піддається підвищеному тепловому впливу. Якщо, наприклад, в Ізраїлі влітку не споживати достатню кількість води (до 5 літрів на день), то може настати зневоднення організму, яке матиме серйозні наслідки для здоров'я туриста. Тому програма туру завжди має бути старанно відпрацьована з урахуванням фізичного стану туриста, не бути зайво напруженою, щоб люди мали час на адаптацію до місцевих умов і відпочинку.

6.3. Пожежна безпека

Туристам слід точно дотримуватися  вимог нормативних документів пожежної безпеки, правил пожежної безпеки засобів  розміщення, щоб захистити себе від  впливу чинників ризику цієї групи.

6.4. Біологічні чинники

Біологічні чинники (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції).

Щоб запобігти впливу цих  чинників ризику, слід:

- дотримуватися встановлених  санітарних норм і правил обслуговування;

- застосовувати устаткування  і препарати для дезінфекції,  дезінсекції, стерилізації, дератизації,  автоматизації виробничих процесів;

- використовувати знаки  безпеки та маркування на предметах  оснащення і спорудах, що використовуються  в обслуговуванні туристів (посуду, кухонного інвентарю, у т. ч. для приготування їжі у поході, місць водозабору, колодязів та ін.);

- проводити попередній  та періодичний медичний огляд  персоналу обслуги;

- інформувати туристів  про небезпечних тварин, плазунів, риб, рослин, ареали поширення  яких збігаються з туристичним  маршрутом, про те, як уникнути  небажаних контактів, яких невідкладних  заходів слід вжити, що зробити  у разі одержання травми (контакту).

У країнах тропічного поясу туристи, які прибувають з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до специфічних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія. Наведемо характерні особливості цих хвороб:

1. ЧУМА (PLAGUE) - хвороба здебільшого  з летальним наслідком, спричинена  чумною паличкою. Передається через бліх і повітряно-крапельним шляхом (легенева форма). Вияви хвороби: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі - пневмонія.

За даними Всесвітньої  організації охорони здоров'я (ВООЗ), зона поширення чуми охоплює такі країни:

o в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;

o в Азії: Індія і В'єтнам;

o у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу.

Втім, це не означає, що в кожній з цих країн поширена чума, проте потенційно ця інфекція там присутня.

Заразитися чумою досить легко, особливо легеневою формою. Тут  навіть суворе дотримання правил особистої  гігієни не врятує. Якщо хворий на легеневу форму чуми проїде в автобусі чи у вагоні трамваю або метро, то виникне реальна загроза епідемії у населеному пункті і подальше її непередбачуване поширення по країні. Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70 відсотків, тому прищеплюють так звані "групи ризику", тобто осіб, що працюють у зонах можливого ризику поширення хвороби. Імунітет виробляється на 10-й день після щеплення і досягає максимуму після 21 дня.

ВІСПА (SMALLPOX) - спричинена вірусом, характеризується лихоманкою і висипанням, яке залишає рубці. Передається повітряно-крапельним шляхом і через предмети.

З І981 року ВООЗ скасувала вимогу щодо щеплень проти віспи, оскільки не існує повної гарантії щодо імунітету, хоча вважають, що людство вже позбулося віспи.

ХОЛЕРА (CHOLERA) - кишкова інфекція, симптоми - нудота, блювання, рідкі випорожнення, зневоднення організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки тощо.

За даними ВТО, зона поширення  холери у світі така (втім, це не означає, що там обов'язково будуть спалахи інфекції):

o в Африці: Ангола, Бенін,  Буркіна-Фасо, Бурунді, Камерун, Кеші  Верде, Чад, Кот-д-Івуар, Джібуті, Гана, Гвінея-Бісау, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан Томі і Прінсипі, Сьєрра Леоне, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;

o в Азії: Афганістан, Бутан,  Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія,  Іран, Ірак, Лаос, Малайзія, Майнмар,  Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам;

o у Європі: Албанія, Росія,  Україна й інші держави СНД;

o в Океанії: Тувалу;

o у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, Сурінам, Венесуела.

З 1973 року ВООЗ скасувала вимогу сертифіката щодо холери, оскільки ні щеплення, ні будь-які інші препарати не гарантують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери трапляються все частіше і набули вже катастрофічного характеру, забираючи тисячі людських життів.

ЖОВТА ЛИХОМАНКА (YELLOW FEVER) - вірусне захворювання, що характеризується лихоманкою, жовтухою; переноситься комарами. Від цієї хвороби на планеті щорічно вмирає кілька тисяч людей.

Існує спеціальний медичний термін - "зона жовтої лихоманки". Вона охоплює більшу частину Південної Америки, Африки і Південно-Східної Азії (у цій же зоні трапляються захворювання випадки на холеру, малярію, вірусний гепатит та інші небезпечні інфекції, в т. ч. паразитарні).

Країни "зони жовтої лихоманки": Ангола, Бенін, Берег Слонової Кості, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Верхня Вольта, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, зона Панамського каналу, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Прінсипі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сурінам, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Французька Гвіана, Чад, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія.

Для поїздки в кожну  з країн цієї зони необхідно зробити щеплення. Для цього слід подати до медичного закладу довідку від лікаря про те, що не існує протипоказань, та паспорт (відповідно до вимог ВООЗ). Щеплення від жовтої лихоманки забезпечує імунітет протягом 10 років, починаючи з 10-го дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому англійською та французькою мовами подають відомості про щепленого, прізвище лікаря, який його зробив, дані про вакцину та її виробника. Без такого сертифіката туриста не допустять до поїздки (рейсу). І ніхто не зважатиме на аргументи про терміновість або невідкладність візиту. У країну відвідання без сертифіката або не пустять, або, згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами ВООЗ від 1969 року, туриста-порушника помістять у карантин-ізолятор на весь інкубаційний період. Зокрема, через ці жорсткі заходи в Україні не було жодного летального випадку від захворювання на жовту лихоманку. За наявності протипоказань до щеплення (вагітність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток та ін.) турпоїздка в країни "зони жовтої лихоманки" неможлива. Причому такі попередження, турфірми зобов'язані зробити на початку підготовки клієнта до поїздки.