Розвиток туризму в Болгарії

МАЛЯРІЄЮ у зарубіжних поїздках в тропічні країни заразитися дуже легко. Захворювання передається малярійними комарами, яких існує понад 300 видів; у СНД (на Закавказзі та в Середньоазіатських республіках) їх є дев'ять видів. Самка малярійного комара (анофелеса) потребує порцію крові, щоб забезпечити дозрівання свого потомства. При укусі комара в кров людини потрапляють не мікроби, а найпростіші - малярійні плазмодії. Достатньо одного укусу, щоб людина захворіла. Для Малярії характерні приступи лихоманки, головний біль, ломота в тілі, нудота, задуха, блідість шкірного покриву, хворого кидає то в жар, то в холод.

Динаміка захворювань  на малярію в СНД свідчить якщо раніше малярією заражалися переважно в країнах Екваторіальної Африки, то тепер цей "чорний список" поповнили країни Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки.

З малярійними комарами та іншими комахами в туристичних районах ведуть активну боротьбу. Вранці та пізно ввечері всі чагарники поблизу готелів і місць перебування туристів обробляють хімічними препаратами.

За даними Інституту медичної паразитології і тропічної медицини імені Є. І. Марциновського (Росія), відомі чотири види малярії: тропічна, триденна, чотириденна й овале. Назви "триденна" і "чотириденна" походять від кількості днів, через які трапляються напади хвороби. Смертельно небезпечною є тільки тропічна малярія. Хоча на початковій стадії захворювання лихоманки немає, перебіг його надзвичайно важкий. Основні симптоми: підвищена температура, біль у суглобах і м'язах, розлади шлунку. Критичним днем є шостий. Якщо хворому відразу ж не надати кваліфікованої медичної допомоги, то на шостий-восьмий день він помирає.

Деякі форми малярії виявляються  тільки за рік-два після укусу комара.

За даними ВООЗ, летальний  результат від малярії у туристів, які подорожують тропічними країнами, спостерігається здебільшого з таких причин:

o туристи не були поінформовані  або не зважали на небезпеку  зараження малярією під час поїздки;

o симптоми малярії (особливо Falciparum Malaria) схожі з симптомами  багатьох інших хвороб, тому що  починаються як звичайна застуда,  і спочатку навіть кваліфікованому  лікарю важко встановити правильний діагноз;

o лікарю не повідомили, що хворий недавно побував  у тропічних країнах.

Турфірми, відповідно до вимог  органів Держсанепідемнагляду, зобов'язані  попереджати туристів про те, що у країнах маршруту існує ризик  захворіти на малярію і повідомляти  про загальні правила поведінки  та профілактики. Захист від малярії залежить від самих туристів, тому вони повинні:

o зібрати максимально  повну інформацію про захворювання  і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни;

o знати, що, незважаючи  на вжиті заходи, все-таки можна  захворіти, тому що жодні профілактичні заходи не дають стовідсоткової гарантії;

o подбати про захист  від укусів комарів (не виходити  з приміщення в темну пору  доби, коли комарі особливо активні;  носити одяг, що захищає від  укусів; користуватися репелстрічками, мати захисні сітки на вікнах, дверях і додатково навколо ліжок, за рекомендацією лікаря вживати профілактичні протималярійні ліки за тиждень до поїздки і під час неї (делагіл, хлорохіл, мета-кельфін, фансидар).

Вкрай важливо знати, що при  найменших симптомах хвороби (головний біль, жар), слід негайно звернутися до лікаря, зробити аналіз крові - тільки тоді є шанс врятуватися. Самолікування в надії, що це застуда чи грип, призводить до летального результату.

Щоб виробити імунітет до небезпечних  інфекційних захворювань, туристів зобов'язують зробити щеплення й одержати медичний сертифікат. Ця вимога особливо актуальна при відвіданні країн Африки, Південної Америки і Південної Азії. У Міжнародному сертифікаті про щеплення (International Certificates of Vaccination) дати обов'язково вказують у такому порядку: день, місяць, рік, причому назва місяця має бути зазначена тільки буквами, наприклад: "Січень 5, 1990". У сертифікаті англійською і французькою мовами вказують відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника.

У табл. 6.1 представлено дані за кількістю тих, хто захворів, відвідавши країни зі спекотним кліматом.

Таблиця 6.1

ЗАХВОРЮВАННЯ ТУРИСТІВ, ЯКІ  ВІДВІДАЛИ КРАЇНИ

Країна % тих, хто захворів Країна % тих, хто захворів

Індія 60 Кенія 49

Єгипет 53 Туреччина 46

Марокко 52 Індонезія 43

Гамбія 50 Китай 39

Туніс 49 Таїланд 37

Щоб уникнути небезпечних  інфекційних захворювань у тур-поїздках, існують певні медико-санітарні правила:

o вживати питну воду  і напої гарантованої якості;

o використовувати в їжу  тільки продукти промислового  виробництва; забороняється вживати  нетрадиційні страви, у тому числі  гарячі бутерброди, купувати продукти  з яток у роздрібній вуличній  торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченим терміном придатності на упакуванні;

o мешкати в приміщеннях, забезпечених централізованим водопостачанням і каналізацією;

o ретельно мити овочі  і фрукти, а також руки водою  з водопроводу, користуватися  тільки індивідуальним посудом;

o купаючись у водоймах, не допускати потрапляння води  в ротову порожнину.

Із появою перших симптомів  захворювання (зазвичай, це нудота, блювання, рідкі випорожнення, запаморочення) слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування в таких випадках може призвести до тяжких наслідків.

Загальні рекомендації ВТО  і ВООЗ з надання медичної допомоги:

o бажані угоди на двосторонній  основі або багатосторонні договори  з медичного страхування і  медичної допомоги туристам;

o надавати невідкладну  медичну допомогу всім туристам;

o при гострій формі  захворювання або у разі смерті туриста негайно сповістити консульство і родичів (адреси і телефони туристів мають подбати турфірми);

o перевозити тіла чи  здійснювати їх поховання (за  оплату);

o швидко видавати всі потрібні у таких випадках документи.

 

6.5. Психофізіологічні навантаження

Психофізіологічні чинники  ризику: фізичні та нервово-психічні перенавантаження.

Усунення або зниження впливу психофізіологічних чинників ризику досягається:

- раціональною побудовою  програми обслуговування туристів, графіків переміщення за маршрутом,  що передбачають належні умови  для нормальної життєдіяльності  людини (сну, харчування, задоволення  санітарних і побутових потреб);

- врахуванням психофізіологічних  особливостей туристів під час формування туристичної групи;

- дотриманням ергономічних  вимог до туристського спорядження  й інвентаря, транспортних засобів,  меблів.

Турист намагається відпочити  інтенсивно. Втім, у повсякденному  житті ніхто з нормальних людей  не купається у морі п'ять разів  на день, не ходить щодня у спеку  на багатогодинні екскурсії, не танцює і не співає сім днів поспіль до ранку, не вживає таких різноманітних і незвичних страв. Тобто на відпочинку організм піддається перенавантаженням (за умови, якщо це не оздоровлювальний тур під наглядом лікарів і з дотриманням особливого режиму). Багато екскурсій, наприклад похід у гори, морські й тривалі автобусні екскурсії, розраховані на фізично здорових людей, спроможних витримати короткочасні перенавантаження. Людям похилого віку, дітям, людям з ослабленим організмом, хронічними захворюваннями, тим, хто боїться висоти або не переносить морської хитавиці, варто порадитися з лікарем і, можливо, відмовитися від участі в таких походах. Для окремих турів варто вимагати від туристів медичної довідки, що підтверджує можливість здійснювати таку подорож.

При проектуванні маршруту варто враховувати реальну спроможність людей сприймати інформаційні потоки, надавати їм вільний час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Слід старанно планувати програму, графік переміщення, проведення заходів, а також достатні тимчасові проміжки для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Визначаючи складність екскурсійної програми, необхідно враховувати і підготовку туристів, їхній інтелектуальний рівень, психофізичні особливості групи, а також традиції, звичаї, релігію.

6.6. Небезпечні випромінювання

Небезпечними для людини є підвищений рівень ультрафіолетового та радіаційного випромінювання.

Запобігти небезпеці ультрафіолетової радіації на туристичних маршрутах  можна завдяки:

- інформуванню туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину (сонячний опік, тепловий удар);

- використанню засобів  індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, що закриває тіло, руки, ноги, сонцезахисні окуляри).

Слід враховувати дію  цього чинника ризику при плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в  гірських, водних, лижних та інших походах).

Туристичні маршрути можна  прокладати й експлуатувати тільки в місцевостях зі сприятливими показниками радіологічного стану.

6.7. Хімічні чинники

До хімічних чинників належать: токсичні, подразнювальні (дратівливі) та сенсибілізуючі. Запобігти їм можна, якщо:

- регулярно контролювати  вміст шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, грунті, продуктах харчування та інших біологічних середовищ;

- будувати і розміщувати  об'єкти для обслуговування туристів у сприятливому щодо дії хімічних чинників ризику середовищі;

- застосовувати препарати  для дезінфекції і дезінсекції  згідно з інструкцією щодо  використання, усунувши можливість  контакту туристів з цими засобами.

6.8. Етап перевезення

Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, незважаючи на те, що безпека - один із найважливіших  моментів в усіх варіантах перевезення. Автобуси потрапляють у дорожні пригоди, залізничні поїзди (навіть суперсучасних ліній) сходять з рейок, морські й річкові судна тонуть, а літаки всіх марок і конструкцій зазнають аварій. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природний характер, але нерідко це роблять і терористи. Щотижня світ здригається від жахливих повідомлень та демонстрації сцен загибелі десятків, а то й сотень туристів. Проте в загальному обсязі перевезень це низький відсоток випадків, інакше ніхто б нікуди не їздив. Крім того, кожний турист, відправляючись у подорож, зрозуміло, вважає, що саме з ним нічого такого не трапиться.

На кожному виді транспорту діють свої правила та інститут страхування пасажирів і їхнього багажу. Це відображено у міжнародних Конвенціях про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення, у яких правила безпеки посідають центральне місце.

6.9. Специфічні чинники  ризику

Специфічні чинники ризику в туризмі зумовлені:

- можливістю виникнення  природних і техногенних катастроф  у зоні розміщення туристського  підприємства або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (зокрема, пов'язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);

- технічним станом використовуваних  об'єктів матеріально-технічної  бази (туристських готелів, баз,  кемпінгів, канатних доріг і  бугельних підйомників, туристських трас, серед них гірсько-пішохідних, лижних, гірськолижних, водних, верхових і в'ючних тварин, різноманітних транспортних засобів, велосипедів, маломірних і гребних суден, архітектурних, природних пам'яток);

- складним рельєфом місцевості (річковими порогами, гірськими схилами, скельними, льодовими ділянками туристських трас);

- рівнем професійної підготовленості персоналу (інструкторів, екскурсоводів);

- підготовкою туристів до пересування за маршрутом певного виду і категорії складності (інструктаж, екіпірування);

- інформаційним забезпеченням  (гідрометеорологічні прогнози, маркування  трас туристських маршрутів).

При виникненні надзвичайних ситуацій (стихійні лиха: виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси, спалахи небезпечних  інфекційних захворювань) спеціальні національні та міжнародні органи і  служби вживають негайних заходів з  порятунку людей, зокрема туристів, і вивезення їх із небезпечних  районів. В Україні ці питання  вирішує Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС).

В Україні діє Закон "Про  туризм", який передбачає систему  гарантування безпеки туристів та порядок продажу туристичних послуг, включаючи розгляд усіляких ризиків, що можуть спричинити несприятливі наслідки і завдати шкоди здоров'ю туриста та його майну.